Ухвала

від 16.01.2014 по справі 820/5861/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/5861/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

за участю:

секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Малахової Н.В.

представника відповідача Гирі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/5861/13-а

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційне підприємство "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013р. № 0001752220, № 0001732220, та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0002352220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.06.2013 року № 0001752220.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.06.2013року № 0001732220.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.10.2013року № 0002352220.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС (правонаступником якої на час розгляду справи є Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) в травні 2013 року було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Химтрейд" (податковий номер 31235974) за період з 01.07.2011року по 31.07.2011року, з ТОВ "Палладіум - Україна" (податковий номер 33898765) за період з 01.06.2011року по 30.06.2011року, ТОВ "Барс-11" (податковий номер 37797302) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 18.05.2013 року № 1891/2220/24278734 за висновками якого встановлено порушення пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2010,0 грн., а також порушення пп. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1943,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0001732220 від 06.06.2013 року, згідно якого позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2145,16 грн. (в тому числі за основним платежем - 1430,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 715,16 грн.; № 0001752220 від 06.06.2013р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2656,67 грн. (в тому числі за основним платежем - 1943,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 713,67 грн.).

Також за наслідками проведеної перевірки та рішення про результати адміністративного оскарження позивачем нарахування йому податкових зобов'язань, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013р. № 0002352220, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 668,0 грн. (за основним платежем ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2013 року № 0001732220 та від 21.10.2013р. № 0002352220 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, а податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2013р. № 0001752220 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Правовою підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали встановлені під час перевірки порушення позивачем п.138.1 ст.138, п.198.4, п. 198.3 ст.198 ПК України.

Висновки податкового органу про порушення позивачем п.138.1 ст.138, п.198.4, п. 198.3 ст.198 ПК України ґрунтувалися на тому, що, на думку відповідача, у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Хімтрейд", ТОВ "Палладіум-Україна", ТОВ "Барс-11", оскільки згідно зібраної відносно вказаних підприємств інформації у останніх наявний факт неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Основним видом діяльності позивача згідно довідки статистики є виробництво металевих дверей і вікон, неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Хімтрейд", у якого згідно видаткової накладної № 1237 від 01.08.2011 року був придбаний клей УФ. Згідно звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача оплата за клей відбулася згідно рахунку № 1362-х 29.07.2011 року. За цією господарською операцією ТОВ "Хімтрейд" на адресу позивача було виписано податкову накладну. Транспортування товару відбувалося автотранспортом ВКП "Форпост" ТОВ автомобілем Daewoo Lanos.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Палладіум-Україна» згідно договору №14/11 від 01.03.2011 року та з ТОВ "Барс-11" згідно договору № Б-000034 від 27.07.2012 року.

Згідно вказаних договорів позивачем у ТОВ "Палладіум-Україна" та ТОВ "Барс-11" було придбано комплектуючи та запчастини для виготовлення металевих вікон та дверей, в підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку.

Транспортування товару відбувалося автотранспортом ВКП "Форпост" ТОВ, а саме автомобілем Daewoo Lanos, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ВКП "Форпост" ТОВ.

У подальшому придбані комплектуючи та запчастини були використані в господарській діяльності позивача при виготовлені металевих дверей та вікон, які в подальшому були реалізовані покупцям, згідно договорів, наявних у матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами вказаних вище договорів поставки.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Хімтрейд", ТОВ "Палладіум-Україна", ТОВ "Барс-11" за спірними договорами підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати отриманого товару правомірно віднесені останнім до витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/5861/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2014 року