Рішення

від 29.10.2013 по справі 915/1477/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 915/1477/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Войтенкова І.О., довіреність від 25.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41, код ЄДРПОУ 22440366)

до відповідача: Комунального підприємства «Благоз» (56602, Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул. Бузька, 53-а, код ЄДРПОУ 31740512)

про: стягнення штрафу та пені, -

Суть спору: Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Благоз» штрафу в розмірі 7000 грн. та пені за період з 30.07.2013р. по 20.08.2013р. в розмірі 2310 грн.

Позовні вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України мотивовані невиконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.04.2013р. №42-ріш.

01.10.2013р. за вх.№19208/13 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив період нарахування відповідачу пені та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 7000 грн., пеню за період з 30.07.2013р. по 20.08.2013р. в розмірі 2310 грн. та пеню за період з 24.08.2013р. по 30.09.2013р. в розмірі 3990 грн. Заява про збільшення позовних вимог була направлена відповідачу 04.10.2013р.

25.10.2013р. за вх.№20888/13 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив період нарахування відповідачу пені та просить суд стягнути з відповідача окрім заявлених раніше також пеню за період з 01.10.2013р. по 25.10.2013р. у розмірі 2625 грн. Заява про збільшення позовних вимог була направлена відповідачу 25.10.2013р.

На виконання вимог ухвал суду позивачем надані витребувані судом документи. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.08.2013р., від 16.09.2013р., від 07.10.2013р. з відповідними відмітками поштового відділення про те, що ухвали суду повертаються у зв'язку з тим, що «адресат за зазначеною адресою не проживає». При цьому ухвали суду направлялись відповідачу за юридичною адресою - адресою його реєстрації.

Водночас слід врахувати, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».

Також господарським судом враховано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За таких обставин, господарським судом було повністю дотримано вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України стосовно повідомлення відповідача у справі про призначення справи до розгляду, відкладення розгляду справи, надано йому можливість взяти участь у судовому розгляді та реалізувати свої процесуальні права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Між тим, водночас господарський суд приймає до уваги вимоги ч.ч. 3,4 ст. 22 ГПК України, у відповідності до яких сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно зі ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заява позивача про збільшення позовних вимог за вх.№20888/13 від 25.10.2013р. була направлена відповідачу 25.10.2013р., при цьому судове засідання з розгляду справи було призначено на 29.10.2013р., що з урахуванням строків пересилання поштових відправлень фактично позбавило відповідача можливості завчасно отримати, ознайомитись та надати до суду відзив або письмові пояснення на позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення за вх.№20888/13 від 25.10.2013р.

За таких обставин, господарський суд не приймає до уваги заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх.№20888/13 від 25.10.2013р. та розглядає позов Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в редакції заяви про збільшення позовних вимог за вх.№19208/13 від 01.10.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.04.2013р. №42-ріш у справі №1-26.213/33-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що Комунальне підприємство «Благоз» за результатами діяльності у 2011 році та протягом періоду 01.01.2012р. - 30.09.2012р. в м. Нова Одеса Миколаївської області займало монопольне (домінуюче) становище на ринку ритуальних послуг, як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента; визнано дії Комунального підприємства «Благоз», які полягають у встановленні економічно необґрунтованих цін на ритуальні послуги шляхом завищення величини заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, адміністративних, загальновиробничих витрат, рентабельності та податку при калькулюванні вартості ритуальних послуг, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що визнається таким відповідно до п.1 ч.2 ст. 13 цього Закону, а саме: встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за зловживання монопольним становищем на ринку на Комунальне підприємство «Благоз» накладено штраф у розмірі 7000 грн.

Як свідчать матеріали справи, а саме: лист Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за вих.№1-292/80-954 від 13.05.2013р. «Про надіслання рішення у справі №1-26.213/33-2013», повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.05.2013р., вищевказане рішення позивача було отримано відповідачем 28.05.2013р.

Рішення від 30.04.2013р. №42-ріш у встановленому порядку не оскаржене, нарахований відповідачу штраф останнім не сплачений.

Іншого відповідачем не доведено.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом та заявою про збільшення позовних вимог за вх.№19208/13 від 01.10.2013р. про стягнення з відповідача нарахованого штрафу, а також пені за порушення строків оплати штрафу за період з 30.07.2013р. по 20.08.2013р. в розмірі 2310 грн. та за період з 24.08.2013р. по 30.09.2013р. в розмірі 3990 грн. (загальний розмір пені складає 6300 грн.).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За вимогами п.1 ч.2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

У відповідності до ч.2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Частиною 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Слід врахувати, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Така ж правова позиція викладена і у п.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів оскарження КП «Благоз» рішення позивача від 30.04.2013р. №42-ріш та сплив строку на таке оскарження, позов в частині стягнення з відповідача накладеного штрафу в розмірі 7000 грн., обов'язок зі сплати якого мав бути здійснений до 28.07.2013р., слід задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту нездійснення оплати штрафу в сумі 7000 грн., позивачем правомірно нараховано пеню за період з 30.07.2013р. по 20.08.2013р. в розмірі 2310 грн. та за період з 24.08.2013р. по 30.09.2013р. в розмірі 3990 грн. (загальний розмір пені складає 6300 грн.), а, відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин слід задовольнити позовні вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в повному обсязі.

У відповідності до ч.3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Благоз» (56602, Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул. Бузька, 53-а, код ЄДРПОУ 31740512) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок, відкритий в Управління Держказначейства України за місцем знаходження платника податків за КБК 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (р/р 31118106700263, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, одержувач - Новоодеське УК /Новоодеський район/ 21081100, ЄДРПОУ 38016478) 7000 (сім тисяч) грн. штрафу та 6300 (шість тисяч триста) грн. пені.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Благоз» (56602, Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул. Бузька, 53-а, код ЄДРПОУ 31740512) до Державного бюджету України (ГУДКСУ у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 37992781, р/р 31218206783002, МФО 826013, КБК 22030001) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 04 листопада 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська