Рішення

від 16.04.2009 по справі 5020-3/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" квітня 2009 р. справа № 5020-3/105

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазаревське Адміралтейство”

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)

до відповідача          Відкритого акціонерного товариства

“Севастопольський морський завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)

про                               стягнення збитків в розмірі 10257,98 грн.,

суддя Головко В.О.

За участю представників:

від позивача – Береговой С.А., представник, довіреність № б/н від 21.05.2007;

від відповідача – Буринська Н.А., представник, довіреність № 02/12-ю від 27.01.2009.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазаревське Адміралтейство” звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” про стягнення збитків в розмірі 13 428,62 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №501809 від 01.06.2007, а саме тим, що з 14.11.2008 по 19.11.2008 відповідачем була припинена подача електроенергії на об'єкти позивача,  тим самим на думку позивача, йому були спричинені збитки в розмірі 13428,62 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 03.02.2009 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод Лазаревське Адміралтейство” прийнята до розгляду суддею Головко В.О., та порушено провадження у справі №5020-3/105.

Відповідач проти позову заперечує, 07.04.2009 надав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод Лазаревське Адміралтейство” відмовити повністю, оскільки строк дії договору сплинув 31.12.2007 та не був продовжений сторонами на наступні періоди. Також відповідач посилається на недотримання позивачем вимог діючого законодавства стосовно складеного ним акту №09-8 від 19.11.2008 про відсутність електроенергії.

У судовому засіданні 16.04.2009 відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних  вимог, згідно з яким просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 10257,98 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" та відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" укладений договір №501809 про забезпечення електроенергією та спільне використання технологічних мереж (далі –Договір) (а.с.7-9), згідно з яким ВАТ “Севастопольський морський завод” зобов'язалось забезпечувати своїми технологічними мережами передачу електроенергії на об'єкти позивача, а позивач в свою чергу зобов'язався оплачувати послуги та компенсувати витрати на оплату електричної енергії.

Строк дії договору, відповідно до пункту 8.1, встановлений до 31.12.2007, та може бути продовжений на наступний рік шляхом оформлення додаткової угоди.

Пунктом 8.2 договору встановлено: внесення змін та доповнень до договору може бути здійснено лише за погодженням сторін, оформленим відповідною додатковою угодою.

27.05.2008 між ВАТ “Севастопольський морський завод” та ТОВ “Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” укладено додаткову угоду №1 стосовно компенсації витрат за електроенергію та користування технологічними мережами.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 27.05.2008, решта умов Договору, які не обумовлені та не змінені цією угодою, залишаються в силі.

Таким чином, договір №501809 від 01.06.2007 припинив свою дію 31.12.2007 та не був продовжений сторонами.

Додатковою угодою №1 від 27.05.2008 строк дії договору також не був продовжений.

Частинами 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.

Відповідно до акту №9-08, складеного представниками ВАТ “Севастопольський морський завод” 19.11.2008, у період з 14.11.2008 по 19.11.2008 ВАТ “Севастопольський морський завод” було здійснено відключення товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” від мереж електроенергії, чим спричинено простій позивача.

Аналіз матеріалів справи дозволяє прийти до висновку про те, що акт, складений ТОВ “Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство”, є актом, прийнятим в межах цивільно-правових відносин, оскільки стосується конкретної ситуації.

За змістом господарського законодавства акт є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законодавства України, інших нормативно-правових актів, а також договорів.

          Складення актів передбачає додержання встановленої законом або договором форми, а також повідомлення особи, яка порушила умови закону або договору про факт складення цього акту.

          У даному випадку суд відхиляє посилання позивача на складення акту №09-8 від 19.11.2008  про відсутність електроенергії як на носій доказової інформації у зв'язку з тим, що на момент складення акту між сторонами договірні відносні були відсутні, через закінчення строку дії договору. Також у матеріалах справи відсутні докази надсилання акта другій стороні для засвідчення факту відсутності електроенергії на об'єкті та підписання.

          Надані позивачем докази в обґрунтування розміру збитків, а саме: табельні картки 2008 року на Юхту М.К. (арк.с.97), Якубова Т.Д. (арк.с. 98), Артюха А.З. (арк.с. 99),  Лебедєва В.М. (арк.с. 100),  Мокан Л.Д. (арк.с. 101) також не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, мають підчищення й виправлення саме в тій частині, що стосується предмета спору; а, по-друге, 17.11.2008 і 18.11.2008 в усіх перелічених працівників міститься відмітка “п”, тобто “прогул”, а не “простій”.

          Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 10257,98 грн. спричинених неналежним виконанням умов договору №501809 від 01.06.2007 відсутні.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне російсько-українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” про стягнення з ВАТ “Севастопольський морський завод” збитків у розмірі 10257,98 грн. задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

            У позові відмовити.

Суддя                                                                                                              В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 18.04.2009