Постанова

від 13.04.2009 по справі 30/44-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/44-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2009                                                                                       Справа№  30/44-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів: Швеця В.В. (доповідача), Чус О.В,

при секретарі судового засідання: Марунич Н.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Мягка Л.О., довіреність №б/н  від 23.04.08,  представник;

Представник позивача у судове засідання не з"явився. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі №30/44-08

за позовом Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІКП-Київ-1”, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2008 року Дніпропетровська міська рада звернулась в господарський суд Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:02:410:0021), яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема (Бабушкінський район), укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “ІКП-Київ- 1”.

          19.06.2008р. Дніпропетровська міська рада подала до господарського суду Дніпропетровської області  заяву про забезпечення позову в порядку статті 66 ГПК України, шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

При прийнятті ухвали суд виходив з положень ст.ст.66, 67 ГПК України та інформаційного листа ВГС України від 12.12.2006р. №01-8/2776, а саме, вимоги заявника не обґрунтовані і не адекватні щодо забезпечення позову та відсутній зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.  

Не погодившись з ухвалою господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність прийнятої ухвали нормам матеріального та процесуального права, повноту встановлення всіх обставин по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зі змісту заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову вбачається, що позивач просив заборонити відповідачу та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, по пр. Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема, але в обґрунтування заяви не покладено жодного доказу, який підтверджував би доводи позивача.

Позивач не обґрунтував, яким чином невжиття цих заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; зазначені заходи до забезпечення позову за своїм змістом не адекватні заявленим позовним вимогам, оскільки предметом спору зі справи є лише визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданої заяви щодо забезпечення позову, оскільки при  вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив правильну оцінку доводів заявника на підставі чого визнав не обґрунтованими і не адекватними вимоги заявника, відсутність наявного зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також заявник не вказав яким чином імовірне утруднення або неможливе виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.п. 5, 9 ст.31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією та надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності. Тобто Дніпропетровська міська рада вправі своїм рішенням не давати дозволу на проектні і будівельні роботи у м. Дніпропетровську по пр. Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідач на теперішній час почав геологорозвідувальні роботи на земельній ділянці, яка не була передана у встановленому законом порядку та те, що відповідач приймає спроби укласти договори суборенди земельної ділянки не підтверджуються жодними доказами, тоді як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином вимоги апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі №30/44-08 –без змін.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі №30/44-08 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі №30/44-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            П.П.Павловський    

Суддя                                                                                В.В.Швець    

Суддя                                                                                   О.В. Чус