Рішення

від 02.04.2009 по справі 15/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.09                                                                                           Справа№ 15/275

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Масловська Л.З.

секретар Зубачик Н.

За позовом:            товариства з обмеженою відповідальністю "Окс", м. Львів,

до відповідача–1:  обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів,

до відповідача–2: відкритого акціонерного товариства “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів”, м. Львів,

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору                    - Лабая Андрія Мироновича, м. Львів,

                             - ТзОВ “Торговий дім “ГалАвтоГаз”, м.Львів

про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

          за участю представників сторін:

позивача           –Чепурна О.В. –директор, Ільїнська - представник

відповідача –1 –не з'явився

відповідача –2 –не з'явився

третіх осіб         –не з'явився

Суть спору:

Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю "Окс", м. Львів, до відповідача –1 –обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів, відповідача –2 –відкритого акціонерного товариства “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів”, м. Львів, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Лабая Андрія Мироновича, м. Львів, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно –навіс площею 186,9 кв.м. по вул. Стуса, 25 у м. Львові.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Костів Т.С.) від 09.10.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.10.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 30.10.2008 р., 27.11.2008 р., 09.12.2008 р.. Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 23.12.2008 р. у зв'язку із відпусткою судді Костів Т.С. дану справу було передано для розгляду судді Масловській Л.З.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 23.12.2008 р., 29.01.2009 р., 17.02.2009 р., 03.03.2009 р..

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та доповненні до позову. Ствердив, зокрема, що відкритому акціонерному товариству “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” належав навіс площею 186,9 кв.м. по вул. Стуса, 25 у м. Львові, який не був пов'язаний фундаментом із землею, однак, 13.01.2000 р. був зареєстрований відповідачем –1 як об'єкт нерухомого майна. Цей навіс ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” відчужило на користь ТзОВ “Спільне українсько-російське підприємство “ІРЕ” на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2000 р., а 24.08.2000 р. цей навіс ТзОВ “Спільне українсько-російське підприємство “ІРЕ” продало позивачу. Лише у 2004 р. позивач провів влаштування під навісом бетонних фундаментів. 23.06.2008 р. внаслідок буревію та викликаного цим падіння дерева, навіс було знищено, що, у відповідності до п. 4.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстраційна справа підлягає закриттю у разі знищення майна. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача –1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Вважає державну реєстрацію проведеною у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб на підставі наказу української державної корпорації промисловості будматеріалів “Укрбудматеріалів” №37 від 19.01.1995 р. та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 22.11.1995 р..

Представник відповідача –2 позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, що ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” ніколи не відчужувало спірний навіс. Однак, цей навіс був пов'язаний фундаментом із землею, а відтак його реєстрація була проведена відповідно до закону. Просить у позові відмовити. Крім того, у своєму клопотанні, ствердивши про факт відчуження зазначеного навісу на користь громадянина Лабая А.М., посилається на необхідність його залучення до участі у справі  в якості відповідача, що тягне за собою непідвідомчість даного спору господарському суду. Просить припинити провадження у справі.

Згідно із ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі  - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України. При цьому, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Однак, позивачем не заявлялось у даному процесі позовних вимог до Лабая А.М., і заявлення таких вимог є процесуальним правом, а не обов'язком позивача, а відтак посилання відповідача –2 на необхідність залучення Лабая А.М. до участі у справі саме в якості відповідача не заслуговує на увагу. Залучення особи в якості відповідача з ініціативи суду відповідно до ст. 24 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватись судом за наявності для цього достатніх підстав. Враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд у порядку ст. 27 ГПК України залучив Лабая А.М. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. З врахуванням наведеного, клопотання відповідача –2 про припинення провадження у справі не заслуговує на увагу та не ґрунтується на підставах, передбачених у ст. 80 ГПК України.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов заперечив. Ствердив, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Лабай А.М. придбав навіс площею 186,9 кв.м. в м. Львові по вул. Стуса, 25. Просить у позові відмовити.

ТзОВ “Окс” зверталося з позовом до ОКП ЛОР “БТІ та ЕО” та ВАТ “ЛЗУБМ” про скасування реєстрації права власності на навіс в господарський суд Львівської області в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 01.07.2008р. провадження у справі закрито у зв”язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в судах господарської юрисдикції.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив.

Львівському заводоуправлінню будівельних матеріалів об'єднання “Львівбудматеріали” належав навіс площею 186,9 кв.м., розташований за адресою м. Львів, вул. Стуса, 25, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами. У відповідності до наказу №37 від 19.01.1995 р. Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів “Укрбудматеріали” “Про перетворення Львівського заводоуправління будівельних матеріалів об'єднання “Львівбудматеріали” у відкрите акціонерне товариство шляхом корпоратизації, було зокрема, затверджено акт оцінки вартості майна Львівського заводоуправління будівельних матеріалів об'єднання “Львівбудматеріали”.

13.01.2000 р. правопопередником відповідача –1 –Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки відповідачу –2 було видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 13.01.2000 р., виданого на підставі Наказу Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів “Укрбудматеріали” №37 від 19.01.1995 р., у якому зазначений навіс загальною площею 186,9 кв.м. в м. Львів, вул. Стуса, 25, чим підтверджується факт проведення відповідачем –1 оспорюваної державної реєстрації права власності на навіс як на нерухоме майно.

Однак, як випливає з допоміжної таблиці до інвентаризаційної справи на об'єкт –навіс В-1 площею 186,9 кв.м., він має земляну підлогу та стоїть на цеглі без спеціально облаштованого фундаменту, чим спростовується його належність до об'єктів нерухомого майна. Зазначене також підтверджується листом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області №7/5-6077 від 23.08.2007 р., з якого вбачається, що навіс загальною площею 186,9 кв.м. по вул. Стуса, 25 у м. Львові не значиться в Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів”; актом прийому-передачі обладнання від 11.04.2000 р., де навіс згадується не як нерухоме майно, а як обладнання; додатком до акту прийому-передачі від 25.04.2000 р., відповідно до якого навіс є без фундаменту. Належних доказів зворотнього суду не надано. У відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом №121 від 09.06.1998 р., “Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, яка діяла на час існування спірних відносин, такі об'єкти не підлягали державній реєстрації.

08.04.2000 р. між відкритим акціонерним товариством “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІРЕ” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким покупець придбав приміщення площею 821,2 кв.м.. 24.04.2000 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ІРЕ” (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цього ж майна. Крім того, навіс площею 186,9кв.м., що знаходиться на земельній ділянці по вул.Стуса, 25 у м.Львові, відповідачем-2 був проданий за договором №1-2000 від 08.04.2000р. ТзОВ “ІРЕ” разом з іншим майном для погашення заборгованості з ПДВ перед ДПІ у Галицькому районі. Оскільки майно перебувало у податковій заставі, тому його продаж проводився зі згоди ДПІ (лист-згода №25870/24-0 від 17.12.1999р.). В подальшому за договором №1 від 24.04.2000р. купівлі-продажу обладнання ТзОВ СП “ІРЕ” продало позивачу назване майно, зокрема-спірний навіс, який переданий по акту приймання-передачі позивачу. Листом №17893/24-020 від 16.08.2007р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова підтверджено, що кошти від продажу обладнання, в тому числі і навісу, згідно договору купівлі-продажу обладнання №1 від 08.04.2000р. між ВАТ “ЛЗУБМ” та ТзОВ СП “ІРЕ” поступили від позивача на погашення податкового боргу відповідача-2. Відповідач –2 посилається на ту обставину, що спірний навіс не був предметом продажу за договором від 08.04.2000 р., а тому не міг у подальшому відчужуватись на користь позивача. Однак, таке твердження не відповідає матеріалам справи та спростовується, зокрема, посиланням на навіс в акті прийому-передачі обладнання від 11.04.2000 р., підписаному між відповідачем –2 та ТзОВ “ІРЕ”, а також в акті прийому-передачі обладнання від 25.04.2000 р., підписаному між ТзОВ “ІРЕ” та позивачем. Жодних доказів належності відповідачу –2 інших навісів, які могли б відчужуватись на підставі вказаного договору, суду не надано. Більше того як випливає з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 р. у справі №2/664-24/242, судом було встановлено, що спірний навіс разом з іншим майном відповідач –2 продав ТзОВ “ІРЕ” з метою погашення заборгованості з податку перед ДПІ у Галицькому районі м. Львова, а в подальшому, 24.04.2000 р. право власності на спірний навіс набуло ТзОВ “Окс”. Хоча у відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України ці факти не носять преюдиційного характеру, оскільки відповідач –1 не був у вказаній справі стороною, однак, вони оцінюються судом на рівні з іншими доказами та відповідають матеріалам даної справи.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. У відповідності до ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час існування зазначених відносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а перехід права власності не пов'язувався із його державною реєстрацією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався спірним навісом як власник, передавав його в оренду відповідачу –2, оформив право власності на земельну ділянку, на якій розташовувався навіс, отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.10.2003 р., проводив його ремонт. Дефектним актом від 01.09.2004 р., актами про списання матеріалів підтверджується проведення власником навісу покращень, за результатами яких він став нерозривно пов'язаним із землею фундаментом. Належних доказів зворотнього суду надано не було.

Внаслідок падіння дерева на територію позивача, було пошкоджено газопровід та навіс, що підтверджується листом №1/273 від 26.03.2008 р. Галицького райвідділу ГУ МНС в Львівській області. Актом обстеження будівлі навісу під літ. “В-1” за адресою м. Львів, вул. Стуса, 25 від 13.01.2009 р., затвердженого директором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” 20.01.2009 р. №114, підтверджується відсутність за вказаною адресою зазначеного навісу, що підтверджує посилання позивача на його знищення.

Згідно із ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. У відповідності до п. 4.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстраційна справа підлягає закриттю у разі знищення майна. Однак, з матеріалів справи не вбачається звернення позивача до відповідача –1 ні з заявою про реєстрацію права власності на навіс після його облаштування фундаментом, ні з заявою про внесення змін до державного реєстру у зв'язку із його знищенням. Відтак, посилання позивача на цю підставу в підтвердження мотивів позовних вимог не заслуговує на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач –2, після відчуження навісу та втрати права власності на нього, 18.05.2007 р. отримав в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15192681 від 18.05.2007 р. на навіс площею 186,9 кв.м., виданий відповідачу –2 як дублікат реєстраційного посвідчення від 13.01.2000 р., що вбачається з примітки.

Знаючи про відсутність у відповідача –2 права власності на вказаний навіс, використовуючи цей витяг, 12.06.2007 р. відповідач –2 (продавець) уклав із ТзОВ “Торговий дім “Галавтогаз” договір купівлі-продажу споруди (біржовий контракт №1-БК), зареєстрований на Товарній Біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів”. Згідно із п. 5.1. вказаного договору, він підлягав нотаріальному посвідченню.  У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2007 р. №15408519, право власності на вказаний навіс на підставі договору купівлі-продажу №1877 від 14.06.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, було зареєстровано за ТзОВ “Торговий дім “Галавтогаз”. У відповідності до договору купівлі-продажу від 02.08.2007 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, ТзОВ “Торговий дім “Галавтогаз” (продавець) продав, а Лабай Андрій Миронович (покупець) купив навіс площею 186,9 кв.м. в м. Львові по вул. Стуса, 25. Доказів проведення державної реєстрації права власності на навіс за Лабаєм А.М. суду не надано. Позивач не позбавлений права на звернення з цих підстав до правоохоронних органів у встановленому порядку.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлює підстави нікчемності правочину. Вимог про визнання недійсними зазначених договорів позивач не заявляв, визнання недійсними зазначених договорів не пов'язане безпосередньо із предметом даного спору, не впливає на висновки суду, а відтак суд не вбачає підстав, передбачених у ст. 83 ГПК України для використання свого права вийти за межі позовних вимог.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що станом на 13.01.2000 р. спірний навіс не підлягав державній реєстрації як об'єкт нерухомого майна, оскільки не був нерозривно пов'язаний із землею, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати покласти на відповідача-2 у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.215,328,349 ЦК України, ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Зобов'язати обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м.Львів, вул.Липинського,54 у встановленому законодавством порядку скасувати державну реєстрацію права власності на навіс В-1 площею 186,98 кв.м., розташованого у м. Львові по вул. Стуса, 25, проведену 13.01.2000 р.

3.          Стягнути з ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів”, м.Львів, вул.Стуса,57 (п/р 26001301365345 в ПІБ Залізничного відділення м.Львова) на користь ТзОВ “ОКС”, м.Львів, вул.Стуса,27 (р/р 26005010040001 у ВАТ Банк Універсальний, МФО 325707, ЄДРПОУ 30706968) –85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Костів Т.С.