Постанова

від 01.11.2013 по справі 823/3222/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року справа № 823/3222/13-а

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі про стягнення заборгованості за період з червня по серпень 2013р. на загальну суму 531,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог ст.ст. 21, 24, 25 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не включено до актів звірок виплачені УПФУ в Корсунь-Шевченківському пенсії за період з червня по серпень 2013р. на загальну суму 531,09грн., в тому числі:

- 194,73грн. - витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну;

- 336,36грн. - витрати з виплати пенсії по справах потерпілих, в яких акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам законодавства.

Позивач в судове засідання не прибув, в позовній заяві просив провести розгляд справи буз участі представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причини повторної неявки суду не повідомив. В підтвердження того, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи містяться супровідні листи, з яких вбачається, що відповідачеві направлялися ухвали про відкриття провадження у справі та призначення судових засідань на 25.10.2013р. та 01.11.2013р. (а.с.30,32). Крім того, всупереч вимогам п.5 ч.5 ст. 107 КАС України відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 16 жовтня 2013 року щодо надання письмових заперечень на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з червня по серпень 2013р. (а.с.10,13,16) позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій (основний розмір); щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття; витрати на виплату і доставку пенсій на загальну суму 10 409,76грн.

Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем за вищевказаний період на суму 9 787,67грн.

При цьому, згідно із таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у червні-серпні 2013 року (а.с. 9,12,15) відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а також витрати на виплату пенсій по справах в яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства на загальну суму 531,09грн., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с.7).

Будучи не згідним з рішенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі щодо невідшкодування вказаних витрат, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. (далі по тексту - Закон №1105-XIV) встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавста України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю, а також Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-праоввих актів.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, передбачений статтею 21 Закону №1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Механізм відшкодування понесених страховиком витрат, в свою чергу, визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р. (далі по тексту - Порядок відшкодування).

Пунктом 4 Порядку відшкодування передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності громадянам, які проживають в Україні, а каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем не прийняті до відшкодування витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_1 за червень-серпень 2013р. у розмірі 194,73грн. (64,91грн. (сума виплаченої пенсії за місяць) х 3 місяці =194,73грн.).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Частина 1 статті 6 цієї Угоди передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Стаття 7 цієї Угоди передбачає, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера, при цьому розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1105-XIV передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на ту категорію інвалідів щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом статті 2 Закону №1105-XIV, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, що пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхову виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена в постановах Верховного Суду України у справах № 21-116а11 від 06.06.2011 р., № 21-361а11 від 21.11.2011 р. та № 21-333а11 від 05.12.2011 р.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача сума витрат на виплату пенсій по інвалідності пенсіонерці ОСОБА_1 за червень-серпень 2013р. на загальну суму 194,73грн., яка отримали каліцтво в державах СНД.

Судом також встановлено, що відповідач не приймає до відшкодування пенсію виплачену управлінням Пенсійного фонду пенсіонеру ОСОБА_2 за період з червня по серпень 2013р. на загальну суму 336,36грн. (112,12грн. (основний розиір пенсії) х з місяці = 336,36грн.), якому призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, в зв'язку з тим, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003р. складений в супереч вимогам чинного на той час «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001р. №1094.

Суд зазначає, що невідповідність акту про нещасний випадок форми Н-1 від 10.12.2003р. (відносно ОСОБА_2) законодавству не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано жодного доказу оскарження зазначеного акту в судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення вказаної пенсії. В зв'язку з чим, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії виплаченої ОСОБА_2 за період з червня по серпень 2013р. в сумі 336,36грн. є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів обґрунтованість позовних щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з червня по серпень 2013р. в сумі 531,09 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 122, 128, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 41, код ЄДРПОУ - 25875082) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, код ЄДРПОУ - 21366656) заборгованість за період з червня по серпень 2013р. в сумі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова складена в повному обсязі 06.11.2013р.