Рішення

від 05.03.2009 по справі 2/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09                                                                                           Справа№ 2/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Євстіфеєва Ю.В., представників відповідача Булата М.О. та Щура В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автек-Захід ”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Камаз-Запчастина”, м. Жовква про стягнення 251109 грн. 68 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автек-Захід”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Камаз-Запчастина”, м. Жовква про стягнення 251109 грн. 68 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.02.2009р. призначив розгляд справи на 19.02.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 05.03.2009р.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 586345 грн. 35 коп., який останнім оплачено частково. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано претензію, яка залишена без розгляду. Просить стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 251109 грн. 68 коп.

В судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили. В своїх запереченнях посилаються на те, що відповідачем  в рахунок оплати заборгованості було поставлено позивачу товар на суму 19140 грн. 50 коп. З цих підстав просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач з 27.04.2007р. по 08.08.2008р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 586345 грн. 35 коп., що підтверджується видатковими накладними (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засідання, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

26 грудня 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу вих. №337 від 25.12.2008р., в якій вимагав оплатити вартість поставленого товару в сумі 251109 грн. 68 коп., відповіді на яку відповідач не надав, вказану суму коштів не оплатив, товар не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 251109 грн. 68 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.   

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на видаткових накладних та відтиском печатки.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Судом не беруться до уваги заперечення представників відповідача, оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару належними та допустимими доказами не спростовано. Відповідачем частково оплачено вартість товару, позивачем надіслано вимогу про оплату, що свідчить про наявність у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару. Суд також не вбачає підстав зарахувати поставку позивачу товару на суму 19140 грн. 50 коп. в рахунок оплати заборгованості, оскільки в цьому зобов'язанні строк оплати не визначено, вимога про оплату позивачу не надсилалася. Таким чином, строк виконання зобов'язання за цією поставкою не настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 251109 грн. 68 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Камаз-Запчастина”, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 30227182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автек-Захід”, м. Львів, вул. Богданівська, 11 (ідентифікаційний код 34814230) 251109 грн. 68 коп. боргу, 2511 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя