Постанова

від 05.03.2009 по справі 10/17-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/17-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2009 р.                                                                                Справа №10/17-08

м. Полтава

за адміністративним позовом (№ б/н від 20.05.2008 р., вх. № 2683 від 21.05.2008 р.) Відкритого акціонерного товариства "Лубенський  м'ясокомбінат", вул. Індустріальна, 9,  м. Лубни, Полтавська область, 37500  

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Леніна, 21, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0013951701/1 від 17.12.2007 року, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 953 488,85 грн., в тому числі 317 889,21 грн. основний платіж та                           635 599,64 грн. штрафна (фінансова) санкція

Суддя  Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача:   Жарін М.А. (див. журнал судового засідання);

від відповідача:  Давиденко С.А. (див. журнал судового засідання);

від прокуратури: Харенко В.М. (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 10.09.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 05.03.2009 р. в порядку ст. 150 КАС України для надання відповідачем додаткових документальних доказів.

05.03.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається  адміністративний позов про  скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції                               № 0013951701/1 від 17.12.2007 року, за яким Відкритому акціонерному товариству "Лубенський  м'ясокомбінат" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 953 488,85 грн., в тому числі 317 889,21 грн. основний платіж та                 635 599,64 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 4504/10/10-018 від               17.07.2008 р. (вх. № 10897 від 21.07.2008 р.), посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Заявою № 05/1-830вих08 від 25.07.2008 р. (вх. № 11382 від 29.07.2008 р.) Прокуратура Полтавської області повідомила суд про вступ у справу в порядку ч. 2 ст. 6 КАС України з метою захисту інтересів держави на стороні Лубенської ОДПІ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази,

встановив:

За висновками планової виїзної документальної перевірки ВАТ "Лубенський  м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., що набрали форму акту  № 1017/23-00743950 від 13.09.2007 р., ДПІ-відповідач констатувала порушення з боку останнього  норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме :

-          п. 1.15 ст. 1, пп.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.. А п. 19.2 ст. 19 зазначеного закону та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми" внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету 375 433,95  грн. податку з доходів фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходів за закупівлю сільськогосподарської продукції у населення;

-          пп.. 9.10.1, пп.. 9.10.2., п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 зазначеного закону внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету 211,29  грн. податку з доходів фізичних осіб з коштів, що отримані під звіт та несвоєчасно повернуті (неповернуті).

Результатом  зазначених  висновків стало визначення позивачу суми податкового зобов'язання  з податку з податку з доходів найманих працівників  в загальній сумі                   1 126 756,94 грн., з яких 375 645,24 грн. основний платіж та  751 111,70 грн. штрафна (фінансова) санкція за податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ від 26.09.2007 р. № 0013951701/0.

Позивач не погодився з такими висновками та оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративно-апеляційному порядку, внаслідок чого його скаргу задоволено в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі                173 268,09 грн. (в тому числі основний платіж 57 756,03 грн., штрафна (фінансова) санкція 115 512,06 грн.), податкове повідомлення рішення набрало форму спірного податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ № 0013951701/1 від 17.12.2007 року, за яким ВАТ "Лубенський  м'ясокомбінат" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 953 488,85 грн., в тому числі 317 889,21 грн. основний платіж та                 635 599,64 грн. штрафна (фінансова) санкція.

При цьому свої висновки ДПІ-відповідач ґрунтує, по-перше, неправомірним застосуванням позивачем пільгового режиму оподаткування, визначеного пп.. 4.3.36   п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” за відсутності довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, по-друге, несвоєчасним поверненням підзвітними особами коштів, отриманих під звіт або на відрядження.

Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, звернувшись із даним адміністративним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Для з'ясування правомірності донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу суд визначив предметом дослідження у даній справі об'єкт оподаткування, платника податку (особу, яка відповідальна за нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету), а також ставку податку з доходів фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб згідно з приписами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. Закону України  № 889-IV від 22.05.2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями) є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору - пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід –це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

При цьому  дохід з джерелом його походження з України згідно з пп.. «ї»п. 1.3  ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена     п. 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

На підставі п. 17.2 «а»ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних доходів з джерел їх походження з України - податковий агент.

Згідно п. 1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи,  незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, охоплений документальною перевіркою, позивач на підставі приймальних квитанцій здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції (велика рогата худоба, молодняк, коні, свині) у фізичних осіб, виплачуючи останнім винагороду за реалізовану продукцію.

Сторони у судових засіданнях погодили, що ними визнаються як факти закупівлі позивачем сільськогосподарської продукції (велика рогата худоба, молодняк, коні, свині) у фізичних осіб, так і факти їх оплати. Оскільки матеріалами справи підтверджуються дані факти та вказані обставини не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, останні приймаються судом в порядку п. 3 ст. 72 КАС України.

Відповідно до п. 2.10 акту перевірки документи по питанню нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб були перевірені суцільним порядком.

Оскільки акт перевірки № 1017/23-00743950 від 13.09.2007 р. в дотримання приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (із змінами та доповненнями) містить викладку виявлених порушень податкового законодавства чітко, в повній мірі, із посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у додатку до акту № 6, за змістом цього Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, суд приймає вказаний акт перевірки як доказ у справі.

Крім того, як у тексті позову, так і у судових засіданнях позивач не спростовував вказані факти.

В обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на приписи пп.. 4.3.36       п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Суд не приймає дане обґрунтування як правомірне, оскільки останнє не підтверджене допустимими доказами.

Так, відповідно до пп.. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Форма довідки, термін дії, порядок її видачі та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою  Кабінету міністрів України від 01.08.2006 р. № 1063 затверджено Порядок видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми".

Отже, єдиним допустимим доказом на підтвердження права застосування вказаної норми Закону для виплати доходу без утримання податку з доходів фізичних осіб є довідка, форма якої встановлена вказаним Порядком.

В дотримання імперативного припису п. 2 ст. 71 КАС України відповідач надав суду відомості щодо видачі (невидачі) відповідними органами місцевого самоврядування вказаних довідок (а.с. 35-78, том 2).

Будь-яких доказів наявності поважних причин відсутності документів серед документації підприємства, ненадання документів під час перевірки суду не надано.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що Позивач повинен був утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 317 677,92 грн..

Посилання позивача на приписи пп.. 4.3.35 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та Декрету Кабінету міністрів України №  24-93 від 17.03.93 р. "Про податок на промисел" суд не оцінює як правомірні, оскільки : по-перше, пп.. 4.3.35 п. 4.3          ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” є відсильною нормою до норм саме цього закону, а не будь-якого іншого нормативно-правового акту; по-друге, Декрет Кабінету міністрів України "Про податок на промисел" не поширюється на спірні правовідносини.

Посилання позивача на відсутність між ним та фізичними особами, у яких закуповувалася сільськогосподарська продукція, письмової угоди, спростовуються наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного Кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 208  Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність).

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оскільки операції з реалізації сільськогосподарської продукції фізичними особами позивачу, придбання такої позивачем та оплата оформлювалися приймальною квитанцією, що містить підписи осіб та печатку позивача, суд дійшов висновку про укладання між ними договору шляхом складання даного єдиного документа.

Щодо розрахунку штрафних санкцій за вказане правопорушення, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). (пп.. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р.                № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом встановлено, що ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат" порушило правила оподаткування, таким чином штрафні (фінансові) санкції в сумі 635 567,13 грн. застосовані до нього Кременчуцькою ОДПІ на законних підставах та у розмірі відповідно приписів               пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В частині визначення ВАТ "Лубенський  м'ясокомбінат" за спірним податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ № 0013951701/1 від 17.12.2007 року  податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі                      243,80 грн., в тому числі 211,29 грн. основний платіж та  32,51 грн. штрафна (фінансова) санкція позивач як в позові, так і у судових засіданнях спростувань не привів.

Як вбачається з акту перевірки 1017/23-00743950 від 13.09.2007 р., протягом 2006 року  до авансових звітів осіб, зазначених на 8-9 арк. акту перевірки, одержувачем коштів не було додано платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (до авансових звітів додано документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства) на загальну суму 1 625,30 грн..

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за               № 40/10320 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) та звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Визначення терміну “розрахунковий документ” законодавчо закріплено у Законі України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. "Про  застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із   споживачами   у  сфері  торгівлі,  громадського харчування та послуг" в редакції Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2000 р., а саме : розрахунковий документ  -  документ  встановленої  форми   та змісту  (касовий   чек,  товарний  чек,  розрахункова  квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання   послуг,   отримання   (повернення)   коштів, купівлі-продажу  іноземної  валюти,   надрукований   у   випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.2.15              п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 ст. 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Отже, ДПІ-відповідач мала підстави для визначення позивачу податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в  загальній сумі  243,80 грн., в тому числі 211,29 грн. основний платіж та  32,51 грн. штрафна (фінансова) санкція за вказане правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, доводять, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підтверджені як поданими доказами, так і нормами права, висновки відповідача обґрунтовані документально, а тому позовні вимоги суд визнає такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. У позові відмовити.

2. Постанову надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині, а також Прокуратурі Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000).

Суддя                                                                                                                          Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку ата в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановленому КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.