Постанова

від 20.01.2014 по справі 801/9166/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/9166/13-а

20.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Щербінін О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипшина"- Хорошко Наталія Іванівна, довіреність № б/н від 01.07.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим- Яковлєв Віталій Миколайович, довіреність № 1996/9/10 від 29.11.13

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу № 801/9166/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 09.10.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипшина" (вул. Манагарова, буд.7, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекція у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, буд.16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипшина" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України №0002992202 від 10.09.2013, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипшина", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 436091(чотириста тридцять шість тисяч дев'яносто один) гривень 00 копійок, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шипшина"(даіл-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002992202 від 10.09.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436091,00грн.,у тому числі за основним платежем в розмірі 290727,00грн. та за штрафними санкціями в розмірі 145364,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності та у відповідача відсутні підстави для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436091,00грн., оскільки укладені угоди з ПП "Інфініті центр" та з ТОВ "Л.О.С.Т" мали реальний характер, податковий кредит з податку на додану вартість та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 10.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002992202 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436091,00грн.,у тому числі: основний платіж- 290727,00грн., штрафні санкції -145364,00грн.

Передумовою збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість став акт Акті № 214/22.2/31873073/188 від 03.09.2013 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Інфініті центр" за грудень 2012 року та з ТОВ "Л.О.С.Т" за період листопад, грудень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту198.1., пункту198.3, пункту198.6 статті198, пункту201.1 пункту201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 290727,00грн., тобто, відповідач вважає, що господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами: ПП "Інфініті центр" а грудень 2012 року та з ТОВ "Л.О.С.Т" за період листопад, грудень 2012 року ля надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Л.О.С.Т" (Постачальник) укладено договір постачання №9/1 від 03.09.2012, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання вказаного договору позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності, зокрема відповідні податкові накладні та видаткові накладні.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що придбані товари були у повному обсязі оплачені позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Л.О.С.Т", що підтверджується виписками банку. Придбані товари у ТОВ "Л.О.С.Т" були перевезені Покупцю транспортом Постачальника, що підтверджуються відповідними товарно-транспортними накладними.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Інфініті Центр" (Постачальник) укладено договір постачання № 08-1 від 01.08.2012, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності, зокрема, відповідні податкові накладні та видаткові накладні.Придбані товари були у повному обсязі оплачені позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП "Інфініті Центр", що підтверджується відповідними виписками банку.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що придбані товари у ПП "Інфініті Центр" у були перевезені Покупцю транспортом Постачальника, що підтверджуються відповідними товарно-транспортними накладними. Придбані товари у ТОВ "Л.О.С.Т" та ПП "Інфініті Центр", були використанні позивачем з метою приготування їжі для надання послуг харчування.

Як свідчать матеріали справи між позивачем (Виконавець) та Дочірнім підприємством "Санаторій "Україна" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (Замовник) укладено договір надання послуг харчування №118 від 05.09.2012, згідно якого Замовник визначає щомісячний обсяг послуг харчування та оплачує їх, а Виконавець забезпечує організацію споживання, обслуговування клієнтів Замовника у відповідності з графіком харчування, подальше прибирання. Також між позивачем (Виконавець) та Дочірнім підприємство "Санаторій "Курпати" (Замовник) укладено договір надання послуг харчування №33 від 24.04.2012, згідно якого Замовник визначає щомісячний обсяг послуг харчування та оплачує їх, а Виконавець забезпечує організацію споживання, обслуговування клієнтів Замовника у відповідності з графіком харчування, подальше прибирання.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) рахунки- фактури, отже, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми податку на додану вартість за вказаними угодами підтверджено відповідними необхідними документами.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами:ТОВ "Л.О.С.Т" та ПП "Інфініті Центр" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки всі документи позивача підтверджують фактичне придбання та використання отриманих товарів від: ТОВ "Л.О.С.Т" та ПП "Інфініті Центр" та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Судова колегія зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у контрагентів: ТОВ "Л.О.С.Т", ПП "Інфініті Центр" та їх використання в господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами позивача з урахуванням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач мав взаємовідносини з підприємством, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, неправомірно було збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 290727,00грн.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 290727,00грн. за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Інфініті центр" за грудень 2012 року та з ТОВ "Л.О.С.Т" за період листопад, грудень 2012 року, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафних санкцій в сумі 145364,00грн.слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0002992202 від 10.09.2013 не може бути визнаним таким, що прийнятий на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Л.О.С.Т", ПП "Інфініті Центр", а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального права.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2013 у справі № 801/9166/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини у наступній редакції:

"3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипшина" (ЄДРПОУ 31873073; адреса місцезнаходження: вул. Манагарова, буд.7, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600) судовий збір у розмірі 2294,000 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2013 у справі № 801/9166/13-а залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко