Рішення

від 14.04.2009 по справі 35/37-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/37-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р.                                                            Справа № 35/37-09

вх. № 1242/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Радінович В.С., дов. №7/12 від 15.12.2008р.

відповідача - не з`явився   

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків  

до  Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", м. Харків  

про стягнення 142625,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Акціонерне товариство „Лізингова компанія „Сприяння”) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури”) 131733,54 грн. боргу за спожиту електроенергію за січень, 1424,47 грн. 3% річних, 9466,99 грн. інфляційних втрат, а також віднесенню на відповідача витрат по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі договору №52/04-Э від 03.04.2002р. позивач поставляв відповідачу електроенергію. Згідно рішення гоподарського суду Харківської області по справі №15/458-08 від 07.02.2009р., яке вступило в законну силу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованності у розмірі 286927,93 грн. за спожиту електроенергією за період з вересня 2008 року до грудня 2008 року задоволенні. На виконання договору у січні 2009 року позивачем було поставлено електроенергією на суму 131733,54 грн., однак відповідачем розрахунків проведено не було, з урахуванням чого позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення 131733,54 грн. основного боргу, 1424,47 грн. 3% річних та 9466,99 грн. інфляційних втрат.

          Через канцелярію суду 02.04.2009р. надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути на його користь 131733,54 грн. основного боргу, 1327,01 грн. 3% річних, 8320,90 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 06.04.2009р. суд встановив, що відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву в судовому засіданні 06.04.2009р. та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2009р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якої визнає основний борг у розмірі 131733,54 грн., просить суд надати розстрочку на 3 місяця для погашення основної заборгованності та відмовити в стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 06.04.2009р. було оголошено перерву до 14.04.2009р. для надання часу відповідач документально підтвердити клопотання про розстрочку погашення заборгованності у розмірі 131733,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2009р. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Витребувані документи не надав.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між сторонами 03.04.2002р. було укладено договір №52/04-Э, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) поставляє споживачу (відповідачу) електроенергію.

Відповідно до п.2.2.1 Договору позивач зобов`язується поставляти електроенергією відповідача в період дії даного договору згідно місячних заявок (додаткова угода №1).

Пункт 2.2.3. спірного Договору встановлює, що позивач зобов`язаний оформити акт сдачі – прийомки електроенергії на підставі наданих відповідачем даних про її витрати.

Згідно п.2.3.3. та п.2.3.4. Договору відповідач зобов`язаний щомісячно, до 10-го числа місяця, слідуючого за наступним, підписати акт сдачи – прийомки спожитої електроенергії та проводити оплату за електроенергією згідно додаткової угоди №2 до договору.

          Як вбачається із додаткової угоди №2 про умови оплати за електроенергією відповідач зобов`язаний оплатити вартість  спожитої електроенергію до 1-го числа місяця поставки у розмірі 30% від вартості заявленого обсягу. Кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію проводиться до 30-го числа місяця поставки.

          Судом встановлено, що позивачем виконано умови договору щодо постачання електроенергії, що підтверджується актом здачі – прийомки до договору №43/10-Э від 24.10.2008р. за січень 2009р. від 31.01.2009р.

Згідно п.1 цього акту заборгованність за спожиту електроенергію на 01.01.2009р. становить 286927,93 грн., пунктом 2 даного акту обсяг споживання за січень 2009 року становить 131733,54 грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

          Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тому суд приходить до висновку, що відповідач мав зобов`язання сплатити 30% передплати за електроенергію до 01.01.2009р., 70% вартості спожитої електроенергії в термін до 31.01.2009р.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 131733,54 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 1327,01 грн. 3% річних та 8320,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За уточненими розрахунками позивача, інфляційні втрати нараховуються з розрахунку суми боргу у розмірі 286927,93 грн. за період січня 2009 року, що складає 8320,90 грн., даний розрахунок судом перевірено, він є вірним, обгрунтованим, а тому вимога в частині стягнення 8320,90 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню, а спірна сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Нарахування 3% річних судом перевірено, воно не суперечить вимогам чинного законодавства, тому вимога в частині стягнення 1327,01 грн. 3% річних підлягає задоволенню, а спірна сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку погашення заборгованності у сумі 131733,54 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно відобставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,   постанови,   змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

В судовому засіданні 06.04.2009р. оголошувалась перерва для надання можливості відповідачем документально обгрунтувати дане клопотання, однак у призначене судове засідання 14.04.2009р. представник відповідача не з`явився, доказів на підтвердження необхідності надання розстрочки не надав, з урахуванням чого у суду немає підстав для задоволення цього клопотання.

Оскільки позивач відмовився від стягнення 97,46 грн. 3% річних та 1146,09 грн. інфляційних втрат, провадження в цій частині підлягає припиненню у відповідності до п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 131733,54 грн. основного боргу, 8320,90 грн. інфляційних втрат, 1327,01 грн. 3% річних. Витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.44,49,п.4 ч.1 ст.80, 82-85, 121 ГПК України, суд:   

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку погашення заборгованності у розмірі 131733,54 грн.  - відмовити

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури” (61139,м.Харків, вул. Лозівська,5, р/р №26008301780130 в Червонобаварськом відділенні ПІБ, МФО 351287, ОКПО 14308262) на користь Акціонерного товариства „Лізингова компанія „Сприяння” (61002, м.Харків, вул. Чубаря 3/5, р/р №26004011142 в ХАК „Земельний банк”, МФО 351652, ОКПО 24347487) 131733,54 грн. основного боргу, 8320,90 грн. інфляційних втрат, 1327,01 грн. 3% річних, 1413,81 грн. держмита та 116,97 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 97,46 грн. 3% річних та 1146,09 грн. інфляційних втрат провадження по справі припинити.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

          Рішення підписано 15.04.2009р.

Суддя