Постанова

від 08.10.2009 по справі 6/14-09-241

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/14-09-241

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 6/14-09-241  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Олійника В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СП ТОВ "ТМ Термінал"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р.

у справі№6/14-09-241

господарського суду Одеської області

за позовомСпільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Термінал"

доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

простягнення 760 220,30 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Рисанов Г.В.

від відповідача:Скворцова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2009 р. у справі №6-14-09-241 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Спільного підприємства у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" борг 378 909,69 грн., 3 790,00 грн. витрат зі сплати держмита, 58,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, Спільним підприємством у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" було подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі №6-14-09-241 (судді: Картере В.І., Жеков В.І., Пироговський В.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2009 р. у справі №6-14-09-241 змінено; позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Спільного підприємства у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" основний борг у сумі 181 475,55 грн., державне мито у сумі 1 814,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. У решті позову відмовлено. Апеляційну скаргу Спільного підприємства у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Спільне підприємство у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі №6-14-09-241 та задовольнити позов Спільного підприємства у вигляді ТОВ "ТМ "Термінал" у повному обсязі основної заборгованості у сумі 760 220,30 грн., посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 261, ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про початок перебігу строків позовної давності, оскільки (на думку скаржника) він міг довідатися про порушення свого права тільки після проведення звірення розрахунків (яке відповідно до умов п. 6.5 договору від 17.02.2004 р. №85/1-о сторони проводять щорічно, не пізніше 25 числа звітного місяця), тобто після 25.01.2006 р., і саме від цього дня почався перебіг позовної давності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

17.02.2004 р. між ТОВ "ТМ Термінал" та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" було укладено договір №85/1-о про сумісну діяльність.

Відповідно до п. 5.1. цього договору позивач здійснив внесок у спільну діяльність шляхом передачі відповідачу як стороні, уповноваженій на ведення спільних справ, майна (навантажувальної техніки) у тимчасове користування на термін дії договору без права розпорядження.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що майно сторін, яке використовується при здійсненні сумісної діяльності, залишається власністю цих сторін  і відображається в окремому балансі у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, передане у сумісну діяльність, здійснюється портом, виходячи з вартості, зазначеної у балансі власника майна, окремо по порту та підприємству; амортизаційні відрахування відносяться портом на валові витрати сумісної діяльності і перераховуються власникам майна (порту та підприємству) та використовуються цільовим призначенням на ремонт, відновлення та модернізацію основних засобів, які задіяні у сумісній діяльності (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору сторони щорічно, не пізніше 25 числа звітного місяця проводять звірення розрахунків і погашення заборгованості на підставі складених у результаті перевірки актів звірення розрахунків і погашення заборгованості.

Термін дії договору про сумісну діяльність №85/1-о —до 17.02.2009 р. (п. 14.1 договору).

У період із липня 2005 р. по березень 2006 р. позивачем на підставі відповідних актів виставлялися відповідачу рахунки для оплати амортизаційних відрахувань по спільній діяльності (т. 1, а.с. 47–76), а саме:

1.          Рахунок №15 від 30.07.2005 р. на суму 1 195 013,81 грн. у т.ч. ПДВ на суму 199 168,97 грн. згідно з уточненим актом від 30.07.2005 р.;

2.          Рахунок №8 від 30.07.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —60 713,88 грн. за липень 2005 р. згідно з актом від 30.07.2005 р.;

3.          Рахунок №11 від 31.08.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —  60 713,88 грн. за серпень 2005р. згідно акту від 31.08.2005 р.;

4.          Рахунок №12 від 30.09.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —60 713,88 грн. за вересень 2005р. згідно з актом від 30.09.2005 р.;

5.          Рахунок №16 від 31.10.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ —65 811,38 грн. за жовтень 2005 р. згідно з актом від 31.10.2005 р.;

6.          Рахунок №18 від 30.11.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ —65 811,38 грн. за листопад 2005р. згідно з актом від 30.11.2005 р.;

7.          Рахунок №20 від 31.12.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ — 65 811,38 грн. за грудень 2005р. згідно з актом від 11.01.2006 р.;

8.          Рахунок №2 від 31.01.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ — 60 491,85 грн. за січень 2006 р. згідно з актом від 31.01.2006 р.

9.          Рахунок №3 від 28.02.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ —60 491,85 грн. за лютий 2006 р. згідно з актом від 28.02.2006 р.

10.          Рахунок №5 від 31.03.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ — 60 491,85 грн. за березень 2006 р. згідно з актом від 31.03.2006 р.

З огляду на часткову оплату відповідачем виставлених рахунків (без перерахування сум податку на додану вартість, які позивачу необхідно сплатити до бюджету за власний рахунок), СП ТОВ "ТМ Термінал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 760 220,30 грн. на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 378 909,69 грн. та відмовляючи в решті позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим відповідно до п. 6.1 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму перерахованої компенсації нараховується податок на додану вартість за ставкою 20%, яку позивач відображає в податковому обліку як свої податкові зобов'язання; по-друге, враховуючи, що ні в договорі про сумісну діяльність, ні в рахунках, виставлених позивачем на компенсацію амортизаційних відрахувань, не встановлено строків оплати відповідачем вказаних рахунків, позивач міг довідатися про порушення свого права лише з моменту одержання від відповідача за виставленими рахунками грошових коштів у меншій, ніж указано в рахунках, сумі (без ПДВ); по-третє, термін позовної давності в частині позовних вимог у сумі 381 310,61 грн. закінчився 29.12.2008 р., оскільки про порушення свого права у вигляді оплати в неповному обсязі рахунків від 30.07.2005 р. №15, від 30.07.2007 р. №8, від 31.08.2005 р. №11, від 30.09.2005 р. №12 позивачу стало відомо 29.12.2005 р. (оскільки оплата за вказаними рахунками без ПДВ була здійснена в період із 02.08.2005 р. по 29.12.2005 р.).

Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 181 475,55 грн. та відмовляючи в решті позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування ПДВ (на суму перерахованої компенсації нараховується ПДВ за ставкою 20%), у зв'язку з чим сплата рахунків без перерахування сум податку на додану вартість не відповідає вимогам чинного законодавства; по-друге, оскільки сторонами в договорі про сумісну діяльність від 17.02.2004 р. №85/1-о строк виконання боржником зобов'язання не визначений, то перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення семиденного строку від дня пред'явлення рахунку до оплати відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Однак, зазначені висновки господарського суду апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем на підставі відповідних актів було пред'явлено  відповідачу до сплати рахунки, а саме:

1.          Рахунок №15 від 30.07.2005 р. на суму 1 195 013,81 грн. у т.ч. ПДВ на суму 199 168,97 грн. згідно з уточненим актом від 30.07.2005 р.;

2.          Рахунок №8 від 30.07.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —60 713,88 грн. за липень 2005 р. згідно з актом від 30.07.2005 р. ;

3.          Рахунок №11 від 31.08.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —  60 713,88 грн. за серпень 2005р. згідно акту від 31.08.2005 р.;

4.          Рахунок №12 від 30.09.2005 р. на суму 364 283,26 грн. у т.ч. ПДВ —60 713,88 грн. за вересень 2005р. згідно з актом від 30.09.2005 р.;

5.          Рахунок №16 від 31.10.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ —65 811,38 грн. за жовтень 2005 р. згідно з актом від 31.10.2005 р.;

6.          Рахунок №18 від 30.11.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ —65 811,38 грн. за листопад 2005р. згідно з актом від 30.11.2005 р.;

7.          Рахунок №20 від 31.12.2005 р. на суму 394 868,27 грн. у т.ч. ПДВ — 65 811,38 грн. за грудень 2005р. згідно з актом від 11.01.2006 р.;

8.          Рахунок №2 від 31.01.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ — 60 491,85 грн. за січень 2006 р. згідно з актом від 31.01.2006 р.

9.          Рахунок №3 від 28.02.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ —60 491,85 грн. за лютий 2006 р. згідно з актом від 28.02.2006 р.

10.          Рахунок №5 від 31.03.2006 р. на суму 362 951,11 грн. у т.ч. ПДВ — 60 491,85 грн. за березень 2006 р. згідно з актом від 31.03.2006 р.

Кожен з вищевказаних рахунків відповідач сплатив частково —без оплати зазначених у цих рахунках сум ПДВ.

Висновки господарських судів про те, що операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування ПДВ (які не  предметом оскарження), відповідають вимогам чинного законодавства.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.2. Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, у податковому обліку позивач відображав суму податку на додану вартість як свої податкові зобов'язання, що підтверджують перевірки СП ТОВ "ТМ Термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства, проведені Державною податковою інспекцією у м.Іллічівську за період із 01.07.2002 р. по 30.09.2005 р. (акт №2504/23-204-31786269 від 02.12.2005 р.) та за період із 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. (акт №265-23-0301-31786269 від 06.02.2007 р.).

Таким чином, висновки господарських судів про те, що вищезазначені операції з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є законними та обґрунтованими.

Що стосується висновків господарських судів про частковий сплив строку позовної давності за вимогами позивача, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

 Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій і не заперечується сторонами, договором про сумісну діяльність від 17.02.2004 р. №85/1-о, укладеним між позивачем і відповідачем, не встановлено строків оплати відповідачем рахунків, які виставлялись позивачем на компенсацію амортизаційних відрахувань; таких строків оплати не зазначалось позивачем і в самих рахунках.

З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про те, що позивач міг довідатися про порушення свого права на оплату відповідачем виставлених ним рахунків у повному обсязі (з ПДВ) лише з моменту одержання від відповідача грошових коштів за вказаними рахунками не в повному обсязі (у зв'язку з лише частковою оплатою рахунків) є цілком обґрунтованими.

Оскільки з позовною заявою про стягнення з відповідача 760 220,3 грн. позивач звернувся до господарського суду 22.01.2009 р. (вх.№364), висновки господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в сумі 381 310,61 грн. є законними та обґрунтованими, оскільки про порушення свого права на оплату в повному обсязі виставлених рахунків №15 від 30.07.2005 р., №8 від 30.07.2005 р., №11 від 31.08.2005 р. та №12 від 30.09.2005 р. на цю суму позивачу було відомо ще до 29.12.2005 р., оскільки часткова оплата вказаних рахунків (за винятком включених в ці рахунки сум ПДВ), здійснювалась відповідачем в період з 02.08.2005 р. по 29.12.2005 р.

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у апеляційного господарського суду не було.

Доводи касаційної скарги про початок перебігу позовної давності з моменту здійснення сторонами щорічного звірення розрахунків, тобто 25.01.2006 р. (коли відповідач відмовився підписувати акти звірення розрахунків), не можуть бути взяті до уваги, оскільки не відповідають ні вимогам чинного законодавства, ні матеріалам справи (в т.ч. умовам договору від 17.02.2004 р. №85/1-о).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СП ТОВ "ТМ Термінал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі №6/14-09-241 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі №6/14-09-241 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2009 р. у справі №6/14-09-241 залишити в силі.

ГоловуючийС.Бакуліна

Судді:О.Глос

В.Олійник