Рішення

від 03.04.2009 по справі 16/37/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/37/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" квітня 2009 р.                                                 Справа №  16/37/09

За позовом: Одеської залізниці ( 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка –Тера” ( 54052, м. Миколаїв, вул. Айвозовського,23)

Про: стягнення 13305,60 грн.

Суддя В.Д. Фролов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача:      Литвиненко Т.О., дов. № 134 від 08.01.2009 р.  

Від відповідача:  Нестеренко О.А., дов. № 7 від 19.01.2009 р.

В засіданні приймає участь:

          Була оголошена перерва до 03.04.2009 р.

          Одеської залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка –Тера” про стягнення 13305,60 грн. заборгованості за зберігання вантажу в вагонах у серпні місяці 2008 р..

          Представник відповідача позовні вимоги не визнає, з посиланням на відповідні норми Закону.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Між Одеською залізницею та Закритим акціонерним товариством „Ніка –Тера” , яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка –Тера” 25.01.2006 р.  було укладено договір за № 5584 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства „Ніка –Тера”.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2008 р. на адресу відповідача надійшли вагони з вантажем мінеральні добрива, які простояли на станції призначення Жовтнева Херсонська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці із –за не прийняття вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка –Тера” .

          Позивачем за зберігання вантажу в вагонах затриманих на підходах до станції призначення у серпні місяці  2008 р.  відповідачу нараховане 13305,60 грн., на підставі умов укладеного договору та норм Закону.

          Позивач зазначає, що відповідно до положень п.46 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Крім того п.5 Правил зберігання вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №866/5087 від 24.11.2000р. передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Пунктом 2.3 Збірника тарифів... (тарифне керівництво №1) передбачено, що „за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані від вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу”. У відповідності з положеннями п.2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво №1, розділ 2) після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), справляється збір за кожну добу в розмірах: 1,50 грн.  за одну тону при зберігання вантажів у критих складах, вагонах, контейнерах.

          Але проаналізувавши наданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається із матеріалів справи, нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах в серпні місяці 2008 року здійснювалося Одеською залізницею за зберігання 1109 тон селітри. А відповідно до Свідоцтва про відповідність вантажу Декларації №200811-481/1 аміачно-нітратне добриво (селітра) відноситься до небезпечних вантажів клас ІМО 5,1.

          В позовній заяві, в Розрахунку суми належних залізниці платежів, нарахованої відповідачу за серпень 2008 року при нарахувань збору за зберігання небезпечного вантажу Одеська залізниця  посилається  на  норми  п.2.1   Тарифного  керівництва №1.  Але,  слід зазначити,  що відповідно до п.2.1, після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), за зберігання небезпечних вантажів справляється збір за кожну добу в розмірах: 2,10 грн. за одну тонну вантажу - при зберіганні в критих складах; 1,20 грн. за одну тонну вантажу - при зберіганні на відкритих складах.

          Тобто, п.2.1 Тарифного керівництва №1 не передбачено справляння збору за зберігання небезпечних вантажів в вагонах (небезпечні вантажі, що надходять на адресу відповідача надходять на залізничні станції Одеської залізниці у вагонах).

          Тому, нарахування відповідачу збору в сумі 13305,00 грн. за зберігання 1109 тон небезпечного вантажу у вагонах (відповідно до наданого Одеською залізницею розрахунку) є таким, що не відповідає вимогам Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України.

          Крім того, згідно з п.1 договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станції Жовтнева Одеської залізниці через стрілку №156 і обслуговується власним локомотивом. Тобто, предметом даного договору є експлуатація безпосередньо залізничної під'їзної колії, яка знаходиться на станції Жовтнева Одеської залізниці. Але, як вбачається із змісту позовної заяви нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах здійснювалося з вагонів, затриманих на інших станціях ніж станція призначення Жовтнева Одеської залізниці.

          Тому, в даному випадку не можливо нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах, так як вони не знаходилися на коліях станції Жовтнева Одеської залізниці, на експлуатацію якої укладено договір від 25.01.2006 року.

          Відповідно до ч.2 ст.22 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.98 року №457, з подальшими змінами та доповненнями, (надалі Статут) виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Згідно з розділом 2 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 року за №875/5096, з подальшими змінами та доповненнями, (надалі Правила обслуговування залізничних під'їзних колій) взаємовідносини залізниці з підприємствами, які мають вантажні роботи на під'їзних коліях та перевалочні операції на під'їзних коліях морських (річкових) портів визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій, що укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом, а також договорами про обробку вагонів з вантажами.

          Тобто, укладеним договором від 25.01.2006 року сторони врегулювали взаємовідносини стосовно експлуатації залізничної під'їзної колії і він ніяким чином не стосується правовідносин щодо виконання будь-яких вантажних, перевалочних робіт, а отже і зберігання відповідачем вантажів на станціях та інших місцях загального користування.

          Відповідно до вимог ч.2 ст.36 Статуту, начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах. П.7 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 року за №866/5087, з подальшими змінами щ доповненнями, (надалі Правила зберігання вантажів) на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатися вантажі у вагонах і контейнерах.

          Крім того, Цивільним Кодексом України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і   повернути  її  поклажодавцеві   у  схоронності   (п.1   ст.936  ЦК  України).   Договір  зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК України (право чин між юридичними особами (ч. І п.1 ст.208 ЦК України)). Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч.3 п.1 ст.937 ЦК України).

          Але всупереч наведених вище норм чинного законодавства України, між сторонами, як вбачається з матеріалів справи не укладався окремий договір на зберігання вантажів як на станціях, так і у вагонах, яка б обумовлювала місце і терміни зберігання вантажів, умови і порядок їх зберігання згідно діючого Тарифного керівництва, відповідальність сторін, тощо.

          Також необхідно зазначити про те, що відповідно до ч.3 п.1.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року №856, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.10.2004 року за №1316/9915, (надалі Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів) власні вантажні вагони - вантажні вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри "5". Власні вантажні вагони, які мають право виходу на колії загального користування, підлягають реєстрації в картотеці власних вантажних вагонів ПОЦ Укрзалізниці і АБД ПВ з виділенням восьмизначного номера на цифру "5" відповідно до діючої нумерації та нанесенням його на вагоні згідно із „Знаками и надписями на вагонах грозового парка колії 1520 мм", затвердженими Радою залізничного транспорту країн - учасниць СНД 25.04.2001 (далі - Знаки і написи). При цьому номер власного вагона залишається власністю залізничної адміністрації без права власника вагона розпоряджатися цим номером.

          Як вбачається із наданих Одеською залізницею до позову матеріалів, за серпень 2008 року зазначені вагони, за які виставлено рахунки за зберігання, мають нумерацію, яка починається на цифру «5». Тобто всі вагони, по яких Одеською залізницею нараховується плата за зберігання, є власними вагонами підприємства.

          Відповідно до ч. І, ч.2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. А згідно з вимогами ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Наведені вище норми свідчать про те, що в зв'язку з відсутністю права власності на вагони, або користування, або розпорядження ними Одеська залізниця не може бути учасником правовідносин, щодо зберігання вантажу, який знаходиться у вагонах в силу положень цивільного законодавства України.

          Необхідно звернути увагу і на те, що, відповідно до п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 року №113, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.03.99 року за №165/3458, з подальшими змінами та доповненнями, (надалі Правила користування вагонами і контейнерами), за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків. Дана норма свідчить про необґрунтованість вимог позивача з огляду на те, що між нами було укладено саме Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

          З аналізу викладеного слід визначити, що поняття збереження вантажів у вагоні і користування вагонами є окремими поняттями у процесі перевезення відповідно до Статуту. Положеннями ст.ст.12, 46 Статуту вагони як засіб зберігання прибувших на станцію призначення вантажів не визначені.

          В своїй позовній заяві Одеська залізниця посилається на норми п.2.3 та п.2.1 Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999 року. Але дані два пункти регулюють різні по своїй суті відносини з нарахування та сплати збору за зберігання вантажів.

          Так в п.2.3 Тарифного керівництва №1 зазначено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу. Але даний пункт не визначає розміри такого збору. Використання ж залізницею тарифів, визначених у п.2.1 Тарифного керівництва №1 є неправомірним в зв'язку з тим, що п.2.1 регулює питання нарахування та сплати збору за зберігання вантажів, що прибули на станцію призначення і вивантажені на місцях загального користування засобами залізниць, зберігаються протягом доби безоплатно. Термін безоплатного зберігання обчислюється, якщо вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ї години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження.

          Цей же пункт і визначає розміри збору за зберігання вантажів саме після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), що прибули на станцію призначення і вивантажені на місцях загального користування засобами залізниць, за кожну добу: 1,5 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у критих складах, вагонах, контейнерах; 0,9 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах. За зберігання небезпечних вантажів справляється збір за колену добу в розмірах: 1,5 грн. за одну тонну вантажу - при зберіганні в критих складах; 0,9 грн. за одну тонну вантажу - при зберіганні на відкритих складах.

          Крім того, якщо в п.2.1 Тарифного керівництва №1 зазначено де саме здійснюється зберігання вантажів (вивантажених на місцях загального користування), то в п.2.3 Тарифного керівництва №1 не зазначено, в яких саме вагонах здійснюється зберігання вантажів.

          Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства. Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Тобто, розглядаючи питання правомірності нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах, враховуючи той факт, що розділ 2 Тарифного керівництва №1 не визначає приналежності вагонів, за зберігання вантажів в яких здійснюється нарахування збору, необхідно враховувати норми Цивільного кодексу України.

          Так відповідно до Накопичувальних карточок, Актів загальної форми та інших документів, наданих до матеріалів справи, за серпень місяць 2008 року зазначені вагони, за які виставлено рахунки за зберігання, мають нумерацію, яка починається на цифру «5». Тобто всі вагони, по яких Одеською залізницею нараховується плата за зберігання, є власними вагонами підприємства. 4.1 ст.316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. І ст.317 ЦК України). Тобто, здійснювати всі дії пов'язанні з використанням зазначених вагонів має право лише їх власник, яким в даному випадку не є Одеська залізниця.

          Крім цього, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні докази дати та часу повідомлення відповідача про прибуття вагонів, які надійшли на його адресу, на станцію Жовтнева Одеської залізниці. Обов'язковість такого повідомлення передбачена п.42 Статуту залізниць України, затвердженого Постанова КМ України від 06.04.1998 №457. Так залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і засоби  повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення. Відповідно до п.5 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 25.01.2006 року, повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються цілодобово по телефону за 2 години до подачі з записом в книзі повідомлень. Договір передбачає повідомлення відповідача про подачу вагонів на під'їзну колію, а не про надходження вагонів на станцію Жовтнева Одеської залізниці.

          За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

          Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -  

В И Р І Ш И В:

          У  задоволенні позовних вимог відмовити.

   Суддя                                                        В.Д.Фролов