Постанова

від 09.10.2013 по справі 801/9166/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. Справа №801/9166/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Хорошко Н.І., довіреність від 01.07.2013 року,

представник відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипшина» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002992202 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436091,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 290727,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 145364,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інфініті центр» (код за ЄДРПОУ 37354591) за грудень 2012 року та з ТОВ «Л.О.С.Т» (код за ЄДРПОУ 38260033) за період листопад, грудень 2012 року, якою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 290727,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, враховуючі думку представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипшина» є юридичною особою, зареєстрованою 04.04.2002 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.52-53).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці, основним видом діяльності позивача є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Згідно з матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипшина» зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипшина» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 19.08.2013 року тривалістю 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інфініті центр» (код за ЄДРПОУ 37354591) за грудень 2012 року та з ТОВ «Л.О.С.Т» (код за ЄДРПОУ 38260033) за період листопад, грудень 2012 року.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина» знайшли своє відображення у Акті № 214/22.2/31873073/188 від 03.09.2013 року (т.1, а.с.10-33).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.198.1., п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 290727,00 гривень, у тому числі за серпень 2012 року на суму 134168,00 гривень, за листопад 2012 року на суму 95255 гривень, за грудень 2012 року на суму 61304,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України було винесене податкове повідомлення-рішення №0002992202 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436091,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 290727,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 145364,00 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» (Покупець) та ТОВ «Л.О.С.Т» (Постачальник) укладено договір постачання №9/1 від 03.09.2012 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (т.1, а.с.54-56).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: податкова накладна №7 від 07.11.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №8 від 07.11.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; податкова накладна №9 від 07.11.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; податкова накладна №10 від 07.11.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; податкова накладна №11 від 07.11.2012 року на суму 53940,42 гривень, у тому числі ПДВ 8990,07 гривень; податкова накладна №12 від 07.11.2012 року на суму 23800,00 гривень, у тому числі ПДВ 3966,67 гривень; податкова накладна №7 від 25.09.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; податкова накладна №8 від 25.09.2012 року на суму 35000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5833,33 гривень; податкова накладна №9 від 25.09.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; податкова накладна №10 від 25.09.2012 року на суму 49050,00 гривень, у тому числі ПДВ 8175,00 гривень; податкова накладна №11 від 25.09.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №25 від 21.12.2012 року на суму 45750,00 гривень, у тому числі ПДВ 7625,00 гривень; податкова накладна №34 від 28.11.2012 року на суму 53480,00 гривень, у тому числі ПДВ 8913,33 гривень; податкова накладна №35 від 28.11.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; податкова накладна №36 від 29.11.2012 року на суму 52500,00 гривень, у тому числі ПДВ 8750,00 гривень; податкова накладна №37 від 29.11.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №38 від 29.11.2012 року на суму 54400,00 гривень, у тому числі ПДВ 9066,67 гривень; податкова накладна №19 від 20.12.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №20 від 20.12.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; податкова накладна №21 від 20.12.2012 року на суму 43610,00 гривень, у тому числі ПДВ 7268,33 гривень; податкова накладна №22 від 21.12.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; податкова накладна №23 від 20.12.2012 року на суму 56050,00 гривень, у тому числі ПДВ 9341,67 гривень; податкова накладна №24 від 21.12.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; видаткова накладна №232 від 20.12.2012 року на суму 43610,00 гривень, у тому числі ПДВ 7268,33 гривень; видаткова накладна №233 від 21.12.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; видаткова накладна №234 від 21.12.2012 року на суму 56050,00 гривень, у тому числі ПДВ 9341,67 гривень; видаткова накладна №235 від 21.12.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; видаткова накладна №236 від 21.12.2012 року на суму 45750,00 гривень, у тому числі ПДВ 7625,00 гривень; видаткова накладна №230 від 20.12.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; видаткова накладна №231 від 20.12.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; видаткова накладна №156 від 28.11.2012 року на суму 53480,00 гривень, у тому числі ПДВ 8913,33 гривень; видаткова накладна №157 від 28.11.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; видаткова накладна №158 від 29.11.2012 року на суму 52500,00 гривень, у тому числі ПДВ 8750,00 гривень; видаткова накладна №159 від 29.11.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; видаткова накладна №160 від 29.11.2012 року на суму 54400,00 гривень, у тому числі ПДВ 9066,67 гривень; видаткова накладна №121 від 07.11.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; видаткова накладна №122 від 07.11.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; видаткова накладна №123 від 07.11.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; видаткова накладна №124 від 07.11.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; видаткова накладна №125 від 07.11.2012 року на суму 53940,42 гривень, у тому числі ПДВ 8990,07 гривень; видаткова накладна №126 від 07.11.2012 року на суму 23800,00 гривень, у тому числі ПДВ 3966,67 гривень.

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Л.О.С.Т», що підтверджується виписками банку.

Як встановлено судом, придбані товари у ТОВ «Л.О.С.Т», були перевезені Покупцю транспортом Постачальника, що підтверджуються товарно-транспортними накладними, а саме: товарно-транспортна накладна №20 від 25.09.2012 року; товарно-транспортна накладна №121 від 07.11.2012 року; товарно-транспортна накладна №156 від 28.11.2012 року; товарно-транспортна накладна №158 від 29.11.2012 року; товарно-транспортна накладна №230 від 20.12.2012 року; товарно-транспортна накладна №233 від 21.12.2012 року.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» (Покупець) та ПП «Інфініті Центр» (Постачальник) укладено договір постачання № 08-1 від 01.08.2012 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (т.1, а.с.57-59).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: податкова накладна №96 від 03.08.2012 року на суму 53850,00 гривень, у тому числі ПДВ 8975,00 гривень; податкова накладна №97 від 03.08.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №98 від 03.08.2012 року на суму 54470,00 гривень, у тому числі ПДВ 9078,33 гривень; податкова накладна №100 від 07.08.2012 року на суму 52207,80 гривень, у тому числі ПДВ 8701,30 гривень; податкова накладна №101 від 07.08.2012 року на суму 59000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9833,33 гривень; податкова накладна №102 від 07.08.2012 року на суму 49100,00 гривень, у тому числі ПДВ 8183,33 гривень; податкова накладна №146 від 25.08.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; податкова накладна №148 від 25.08.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; податкова накладна №149 від 25.08.2012 року на суму 43610,00 гривень, у тому числі ПДВ 7268,33 гривень; податкова накладна №150 від 25.08.2012 року на суму 56000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9333,33 гривень; податкова накладна №147 від 28.08.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; податкова накладна №151 від 25.08.2012 року на суму 56050,00 гривень, у тому числі ПДВ 9341,67 гривень; податкова накладна №152 від 28.08.2012 року на суму 52184,21 гривень, у тому числі ПДВ 8697,37 гривень; податкова накладна №153 від 28.08.2012 року на суму 50743,80 гривень, у тому числі ПДВ 8457,30 гривень; видаткова накладна №433 від 03.08.2012 року на суму 54470,00 гривень, у тому числі ПДВ 9078,33 гривень; видаткова накладна №432 від 03.08.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; видаткова накладна №431 від 03.08.2012 року на суму 53850,00 гривень, у тому числі ПДВ 8975,00 гривень; видаткова накладна №434 від 07.08.2012 року на суму 56378,60 гривень, у тому числі ПДВ 9396,43 гривень; видаткова накладна №435 від 07.08.2012 року на суму 52207,80 гривень, у тому числі ПДВ 8701,30 гривень; видаткова накладна №436 від 07.08.2012 року на суму 59000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9833,33 гривень; видаткова накладна №437 від 07.08.2012 року на суму 49100,00 гривень, у тому числі ПДВ 8183,33 гривень; видаткова накладна №536 від 25.08.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень; видаткова накладна №538 від 25.08.2012 року на суму 55350,00 гривень, у тому числі ПДВ 9225,00 гривень; видаткова накладна №541 від 25.08.2012 року на суму 56050,00 гривень, у тому числі ПДВ 9341,67 гривень; видаткова накладна №537 від 28.08.2012 року на суму 56062,00 гривень, у тому числі ПДВ 9343,67 гривень; видаткова накладна №539 від 25.08.2012 року на суму 43610,00 гривень, у тому числі ПДВ 7268,33 гривень; видаткова накладна №542 від 28.08.2012 року на суму 52184,21 гривень, у тому числі ПДВ 8697,37 гривень; видаткова накладна №543 від 28.08.2012 року на суму 50743,80 гривень, у тому числі ПДВ 8457,30 гривень.

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Інфініті Центр», що підтверджується виписками банку, а саме: банківська виписка від 15.08.2012 року на суму 380000,00 гривень; банківська виписка від 30.08.2012 року на суму 425000,00 гривень.

Як встановлено судом, придбані товари у ПП «Інфініті Центр» у були перевезені Покупцю транспортом Постачальника, що підтверджуються товарно-транспортними накладними, а саме: товарно-транспортна накладна №537 від 28.08.2012 року; товарно-транспортна накладна №431 від 03.08.2012 року; товарно-транспортна накладна №434 від 07.08.2012 року; товарно-транспортна накладна №536 від 25.08.2012 року;

Придбані товари у ТОВ «Л.О.С.Т» та ПП «Інфініті Центр», були використанні позивачем з метою приготування їжі для надання послуг харчування.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Україна» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (Замовник) укладено договір надання послуг харчування №118 від 05.09.2012 року, відповідно до якого Замовник визначає щомісячний обсяг послуг харчування та оплачує їх, а Виконавець забезпечує організацію споживання, обслуговування клієнтів Замовника у відповідності з графіком харчування, подальше прибирання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000008 від 07.12.2012 року на суму 155250,00 гривень, у тому числі ПДВ 25875,00 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 21.12.2012 року на суму 173790,00 гривень, у тому числі ПДВ 28965,00 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.12.2012 року на суму 198360,00 гривень, у тому числі ПДВ 33060,00 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 від 31.12.2012 року на суму 83033,48 гривень, у тому числі ПДВ 16606,70 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 14.12.2012 року на суму 185580,00 гривень, у тому числі ПДВ 30930,00 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 від 31.12.2012 року на суму 83033,48 гривень, у тому числі ПДВ 16606,70 гривень; рахунок-фактура №СФ-0000011 від 31.12.2012 року на суму 198360,00 гривень, у тому числі ПДВ 33060,00 гривень; рахунок-фактура №СФ-0000010 від 21.12.2012 року на суму 173790,00 гривень, у тому числі ПДВ 28965,00 гривень; рахунок-фактура №СФ-0000008 від 07.12.2012 року на суму 155250,00 гривень, у тому числі ПДВ 25875,00 гривень; рахунок-фактура №СФ-0000012 від 31.12.2012 року на суму 99640,18 гривень, у тому числі ПДВ 16606,70 гривень; рахунок-фактура №СФ-0000009 від 14.12.2012 року на суму 185580,00 гривень, у тому числі ПДВ 30930,00 гривень.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» (Виконавець) та Дочірнім підприємство «Санаторій «Курпати» (Замовник) укладено договір надання послуг харчування №33 від 24.04.2012 року, відповідно до якого Замовник визначає щомісячний обсяг послуг харчування та оплачує їх, а Виконавець забезпечує організацію споживання, обслуговування клієнтів Замовника у відповідності з графіком харчування, подальше прибирання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00000012 від 06.08.2012 року на суму 284930,00 гривень, у тому числі ПДВ 47481,21 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00000013 від 13.08.2012 року на суму 426650,00 гривень, у тому числі ПДВ 71097,39 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00000014 від 20.08.2012 року на суму 412660,00 гривень, у тому числі ПДВ 68766,18 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00000015 від 27.08.2012 року на суму 391900,00 гривень, у тому числі ПДВ 65306,40 гривень; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00000016 від 31.08.2012 року на суму 232100,00 гривень, у тому числі ПДВ 38676,90 гривень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами - ТОВ «Л.О.С.Т» та ПП «Інфініті Центр» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів від ТОВ «Л.О.С.Т» та ПП «Інфініті Центр» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипшина» та ТОВ «Л.О.С.Т», ПП «Інфініті Центр» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Л.О.С.Т», ПП «Інфініті Центр».

Наданими на дослідження документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина» використання в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «Л.О.С.Т», ПП «Інфініті Центр» документально підтверджується, саме: актами здачі-прийомки виконаних робіт зі звітом, податковими та видатковим накладними, тендерною документацією, карткою рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», банківськими виписками, договорами.

Таким чином, судом встановлено, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у контрагентів ТОВ «Л.О.С.Т», ПП «Інфініті Центр» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина» з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Л.О.С.Т», ПП «Інфініті Центр».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державною податковою інспекцією у м. Ялті Головного управління Міндоходів України, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002992202 від 10.09.2013 року не може бути визнаним таким, що прийнятий на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України,

В судовому засіданні 09.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 14.10.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України №0002992202 від 10.09.2013 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 436091(чотириста тридцять шість тисяч дев'яносто один) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипшина» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Головного управління Міндоходів України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.