Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-20228/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року справа №2а-20228/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горбенко К.П.

суддів - Лях О.П., Попова В.В.,

при секретарі - Турко І.Б.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по адміністративній справі №2а-20228/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним прийнятого відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що податковим органом помилково встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в порушення підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за квітень 2010 року в сумі 98 000 грн. Позивач не згоден з висновком податкового органу про те, що він не мав право формувати податковий кредит на підставі зазначених накладних через те, що ТОВ «ТК Оптімум» не задекларовані податкові зобов'язання. Позивач вважає, що ненадання ТОВ «ТК Оптімум» декларацій та не встановлення його за місцезнаходженням не призводить до недійсності договору № 16 від 1 березня 2010 року, укладеного після державної реєстрації ТОВ «ТК Оптімум» до моменту виключення його з державного реєстру, що не позбавляє правового значення виданих за цим договором податкових накладних. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «ТК Оптімум» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім того, позивач вважає, що несплата податку продавцем (в тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми бюджетного відшкодування, і наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року.

Відповідач не погодився з даною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовували тим, що судом першої інстанції не дана належна оцінка фактам порушень, виявленим в результаті проведеної перевірки та доказам доданим відповідачем до матеріалів справи.

Колегія суддів заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріалами справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасована.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва, виданого 8 червня 2005 року.

Між позивачем та ТОВ «ТК «Оптімум» був укладений договір № 16 від 1 березня 2010 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «ТК «Оптімум» металопрокат в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації. Згідно специфікацій позивач придбав: лист оцинкований в кількості 35 500,00 кг загальною вартістю 283 290,00 грн. з ПДВ (специфікація № 1 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 27 500,00 кг загальною вартістю 219 450,00 грн. з ПДВ (специфікація № 2 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 32 700,00 кг загальною вартістю 260 946,00 грн. з ПДВ (специфікація № 3 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 24 300,00 кг загальною вартістю 193 914,00 грн. з ПДВ (специфікація № 4 від 1 березня 20101 року), всього 957 600,00 грн. з ПДВ.

У період з 26 червня 2010 року по 14 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та з питань правомірності формування від'ємного значення з ПДВ по рядку 26 декларації за квітень 2010 року, яке виникло за період з 1 вересня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, з 1 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 липня 2010 року № 1602/23-3/33529062.

На підставі проведеної перевірки 30 липня 2010 року згідно з пунктом «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98 0000 грн. по декларації за квітень 2010 року № НОМЕР_1 від 20 травня 2010 року.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 98 000 грн. за квітень 2010 року в результаті завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2010 року на 159 600 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено як факт отримання податкових накладних, так і списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату металопрокату. Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних, зауважень щодо форми та змісту цих накладних податковим органом не зроблено. Зазначене спростовує твердження позивача про завищення суми податкового кредиту, оскільки нормами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит.

Проте колегія суддів не може погодитись за такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином законодавець чітко визначився про те, що обов'язковою підставою включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Згідно п.1.8 ст.1 вищевказаного Закону бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Факт надмірної сплати, в зв'язку з вищевикладеними обставинами, перевіркою не встановлено.

Податковий кредит звітного періоду згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону складається із сум податку, сплаченого (нарахованого) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товару (робіт, послуг).

Відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону № 168 зобов'язана здійснювати отримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону № 168).

Тобто, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобов'язання при сплаті ПДВ в ціні товару.

Під час проведення перевірки позивача не було встановлено надмірну сплату ПДВ до бюджету по операціям з ТОВ «ТК «Оптімум».

Відповідно до додатку 2 декларації з ПДВ за квітень 2010р. та розрахунку бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивача у квітні 2010р. була сформована за рахунок від'ємного значення за березень 2010р.

Згідно акту №1318 від 22.07.2010р. перевірки контрагента ТОВ «ТК «Оптімум» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «СКАТ» за січень-квітень 2010р. встановлено, що перевірку провести не представилося можливим, оскільки підприємство за юридичною адресою не знаходиться, декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. має статус «До відома». Остання декларація з податку на прибуток подана за 12 місяців 2009 року від 08.02.2010р. Інформація про наявність основних засобів у ТОВ «ТК «Оптімум» відсутня. Відповідно до поданого розрахунку комунального податку за січень-квітень 2010р. кількість працюючих на підприємстві осіб складала 2 людини. На ТОВ відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, у ТОВ «ТК «Оптімум» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим угода, укладена з позивачем має ознаки нікчемності.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не підтверджено надмірну сплату до бюджету податку на додану вартість по ланцюгу постачання до виробника, в зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року є правомірним та визнанню недійсним не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивач в порушення вимог пп.7.8.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив суму бюджетного відшкодування за квітень 2010р. на 98000 грн., у зв'язку з чим відповідач при складанні спірного повідомлення-рішення обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по адміністративній справі№2а-20228/10/0570- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по адміністративній справі №2а-20228/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним прийнятого відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 листопада 2010 року, в повному обсязі складена 23 листопада 2010 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: