Постанова
від 05.11.2013 по справі 827/2069/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 рокуСправа №827/2069/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі

судді - Александрова О.Ю., за участю секретаря - Козька М.М.,

за участю представників:

позивача - Лисака Сергія Миколайовича, довіреність №1 від 18.07.2013;

відповідача - Гінтєр Крістіни Федорівни, довіреність №32/9/27-05-10-25 від 30.08.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в м. Севастополі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі головного управління Міндоходів у м. Севастополі, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2013: №0000302210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 301,50 грн., у тому числі: 257 864,00 грн. - основний платіж, 5 437,50 грн. - штрафні санкції; №0000292210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 218,25 грн., у тому числі: 311 078,00 грн. - основний платіж, 140,25 грн. - штрафні санкції, з урахуванням скасування в частині визначення суми податку у розмірі 53,00 грн., та збільшення на 139,25 грн. суми штрафних санкцій; №0000201710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 279,56 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 159,25 грн. - штрафні санкції, з урахуванням скасування в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким:

1. 07.04.2010 між ТОВ «ОКСІ» (Покупець) та TOB «Макростаб» (Постачальник) укладений договір поставки №07/04-01. На виконання умов вказаного договору TOB «Макростаб» були оформлені податкові накладні (№39 від 24.01.2011, №50 від 26.01.2011, №18 від 04.02.2011, №19 від 04.02.2011, №13 від 03.03.2011, №58 від 28.03.2011, №10 від 05.04.2011, №34 від 16.05.2011, №40 від 17.05.2011, №32 від 08.06.2011, №83 від 22.06.2011). В акті перевірки вказано, що на виконання умов названого договору, TOB «ОКСІ» була здійснена оплата за отриманий від TOB «Макростаб» товар, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції. Господарські операції TOB «ОКСІ» із TOB «Макростаб» і оплата їх у відповідні періоди відображені у бухгалтерському обліку . На підтвердження факту транспортування товару для перевірки було надано товарно-транспортні накладні, які містять необхідні реквізити. Також в товарно-транспортних накладних наявні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, що дає змогу ідентифікувати цих осіб. В акті перевірки від 01.04.2013 №502/22.1-09/22274413 вказано, що при проведенні перевірки було використано, у тому числі, акт №844/232/36597313 від 15.07.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Макростаб» (код ЄДРПОУ 36597313) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Різано-Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року, та акт: №51/232/36597313 від 05.10.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Макростаб» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ПП «Фірма Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за березень, квітень, 2011 року», яким було встановлено порушення TOB «Макростаб» ч. 1 ст. 203, ст. 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) з правочинів, здійснених по ланцюгу постачання TOB «Різано-Трейд»-ТОВ «Макростаб» в грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року, а також по ланцюгу постачання ПП «Фірма Володар» - ТОВ «Макростаб» за березень, квітень, червень 2011 року. Проте, вказані акти не можуть бути доказами недійсності договору між TOB «ОКСІ» та TOB «Макростаб», вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався.

2. 04.01.2011 між TOB «ОКСІ» (Покупець) та TOB «ІСТ-Україна» (Постачальник) було укладено договір поставки №21/3, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець у свою чергу, зобов'язується оплатити товар. Факт поставки підтверджується видатковими накладними. На виконання умов вказаного договору, TOB «ІСТ-Україна» була оформлена податкова накладна №6 від 20.05.2011, яка була надана для перевірки. В матеріалах перевірки вказано, що на виконання умов договору №21/3 від 04.01.2011 ТОВ «ОКСІ» була здійснена оплата за отриманий від TOB «ІСТ-Україна» товар, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції. Господарські операції ТОВ «ОКСІ» із TOB «ІСТ-Україна» і оплата їх у відповідні періоди відображені Позивачем у бухгалтерському обліку. На підтвердження факту транспортування товару Позивачем було надано для перевірки товарно-транспортні накладні, які містять необхідні реквізити. Також наявні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, що дає змогу ідентифікувати цих осіб. З акту перевірки №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013 вбачається , що при перевірці був використаний, у тому числі, акт №255/23/33619234 від 06.04.2012 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «ІСТ-Україна» з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів у TOB «Чейз» (код ЄДРПОУ 31260351) за травень 2011 року», яким було встановлено порушення TOB «ІСТ-Україна» п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в частині не підтвердження фактів зендя операцій з поставки товарів по ланцюгу постачання TOB «Чейз» - TOB «ІСТ-України» за травень 2011 року. Проте, вказаний акт перевірки не може бути доказом недійсності договору між ТОВ «ОКСІ» та постачальником TOB «ІСТ-Україна». Вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався. Згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

3. TOB «ОКСІ» було надано для перевірки документи, оформлені згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Вони призвели до зміни в структурі активів платника податків, не мають дефектів форми, змісту або походження (які спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості), таким чином підтверджують реальність вчинених Позивачем господарських операцій.

4. Щодо висновків про порушення TOB «ОКСІ» ст. 24 КЗпП України в частині не укладення трудового договору з фізичною особою, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 120,31 грн. Подорожні листи водія ОСОБА_3 були надані для перевірки помилково, про що ТОВ «ОКСІ» повідомляло ДПІ. Водій ОСОБА_3 у трудових відносинах з TOB «ОКСІ» у період з січня по червень 2011 року не перебував. Згідно наказу директора TOB «ОКСІ» №71 від 04.07.2011, ОСОБА_3 був прийнятий на роботу з 04.07.2011. Згідно наказу директора TOB «ОКСІ» №21 від 14.01.2013 ОСОБА_3 був звільнений з роботи з 14.04.2013, що підтверджується записом в його трудовій книжці.

Ухвалами суду від 13.08.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.08.2013 до суду від позивача надійшла заява (вх. №7263) про зміну позовних вимог, у якій викладено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000302210 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 301,50 грн., у тому числі: 257 864,00 грн. - основний платіж, 5 437,50 грн. - штрафні санкції; №0000292210 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 132,00 грн., у тому числі: 311 131,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції; №0000201710 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 308,64 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 188,33 грн. - штрафні санкції; №0000022210 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 218,25 грн., у тому числі: 311 078,00 грн. - основний платіж, 140,25 грн. - штрафні санкції; №0000501710 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 279,56 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 159,25 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.196-199/.

Відповідач надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився, зазначив таке:

1. Виходячи з встановленого актами перевірок №844/232/36597313 від 15.07.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Макростаб» (код ЄДРПОУ 36597313) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Різано-Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року», №51/232/36597313 від 05.10.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Макростаб» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ПП «Фірма Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за березень, квітень, 2011 року», ТОВ «Макростаб» та ТОВ «Іст-Україна» у податковій звітності відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (у тому числі з ТОВ «ОКСІ») без мети реального настання правових наслідків. Враховуючи зазначене, угоди та правочини, укладені між ТОВ «ОКСІ» з постачальниками ТОВ «Макростаб» та ТОВ «Іст-Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків, не відповідають сутності, не несуть доказовості змісту здійснених операцій і відповідно не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліків.

2. В порушення п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ТОВ «ОКСІ» несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати за липень 2011 року, перераховано лише 02.09.2011 на суму 147,90 грн., за листопад 2011 року - 18.01.2012 на суму 10 445,10 грн., всього на суму 10 593,00 грн. За дане порушення податковим органом на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України застосована фінансова санкція у розмірі 2 648,25 грн. (10 593,00 грн. х 25%).

3. В ході перевірки виявлено не оформлення працівника ОСОБА_3, який працював водієм з січня 2011 року, що підтверджується подорожніми листами від 21.01.2011, 03.02.2011, 14.02.2011, 01.03.2011, 25.03.2011, 04.04.2011, 31.05.2011, 20.06.2011, які містять відбитки печатки підприємства та підпис і штамп лікаря. Згідно наказу підприємства про прийом на роботу №71 від 04.07.2011 громадянин ОСОБА_3 офіційно працевлаштований з 04.07.2011. У результаті перевірки було відновлено фонд оплати праці у розмірі 802,16 грн. по ОСОБА_3 і на підставі п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 120,31 грн. та на підставі 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 30,08 грн. (120,31 грн. х 25%).

4. В порушення вимог «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом ДПА України №1020 від 24.12.2010, відомості за ф. 1-ДФ про виплачені фізичним особам доходи ТОВ «ОКСІ» подавалися не в повному обсязі - не вказувалися доходи ОСОБА_3, що призвело до порушення вимог п. 46.1 ст. 46, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України. За дане порушення до відповідача на підставі п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. /т.1, а.с.245-248/.

22.10.2013 від позивача надійшла заява (вх. №9505) про зміну позовних вимог, у якій позивач відмовляється від позову в частині вимог про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292210 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 132,00 грн., у тому числі: 311 131,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000201710 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 308,64 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 188,33 грн. - штрафні санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000501710 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 279,56 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 159,25 грн. - штрафні санкції, в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 2 648,25 грн. /т.2, а.с.46-49/.

Ухвалою суду від 05.11.2013 провадження у справі закрито в частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292210 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 132,00 грн., у тому числі: 311 131,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000201710 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 308,64 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 188,33 грн. - штрафні санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000501710 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3 279,56 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 159,25 грн. - штрафні санкції, в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 2 648,25 грн.

У судовому засіданні 05.11.2013 представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Працівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Оксі» (ЄДРПОУ 22274413), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.201 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013 (далі за текстом - Акт перевірки) /а.с.11-54/.

За висновками Акта перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі», зокрема:

- пункту 5.1 статті 5, пункту 10.1 статті 10, пункту 11.2 статті 11, пунктів 16.1, 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 311 131 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - на 168 848,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - на 142 283,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 257 864,00 грн.;

- пункту 46.1 статті 46, підпунктів 164.2.1, 164.2.6 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, що призвело до неутримання податку на доходи фізичних осіб на суму 120,31 грн.; підпункту 168.1.5 пункту 168 розділу ІV Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати за липень, листопад 2011 року.

Такі висновки мотивовані відповідачем наступним:

1. ТОВ «Оксі» у січні - квітні, червні 2011 року мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Макростаб» (ЄДРПОУ 36597313). До перевірки було надано: договір №07/04-01 від 07.04.2010, згідно якого «Продавець» (ТОВ «Макростаб») зобов'язується передати у власність «Покупцеві» ТОВ «Оксі» товар, а «Покупець» - прийняти та сплатити вартість товару, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні. За результатами аналізу вказаних документів встановлено: посадовою особою TOB «Макростаб» на момент укладання угоди була ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) згідно договору №07/04-01 від 07.04.2010), але документи на постачання товарів, де у місці підпису посадових осіб зазначено прізвище ОСОБА_6, підписи зроблено різними особами, а саме: рахунок фактура №М-3/02-03 від 03.02.2011, рахунок-фактура №М-17/05-06 від 17.05.2011; представником TOB «Макростаб», що підписував документи з боку постачальника був ОСОБА_5, але у місці підпису, де зазначено дане прізвище, підписи зроблено різними особами, а саме: видаткова накладна №М-0000071 від 04.02.2011, видаткова накладна №М-00000090 від 16.02.2011, податкова накладна №39 від 16.02.2011, податкова накладна №32 від 08.06.2011, видаткова накладна від 22.06.2011 та податкова накладна N83 від 22.06.2011, видаткова накладна №М-0000310 від 16.05.2011, податкова накладна №34 від 16.05.2011, податкова накладна №7 від 02.06.2011. Представником TOB «Оксі», що здійснював закупівлю та транспортування товару від імені та за дорученням підприємства була ОСОБА_10, але у місці підпису, де зазначено дане прізвище, підписи зроблено різними особами, а саме: видаткова накладна №М-00000164 від 28.03.2011, видаткова накладна №М-00000119 від 03.03.2011. У ряді первинних документів не зазначено особу, що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати її, а саме: видаткова накладна №М-00000090 від 16.02.2011, видаткова накладна №М-00000070 від 04.02.2011 року, товарно-транспортна накладна від 04.02.2011, товарно-транспортна накладна від 24.01.2011 та інші товарно-транспортні накладні, видаткова накладна №М-00000032 від 24.01.2011, видаткова накладка №М-00000040 від 26.01.2011, рахунок-фактура №М-31/01-02 від 31.01.2011, рахунок-фактура №М-03/03-03 від 03.03.2011, видаткова накладна №М-00000164 від 28.03.2011, видаткова накладна №М-00000193 від 05.04.2011 року, рахунок фактура №М-21/06-04 від 20.06.2011, видаткова накладна №М-0000404 від 08.06.2011, видаткова накладна №М-0000380 від 02.06.2011, видаткова накладна М-0000315 від 17.05.2011.

Від Броварської ОДПІ Київської області отримано акт №844/232/36597313 від 15.07.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Макростаб» (код ЄДРПОУ 36597313) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Різано-Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року» та акт №51/232/36597313 від 05.10.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Макростаб» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ПП «Фірма Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за березень, квітень, 2011 року». Згідно з актом №844/232/36597313 від 15.07.2011 у контрагента - постачальника ТОВ «Макростаб» - TOB «Різано-Трейд», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частинами першою, п'ятою статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, угоди з ТОВ «Макростаб» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків. Згідно з актом №51/232/36597313 від 05.10.2011 у контрагента - постачальника ТОВ «Макростаб» - ПП «Фірма Володар», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частинами першою, п'ятою статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, угоди з ТОВ «Макростаб» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків.

2. ТОВ «Оксі» у травні 2011 року мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ІСТ-Україна» (ЄДРПОУ 33619234). До перевірки було надано: договір №21/3 від 04.01.2011, згідно якого Постачальник (ТОВ «ІСТ-Україна») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «Оксі») хімічну продукцію, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов договору; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну.

Від ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська було отримано акт №266/23/33619234 від 06.04.2012 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки TOB «ІСТ-Україна» (код ЄДРПОУ 33619234) з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Чейз» (ЄДРПОУ 21603510 за травень 2011 року». Згідно з актом №266/23/33619234 від 06.04.2012 у контрагента - постачальника ТОВ «ІСТ-Україна» - TOB «Чейз», з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, відсутні працівники, автотранспортні засоби, складські приміщення, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, тобто встановлено нереальність господарських операцій з поставки товарів у травні 2011 року. Матеріали, придбані ТОВ «ІСТ-Україна» у TOB «Чейз», було реалізовано на адресу ТОВ «Оксі». Включення ТОВ «Оксі» до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум вартості товарів, сплачених ТОВ «ІСТ -Україна», реальність поставки яких не підтверджено первинними документами, призвело до порушення вимог податкового законодавства.

3. Податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати за липень 2011 року у розмірі 147,90 грн., по строку сплати 03.08.2011 сплачено 02.09.2011, за листопад 2011 року у розмірі 10 445,10 грн., по строку сплати 03.12.2011 сплачено 18.01.2012.

4. Згідно наданих копій подорожніх листів ТОВ «Оксі» встановлено, що громадянин ОСОБА_3 працював водієм з січня 2011 року, офіційно працевлаштований з 04.07.2011. Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір вважається укладеним і у випадках, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. По ОСОБА_3 було відновлено фонд оплати праці за 2011 рік у розмірі 802,16 грн., у тому числі: за січень - 89,62 грн.; за лютий - 188,20 грн., за березень - 171,08 грн., за квітень - 91,42 грн., за травень - 174,56 грн., за червень - 87,28 грн. ставка податку становить 15 % (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України). Нараховано податку на суму 120,31 грн., у тому числі: за січень - 13,44 грн.; за лютий - 28,23 грн., за березень - 25,66 грн., за квітень - 13,71 грн., за травень - 26,18 грн., за червень - 13,09 грн.

5. ТОВ «Оксі» відомості за формою 1-ДФ про виплачені доходи фізичним особам подавалися не в повному обсязі - не вказані відомості стосовно виплачених доходів ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), у податковому розрахунку за 1 та 2 квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі» відповідачем прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000292210 від 08.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 132,00 грн., у тому числі: 311 131,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.80/;

- №0000302210 від 04.08.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 301,50 грн., у тому числі: 257 864,00 грн. - основний платіж, 5 437,50 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.79/;

- №0000201710 від 04.08.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 308,64 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 188,33 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.81/.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 13.06.2013 за вих. 305/10/10.2-21 скаргу позивача задоволено частково: податкове повідомлення-рішення №0000292210 від 08.04.2013 скасовано в частині визначення суми основного платежу на 53,00 грн., а суму штрафних санкцій збільшено на 139,25 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000201710 від 04.08.2013 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29,08 грн. /т.1, а.с.94-101/.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі» прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000022210 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 218,25 грн., у тому числі: 311 078,00 грн. - основний платіж, 140,25 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.201/;

- №00005011710 від 19.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 279,56 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 159,25 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.202/.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до органу державної податкової служби вищого рівня.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.07.2013 за вих. №6929/6/99-99-10-01-15 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000292210, №0000302210, №0000201710, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - без змін /т.1, а.с.223-227/.

Судом встановлено, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств у період до 01.04.2011 застосуванню до спірних відносин підлягають норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в період з 01.04.2011 - норми розділу III Податкового кодексу України, з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб - норми розділу ІV Податкового кодексу України, а з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на додану вартість - норми розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

За правилом абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

За правилом абзацу першого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Склад загальновиробничих витрат визначений підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

За пунктом 138.9 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Перелік інших витрат наведений у пункті 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів (пункт 138.5 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм розділу III Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За приписами пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм розділу V Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (ідентифікаційний код 22274413) зареєстровано юридичною особою /т.2, а.с.30/, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі (взято на облік в органі державної податкової служби 07.07.1993 за №9262) /т.1, а.с.12, т.2, а.с.53/, 24.01.2008 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя видано свідоцтво №100092209 /т.1, а.с.12, т.2, а.с.54/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макростаб» (ідентифікаційний код 36597313) зареєстровано юридичною особою /т.1, а.с.250/, перебуває на обліку як платник податків у Броварській об'єднаній ДПІ (взято на облік в органі державної податкової служби 04.02.2010 за №2123) /т.1, а.с.250/, 19.09.2010 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що Броварською об'єднаною ДПІ видано свідоцтво №100301677 /т.1, а.с.250/.

07.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» (Продавець) укладено договір поставки №07/04-01 (далі - Договір №07/04-01) /т.1, а.с.122-124/.

За пунктом 1.1 Договору №07/04-01 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити.

Вартість товару вказана у рахунках-фактурах та накладних на поставку товару, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору №07/04-01).

На виконання умов вказаного договору сторонами оформлені:

- податкові накладні: №39 від 24.01.2011 на суму 94 926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 821,00 грн.; №50 від 26.01.2011 на суму 234 516,54 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 086,09 грн.; №18 від 04.02.2011 на суму 179 609,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 29 934,90 грн.; №39 від 16.02.2011 на суму 67 857,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 309,54 грн.; №19 від 04.02.2011 на суму 158 784,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26 464,00 грн.; №13 від 03.03.2011 на суму 16 923,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 820,60 грн.; №58 від 28.03.2011 на суму 57 852,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 642,00 грн.; №10 від 05.04.2011 на суму 237 566,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 594,40 грн.; №34 від 16.05.2011 на суму 71 785,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 964,20 грн.; №40 від 17.05.2011 на суму 35 196,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 866,04 грн.; №7 від 02.06.2011 на суму 130 473,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 745,55 грн.; №32 від 08.06.2011 на суму 213 559,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 35 593,17 грн.; №83 від 22.06.2011 на суму 124 243,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 707,30 грн. /т.1, а.с.125-135, т.2, а.с.64, 65/;

- рахунки-фактури: №М-31/01-02 від 31.01.2011 на суму 158 784,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26 464,00 грн.; №М-3/02-03 від 03.02.2011 на суму 179 609,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 29 934,90 грн.; №М-03/03-03 від 03.03.2011 на суму 16 923,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 820,60 грн.; №М-17/05-06 від 17.05.2011 на суму 35 196,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 866,04 грн.; №М-21/06-04 від 20.06.2011 на суму 124 243,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 707,30 грн. /т.1, а.с.136-140/;

- видаткові накладні: М-00000032 від 24.01.2011 на суму 94 926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 821,00 грн.; №М-00000040 від 26.01.2011 на суму 234 516,54 грн., тому числі податок на додану вартість 39 086,09; М-00000070 від 04.02.2011 на суму 179 609,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 29 934,90 грн.; №М-00000071 від 04.02.2011 на суму 158 784,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26 464,00 грн.; №М-00000090 від 16.02.2011 на суму 67 857,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 309,54 грн.; №М-00000119 від 03.03.2011 на суму 16 923,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 820,60 грн.; №М-00000164 від 28.03.2011 на суму 57 852,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 642,00 грн.; №М-00000193 від 05.04.2011 на суму 237 566,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 594,40 грн.; №М-0000310 від 16.05.2011 на суму 71 785,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 964,20 грн.; №М-0000315 від 17.05.2011 на суму 35 196,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 866,04 грн.; №М-0000380 від 02.06.2011 на суму 130 473,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 745,55 грн.; №М-0000404 від 08.06.2011 на суму 213 559,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 35 593,17 грн.; №М-0000449 від 22.06.2011 на суму 124 243,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 707,30 грн. /т.1, а.с.141-153/;

- товарно-транспортні накладні: від 24.01.2011 на суму 95 926,00 грн.; від 26.01.2011 на суму 234 516,54 грн.; від 04.02.2011 на суму 179 609,40 грн.; від 04.02.2011 на суму 158 784;00 грн.; від 16.02.2011 на суму 67 857,24 грн.; від 03.03.2011 на суму 16 923,60 грн.; від 03.03.2011 на суму 57 852,00 грн.; від 05.04.2011 на суму 237 566,40 грн.; від 17.05.2011 на суму 35 196,24 грн.; від 02.06.2011 на суму 130 473,30 грн.; від 08.06.2011 на суму 213 559,02 грн.; від 22.06.2011 на суму 124 243,80 грн. /т.1, а.с.154-166/;

14.02.2011 між ПП «Химтрансзбут» (Повірений) та ТОВ «ОКСІ» (Довіритель) укладений договір-доручення, згідно пункту 1.1. якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе обов'язок виконувати доручення Довірителя на перевезення вантажів автомобільним транспортом /т.2, а.с.98-100/.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем також надано: рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 №2801111 від 28.01.2011 за транспортно-експедиційну діяльність на суму 7 500,00 грн., та акт виконаних робіт (послуг) /т.2, а.с.101, 102/; рахунок-фактуру ТОВ «Делівері» №530155 від 25.01.2011, на суму 3 016,40 грн. за організацію транспортно-експедиційних послуг, та акт №Д-00001650 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т.2, а.с.103, 104/; рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 №09 від 05.02.2011 на суму 7 500,00 грн. за транспортні послуги, та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000000009 від 05.02.2011 /т.2, а.с.107, 108/; рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 №18021 від 18.02.2011 за авто послуги на суму 1 200,00 грн., та акт №18021 від 18.02.2011 про виконання - прийняття послуг /т.2, а.с.109, 110/; рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 №1003111 від 10.03.2011 за транспортно-експедиційні послуги на суму 7 600,00 грн. та акт виконаних робіт (послуг) /т.2, а.с.112, 113/; рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 №2803113 від 28.03.2011 за транспортно-експедиційні послуги на суму 8 400,00 грн. та акт виконаних робіт (послуг) /т.2, а.с.114, 115/; рахунок ПП «Химтрансзбут»;19 від 05.04.2011 на суму 5 850,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги, та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 05.04.2011 /т.2, а.с.116, 117/; калькуляцію ТОВ «Делівері» до акту виконаних робіт №17035 на суму 1 650,80 грн. за організацію транспортно-експедиційних послуг, та акт №Д-00017035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т.2, а.с.118, 119/; калькуляцію ТОВ «Делівері» до акту виконаних робіт №00021589 на суму 12 128,20 грн. за організацію транспортно-експедиційних послуг, та акт №Д-00021589 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т.2, а.с.120, 121/.

Зазначені податкові накладні підписані, скріплені печаткою підприємства - постачальника товарів, яке на момент їх видачі було зареєстровано як юридична особа та мало статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється. Оплата придбаних товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» здійснена, що підтверджується наданими суду виписками по банківським операціям у 2011 році /т.1, а.с.167-188/ й відповідачем також не оспорюється.

Фактичне переміщення товарів від ТОВ «Макростаб» до ТОВ «ОКСІ» підтверджується наведеними вище товарно-транспортними накладними, а також накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів по Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКСІ»: від 01.12.2012, 03.12.2012, 10.12.2012 /т.2, а.с.85-88/.

Викладеним в акті перевірки №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013 підтверджується наявність відносин між ТОВ «ОКСІ» та ТОВ «Макростаб» з приводу купівлі-поставки товарів (сировини для виробництва ПВХ виробів), оформлення наведених вище первинних документів, оплата придбаних товарів та їх переміщення /т.1, а.с.17-18/.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності (виробництво будівельних виробів з пластмас; посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; оптова торгівля будівельними матеріалами) за КВЕД, зазначених в довідці Управління статистики у м. Севастополі АА №131417 від 13.02.2008 /т.2, а.с.51/. За наявною у матеріалах справи довідкою Управління статистики у м. Севастополі АА №771068 від 12.12.2012 вказані відомості про види діяльності позивача є актуальними /т.2, а.с.52/.

Як зазначив позивач та підтвердив наданням належних доказів, основним видом діяльності ТОВ «ОКСІ» є виробництво будівельних виробів із пластмас; з метою здійснення виробничої діяльності, відповідними фахівцями був розроблений проект цеху, якій був збудований та прийнятий в експлуатацію, придбане промислове обладнання для виробництва ПВХ виробів /т.2, а.с. 83-84/; ТОВ «ОКСІ» має власні виробничі та складські приміщення за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1/1 /т.2, а.с.68-69/. Крім того, товариством укладені: договір оренди промислових та складських приміщень з ТОВ «Центр технічної експлуатації №1» на оренду 835,2 кв.м., від 26.04.2005 строком до 31.10.2013 /т.2, а.с.74-77/; договір оренди промислових та складських приміщень з ТОВ «Центр технічної експлуатації №1» на оренду 3 372,1 кв.м., від 05.10.2003 строком до 01.10.2013 /т.2, а.с.78-82/. Товариством з метою оптової реалізації власної продукції у 2011 році укладено договори з покупцями товару - ТОВ «Композит-93», ТОВ «Кримбудпостач» та іншими /т.2, а.с.90-92, 93-94, 95-97/. Для здійснення роздрібної торгівлі власними виробами з ПВХ товариство має власний магазин за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 6 /т.2, а.с.67, 89/.

Також позивачем надано: лицьові листи проектів переобладнання виробничих приміщень з виготовлення виробів з ПВХ (замовник - ТОВ «ОКСІ») 9040/2004, 9021/2004 /т.2, а.с. 159, 160; контракт №61.4723 від 08.04.2005 на придбання екструзійного обладнання для виготовлення з ПВХ листа компактного і спіненого /т.2, а.с.161-171/, з технічною специфікацією /т.2, а.с.172-184/; технологічні карти екструзії листа спіненого, профілю плінтус, профілю Н-образного, профілю F (L) - образного, профілю з перегородками ОП-0,1; підвіконника ПД -700 /т.2.. ас. 186-191/; зміни до технологічних карт на продукцію з 01.01.2008 /т.2. а.с.192-194/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у ТОВ «Макростаб» на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податків, незвичності вказаних операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень розділів III, V Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення №88 та за підтвердженості реальності здійснення господарських операцій, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» податкові накладні є підставою для включення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» зазначених у них сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ-Україна» (ідентифікаційний код 33619234) зареєстровано юридичною особою /т.1, а.с.32, т.2, а.с.3-4/, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську (взято на облік в органі державної податкової служби 12.07.2005 за №5683) /т.1, а.с.32/, 22.07.2012 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську видано свідоцтво №200030201 /т.1, а.с.32, т.2, а.с.1/.

04.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ-Україна» (Постачальник) укладено договір поставки №21/3 (далі - Договір №21/3) /т.1, а.с.113-116/.

За пунктом 1.1 Договору №21/3 Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця хімічну продукцію, асортимент, кількість ціна, якої вказані у супроводжуючих накладних на кожну окрему партію (далі - товар), а Покупець у свою чергу зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов цього Договору.

Загальна вартість товару за цим Договором складає 1 000 000,00 (один мільйон) 00 грн., у тому числі ПДВ (пункт 2.1 Договору №21/3).

На виконання умов вказаного договору сторонами оформлені:

- податкова накладна №6 від 20.05.2011 на суму 31 280,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 213,33 грн. /т.1, а.с.117/;

- рахунок-фактура №79 від 20.05.2011 на суму 31 280,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 213,33 грн. /т.1, а.с.118/;

- накладна №43 від 20.05.2011 на суму 31 280,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 213,00 грн. /т.1, а.с.119/;

- товарно-транспортна накладна від 20.05.2011 на суму 31 280,00 грн. /т.1, а.с.121/.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ-Україна» 05.05.2011 Покупцю виданий Сертифікат якості на відповідний товар - карбонат кальцію М2 (М-90Т) /т.1. а.с.120/.

Зазначена податкова накладна підписана, скріплена печаткою підприємства - постачальника товарів, яке на момент їх видачі було зареєстровано як юридична особа та мало статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється. Оплата придбаного товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі» здійснена, що підтверджується наданою суду випискою по банківським операціям у 2011 році /т.1, а.с.188/ й відповідачем також не оспорюється.

Фактичне переміщення товарів від ТОВ «ІСТ-Україна» до ТОВ «ОКСІ» підтверджується наведеною вище товарно-транспортною накладною, а також накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів по Товариству з обмеженою відповідальністю «Оксі»: від 01.12.2012, 03.12.2012, 10.12.2012 /т.2, а.с.85-88/.

Викладеним в акті перевірки №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013 підтверджується наявність відносин між ТОВ «ОКСІ» та ТОВ «ІСТ-Україна» з приводу купівлі-поставки товарів (хімічної продукції), оформлення наведених вище первинних документів, оплата придбаного товару та його переміщення /т.1, а.с.31-32/.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених в довідках Управління статистики у м. Севастополі АА №131417 від 13.02.2008, АА №771068 від 12.12.2012 /т.2, а.с.51, 52/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у ТОВ «ІСТ-Україна» на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податків, незвичності вказаних операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень розділів III, V Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення №88 та за підтвердженості реальності здійснення господарських операцій, складена Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ-Україна» податкова накладна є підставою для включення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» зазначених у них сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо нікчемності на думку відповідача, господарських операцій між ТОВ «Макростаб» та ТОВ «ОКСІ», а також між ТОВ «ІСТ-Україна» та ТОВ «ОКСІ», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з придбання послуг.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на віднесення сум до складу витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт,послуг) по операціях, що підлягали оподатковуванню. Тобто, якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для добросовісного придбавача товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 15, підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України випливає, що обчислення, декларування та/або сплата сум податків та зборів є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначена позиція узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем робіт, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, що передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, суду не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, ухвалене в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку статті 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, - висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Викладення позивачем в акті перевірки висновків, які засновані на припущеннях не відповідає вимозі пункту 6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 щодо викладення в акті документальної перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини вочевидь суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Вказана думка суду повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України. Так, у постанові від 03.04.2013 у справі №К/9991/38114/12 суд зазначив:

«Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Саме по собі здійснення ним (особою, яка притягується до кримінальної відповідальності - суд) реєстрації суб'єктів господарювання без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання ДПІ на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей».

Таким чином, сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОКСІ» (ЄДРПОУ 22274413), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.201 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складений відповідачем 01.04.2013 за №502/22.1-09/22274413, належним доказом відсутності у позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Макростаб» та ТОВ «ІСТ-Україна».

Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки №502/22.1-09/22274413 від 01.04.2013, висновки акта перевірки Броварської ОДПІ Київської області №844/232/36597313 від 15.07.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Макростаб» (ЄДРПОУ 36597313) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин під час господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано-Трейд» (ЄДРПОУ 36445153) за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року», акта №51/232/36597313 від 05.10.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макростаб» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» (ЄДРПОУ 31988783) за березень, квітень, червень 2011 року» засновані не на фактах порушень податкового законодавства, вчинених безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб», а лише на факті наявності актів ДПІ у Вишгородському районі №629/15-2/36445153 від 22.03.2011 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Різано-Трейд» (код 36445153) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за грудень 2010 року та січень 2011 року», №233/23-1/36445153 від 12.04.201 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Різано-Трейд» (код 36445153) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011»; висновки акта перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську №266/23/33619234 від 06.04.2012 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ІСТ-Україна» (ЄДРПОУ 33619234) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Чейз» (ЄДРПОУ 31260351) за травень 20111 року» засновані не на фактах порушень податкового законодавства, вчинених безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст-Україна», а лише на факті наявності акта Ленінської МДПІ у м. Луганську №536/23-31260351«Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чейз», код за ЄДРПОУ 31260351 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011», в основу якого, у свою чергу покладено відсутність ТОВ «Чейз» за юридичною адресою та відповіді на запит інспекції /т.1, а.с.21-36/.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксі» фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Різано-Трейд», Приватним підприємством «Фірма «Володар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чейз» не мало, й товари за спірними операціями придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ-Україна».

У даному випадку позивач притягується до відповідальності навіть не за порушення, вчинені безпосередніми контрагентами - ТОВ «Макростаб» та ТОВ «ІСТ-Україна», а за бездіяльність контрагентів останніх - ТОВ «Різано-Трейд», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Чейз», стосовно яких також не встановлено конкретних фактів порушення податкового законодавства за фінансово-господарськими відносинами з іншими суб'єктами господарювання. Само по собі не знаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою та ненадання відповідей на запити інспекції не є беззаперечним доказом нікчемності всіх укладених ним правочинів, а тим більше, всіх правочинів, укладених його контрагентами з іншими контрагентами.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача №0000201710 від 04.08.2013 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 308,64 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 3 188,33 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.81/.

З розрахунку фінансових санкцій позивача вбачається, що сума штрафних санкцій за вказаним податковим повідомленням-рішенням складається з:

- штрафної санкції у розмірі 2 648,25 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання (10 593,00 грн. х 25%);

- штрафної санкції у розмірі 30,08 грн. за не утримання податку (120,31 грн. х 25%);

- штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. за не подання до податкового органу відомостей за формою 1-ДФ стосовно доходів ОСОБА_3

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 13.06.2013 за вих. 305/10/10.2-21 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29,08 грн., тобто штрафна санкція, пов'язана із нарахуванням суми податку у розмірі 120,31 грн. складає 1,00 грн.

Щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з основного платежу на 120,31 грн., та зі штрафних санкцій на суми 1,00 грн., та 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді… є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

За правилом пункту 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України)

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

З наведених положень розділу IV Податкового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб» випливає, що ключовою ознакою наявності у податкового агенту обов'язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є факт нарахування (виплати) певній фізичній особі (платнику податку) оподатковуваного доходу.

Відповідачем не надано суду доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» нараховувало (виплачувало) який-небудь дохід на користь фізичної особи ОСОБА_3 у січні - червні 2011 року.

Отже, ОСОБА_3 на час проведення відповідачем перевірки і на теперішній час не є платником податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік для ТОВ «Оксі», а останнє не є податковим агентом стосовно доходів ОСОБА_3 за 2011 рік, до того часу, доки самостійно не нарахує (виплатить) вказаній фізичній особі оподатковуваний дохід.

Як випливає з акту перевірки та пояснень представника відповідача, посадовими особами відповідача було відновлено фонд оплати труда у розмірі 802,16 грн. по ОСОБА_3 за 2011 рік (січень - червень 2011 року), виходячи з встановленого мінімального розміру заробітної плати, з якого й нарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірі 120,31 грн., за ставкою 15% /т.1, а.с.75/.

Проте, чинним законодавством України органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо нарахування оподатковуваного доходу на користь фізичних осіб за податкового агента. Нарахування (виплата) доходу на користь фізичної особи та розмір такого нарахування є виключним правом юридичної особи. Якщо юридична особа зобов'язана за законом нараховувати на користь фізичних осіб оподатковуваний дохід (наприклад, заробітну плату у розмірі не нижчому, ніж встановлений законом) до часу такого нарахування відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а за сам факт не нарахування (не виплати) заробітної плати, у разі наявності трудових відносин, законодавством передбачено інші види відповідальності ніж фінансова за Податковим кодексом України, зокрема, адміністративну (стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), кримінальну (стаття 175 Кримінального кодексу України).

За таких обставин визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 120,31 грн. за ОСОБА_3 є протиправним, як і застосування штрафної санкції у розмірі 1,00 грн. Застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 510,00 грн., також є протиправним, оскільки позивач не нараховував і не виплачував на користь ОСОБА_3, оподатковуваний дохід, а отже, не мав підстав для відображення у звітності за формою 1-ДФ відповідних відомостей.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

До позовної заяви додано платіжне доручення №1659 від 01.08.2013 про сплату судового збору у розмірі 2 294,00 грн. /т.1, а.с.10/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 05.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 08.11.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі №0000022210 від 19.06.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (ідентифікаційний код 22274413) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 311 218,25 грн., у тому числі: 311 078,00 грн. - основний платіж, 140,25 грн. - штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000302210 від 04.08.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (ідентифікаційний код 22274413) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 301,50 грн., у тому числі: 257 864,00 грн. - основний платіж, 5 437,50 грн. - штрафні санкції.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі №00005011710 від 19.06.2013 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (ідентифікаційний код 22274413) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 631,31 грн., у тому числі: 120,31 грн. - основний платіж, 511,00 грн. - штрафні санкції.

5. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 24, ідентифікаційний код 23443220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, б. 1/1, ідентифікаційний код 22274413) судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров

СудОкружний адміністративний суд міста Севастополя
Дата ухвалення рішення05.11.2013
Оприлюднено11.11.2013
Номер документу34636560
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —827/2069/13-а

Ухвала від 07.02.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Александров О.Ю.

Постанова від 13.01.2014

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Іщенко Галина Михайлівна

Ухвала від 04.12.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Іщенко Галина Михайлівна

Постанова від 05.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Александров О.Ю.

Ухвала від 05.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Александров О.Ю.

Ухвала від 10.09.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Александров О.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні