Постанова

від 25.02.2009 по справі 7/480/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/480/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.09                                                                                               Справа №7/480/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Шевченко Т. М.

при секретарі:   Пересаді О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Леонова Н.О.  (довіреність б/н від 01.11.2008 р.)

від відповідача –      Торовець Р.О. (довіреність № 697751 від 21.11.2008 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»         (м. Бердянськ Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2008 р.                                     у  справі  № 7/480/08

за позовом              Приватного підприємства «Металургбуд»  (м. Запоріжжя)

до відповідача     Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку        в  м. Бердянськ Запорізької області»   (м. Бердянськ Запорізької області)

про спонукання виконати умови договору,

Приватне підприємство «Металургбуд» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням уточнень) про спонукання Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області» виконати належним чином зобов'язання за договором № 15-1/14 від 08.05.2007 р. шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 60800,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Металургбуд»  № 2600610049801 в АБ «Металург»  м. Запоріжжя.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2008 р.                                 у справі № 7/480/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги ПП «Металургбуд» задоволено: зобов'язано Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  виконати умови договору № 15-1/14 від 08.05.2007 р. (п. 1.2): перерахувати грошові кошти в розмірі 60800,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Металургбуд»   № 2600610049801 в АБ «Металург» м. Запоріжжя в п'ятиденний термін з дня вступу в законну силу рішення господарського суду. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача  622,59 грн. державного мита та 118,00 грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»   (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2008 р.  у справі № 7/480/08.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду Запорізької області безпідставним. Зокрема, вказує, що Постановою Національного банку України від 07.10.2008 р. № 308 в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. З посиланням на  приписи ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», заявник стверджує, що зобов'язання банку, в тому числі з перерахування прийнятих в свою касу коштів, які не були виконані в період з 02.10.2008 р. по 06.10.2008 р., підпали під дію мораторію. Зауважує, що Постанова НБУ про призначення тимчасової адміністрації в Промінвестбанку не є нормативно-правовим актом, який би підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції, оскільки вона не містить норми права та має персоніфікований характер, тому зазначена Постанова набула чинності з дати її підписання і є обов'язковою для виконання.

Заявник не погоджується з висновком господарського суду щодо немайнового характеру зобов'язань банку, відзначає, що після приймання в касу готівкових коштів у банка виникли перед позивачем майнові зобов'язання по їх поверненню на рахунок останнього.

В той же час, заявник вказує на безпідставність стягнення з нього господарським судом на користь позивача невірно обрахованої суми державного мита (622,59 грн.), мотивуючи тим, що за вимогами про спонукання вчинити певні дії застосовується інша ставка державного мита (85,00 грн.).

Заявник відзначає безпідставність посилання суду на статті 1066 та 1067 Цивільного кодексу України, вказує, що правовідносини, які виникли з укладеного сторонами договору № 15-1/14 по прийманню готівки в касу банку, не стосуються відносин з обслуговування банківського рахунку (заявник підкреслює, що позивач взагалі не має відкритих рахунків у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»).

Порушення господарським судом норм процесуального права заявник вбачає в тому, що судом було відмовлено у задоволенні його клопотання про перенесення слухання справи на інший строк, чим, на думку заявника, порушені вимоги ГПК України щодо рівності процесуальних прав сторін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. апеляційна скарга Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 25.02.2009 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 347 від 24.02.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді  Зубкова Т.П. (доповідач), Шевченко Т.М.

Позивач  у справі – Приватне підприємство «Металургбуд» письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні повідомив, що позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги  заявника – такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що на даний час рішення господарського суду  в частині зобов'язання банку перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 60800,00 грн. вже виконано відповідачем. (На підтвердження цього представником позивача надано копії реєстрів кредитових платіжних документів від 03.02.2009 р. та від 04.02.2009 р.). Посилаючись на викладене, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду –  без змін.

Представник заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у скарзі. При цьому підтвердив, що наразі оскаржуване рішення вже виконане відповідачем.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  (Банком, відповідачем у даній справі) та Приватним підприємством «Металургбуд» (Клієнтом, позивачем у даній справі) було укладено  договір  № 15-1/14  (далі – Договір).

Предмет  Договору  сторонами  було  визначено  в  розділі  1  Договору:

Банк проводить приймання готівки від Клієнта в прибуткову операційну касу та після закінчення операційного дня - у післяопераційну касу. Прийнята протягом операційного дня готівка перераховується Банком на рахунок Клієнта № 2600610049801    в АБ «Металург» в м. Запоріжжя, код банку 313582, код ЕДРПОУ 34440897,  не пізніше наступного робочого дня.

В розділі  2 Договору встановлені зобов'язання сторін.

Зокрема, п. 2.1 Договору передбачено, що  Клієнт для внесення готівки за заявками на переказ оформлює документ відповідно до вказівок  по веденню бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 2.2 Договору приймання від Клієнта готівки здійснюється Банком у відповідності до Інструкції про касові операції в банках України та Положення про організацію касової роботи в установах Промінвестбанку.

Відповідно до п. 3.1 Договору за операції, що пов'язані із здійсненням перерахування безготівкових коштів у національній валюті у відповідності до п. 1.2 цього Договору, Клієнт сплачує щомісячно винагороду в розмірі: 20,00 грн. (без ПДВ) не пізніше останнього робочого дня поточного місяця на рахунок Банку.

Відповідальність Банку перед Клієнтом за приймання готівки починається з моменту прийняття в установленому порядку касиром і припиняється з моменту перерахування суми готівки на рахунок Клієнта. (п. 4.1 Договору).

На підставі укладеного сторонами Договору, Клієнтом (позивачем) в період з 02.10.2008 р. по 05.10.2008 р. до каси Банку (відповідача) були здані грошові кошти у розмірі 60800,00 грн., що підтверджується  супровідними відомостями до сумки з готівковою  виручкою,  копії  яких  містяться  в  матеріалах  справи  (арк. справи 11-13).

Вказані грошові кошти у встановлений Договором строк не були перераховані Банком на визначений в Договорі рахунок Клієнта.

Позовні вимоги про спонукання  Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  виконати належним чином зобов'язання за договором № 15-1/14 від 08.05.2007 р. шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 60800,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Металургбуд»                      № 2600610049801 в АБ «Металург»  м. Запоріжжя  стали  предметом  судового розгляду     у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, в силу наступного.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 15-1/14,  який  за  своєю правовою природою  є  договором  про  надання  послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії  або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

За умовами укладеного між сторонами Договору відповідач (Банк) зобов'язаний приймати від позивача (Клієнта) та перераховувати грошові кошти, що належать Клієнту, на визначений Договором рахунок позивача в АБ «Металург», а позивач має право вимагати від відповідача вчинення таких операцій.           В свою чергу, позивач як Клієнт, зобов'язаний сплачувати відповідачу винагороду за вчинення тим обумовлених Договором операцій, а відповідач має право вимагати від позивача сплати такої винагороди.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,             у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отримання від позивача передбаченої п. 3.1 Договору винагороди за обумовлені сторонами в Договорі послуги Банку останнім не заперечується.

Матеріалами справи, зокрема, копіями супровідних відомостей до сумки з готівковою виручкою № 61, № 62, № 63 та № 64  (арк. справи 11-13) підтверджується, що    в період з 02.10.2008 р. по 05.10.2008 р. ПП «Металургбуд» до каси Промінвестбанку в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  були здані грошові кошти у розмірі 60800,00 грн. Згідно відповідних Розписок опломбовані сумки №№ 61-64  прийняті інкасатором банку.

Однак, у встановлений пунктом 1.2 Договору строк (не пізніше наступного робочого дня) грошові кошти не були перераховані Банком (відповідачем) на визначений Договором рахунок Клієнта  (позивача)  в АБ «Металург».

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати належним чином зобов'язання за Договором № 15-1/14 від 08.05.2007 р. заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення  позову відповідають матеріалам справи.

Посилання  відповідача на те, що зобов'язання з перерахування грошових коштів      в сумі 60800,00 грн. на рахунок позивача в АБ «Металург» є майновими, а тому підпадають під дію мораторію, введеного з 07.10.2008 р. постановою НБУ № 308 від 07.10.2008 р., спростовується  наступним.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)» в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію на 1 рік –                    з 07.10.2008 р. по 06.10.2009 р.; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на     6 місяців –  з  07.10.2008 р. по 06.04.2009 р.

Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України «Про банки і банківську діяльність». В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію, яким є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналіз умов Договору № 15-1/14 від 08.05.2007 р. свідчить, що за цією угодою відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового характеру. Предметом даного Договору є лише надання Банком обумовленої сторонами послуги. Тому неперерахування отриманих від Клієнта (ПП «Металургбуд») грошових коштів на визначений в Договорі рахунок є невиконанням Банком в цій частині своїх зобов'язань за Договором як виконавця послуг.

Як наголошує сам заявник в апеляційній скарзі (викладаючи свої доводи щодо неправомірності розміру відшкодованого позивачу за рахунок відповідача державного мита), вимоги позивача мають немайновий характер: за змістом позовних вимог, ПП «Металургбуд» не вимагає стягнути з Банку кошти, а вимагає зобов'язати Банк надати узгоджену Договором послугу з їх перерахування.

Тобто, в даному випадку позивач і відповідач не є кредитом і боржником в розумінні ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, введення мораторію не є перешкодою для проведення установою Банку операцій по перерахуванню отриманих від Клієнта грошових коштів на інший, визначений Договором, рахунок.

Колегією суддів також враховується, що на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції рішення господарського суду, в частині зобов'язання банку перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 60800,00 грн., відповідачем виконано, що підтверджується наданими позивачем в матеріали справи копіями реєстрів кредитових платіжних документів від 03.02.2009 р. та від 04.02.2009 р.

Стосовно посилань заявника (відповідача) на порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі вимог ГПК щодо рівності процесуальних прав сторін колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Як  свідчать матеріали справи, судові  засідання  по справі  № 7/480/08  в  суді першої інстанції відбувалися двічі – 24.11.2008 р. та 22.12.2008 р. В судове  засідання 24.11.2008 р. з'явилися представники обох сторін, які надавали свої пояснення та відповідали на запитання суду. В судовому засіданні 24.11.2008 р. було оголошено перерву до 22.12.2008 р. В судове засідання 22.12.2008 р. представник відповідача не з'явився. Телеграмою від 22.12.2008 р. відповідач, посилаючись на несприятливі погодні умови, заявив клопотання про перенесення розгляду справи на інший строк. Зазначене клопотання відповідача було залишено судом без задоволення (з огляду на його необґрунтованість та враховуючи сплив встановленого статтею 69 ГПК України строку для вирішення спору), і в судовому засіданні 22.12.2008 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

В листопаді 2008 р. відповідачем було надано суду першої інстанції письмовий відзив (долучено до матеріалів справи), в якому викладено його заперечення на позов.

З моменту порушення провадження у справі до дати, на яку було призначено друге  судове засідання, сплив значний проміжок часу (більш ніж півтора місяці).

Ожеледиця, на яку відповідач посилається як на причину неявки свого представника в засідання суду 22.12.2008 р.,  не могла бути перешкодою відповідачу для підготовки та направлення суду додаткових письмових пояснень та доказів в обґрунтування своїх заперечень (при наявності таких).

При цьому, колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції по суті спору, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання  представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи,  не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.  

Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду                є  правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція не вбачає з боку господарського суду порушень процесуальних прав відповідача при прийнятті даного рішення.

Стосовно доводів заявника про безпідставність посилання господарського суду в оскаржуваному рішенні на положення ст.ст. 1066 та 1067 ЦК України апеляційна інстанція зауважує, що таке посилання не вплинуло на правомірність висновків суду щодо вирішення спору по суті.

Разом з тим, колегія суддів знаходить підстави для зміни судового рішення в частині розподілу між сторонами судових витрат по сплаті державного мита.

Розмір ставок державного мита визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93. Зокрема, згідно п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, розмір ставки державного мита становить 5  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем було сплачено державне мито в сумі 622,00 грн. (виходячи зі змісту первісно заявлених позовних вимог). Однак, в ході розгляду справи господарським судом було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, і в результаті предметом судового розгляду у справі стали позовні вимоги немайнового характеру. За результатами розгляду справи позовні вимоги ПП «Металургбуд» було задоволено.  При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме, витрат по сплаті державного мита, суд першої інстанції не врахував, що за зміненими позовними вимогами (про спонукання вчинити певні дії) слід застосовувати іншу ставку державного мита (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн.), і помилково відшкодував позивачу за рахунок відповідача державне мито в сумі 622,00 грн.

Згідно ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України «Про  державне  мито» сплачене державне  мито підлягає поверненню частково або повністю,  зокрема, у випадку  внесення  його в більшому  розмірі, ніж  передбачено чинним  законодавством.

Вищезазначені  обставини  у справі є підставою для зміни судового рішення в частині розподілу судових витрат по сплаті державного мита. В іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга  задовольняється частково.

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з вимогами  ст. 49 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»   задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2008 р.                                 у справі № 7/480/08 змінити.

Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області»  на користь Приватного підприємства «Металургбуд» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Видати наказ.».

Повернути  Приватному підприємству «Металургбуд» зайво сплачене державне мито в сумі 537,00 грн. Видати довідку.

Видачу відповідного наказу та Довідки із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Шевченко Т. М.