Рішення

від 23.03.2009 по справі 6/14-09-241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/14-09-241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2009 р.Справа  № 6/14-09-241

Позивач: Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”

Відповідач: Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт”

про стягнення 760220,3грн.

          Суддя                              Демешин О. А.

Представники:

Від позивача:     Тмєнова Ж.А., Оборина О.В., Сліпченко І.О. –за довіреностями                      

Від відповідача:  Кушнірук О.С. –довіреність

Суть спору:   Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” (далі –Позивач) надано позов до  Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі –Відповідач) про стягнення 760220,3грн. боргу, пов`язаного з оплатою відповідачем не у повному обсязі рахунків позивача на сплату амортизаційних нарахувань.

           Позивач позов підтримує у повному обсязі.

           Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

           В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.03.2009р.

В С Т А Н О В И В :

        17.04.2004р. між СП ТОВ „ТМ Термінал” та Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” було укладено Договір про сумісну діяльність № 85\1-о.

         Згідно пункту 5.1. цього договору позивач здійснив внесок у спільну діяльність шляхом передачі відповідачу, як стороні уповноваженій на ведення спільних справ, майна (навантажувальної техніки) у тимчасове користування на термін дії договору без права розпорядження .

          Пунктом 5.4. договору встановлено, що майно яке використовується при здійсненні спільної діяльності залишається власністю  сторін договору про спільну(сумісну) діяльність. Розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, відповідно до п.5.7, здійснюється виходячи  з вартості зазначеної у балансі власника майна окремо по порту та підприємству; амортизаційні відрахування відносяться портом на валові витрати сумісної діяльності та перераховуються власником майна.

         Відповідно до пункту 1.2. Закону України „Про податок на додану вартість” –для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність  без створення юридичної особи, вважаються окремою особою в межах такої діяльності. Крім того, статтею 1134 ЦК України передбачено, що обов`язки учасників спільної діяльності щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюється договором простого товариства.             

        Як посилається позивач в позовній заяві, на його на думку, вищезазначена операція є об'єктом оподаткування ПДВ, і на суму перерахованої компенсації нараховується ПДВ за ставкою 20% (п.6.1. Закону про ПДВ). В податковому обліку Позивач відображає суму ПДВ як свої податкові зобов'язання. Правомірність цього ствердження підтверджують перевірки Позивача за період з питань дотримання вимог податкового законодавства Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську за період з 01.07.2002 р. по 30.09.205р. (Акт № 2504/23-204-31786269 від 02.12.2005 р.) і за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. (Акт № 265-23-0301-31786269 від 06.02.2007 р.).

          В період з липня 2005р. по березень 2006року позивачем виставлялись рахунки відповідачу для оплати амортизаційних відрахувань по спільній діяльності. Однак, зазначені рахунки відповідач сплачував у неповному обсязі (без сум ПДВ), вважаючи, що .

          Всього відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 4561321,73грн. у т.ч. ПДВ 760220,3грн.  Зазначені рахунки ДП „ІМТП” сплатило частково на суму 3801101,43грн. (розмір амортизаційних відшкодувань без податку на додану вартість).

          Позивач, посилаючись на необґрунтовану відмову в оплаті рахунків в повному обсязі, просить стягнути з відповідача борг в розмірі 760220,3грн.

          Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві  заявляє про пропуск позивачем строків позовної давності і у зв`язку з цим –просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

           Як зазначалось вище, позивачем на підставі відповідних актів були пред'явлені  відповідачу до сплати рахунки, а саме:

          1. Рахунок №15 від 30.07.2005р. на суму 1195013.81 грн. у тому числі ПДВ на суму 199168.97 грн. згідно уточненого акту від 30.07.2005р.;

          2. Рахунок №8 від 30.07.2005 р. на суму 364283,26 грн. у т.ч.  ПДВ- 60713,88 грн. за липень 2005р. згідно акту від 30.07.2005р. ;

          3.  Рахунок №11 від 31.08.2005 р. на суму 364283,26 грн. у т.ч.  ПДВ- 60713,88 грн. за серпень 2005р. згідно акту від 31.08.2005р.;

          4.  Рахунок №12 від 30.09.2005 р. на суму 364283.26грн. у т.ч.  ПДВ- 60713,88 грн. за вересень 2005року згідно акту від 30.09.2005р.;

          5.  Рахунок №16 від 31.10.2005 р. на суму 394868.27грн. у т.ч.  ПДВ- 65811,38 грн. за жовтень 2005р. згідно акту від 31.10.2005р.;

          6.  Рахунок №18 від 30.11.2005 р. на суму 394868,27 грн. у т.ч. ПДВ- 65811,38 грн. за листопад 205р. згідно акту від 30.11.2005р.;

          7.  Рахунок №20 від 31.12.2005 р. на суму 394868,27 грн. у т.ч.  ПДВ-65811,38 грн. за грудень 2005р. згідно акту від 11.01.2006р.;

          8.  Рахунок №2 від 31.01.2006 р. на суму 362951,11 грн. у т.ч.  ПДВ-60491,85 грн. за січень 2006р. згідно акту від 31.01.2006р.

          9.  Рахунок №3 від 28.02.2006 р. на суму 362951,11 грн. у т.ч.  ПДВ-60491,85 грн. за лютий 2006р. згідно акту від 28.02.2006р.

       10.  Рахунок №5 від.31.03.2006 р. на суму 362951,11 грн. у т.ч.  ПДВ-60491,85 грн. за березень 2006р. згідно акту від 31.03.2006р.

        Кожен з вищевказаних рахунків відповідач сплатив частково –без оплати зазначених в цих рахунках  сум ПДВ.

       Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” із  змінами та доповненнями встановлено, що спільна діяльність передбачає об`єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної громадської мети.

       Відповідно до п.п. 7.7.2 пункту 7.2. статті 7 вищезазначеного закону –облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

       Як встановлено пунктом 3.2.8 Закону України „Про податок на додану вартість”  - при здійснені спільної (сумісної)  діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг) , в відповідно підлягає оподаткуванню. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної(сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

       Також, відповідно до пункту 1.2. Закону України „Про податок на додану вартість” –для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність  без створення юридичної особи, вважаються окремою особою в межах такої діяльності. Крім того, статтею 1134 ЦК України передбачено, що обов`язки учасників спільної діяльності щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюється договором простого товариства.             

       Суд погоджується з думкою позивача в позовній заяві з тим, що  вищезазначена операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування ПДВ, і на суму перерахованої компенсації нараховується ПДВ за ставкою 20% (п.6.1. Закону про ПДВ). В податковому обліку Позивач відображає суму ПДВ як свої податкові зобов'язання. Правомірність цього ствердження підтверджують перевірки СП ТОВ „ТМ Термінал”  за період з питань дотримання вимог податкового законодавства Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську за період з 01.07.2002 р. по 30.09.205р. (Акт № 2504/23-204-31786269 від 02.12.2005 р.) і за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. (Акт № 265-23-0301-31786269 від 06.02.2007 р.).

       Таким чином, відповідач безпідставно не сплачував у повному обсязі вищевказані рахунки, що йому виставлялись позивачем на оплату компенсації амортизаційних відрахувань, включаючи  ПДВ.

         Розмір ПДВ, який був включений в рахунки та не сплачений відповідачем становить 760220,3грн.

       Однак,  позовні вимоги про стягнення цієї суми підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

        Як зазначалось вище, у відзиві на позов Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” заявило про застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності.

         Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України –позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

         Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

         Позовна давність, як це передбачено статтею 256 ЦК України –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Частиною 1 статті 261 вказаного Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

            Договором про сумісну діяльність № 85\1-о від 17.04.2004р., укладеному між сторонами, не встановлено строків оплати відповідачем рахунків, що виставлялись позивачем на компенсацію амортизаційних відрахувань.

          Таких строків оплати не зазначалось позивачем і в самих рахунках.

          Тому,  при вирішенні питання про початок перебігу строків позовної давності, слід виходити з того, коли позивач дізнався про його порушене право на одержання грошових коштів по виставленим для оплати рахункам.

           Суд вважає, що про це позивач дізнався з моменту, коли по виставленим рахункам, без зазначення в них строків оплати, одержав від відповідача грошові кошти у сумах, менших ніж були вказані в кожному з рахунків.

           Приймаючи до уваги викладене та з огляду на те, що позовну заяву про стягнення з відповідача 760220,3грн. позивачем надано 22.01.2009р. (вх.№364) –встановлений статтею 257 ЦК України загальний трирічний строк позовної давності –суд вважає, що СП ТОВ „ТМ Термінал”  не  пропустило цей строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права в частині вимог про стягнення недоплачених грошових коштів по:

-          рахунку № 16 від 31.10.2005р., який був частково оплачений відповідачем 22.05.2006р. на суму 329056,89грн. замість 394868,27грн. (недоплата 65811,38грн.);

-          рахунку № 18 від 30.11.2005р., який був частково оплачений відповідачем 30.05.2006р. на суму 329056,89грн. замість 394868,27грн. (недоплата 65811,38грн.);

-          рахунку № 20 від 31.12.2005р., який був частково оплачений відповідачем 30.05.2006р. на суму 329056,89грн. замість 394868,27грн. (недоплата 65811,38грн.);

-          рахунку № 2 від 31.01.2006р., який був частково оплачений відповідачем 07.06.2006р. на суму 302459,26грн. замість 362951,11грн. (недоплата 60491,85грн.);

-          рахунку № 3 від 28.02.2006р., який був частково оплачений відповідачем 07.06.2006р. на суму 302459,26грн. замість 362951,11грн. (недоплата 60491,85грн.);

-          рахунку № 5 від 31.03.2006р., який був частково оплачений відповідачем 07.06.2006р. на суму 302459,26грн. замість 362951,11грн. (недоплата 60491,85грн.).

           Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 378909,69грн.

            У задоволенні позовних вимог в сумі 381310,61грн. слід відмовити, приймаючи до уваги, що про порушення свого права  у вигляді  оплати в неповному обсязі виставлених рахунків №№ 15 від 30.07.2007р., № 8 від 30.07.2005р., № 11 від 31.087.2005р. та №12 від 30.09.2005р.  на цю суму позивачу було відомо до 29.12.005р., оскільки оплата вказаних рахунків, за винятком включених в ці рахунки сум ПДВ, здійснювалась відповідачем в період з 02.08.2005р. по 29.12.2005р.

             Тобто, 29.12.2008р. закінчися строк позовної давності в частині звернення до суму  з позовними вимогами про стягнення 381310,61грн. і в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

                На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

           2.    Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, пл..Труда, 6, рахунок № 26001512361 у філії ВАТ „Морський транспортний банк” у м.Іллічівську, МФО 388498, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Сільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул..Хантадзе, 23, код 31786269) боргу 378909гривень69коп., витрат по сплаті держмита 3790гривень та витрат на ІТЗ судового процесу 58гривень81коп.

3. В решті позову –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                                                        Рішення підписано 25.03.2009р.

Суддя                                                                                       Демешин О.А.