Постанова

від 09.04.2009 по справі 7/490/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/490/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.09                                                                                       Справа №7/490/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

за участю представників:

від позивача:  Доля Д.М. (довіреність № 22/12 від 22.12.2008 р.);

від відповідача: Джамбов С.В. (паспорт серії СМ № 1866396 від 11.08.2006 р., директор);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Інтертехсервіс», м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду  Запорізької області від 25.12.2008 р. у справі № 7/490/08

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККАМ», м. Запоріжжя,

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Інтертехсервіс»,  м. Запоріжжя,

про  стягнення 3025,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 26.03.2009 р. оголошувалася перерва з метою витребування від сторін акту звірки взаєморозрахунків та додаткових доказів.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від  08.04.2009 р. № 670 склад колегії суддів змінено, справу № 7/490/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –  Федоров І.О. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.  Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за їх згодою в судовому засіданні 09.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду  Запорізької області від 25.12.2008 р. у справі № 7/490/08 (суддя Кутіщева Н.С.)  позов задоволено. Стягнуто з ТОВ  науково-виробниче підприємство «Інтертехсервіс» 3025,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Відповідач безпідставно набув за рахунок позивача грошову суму в розмірі 3025,00 грн. (різниця в сплаченому позивачем рахунку, виставленому без обґрунтування відповідачем витрат за послуги з передачі електроенергії, та рахунку, прийнятому позивачем до заліку). 08.08.2006 р. відповідач припинив передачу електроенергії позивачу через свої електромережі, мотивуючи це підвищенням ціни за послуги з передачі електроенергії та утворенням заборгованості позивача. Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2006 р., залишеним без змін постановою апеляційного суду від 21.03.2007 р., дії відповідача були визнані такими, що порушують умови господарського договору та зобов'язано відповідача відновити подачу електроенергії позивачу. Однак подача електроенергії не була відновлена у зв'язку із закінченням дії договору № 3е від 17.05.2005 р. «Про спільне використання електромереж основного споживача». Таким чином, сума безпідставно отриманих коштів складає 3025,00 грн.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове рішення, яким стягнути з ТОВ НВП «Інтертехсервіс» на користь ТОВ «ОККАМ» суму в розмірі 1009,43 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Вказує, що сума 162,17 грн., прийнята позивачем до сплати, не обґрунтована будь-якими розрахунками. Зазначає, що згідно з актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, підтверджених постачальником електричної енергії ВАТ «Запоріжжяобленерго», позивачем спожито за червень – 871,0 кВт, за липень – 2916,8 кВт, за серпень – 2155,0 кВт, однак споживання позивачем електроенергії за ці місяці не підтверджено актами відповідача про надання послуг. Зауважує, що платіжним дорученням від 14.07.2006 р. № 67 позивачем сплачено 3187,16 грн. за компенсацію послуг по передачі електричної енергії згідно рахунку № 0000104 від 30.06.2006 р., однак наступні рахунки за липень та серпень позивачем не сплачувалися. Крім того вважає, що посилання суду на судові акти у справі № 10/299/06 є безпідставним, оскільки предмет спору в цій справі не стосувався порядку розрахунків за договором про спільне використання електромереж. Відповідач зазначає, що судовими актами в цій справі встановлено факт безпідставного збільшення відповідачем оплати за послуги з передачі електроенергії, тому вважає, що оплата цих послуг має здійснюватися за старою методикою розрахунку. За розрахунком відповідача заборгованість позивача за червень-серпень 2006 р. складає 2177,75 грн., а відповідно сума безпідставно отриманих коштів складає 1009,43 грн. (3187,16-2177,75).  

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що документальним обґрунтуванням суми 162,17 грн., прийнятої позивачем до сплати, є підтвердження відповідачем цієї суми у виставленому рахунку та розрахунку суми плати за передачу електроенергії.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2005 р. між ТОВ НВП «Інтертехсервіс» (основний споживач) та ТОВ «ОККАМ» (субспоживач) укладено договір № 3е про спільне використання електричних мереж основного споживача.  

Згідно з п. 1.1 договору основний споживач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії субспоживачу, а субспоживач – своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з п. 4.1 договору субспоживач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період шляхом відшкодування частини витрат на утримання технологічних електричних мереж основним споживачем, відповідно з обсягом переданої споживачу електричної енергії (з урахуванням втрат електричної енергії в технологічних мережах основного споживача ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», ЗАО «Іскож-2000», ТОВ НВП «Інтертехсервіс») у відношенні до загального обсягу електричної енергії, що надійшла у мережу основного споживача. Також згідно з п. 4.2 договору споживач здійснює оплату за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж відповідно до додатка № 2 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Згідно з п. 7.4 договору на підставі показань засобів обліку електричної енергії субспоживач оформлює в 3-х примірниках та надає основному споживачу та постачальнику в термін перших двох днів місяця, наступного за розрахунковим місяцем «Акт про обсяг переданої субспоживачу електричної енергії» за формою додатка № 6. Акт підписується уповноваженими сторонами осіб, із зазначенням їх посад та П.І.Б., на основі доручення на право підпису.

Згідно з п. 7.8 договору зняття показань засобів обліку здійснюється 0 24-00 год. в останній день місяця основним споживачем (субспоживачем) самостійно або в присутності представника субспоживача (основного споживача) або представника постачальника відповідно до «Переліку точок розрахункового обліку електричної енергії субспоживача». Зняті показання засобів обліку оформлюються «Актом про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії» у 3-х примірниках, по одному для кожної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2006 р. основний споживач (відповідач) склав акт ТС-№0000149 про послуги, надані субспоживачу (позивачу) за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. В акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі, компенсація вартості послуг згідно договору № 3е від 17.05.2005 р. складає 3187,17 грн., в тому числі послуги з передачі електроенергії фактичної за червень 871,0 кВт.

На підставі даного акту відповідач виставив позивачу для сплати рахунок № ТС-0000149 від 30.06.2006 р. на суму 3187,17 грн. Згідно рахунку плата (з урахуванням ПДВ) за послуги з передачі електроенергії склала 74,96 грн., за реактивну електроенергію – 87,21 грн., витрати по експлуатації електроустановок (утримання трансформатора), підстанції та кабельної лінії – 3025,00 грн.

Платіжним дорученням від 13.07.2006 р. № 67 позивач сплатив відповідачу суму 3187,16 грн. Однак при цьому надіслав відповідачу складний позивачем акт наданих послуг ТС-№0000149 від 30.06.2006 р., згідно якого позивачем прийнята до сплати лише сума 162,17 грн. (за послуги по передачі електроенергії та за реактивну енергію).

Стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів в сумі 3025,00 грн. стало предметом позову в даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, спірна сума в розмірі 3025,00 грн. складається з вартості витрат по експлуатації електроустановок (утримання трансформатора), підстанції та кабельної лінії, що підтверджується рахунком № ТС-0000149 від 30.06.2006 р.

Щодо порядку нарахування даної суми між сторонами виник спір.

Колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2006 р. у справі № 10/299/06, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції від 21.03.2007 р., встановлено, що вартість послуг по транспортуванню електроенергії, вказана в рахунку ТС-№0000149 від 30.06.2006 р., була нарахована відповідачем в односторонньому порядку на підставі протоколу від 15.06.2006 р., який позивачем не підписувався, та без внесення відповідних змін до договору.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на це колегія суддів вважає встановленим той факт, що сума фактичних витрат на утримання технологічних електричних мереж в розмірі 3025,00 грн., яка вказана відповідачем в акті ТС-№0000149 про надання послуг за червень 2006 р., була нарахована відповідачем безпідставно, а тому дана сума колегією суддів не приймається.

У п. 8.1 договору сторони визначили, що обґрунтовані витрати на використання електричних мереж визначаються основним споживачем щомісячно на підставі п. п. 7.17-7.21 ПКЕЕ згідно фактичних витрат на утримання технологічних мереж. Фактичні витрати основного споживача на утримання електричних мереж будуть визначатись за фактом місяця, який передує звітному місяцю.

Разом із тим, склад та методику розрахунку цих витрат сторони в договорі не визначили.

На момент виникнення спірних правовідносин сторін діяли Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996  № 28, в редакції з 29.11.2005 р. по 19.12.2006 р.

Порядок визначення фактичних обґрунтованих витрат на утримання технологічних    електричних  мереж  був визначений пунктом 6.32 Правил.

Зокрема визначено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж  відшкодовуються  основному споживачу (споживачу)  відповідно  до  його  кошторису витрат  на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача складається на підставі  бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності. До витрат  основного  споживача  на  утримання  технологічних електричних мереж належать  лише  ті  витрати,  які  безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12.04.2006 р. № 6/э відповідач надіслав позивачу лист, в якому вказав, що витрати на обслуговування електроустановок для споживання електроенергії розраховуються за формулою: Зп = Зитс х Рп : Ритс, де

Зп – щомісячні витрати на обслуговування електроенергії підприємства,

Зитс – щомісячні витрати на обслуговування з передачі електроенергії ТОВ НВП «Інтертехсервіс»,

Рп – спожита активна електроенергія підприємством,

Ритс – спожита активна електроенергія ТОВ НВП «Інтертехсервіс» з субспоживачами.

Також вказано, що фактичні витрати згідно з п. 8.1 договору № 3е від 17.05.2005 р. будуть виставлятися за фактом закінчення звітного місяця.

До листа додано розрахунок щомісячних витрат на обслуговування з передачі електроенергії на 2006 рік на загальну суму 6906,78 грн. В розрахунок увійшли витрати відповідача на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, витрати на матеріали, оренду приміщення, витрати на ремонт електрообладнання, оренду електрообладнання, рентабельність та непередбачувані витрати.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що зазначені витрати розраховані відповідачем на рік та не підтверджені бухгалтерськими документами про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності, як того вимагають умови п. 8.1 договору та п. 6.32  Правил  користування електричною енергією.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

На вимогу суду апеляційної інстанції надати відповідні докази, відповідач надав копії розрахункових документів на оплату послуг зв'язку, за оренду приміщень, водопостачання, канцелярські приналежності, розрахунок витрат на обслуговування з передачі електроенергії за лютий 2006 р., норми часу та технічне обслуговування обладнання п/с 1443 для безперебійного живлення електроенергією, перелік робіт виконаних п/с ТП1443 за березень 2006 р., перелік виконаних робіт на п/с ТП1443 в 2006 р., перелік працівників ТОВ НВП «Інтертехсервіс» по обслуговуванню та передачі електроенергії на 2006 рік, копію кошторису витрат по договору про надання дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, укладеного між Заводським районним центром зайнятості та ТОВ НВП «Інтертехсервіс», копії податкових накладних від 31.01.2006 р., від 28.02.2006 р., від 31.03.2006 р., від 28.04.2006 р.

Разом із тим, надані відповідачем докази не підтверджують факту понесення відповідачем  витрат за спірний період - травень 2006 р. (за фактом місяця, який передує звітному місяцю згідно з п. 8.1 договору).

Перелік робіт виконаних на п/с ТП1443 у березні 2006 року не відноситься до спірного періоду, а з переліку робіт на п/с ТП1443 виконаних у 2006 році неможливо встановити, які саме роботи були виконані відповідачем у спірний період. Крім того, витрати на здійснення цих робіт не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами.

Надані відповідачем копії розрахункових документів на оплату послуг зв'язку, за оренду приміщень, водопостачання, канцелярські приналежності не належать  до  витрат,  які  безпосередньо стосуються діяльності з утримання технологічних електричних мереж. Крім того, витрати на оплату послуг зв'язку за січень, лютий, березень, квітень 2006 р., за водопостачання за січень, лютий, квітень 2006 р., а також за оренду приміщень за лютий, березень, квітень 2006 р. взагалі не відносяться до спірного періоду.

Надані відповідачем копії податкових накладних від 31.01.2006 р., від 28.02.2006 р., від 31.03.2006 р., від 28.04.2006 р. також не стосуються спірного періоду.

Таким чином, відповідач не обґрунтував, які саме витрати з утримання технологічних електричних мереж були понесені ним у спірний період та були включені до акту наданих послуг ТС-№0000149 від 30.06.2006 р. та відповідного рахунку, не надав розрахунку цих витрат та бухгалтерських документів, які їх підтверджують. Тобто відповідач не підвередив факту понесення цих витрат у порядку, встановленому договором та законодавством.

У зв'язку з цим неможливо встановити, які саме витрати відповідача підлягають зарахуванню до вартості послуг на утримання технологічних електричних мереж по акту наданих послуг ТС-№0000149 від 30.06.2006 р. та відповідному рахунку, який був оплачений позивачем.

Вказаний у розрахунку відповідача рівень рентабельності є необґрунтованим, оскільки постановою НКРЕ від 25.12.2002 р. N 1448 "Про затвердження рівня рентабельності з  передачі електричної  енергії  мережами  основного  споживача" (із змінами і доповненнями) на 2006 рік встановлений нульовий рівень рентабельності з передачі електричної енергії мережами основного споживача (відносні одиниці).

Крім того, відповідно до п. 6.32 Правил величина витрат  споживача  не  може перевищувати величини витрат,  визначених відповідно до нормативів  витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).

У разі  виникнення  між  сторонами  спірних  питань  кошторис передається  до  відповідного  територіального представництва НКРЕ для вирішення спірних питань.

Розрахунок обсягу умовних одиниць відповідачем не здійснювався, кошторис для до територіального представництва НКРЕ для узгодження спірних питань не передавався.

Надане відповідачем документальне обґрунтування своїх витрат не відповідає визначеному законодавством порядку підтвердження цих витрат.

 На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що сума оплати витрат в розмірі 3025,00 грн. отримана відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3025,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню.

Колегією суддів не приймаються доводи відповідача про несплату позивачем вартості послуг за передачу електроенергії у липні та серпні 2006 р., оскільки вони не стосуються предмету спору в даній справі. Спірна сума в розмірі 3025,00 грн. нарахована відповідачем за червень 2006 р. та сплачена позивачем саме за червень 2006 р., що підтверджується актом ТС-№0000149 про надання послуг за червень 2006 р., складеним відповідачем, рахунком № ТС-0000149 від 30.06.2006 р. та призначенням платежу у платіжному дорученні від 13.07.2006 р.  № 67. Тобто спірна сума стосується вартості послуг, отриманих позивачем саме у червні 2006 р. Виходячи з цього судом надається правова оцінка правомірності нарахування відповідачем суми послуг за передачу електроенергії лише за червень 2006 р.

Згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за червень 2006 р., який надано відповідачем, позивачем спожито 871 кВт (з урахуванням технологічних втрат). Спожиті позивачем обсяги електроенергії підтверджуються також рахунком № ТС-0000149 від 30.06.2006 р., виставленим відповідачем до сплати, відповідно до якого сума оплати за послуги по передачі електроенергії та за реактивну енергію склала 162,17 грн., яка і була оплачена позивачем.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що сплачена позивачем  сума 162,17 грн. не обґрунтована матеріалами справи.

Таким чином, господарський суд першої інстанції встановив усі обставини, що мають значення для справи, надав їм вірну правову оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга – без задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги відносяться на відповідача – заявника апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виправити описку, допущену у вступній частині ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р. про прийняття апеляційної скарги. А саме: у якості  заявника апеляційної скарги в ухвалі помилково вказано ТОВ «ОККАМ» замість ТОВ НВП «Інтертехсервіс». Фактично апеляційна скарга подана ТОВ НВП «Інтертехсервіс», що підтверджується матеріалами справи.  У зв'язку з цим колегія суддів постановляє на підставі ст. 89 ГПК України виправити допущену описку та вказати заявником апеляційної скарги ТОВ НВП «Інтертехсервіс».

Керуючись ст. ст. 89, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Виправити описку, допущену у вступній частині ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р., а саме: вказати заявником апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Інтертехсервіс», м. Запоріжжя.

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Інтертехсервіс», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.12.2008 р. у справі    № 7/490/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Федоров І.О.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.