Ухвала

від 05.11.2013 по справі 2а-20228/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року справа №2а-20228/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Карабан Т. М., за участі представників від: позивача Сергієнко Ю. Р. за дов., відповідача Цуканова С. А. за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 2а-20228/10/0570 (суддя Голубова Л. Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» (далі - ТОВ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 4-9) до державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року (т. 1 арк. спр. 204-208) позов ТОВ «Українські системи кабельних трас» задоволений. Визнане протиправним та скасоване прийняте ДПІ у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року (т. 1 арк. спр. 225-226) постанова суду першої інстанції від 11 жовтня 2010 року скасована, у задоволенні позову ТОВ «Українські системи кабельних трас» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року (т. 1 арк. спр. 289-293) касаційну скаргу ТОВ «Українські системи кабельних трас» задоволено частково, скасовані постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року (т. 3 арк. спр. 50-55) позов ТОВ «Українські системи кабельних трас» задоволений. Визнане протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233.

В апеляційній скарзі (т. 3 арк. спр. 61-62) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача проти скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу встановила наступне.

З 24 червня 2010 року по 14 липня 2010 року ДПІ у м. Краматорську здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Українські системи кабельних трас» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та з питань правомірності формування від'ємного значення з ПДВ по рядку 26 декларації за квітень 2010 року, яке виникло за період з 1 вересня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, з 1 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 липня 2010 р. № 1602/23-3/33529062 (т. 1 арк. спр. 139-150).

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ встановило, що позивачем в порушення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, який діяв на час існування спірних правовідносин, завищено суму податкового кредиту по податковій декларації за березень 2010 року на суму 159600 грн. по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ «ТК «Оптімум», який не задекларував податкові зобов'язання у період виписки податкових накладних, а саме у березні 2010 року (т. 1 арк. спр. 142). При цьому, перевіркою правильності визначення від'ємного значення (позитивного) різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту березня 2010 року встановлено порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2010 року на суму 110186 грн. по рядкам 18.2, 21 та 22.2 декларації за березень 2010 року, яке зараховується до складу податкового кредиту квітня 2010 року (до рядку 23.1. податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року), занижено позитивне значення різниці між сумою між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту березня 2010 року на суму 49514 грн. у рядках 18.1 та 20 декларації за березень 2010 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за березень 2010 року) на 49514 грн. В висновках акту також вказано, що в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по декларації з ПДВ за квітень 2010 року позивачем завищено рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 110086 грн. Також ДПІ зазначено, що в порушення підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижений обсяг експортних операцій за жовтень 2010 року на суму 49202 грн. 39 коп.

ДПІ в акті перевірки зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 98000 грн. в порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту «а» 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

30 липня 2010 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорську прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98000 грн. по декларації за квітень 2010 року № 9001868741 від 20 травня 2010 року (т. 1 арк. спр. 12, 136).

Щодо фактичних обставин спірної господарської операції, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Українські системи кабельних трас» та ТОВ «ТК «Оптімум» укладений договір № 16 від 1 березня 2010 року (т. 1 арк. спр. 41) про придбання металопрокату в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях. Згідно специфікацій № 1, 2, 3, 4 від 1 березня 2010 року (т. 1 арк. спр. 43-46) у відповідності з умовами договору № 16 від 1 березня 2010 року позивач придбав у ТОВ «ТК «Оптімум» лист оцинкований в кількості 35500 кг загальною вартістю 283290 грн., в тому числі ПДВ 47215 грн., в кількості 27500 кг загальною вартістю 219450 грн., в тому числі ПДВ 36575 грн., в кількості 32700 кг загальною вартістю 260946 грн., в тому числі ПДВ 43491 грн., в кількості 24300 кг загальною вартістю 193914 грн., в тому числі ПДВ 32319 грн.

ТОВ «ТК «Оптімум» були виставлені позивачу рахунки на оплату поставленої продукції та накладні про її поставку (т. 1 арк. спр. 47-50): № 397 від 1 березня 2010 року на суму 283290 грн., в тому числі ПДВ 47215 грн., № 530 від 9 березня 2010 року на суму 219450 грн., в тому числі ПДВ 36575 грн., № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260946 грн., в тому числі ПДВ 43491 грн., № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193914 грн. в тому числі ПДВ 32319 грн.

ТОВ «ТК «Оптімум» видані позивачу податкові накладні (т. 1 арк. спр. 51-54): № 397 від 1 березня 2010 року на суму 283290 грн., в т. ч. ПДВ 47215 грн., № 530 від 9 березня 2010 року на суму 219450 грн., в т. ч. ПДВ 36575 грн., № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260946 грн., в т. ч. ПДВ 43491 грн., № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193914 грн., в т. ч. ПДВ 32319 грн. Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних № 3 (т. 1 арк. спр. 130). З додатку до акту перевірки № 11 (т. 1 арк. спр. 38) вбачається, що податкові накладні були надані позивачем під час перевірки посадовим особам податкового органу до перевірки та порушень при їх складані й відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не встановлено.

Позивач сплатив на користь ТОВ «ТК «Оптімум» кошти на загальну суму 897000 грн. з ПДВ в рахунок оплати металопрокату за платіжними дорученнями (т. 1 арк. спр. 56-63): № 868 від 8 червня 2010 року на суму 114000 грн., № 894 від 14 червня 2010 року на суму 114000 грн., № 924 від 16 червня 2010 року на суму 60000 грн., № 948 від 22 червня 2010 року на суму 94000 грн., № 998 від 5 липня 2010 року на суму 140000 грн., № 1015 від 7 липня 2010 року на суму 29000 грн., № 1021 від 8 липня 2010 року на суму 28000 грн., № 1024 від 9 липня 2010 року на суму 318000 грн. Випискою з банківського рахунку (т. 1 арк. спр. 110-129) підтверджено проведення вказаних платежів.

В якості доказів оприбуткування отриманого позивачем у ТОВ «ТК «Оптімум» металопрокату надані картки складського обліку (т. 1 арк. спр. 64-83).

Відповідно до вимог частини 2 статті 161, частини 1 статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Верховний Суд України в постановах від 31 січня 2011 року у справах № 21-42а10, № 21-47а10 дійшов висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на зазначені правові позиції та те, що за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, за недоліки в веденні господарської діяльності постачальника позивач, як окремий платник податків, не несе відповідальності.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року (т. 1 арк. спр. 289-293) зазначено, що суд відхилив доводи ДПІ про відсутність реального характеру поставок, виходячи з відповідності податкових накладних виписаних ТОВ «ТК «Оптімум» вимогам законів України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчить про правомірність включення сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого металопрокату, до складу податкового кредиту. Таке твердження, за висновком касаційної інстанції, є справедливим лише частково з огляду на те, що докази, на які послався суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товарів), а відтак і правомірність податкового кредиту, задекларованого позивачем за березень 2010 року. В ухвалі вказано, що суд першої інстанції не оцінив доводів податкового органу щодо відсутності у ТОВ «ТК «Оптімум» можливості здійснити поставку металопродукції. В той же час, касаційна інстанція зазначила, що суд апеляційної інстанції при скасуванні постанови суду першої інстанції обґрунтував висновок про нікчемність угоди між ТОВ «Українські системи кабельних трас» та ТОВ «ТК «Оптімум» посиланням на акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТК «Оптімум», не надавши при цьому оцінки наданим позивачем доказам складського обліку придбаного металопрокату, списання металопрокату у виробництво, не врахувавши доводів позивача про те, що використання металопрокату відповідає основному виду його господарської діяльності - виробництво електричного устаткування. Встановлення цих фактів вимагало, в тому числі з'ясування обставин транспортування металопрокату від постачальника до позивача.

Керуючись висновками касаційної інстанції суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідачем до справи в якості додаткового доказу правомірності своїх висновків щодо встановлених порушень наданий акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 1318/23-313/36306180 від 22 липня 2010 року «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ТК «Оптімум» з питань підтвердження отриманих від платників податків - ТОВ «Українські системи кабельних трас» за січень-квітень 2010 року» (т. 1 арк. спр. 183-185). В цьому акті вказано, що ТОВ «ТК «Оптімум» зареєстрований платником ПДВ з 23 листопада 2009 року, до податкового органу надані податковий розрахунок комунального податку за червень 2010 року, декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року, які за даними ДПІ мають позначку «до відома», декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року (т. 1 арк. спр. 190-192), декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року (т. 1 арк. спр. 188-189), на якій є позначка «до відома». В акті зазначено про недостатність трудових та інших ресурсів для забезпечення виконання господарських зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про відсутність у ТОВ «ТК Оптімум» можливості здійснювати господарську діяльність завдяки недостатньої кількості трудових ресурсів, основних фондів, викладені в акті № 1318/23-313/36306180 від 22 липня 2010 року, не ґрунтуються на дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів, здійснені без з'ясування фактичного місця знаходження товариства та не доведені посиланням на докази. До того ж, станом на час складання акту ТОВ «ТК Оптімум» знаходилося за місцем реєстрації, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 арк. спр. 198-198б).

Прийняття податковим органом з невизначених причин декларацій ТОВ «ТК Оптімум» з ПДВ за березень, квітень 2010 року до відома не свідчить про те, що товариство не декларувало податкові зобов'язання з ПДВ за звітні податкові періоди, в тому числі за наслідками господарських операцій з ТОВ «Українські системи кабельних трас». До того ж такі дії ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не відповідають вимогам підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, що діяв на час подання декларацій, за яким прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Частиною 3 статті 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, тому акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 1318/23-313/36306180 від 22 липня 2010 року не є належним та допустимим доказом вчинення ТОВ «Українські системи кабельних трас» податкових правопорушень за господарськими операціями з ТОВ «ТК Оптімум». Інших доказів правомірності висновків визначених в акті перевірки відповідач не надав.

При новому розгляді справи у суді першої інстанції позивачем до справи надані докази використання придбаної позивачем у ТОВ «ТК Оптімум» продукції у господарській діяльності, а саме використання металопрокату у виробництві та подальшої реалізації виготовленої продукції: лотків, кришок повороту, хрестовин, пластин, кронштейнів, планок та інших, а також документально доведений факт утилізації відходів, які залишаються після виробництва продукції з придбаного металопрокату. (т. 2 арк. спр. 33-37, 41-248, т. 3 арк. спр. 1-42).

При оприбуткуванні металопрокату, який поступив на адресу позивача від ТОВ «ТК Оптімум» за договором № 16 від 1 березня 2010 року сформовані прибуткові накладні № ПН-0000105 (т. 2 арк. спр. 42-47), № ПН-0000106 (т. 2 арк. спр. 122-123), № ПН-0000107 (т. 2 арк. спр. 182-184), № ПН-0000108 (т. 2 арк. спр. 239-240), які в автоматичному режимі відображають подальший облік товару та на підставі яких складається попередня калькуляція вартості виробництва продукції.

При списанні металопрокату для виробництва готової продукції у бухгалтерському обліку були сформовані партії використання металопрокату задіяного у виробництві готової продукції з присвоєнням цим партіям номерів ПН-0000105, ПН-0000106 ПН-0000107, ПН-0000108. В кожній партії виробництва готової продукції відображалася кількість використаного металопрокату з конкретної партії поставки; найменування та кількість продукції виробленої з цього металопрокату; найменування контрагента, якому поставлена виготовлена продукція; первинні документи, які підтверджують кількість металопрокату, необхідного для виробництва продукції та факт продажу цієї продукції третім особам.

Подальший продаж товарів, вироблених з металопрокату, придбаного у ТОВ «ТК Оптімум» підтверджується також зовнішньоекономічними договорами, укладеними позивачем з покупцями - нерезидентами: акціонерним товариством «Казенергокабель» (Казахстан) (т. 2 арк. спр. 62-65), SRL «MG-Cоmplet» (Республіка Молдова) (т. 2 арк. спр. 72-76), COURBI ROM S.R.L (Румунія) (т. 2 арк. спр. 136-141), ТОВ «Агроінтрейд» (Республіка Білорусь) (т. 2 арк. спр. 145-149) та відповідними митними деклараціями.

Щодо транспортування металопрокату, то за умовами договору № 16 від 1 березня 2010 року ТОВ «ТК Оптімум» взяло на себе зобов'язання здійснювати поставку продукції за власний рахунок залученим автотранспортом, тому відсутність товарно-транспортних накладних у даному випадку не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача.

З урахуванням того, що позивач документально довів правомірність формування податкового кредиту спірного періоду та реальність вчинення господарських операцій з ТОВ «ТК Оптімум», а відповідач, в свою чергу, не довів шляхом надання належних та допустимих доказів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з огляду на що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 5 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва