Рішення

від 17.04.2009 по справі 15/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"17" квітня 2009 р.                                                                            Справа  № 15/136

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія"  

до відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю "Димаро Вуд"       

про стягнення заборгованості в сумі 70198  грн.  12 коп.

                                                                                                              Суддя  Коломис В. В.

Секретар судового засідання       Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача  :  Штогрін В.С. дов. б/н від 10.10.08 р.

Від відповідача :  Делідон І.М. дов. б/н від 01.12.08 р.

   Статті 20, 22 ГПК України роз`яснена

   В судовому засіданні з 16.04 по 17.04.09 р. оголошувалась перерва

СУТЬ СПОРУ: Позивач - ТОВ "Транс-Імперія" м.Луцьк звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким з врахуванням здійснених уточнень (а.с.69-70) просить стягнути з ТОВ "Димаро Вуд" м.Рівне 70198,12 грн. в т.ч. 39285,99 грн. основного боргу, 3308,23 грн. відсотків річних, 20763,90 грн. інфляційних нарахувань та 6750,00 грн. збитків.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги. Останні зокрема обгрунтовує  неналежним проведенням відповідачем розрахунків за надані протягом березня-травня 2006 року послуги з перевезення.

Відповідач у відзиві на позов і його представник безпосередньо в судовому засіданні позовні вимоги не визнає в зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

При цьому, відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на те, що у заявках та актах виконаних робіт, якими оформлені операції з надання транспортних послуг у 2006 році, строк проведення розрахунків не визначений. Оскільки позивач, вимоги про оплату в порядку ст.530 ЦК України не направляв, вважає що у ТОВ "Димаро-Вуд" зобов`язання по оплаті з надання транспортних послуг не виникли. В свою чергу, як зазначає відповідач в заявках обумовлено строк оплати послуг - 20 банківських днів, проте немає вказівки на час з якого починається цей відрахунок, відтак на думку останнього на момент звернення  ТОВ "Транс-Імперія" до суду, його право порушено не було, відповідно судовому захисту воно не підлягає.

Оскільки прострочення виконання, на думку відповідача з його боку  місця не має, відсутні і правові підстави для стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Щодо позовних вимог, в частині стягнення з товариства 6750,00 грн. понесених витрат на оплату юридичних послуг, то як зазначив відповідач віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону зокрема положенням ст.623 ЦК України та ст.224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру  і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв`язку з оспорюваною за позовом сумою.

Відтак, просить позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну  оцінку, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Позивачем в період з 23 березня 2006 р. по 25 травня 2006 р. було надано відповідачу послуги з вантажних перевезень за кордон на загальну суму 76019,99 грн. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи заявками відповідача на кожний окремо вид перевезень, актами виконаних робіт та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR).

Відповідно до порядку розрахунків за надані послуги, визначеного в заявках на перевезення, строк оплати за надані послуги-20 банківських днів .

В свою чергу, відповідачем в рахунок оплати послуг перевезення були проведені розрахунки на загальну суму 36734,00 грн, в т.ч. 4000,00 грн. (а.с.71) після підписання Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.08 р. (а.с.34).  Зазначене відповідачем не оспорюється.  

Таким чином залишок боргу склав 39285,99 грн.

Доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 39285,99 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, і на підставі ст.ст.173, 193, 225 ГК України ст.ст.509, 525, 526, 530 п.1, 909 ЦК України  підлягають до задоволення.

При цьому, доводи відповідача про те, що  документами, підтверджуючими надані послуги, строки проведення розрахунків не визначені, а позивач вимоги про оплату в порядку ст.530 ЦК України не направляв, відтак у ТОВ “Димаро-вуд” не виникло зобов'язання оплатити надані послуги, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не  випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Натомість з наявних в матеріалах справи заявок (а.с.22, 25, 28, 31) вбачається, що строк оплати обумовлено, а саме протягом 20 банківських днів. При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що самі заявки, як і інші первинні документи не містять вказівки, з якого саме часу він починає свій відлік, відтак перебіг двадцяти банківських днів слід відраховувати з моменту підписання сторонами відповідних актів  виконаних  робіт, а по наданим послугам (надання яких в свою чергу не оспорюється відповідачем і підтверджено актом звірки взаємних розрахунків) з моменту поставки вантажу, визначеної в транспортних документах (міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR)).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 20763,90 грн. інфляційних нарахувань та 3308,23 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем  уточненого розрахунку (а.с. 69-70) обгрунтовані, відтак підлягають до задоволення.

Крім того, як вбачається, на виконання договору про надання юридичних послуг, укладеного 01 жовтня 2008 року між ТОВ "Транс-Імперія" та приватним підприємцем, Давидюком М.М., на підставі заявки позивача  від 30.10.08 р., підприємцем було надано юридичних послуг на загальну суму 6750,00 грн. (а.с.60-61).

При цьому 03 листопада 2008 року сторони підписали Акт на виконання замовлення від 30.10.08 р. (а.с.62), з якого в свою чергу вбачається, що виконавець надав консультаційні послуги, підготував позовну заяву про стягнення  з ТОВ "Димар Вуд" заборгованості, збитків від інфляції, відсотків річних та штрафних санкцій. При цьому , сторонами стверджено, що вся правова робота виконана належним чином і відповідає умовам договору. Претензій щодо об`єму чи наслідків наданих послуг у сторін відсутні. Платіжним дорученням № 843 від 05.11.08 р. позивачем  було перераховано на розрахунковий рахунок підприємця Давидюка М.М., в якості оплати за надану правову допомогу були перераховані кошти в сумі 6750,00 грн.

Відповідно до п.29 Листа Вищого господарського суду України від 18.03.08р. за №01-8/164/ із змінами, внесеними, згідно з інформаційним листом ВГСУ від 21.01.09р. №01-08/34, кошти сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах, якщо такі витрати понесені  стороною у зв'язку з реалізацією  процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відноситься до судових витрат, і відповідно вони підлягають до відшкодування згідно зі статтею 49 ГПК України і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

При цьому, слід зазначити, що дійсно на момент подачі позову сторона, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах мала право звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків. Натомість на момент вирішення спору, внаслідок внесених відповідних змін, зазначені витрати понесені стороною відносяться до складу судових витрат.

Зазначене позивачем не враховано.

Відповідно до стст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість доводи, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись стст.49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Димаро Вуд” (33022, м.Рівне, вул.Д.Галицького 19, офіс 419, ЗКПО33803521, р/р 260007047 в РОД ВАТ “РФ Аваль” м.Рівне, МФО333227) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Імперія” (43000, м.Луцьк, вул.Підгаєцька,3, р/р 260054117 в АППБ “Аваль” м.Луцьк, МФО303569, ЗКПО 32782312) –39285 грн. 99 коп. основного боргу, 20763 грн. 90 коп. інфляційних нарахувань, 3308 грн. 23 коп. відсотків річних, а всього 63448 грн. 12 коп., 6503 грн. 20 коп. понесених судових витрат.

В частині стягнення 6750 грн. 00 коп. збитків в позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

        Суддя                                                                Коломис В. В.

        Рішення підписане  " 17 " квітня 2009 року