Рішення

від 03.04.2009 по справі 52/163-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

52/163-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2009 р.                                                            Справа № 52/163-08

вх. № 6232/4-52

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Саховська С.В., довір. від 19.07.2008 року  відповідача - Янковський С.А., дов. від 25.02.08 року; Сосонний О.О., дов. від 25.02.08 року;  

розглянувши справу за позовом ВАТ ХНДПКІ "Енергопроект" м. Харків  

до  ЗАТ "Трудовий колектив "Харківський НД та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м. Харків  

про розірвання договору, виселення та стягнення 174490,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Харківській науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив ""Харківській науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (відповідач) про розірвання Договору № 17/06/02 оренди індивідуально визначеного майна від 17.06.2002 р., укладеного між сторонами; виселення відповідача із нежитлових приміщень загальною площею 79,38 м.кв., що знаходяться за адресою: 61003,   м.  Харків,   пр.   Московський,   10/12,  та  зобов'язання передати ці приміщення позивачу за актом приймання-передачі; стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 17/06/02 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 17 червня 2002 р. з урахуванням індексу інфляції в сумі 159888,61 грн.; пені в розмірі 11048,91 грн. Та суми трьох відсотків річних в розмірі 3552,87 грн. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року (суддею Білоусовой Я.О.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 вересня 2008 року о 11:15 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 08 вересня 2008 року в зв'язку з відрядженням судді Білоусовой Я.О., справу № 52/63-08 передано для розгляду судді господарського суду Харківської області Доленчуку Д.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 вересня 2008 року (суддя Доленчук Д.О.) відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України  в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи відкладено, в зв'язку з неявкою позивача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2008 року (суддя Доленчук Д.О.) задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк вирішення спору до 20.03.2009 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 11 листопада 2008 року, 10 грудня 2008 року, 17 грудня 2008 року, 15 січня 2009 року та 27 січня 2009 року розгляд справи відкладався, в зв'язку з невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 25 лютого 2009 року, у зв'язку лікарняним судді Доленчука Д.О., справу передано до розгляду судді господарського суду Харківської області Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Аюпова Р.М.) від 25 лютого 2009 року задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк вирішення спору до 20.09.2009 року, розгляд справи відкладено на 17 березня 2009 року.

В призначеному 17 березня 2009 року судовому засіданні оголошено перерву до 24 березня 2009 року о 12:00 год.

В призначеному 24 березня 2009 року судовому засіданні згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, оголошено перерву до 03 квітня 2009 року о 10:00 год.

У призначеному судовому засідання 03 квітня 2009 року представник позивача позов підтримував та просив його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством «Трудовий колектив «Харківський науково-дослідний та проектно – конструкторський інститут «Енергопроект» (далі - відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 17/06/02 (далі - Договір), відповідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у  строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно площею 24,9 кв. м , яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 19/12, що є власністю позивача  строком  до 16 червня 2012 року включно для провадження діяльності відповідача.

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Факт приймання відповідачем орендованого майна  підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна  від 01.07.2002 року.

Згідно п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати, наведеному в додатку №1 до Договору і становить 44,02 грн. без ПДВ.

Відповідно п.3.2 Договору, орендна плата перераховується на поточний рахунок балансоутримувача щомісяця не пізніше 07 числа.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

02.12.2002 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, якою збільшили площу орендованих приміщень на 159,70 кв. м. та встановили оренду плату в розмірі 329,31 грн. (без ПДВ) в місяць, яку орендар повинний оплатити не пізніше 07 числа, а також виключили з Договору  його пункти   2.3.8 та п.3.2.

01.10.2003 року сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору, якою збільшили площу орендованих приміщень до 670,52 кв.м та встановили оренду плату в розмірі 4470,13 грн. ( без ПДВ).

01.01.2004 року сторони уклали додаткову угоду №3 до Договору,  відповідно якої п.3.1 виклали в новій редакції, згідно якої розмір орендної плати склав 4470,13 грн. (без НДС) в місяць, а також включили податок на землю в розмірі 502,07 грн. (без НДС) в місяць,  які орендар повинний оплатити не пізніше 07числа.

01.01.2004 року сторони уклали  угоду № 4 до Договору,  відповідно якої п.3.1 виклали в новій редакції, згідно якої розмір орендної плати склав 4470,13 грн. (без НДС) в місяць, а податок на землю -  502,07 грн. (без НДС) в місяць, які орендар повинен оплатити не пізніше 07числа, а також включили  відшкодування вартості  спожитої води, електроенергії, тепла та послуги водовідведенні пропорційно займаної площі, які орендар повинен оплатити не пізніше 07 числа шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

01.05.2004 року сторони уклали додаткову угоду № 5 до Договору, якою збільшили площу орендованих приміщень до 1050,6 кв. м. та встановили оренду плату в розмірі 7004,00 грн. ( без ПДВ).

30.12.2004 року сторони уклали додаткову угоду №6 до Договору, якою збільшили площу орендованих приміщень до 1376,0 кв. м та встановили орендну плату в розмірі 9173,33 грн. ( без ПДВ) на землю в розмірі 280,99 грн. та витрати на комунальні послуги  пропорційно орендованої площі.

01.05.2005 року сторони уклали додаткову угоду №7 до Договору, якою встановили наступне:  орендна плата визначається  підставі  Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів  України № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями  та на момент розрахунку (01.04.2005 р.) складає 26967,94грн. (без ПДВ) за першій місяць оренди, збільшеної на індекс інфляції  квітня місяця; розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць здійснюється шляхом корегування  розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за минулий місяць. Крім орендної плати  орендар  відшкодовує експлуатаційні витрати на  утримання виробничого корпусу в розмірі 2645,29 грн. (без ПДВ). Крім того, орендар у двотижневий строк з дня підписання цієї додаткової угоди за свій рахунок зобов'язаний застрахувати орендоване майно на користь орендодавця, який бере на себе ризик випадкової загибелі та знищення  об'єкта оренди  та надає у двотижневий строк копію договору страхування орендодавцю. Інші умови Договору та додаткових угод до  нього залишилися незмінними.

01.10.2005 року сторони уклали додаткову угоду №8 до Договору, згідно якої сторони встановили,  що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями та на момент розрахунку  01.10.2005 року складає 49149,0 грн. без ПДВ; розмір орендної плати визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць; крім орендної плати орендар відшкодовує  експлуатаційні витрати на утримання корпусу в розмірі 5044,33 грн. без ПДВ; орендар у двотижневий строк від дня підписання додаткової угоди за свій рахунок зобов'язаний  застрахувати орендоване майно на користь орендодавця, який бере на себе ризик раптової загибелі або ушкодження об'єкта оренди та надає у двотижневий строк  копію договору страхування орендодавцю.  

03.01.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 9 до Договору, якою встановили  експлуатаційні витрати в сумі 7641,52 грн. (без  ПДВ)  та податок на землю в розмірі  553,62 грн. Інші умови Договору та додаткових угод до  нього залишилися незмінними.

03.01.2007 року сторони уклали додаткову угоду №10 до Договору, якою встановили  експлуатаційні витрати в сумі 10252,42 грн. (без  ПДВ).  Інші умови Договору та додаткових угод до  нього залишилися незмінними.

30.04.2007 року сторони уклали додаткову угоду №11 до Договору, згідно якої сторони  встановили наступне: орендар повертає, а орендодавець приймає орендовані раніше нежитлові приміщення  загальною площею 237,1 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12; орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування нежитлові приміщення загальною площею 183,45 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12 та належать орендодавцю на праві власності та з 01.05.2007 р. орендна площа складає 2570,26 кв. м.; орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України № 1856 від 27.12.2006 р.  та за травень 2007 року  складає 55421,64 грн. без ПДВ; розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається шляхом   корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць; розмір податку на землю  с 01.05.2007 року складає 542,3 грн. без ПДВ, розмір  експлуатаційних витрат  з 01.05.2007 року складає 10042,80 грн. без ПДВ.

01.07.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 12 до Договору, якою встановили наступне: орендар повертає, а орендодавець приймає орендовані раніше нежитлові приміщення  загальною площею 2516,08 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12; орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування нежитлові приміщення загальною площею 25,2 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12 та належать орендодавцю на праві власності та з 01.07.2007 р. орендна площа складає 79,38 кв. м. ; орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України № 1856 від 27.12.2006 р.  та  з 01.07.2007 року  складає 2241,80 грн. без ПДВ помножені на індекс інфляції червня 2007 р. без врахування ПДВ; розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається шляхом  корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць; розмір податку на землю  з 01.07.2007 року складає 16,75 грн. без ПДВ, розмір  експлуатаційних витрат  з 01.07.2007 року складає 310,16 грн. без ПДВ.

Позивач своєчасно на протязі дії Договору направляв відповідачу рахунки-фактури, податкові накладні та акти звірок виконаних робіт, які позивач отримував, про що є його відмітка на них, однак підписав акти приймання-передачі виконаних робіт лише частково за  червень, липень, серпень та вересень 2007 року. Інші  акти виконаних робіт, які були направлені відповідачу супровідними листами  від 04.10.2007 року, 02.11.2007 року, 21.01.2008 року, 04.02.2008 року, 05.03.2008 року, 02.04.2008 року, 07.05.2008 року, 03.06.2008 року  залишилися не підписаними, а направлені разом з ними  рахунки-фактури за період з червня 2007 по липень 2008 року  - не  сплаченими.

Таким чином, відповідач не  виконав  прийняті на себе зобов'язання за Договором та додатковими угодами до нього щодо своєчасного внесення орендної плати позивачу за  червень – грудень 2007 року та січень – липень 2008 року  на загальну суму  134377,02 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

                    Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

                    Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

                    Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач  заборгованості з орендної плати в сумі 104864,32 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Пунктом 7.2 Договору дійсно  передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном на умовах Договору.  

Твердження відповідача про  відсутність його вини щодо порушення умов Договору в частині несплати орендної плати, представлені суду акти про відмову охорони  приміщення позивача допустити робітників відповідача до орендованих приміщень та листи переписки між керівництвом позивача та відповідача не можуть бути прийняті судом в якості доказів в обґрунтування неможливості виконати відповідачем умови Договору  та здійснення позивачем перешкод у користуванні орендованими  відповідачем приміщеннями з наступних підстав.

Відповідно до  4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.    Сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно  до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України,  сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі,  подавати докази.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких  господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:  письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;      поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.    Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.   Оригінали  документів  подаються,  коли   обставини    справи   відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 37 Господарського процесуального кодексу України,  речовими  доказами  є  предмети,  що  своїми    властивостями свідчать  про  обставини,  які  мають  значення  для   правильного вирішення спору.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення» зазначається, що обґрунтованими визначаються рішення, в якому повно відображені обставини, які  мають  значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Достовірність  - це властивість  доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входить до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів – означає виявити  відповідність дійсності відомостей про факти.  

Представлені відповідачем акти про неможливість доступу до своїх орендованих приміщень складені  в односторонньому порядку працівниками відповідача  без участі представників позивача, міліції чи інших третіх осіб.

А надані суду листи  позивача не містять заборони відповідачу щодо входу та користування ним  орендованими приміщеннями.

Крім того,  рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2008 року по справі № 44/401-07 встановлений факт (недоведеності відповідачем)  нездійснення позивачем перешкод  відповідачеві у користування орендованими ним  приміщеннями, які набрало чинності.

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Наданий відповідачем суду акт державного виконавця, в якому зазначено про відмову у пропуску представника стягувача Сосонного О.О. датований 29.02.2009 р. стосується іншої справи та не стосується предмету цього спору, у зв'язку з тим, що  по цій справі спірним  періодом, за яким стягується заборгованість є –  з липня 2007 р. по липень 2008 року.

Надана відповідачем довідка  контрольно-ревізійного управління в Харківській області містить тільки припущення  щодо імовірності використання позивачем орендованих відповідачем приміщень, що також не може вважатися достовірним доказом  невикористання відповідачем орендованими  приміщеннями.

Щодо наданого відповідачем суду диску з відеозаписом, суд зазначає наступне.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення    підвалу, 1-ого, 2-ого, 3-ого, 4-ого, 5-ого поверхів в літ. «А-5» загальною площею 8296,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський 10/12 належать позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може  зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно до ст. 31 Закону України «Про інформацію» громадяни мають право знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»,  негласне  проникнення  до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з  каналів  зв'язку,  контроль  за  листуванням, телефонними   розмовами,  телеграфною  та  іншою  кореспонденцією, застосування  інших   технічних   засобів   одержання   інформації проводяться  за  рішенням  суду,  прийнятим  за поданням керівника відповідного оперативного  підрозділу  або  його  заступника.  Про отримання такого  дозволу  суду  або про відмову в ньому зазначені особи  повідомляють  прокурора  протягом  доби.     

З метою запобігання порушення конституційних прав і свобод громадян або встановленого порядку його проведення особа, яка подає клопотання про залучення запису як доказу, повинна у клопотанні зазначити: коли здійснювався запис, ким здійснювався запис, за яких обставин здійснювався запис.

Однак, відповідачем  не надано суду дозволу на зйомку, не зазначено в клопотанні про залучення до матеріалів справи диску з відеозаписом  коли,  ким та за яких обставин  здійснювався запис. Більш того, з відеозапису не вбачається в приміщенні якої організації здійснювався  відеозапис, в який день, яких осіб та з яких підстав.  

Враховуючи зазначене, суд не вважає наданий відповідачем  диск з відеозаписом достовірним, належним доказом у справі  в розумінні ст. ст. 34, 37  Господарського процесуального кодексу України.

Не може бути прийнятим судом в якості доказу здійснення позивачем перешкод  відповідачеві у користуванні орендованими ним  приміщеннями і Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року по справі № 2а-2853/08, оскільки вона не набрала законної сили та взагалі нею зобов'язаний  відповідач  допустити  фахівців податкової інспекції  до проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності товариства та надати документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність  за період з 01.04.2005 року по 30.09.2007 року.    

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.   Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.   Визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими інша  сторона  обґрунтовує  свої  вимоги  або  заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати  за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, враховуючи  відсутність  жодного доказу  в обґрунтування неможливості виконання умов Договору та додаткових угод до нього  в частині сплати орендної плати,  відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати  за вказаним Договором та додатковими угодами до нього.

Суд не вважає  заяву відповідача про залік зустрічних однорідних вимог  такою, що припиняє  зобов'язання за Договором  зарахуванням з наступних підстав.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється    зарахуванням    зустрічних однорідних  вимог,  строк  виконання  яких настав,  а також вимог, строк виконання  яких  не  встановлений  або  визначений  моментом пред'явлення вимоги. Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Так, зарахування можливе при наявності зустрічності вимог, однорідності вимоги, «дозрілості» вимог  та їх  ясності.

Отже, з наданої заяви проти якої заперечує повністю позивач, не вбачається жодного з перелічених умов, відсутні будь-які документи в підтвердження  існування вказаних договорів, наявності заборгованості,   однорідності цих вимог, а також строку настання їх виконання, тому таке зарахування не можливе.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України,  відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача  щодо стягнення з відповідача 104864,32 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням заборгованості на комунальні платежі в сумі 29512,70 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 3.4 договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне та не в повному обсязі  здійснення орендної оплати в у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених платежів за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

          Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.    

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховані  відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 10912,17 грн. В задоволенні інших  вимог в частині стягнення пені в сумі 136,74 грн. суд відмовляє, як необґрунтовано заявлених  до стягнення.          

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3536,65 грн. та 25511,59  грн. інфляційних витрат, нарахованих  згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані. В частині задоволення 16,22 грн. 3% річних суд  відмовляє , як необґрунтовано пред'явлених до стягнення.

Відповідно довідки  ВАТ Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Енергопроект», станом на 24.03.2009 року частка Держави в особі Фонду Державного майна України становить 50%  плюс 1 акція.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір діє з 17 червня  2002 року до 16 червня 2012 року включно.

Відповідно до п.10.2 Договору, зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору зчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26  Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"  передбачено, що  на вимогу  однієї із  сторін, договір  оренди  може  бути  достроково  розірвано  за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та  з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено раніше та не спростовано відповідачем, орендар   порушив  умови  Договору  в  частині внесення орендної плати та на протязі року не вносив орендної плати.

Крім того, при розгляді даної справи сторони взаємно погодилися на розірвання Договору, про що в матеріалах справи є певні докази.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача   про розірвання Договору правомірна та обґрунтована, підтримана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача  щодо виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою та такою,  що підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 601, 610, 611, 612, 625, 627, 651, 654, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193,198, 202, 232, 283, 284, 285, 291,343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 32018789, м. Харків, пр. Московський, 10/12, р/р 26002800901101 у Харківській філії КБ "Експобанк", МФО 351964) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 14078902, м. Харків, пр. Московський, 10/12, р/р 26001800496101 у другій філії КБ "Експобанк", МФО 351964) - 104864,32 грн. заборгованості з орендної плати,  заборгованості за комунальні платежі в сумі 29512,70 грн., 3% річних у сумі 3536,65 грн. та 25511,59  грн. інфляційних витрат, пені в сумі  10912,17 грн., 1913,37 грн. держмита та 117,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині задоволення 136,74 грн. пені та  16,22 грн. 3% річних  відмовити.  

Розірвати договір  № 17/06/02 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 17.06.2002 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 14078902) та  Закритим акціонерним товариством «Трудовий колектив «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 32018789).

Виселити   Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 32018789, м. Харків, пр. Московський, 10/12, р/р 26002800901101 у Харківській філії КБ "Експобанк", МФО 351964) із нежитлових приміщень  загальною площею 79,38 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12 та  передати відкритому акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 14078902, м. Харків, пр. Московський, 10/12, р/р 26001800496101 у другій філії КБ "Експобанк", МФО 351964) за актом приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Справа № 52/163-08

Повний текст рішення підписано 08.04.2009 року