Постанова

від 24.03.2009 по справі 33/406

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/406

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.03.2009                                                                                           № 33/406

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2008

 у справі № 33/406 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

 про                                                   стягнення 1 417 641,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Полонська І.М.(дов. № 1181 від 05.03.2009р.)

від відповідача   Берегута В.І. (дов. № 517/11 від 05.11.2008р.)

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „Українська гірничо-металургійна компанія” (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 1 403 809,96 грн. основного боргу, 2 988,81 грн. індексу інфляції, 1 204,75 грн.  3% річних та 9 638,40 грн. пені, всього – 1 417 641,92 грн.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом позивачем неодноразово уточнювався (зменшувався) розмір заявлених позовних вимог та у відповідності останніх уточнень позовних вимог № 6824 від 05.12.2008 (поданих в судовому засіданні 08.12.2008) позивач просив стягнути на його користь з ТОВ „Фундамент” 1 256 221,42 грн. основного боргу, індекс інфляції у розмірі 16 060,58 грн., 3% річних у розмірі 3 012,31 грн. та пеню у розмірі 23 682,14 грн., всього -  1 298 976,45 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 у справі № 33/406 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” суму основного боргу 1 256 221,42 грн., пеню в розмірі 22 457,41 грн., індекс інфляції в розмірі 19 344,87 грн. та 3% річних у розмірі 2 807,18 грн. (всього – 1 300 830,88 грн.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 14 176,41 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  основного боргу, інфляційних, річних та пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вартість поставленого позивачем товару відповідачем у встановлений строк оплачена не була. При цьому, місцевим судом було здійснено перерахунок розміру інфляційних, річних та пені, що стягнуті з відповідача рішенням суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фундамент”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 620/12 від 30.12.2008, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2008р. у справі № 33/406 та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом винесено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засідання апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 18.06.2008 по 02.07.2008 була поставлена відповідачу продукція згідно наступних видаткових накладних:

-          УГМ-005041 від 18.06.2008 на суму 145 736,00 грн.;

-          УГ1-006152 від 18.06.2008 на суму 156 162,35 грн.;

-          УГМ-005270 від 24.06.2008 на суму 142 188,01 грн.;

-          УГМ-005364 від 25.06.2008 на суму 146 324,53 грн.;

-          УГМ-005594 від 02.07.2008 на суму 100 000,00 грн.;

-          УГМ-005594 від 02.07.2008 на суму 39 117,70 грн.

Всього – поставлено товару на суму 729 528,59 грн.

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Поставлена позивачем продукція 01.07.2008 була оплачена відповідачем частково на суму 100 000,00 грн. згідно банківської виписки (а.с. 81-82).

У відповідності до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, судом встановлено, що оскільки позивачем було поставлено відповідачу (а останнім – було отримано) товарно-матеріальні цінності на суму 729 528,59 грн. на підставі видаткових накладних, без підписання з останнім єдиного документу, то між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.

Крім того, 18.06.2008 між позивачем – ВАТ “Українська гірничо-металургійна компанія” (як постачальником) та відповідачем – ТОВ „Фундамент” (як покупцем) було укладено договір поставки продукції № 094/08-Пр.Др.О (копія договору – а.с. 14-17).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана в специфікації (специфікаціях), які оформляються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною або у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною(п. 1.1 договору).

Ціна продукції є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується в специфікації (специфікаціях), або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 31. названого договору).

Згідно п.5.3 договору № 094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 особа, яка безпосередньо отримує продукцію від імені покупця, повинна надати постачальнику належним чином оформлену довіреність.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № 094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму              1 710 031,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 18-37), яка отримана уповноваженими представниками відповідача на підставі належним чином оформлених довіреностей (а.с. 137-146).

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем надано відповідачу рахунки-фактури про оплату поставленої продукції (а.с. 38-54), які оплачено відповідачем частково на суму 1 083 338,54 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.а.с.83-106, 116-117, 149).

Згідно п.6.3 договору № 094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 оплата продукції, вказаної в рахунку-фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати продукції протягом 14 календарних днів з дня отримання продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 256 221,42 грн. (629 528,59 грн. - борг до підписання договору та 626 692,83 грн. - борг згідно договору №094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 р.).

Вказаний факт відповідачем не заперечується та підтверджується листом № 557/12 від 01.12.2008 (а.с. 151), в якому останній пропонує провести розрахунки не у грошовій, а у натуральній формі.

Пунктом 8.2 договору № 094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 р. передбачено, що сторони несуть відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання їх зобов'язань за договором, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 8.3 договору № 094/08-Пр.Др.О від 18.06.2008 року передбачено, що у випадку порушення строків оплати за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором з позивачем, оскільки ним своєчасно та повністю не здійснено розрахунок з позивачем за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1 256 221,42 грн. є підставними та обґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з уточнень позовних вимог № 6824 від 05.12.2008 (поданих в судовому засіданні 08.12.2008), позивач просив стягнути на його користь з ТОВ „Фундамент” 1 256 221,42 грн. основного боргу, індекс інфляції у розмірі 16 060,58 грн., 3% річних у розмірі 3 012,31 грн. та 23 682,14 грн. пені.

Місцевий господарський суд при вирішенні спору здійснив перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, річних і пені та правильного встановив, що фактично на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції у розмірі 19 344,87 грн., 3% річних у розмірі 2 807,18 грн. та 22 457,41 грн. пені.

Вказані суми, визначені судом, і були стягнуті на користь позивача оскаржуваним рішенням, а саме - з відповідача було стягнуто:

-          інфляційні втрати за період вересень-жовтень 2008 у розмірі 19 344,87 грн. (в той час, як позивач просив стягнути інфляційні за період липень-жовтень 2008 у розмірі 16 060,58 грн.);

-           3% річних за період з 31.07.08 по 17.11.08 у розмірі 2 807,18 грн. (в той час, як позивач просив стягнути річні за період 22.07.08 по 17.11.08 у розмірі 3 012,31 грн.);

-          пеню за період 31.07.08 по 17.11.08 у розмірі 22 457,41 грн. (в той час, як позивач просив стягнути пеню за період 22.07.08 по 17.11.08 у розмірі 23 682,14 грн.).

Отже, фактично суд першої інстанції  позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені задовольнив частково (в менших розмірах, ніж просив позивач), а в частині стягнення інфляційних втрат – суд вийшов за межі позовних вимог (оскільки стягнув з відповідача інфляційні у розмірі більшому, ніж просив позивач за той же період, однак, будь-якого клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог матеріали справи не містять).

При цьому в резолютивній частині рішення місцевим судом помилково вказано, що позовні вимоги задоволено повністю.

За таких обставин оскаржуване рішення винесено судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому воно підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 256 221,42 грн. основного боргу, 16 060,58 грн. інфляційних втрат, 3 012,31 грн. 3% річних та 22 457,41 грн. пені.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 у справі № 33/406 підлягає зміні.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 у справі № 33/406 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” змінити.

3.   Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 у справі № 33/406 викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” (02160, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д, п/р 26005302275399 в Харківському відділенні ПІБ м. Києва МФО 322205, код ЄДРПОУ 19130159) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, п/р 26007006237001 в АБ „АвтоЗАЗбанк” м. Києва, МФО 320940, код ЄДРПОУ 25412086) 1 256 221 (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять одна) грн. 42 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 16 060 (шістнадцять тисяч шістдесят) 58 коп., 3% річних у розмірі 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 18 коп., 22 457 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) 41 коп., 12 975 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 47 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити”.

4.  Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5.  Матеріали справи № 33/406 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді