Постанова

від 04.11.2013 по справі 820/5861/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2013 р. справа№ 820/5861/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Малахова Н.В.,

представника відповідача - Яришкіна Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі директора Добринського Геннадія Івановича до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Виробничо-комерційне підприємство «Форпост» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та, з урахуванням уточнень адміністративного позову, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013р. № 0001752220, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013р. № 0001732220, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.10.2013р. № 0002352220.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, з урахуванням змін, та просив задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві та уточненій заяві. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС (правонаступником якої на час розгляду справи є відповідач) в травні 2013 року було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Химтрейд» (податковий номер 31235974) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., з ТОВ «Палладіум - Україна» (податковий номер 33898765) за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., ТОВ «Барс-11» (податковий номер 37797302) за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 18.05.2013р. № 1891/2220/24278734 (а.с. 10-18 том 1), висновками якого встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2010,0 грн., а також порушення п.п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1943,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0001732220 від 06.06.2013р. (а.с. 19 том 1), згідно якого позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2145,16 грн. (в тому числі за основним платежем - 1430,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 715,16 грн.; № 0001752220 від 06.06.2013р. (а.с. 21 том 1), відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2656,67 грн. (в тому числі за основним платежем - 1943,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 713,67 грн.).

Також за наслідками проведеної перевірки та рішення про результати адміністративного оскарження позивачем нарахування йому податкових зобов'язань, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013р. № 0002352220, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 668,0 грн. (за основним платежем ). При цьому, за наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Харківській області було скасовано раніше прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013р. № 0001742220.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, а також необхідність нарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що згідно отриманої податкової інформації встановлено нереальність здійснення господарських операцій контрагента позивача - ТОВ «Химтрейд» по взаємовідносин з ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Вікар-11» в березні - листопаді 2011 року. Крім того, встановлено нереальність здійснення угод, відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків контрагентів позивача - ТОВ «Палладіум-Україна» та ТОВ «Барс-11».

Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідач дійшов висновку, що у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з переліченими підприємствами. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині витрат, понесених позивачем з придбання послуг, отриманих від ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11», на думку відповідача, має факт неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіряємому періоді та в порушення ч.1,5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними контрагентами (арк. акту 7, а.с. 16 том 1).

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що за наявними матеріалами справи встановлено укладення між позивачем та ТОВ «Химтрейд» договору від 29.07.2011р. б/н, між позивачем та ТОВ «Палладіум-Україна» договору від 01.03.2011р. № 14/11, між позивачем та ТОВ «Барс-11» договору від 27.07.2012р. б/н. Предметом вказаних договорів було постачання на адресу позивача товарів (комплектуючих та запасних частин для виготовлення металевих вікон та дверей).

Позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії вказаних договорів, які викладено у формі окремих письмових документів, підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Підстав для сумнівів у достовірності цих документів у суду не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Також судом встановлено, що на виконання вказаних договорів контрагентами позивача ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11» продукція була фактично поставлена, що підтверджується копіями видаткових накладних,товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару. Оплата за отриманий товар здійснена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів.

Згідно актів списання матеріалів, копії яких містяться в матеріалах справи товар, отриманий позивачем від ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11» фактично використаний. Крім того, фактичне використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача при виготовленні виробів підтверджується договорами, укладеними позивачем з іншими підприємствами та установами, а також доказами їх фактичного виконання, згідно яких позивач зобов'язувався виконати певні вироби (металеві вікна, двері, супутні товари).

Крім того, судом встановлено, що в зв'язку з наявними господарськими відносинами між позивачем та ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11», останніми на адресу відповідача було виписано податкові накладні, зокрема: ТОВ «Палладіум-Україна» - податкову накладну № 95 від 14.06.2011р., ТОВ «Барс-11» - податкову накладну № 204 від 30.07.2012р., ТОВ «Химтрейд» - податкову накладну № 259 від 29.07.2011р. Наявність вказаних податкових накладних сторонами у справі не заперечується.

Суд також відзначає, що податкові накладні, отримані від ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11» були відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому вони були отримані, з подальшим їх відображенням у відповідних податкових деклараціях.

В ході розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів, ДПІ ані при проведенні перевірки ані в ході судового розгляду не висунуто.

Дослідивши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та зазначеними вище контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача: ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Палладіум-Україна», ТОВ «Барс-11» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В зв'язку із встановленим суд зауважує, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даній справі судом встановлено що витрати позивача за спірними правочинами є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що надавало позивачу право на формування відповідних витрат та зумовило правильне визначення ним розмірів податку на прибуток.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем п.п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1943,0 грн., суд зазначає наступне.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства «Форпост» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.06.2013р. № 0001752220;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.06.2013р. № 0001732220;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.10.2013р. № 0002352220;

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Виробничо-комерційного підприємства «Форпост» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 24278734) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 115,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 08 листопада 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова

З оригіналом згідно. Оригінал в справі суду. Постанова не набрала чинності.

Суддя С.В. Архіпова