Рішення

від 24.03.2009 по справі 8/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09                                                                                 Справа № 8/51

За позовом Дочірнього підприємства «Луганська автобаза»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс», м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник», м. Луганськ, -

про стягнення 238521 грн. 31 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Шкробот О.В. –представник за довіреністю № б/н від 02.03.09 року;  Євстропова Н.Й. –представник за довіреністю № б/н від 02.03.09 року;  Кузьменко М.Т. –представник за довіреністю № б/н від 02.03.09 року;

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за автоперевезення: у сумі 87150,11 грн. внаслідок неналежного виконання ним умов договору про надання автотранспортних послуг №16 від 26.10.06 року, та у розмірі 151371,20 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов  договору про надання автотранспортних послуг №б/н від 18.06.08 року, - а всього на загальну суму 238521,31 грн., а також судові витрати.

           На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10 березня до 24 березня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.09 року, представники позивача позов підтримали у повному обсязі та заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані документи не надав, до судового засідання не з»явився,  явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином  поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи (довідка державного реєстратора виконкому Луганської міської ради АВ №156707 від 03.03.09 року) юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, вул. Південно-Радіальна (Южно -Радиальная),30, на яку судом 23.02.09 року за вих. №214 та 1.03.09 року за вих. №287 спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв'язку до суду на день розгляду справи по суті повернуто  письмове повідомлення про вручення першого  поштового відправлення уповноваженій особі відповідача; друге поштове відправлення станом на час розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, - в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

З матеріалів справи вбачається, що по справі не доведено наявність жодної з вищеперелічених обставин, а тому є підстави вважати, що друге поштове відправлення також отримано відповідачем.

З огляду на викладене суд вважає, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Представники позивача не заперечують проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання, а  тому, керуючись частиною 3 ст. 22, ст.ст. 43 та 75 ГПК України, розглянув справу по суті  за наявними в ній  матеріалами.

І.Заслухавши представників позивача, дослідивши обставини справи та наявні справі докази, суд дійшов наступного.

 26.10.06 року  між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено договір  №16 (у тексті позовної заяви позивач його іменує договором №1) про надання автотранспортних послуг, згідно якому Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню автотранспортних послуг та доставці продукції (товару), що належить Замовнику, у межах України (п.1.1).

Перевезення вантажів  автомобільним транспортом здійснюється Виконавцем на підставі заявок Замовника у повному обсязі (п.1.2).

Розмір  оплати за перевезення згідно заявок Замовника визначається відповідно до калькуляцій, які є Додатком  до цього договору (п.4.1).

Основною формою розрахунків  Замовника з Виконавцем  є перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця як попередньої оплати, так і впродовж місяця, в якому надані автопослуги (п.4.2).

У випадку затримки платежу за автопослуги 20-го числа наступного за розрахунковим  місяця  з Замовника стягується пеня у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу (п.5.2); сплата пені не звільняє  сторони від виконання покладених на них  зобов'язань або  усунення порушень (п.5.3).

Договір укладено терміном на 1 рік. За бажанням сторін  договір може бути пролонгований відповідно до вимог Цивільного кодексу  України (п. 6.1) (а.с. 9).

Сторонами підписано Додаток №1 до цього договору, який (додаток) діє з 01.11.07 року, згідно якому (пункти 1.1-1.2 та 1.3) визначено рівень розцінок  за 1 годину роботи для вантажних автомашин КАМАЗ-35511, КРАЗ-3256 та ТАТРА-815 (а.с. 10).

          18.06.08 року сторони уклали між собою договір №б/н (у тексті позовної заяви позивача його іменує договором №2) про надання автотранспортних послуг, цілком аналогічний за змістом вищецитовану договору (а.с.11), а також  підписали Додаток №1 до нього, визначивши  з 18.06.08 року рівень розцінок за 1 годину роботи для автомашин КАМАЗ-5511, КРАЗ-256 та ТАТРА-815 (а.с. 12).   

Згідно наданим позивачем до матеріалів справи документальним доказам, він на виконання умов двох вищезгаданих договорів здійснив перевезення на загальну суму 1.413.971,14 грн., що підтверджується:

1)актами про надання послуг до договору №16 від 26.10.06 року:

від 31.10.06 року на суму 9460,73 грн.;

від 30.11.06 року на суму 4800,14 грн.;

від 30.11.06 року на суму 2786,21 грн.;

від 30.11.06 року на суму 266257,62 грн.;

від 30.11.06 року на суму 17140,90 грн.;

від 30.12.06 року на суму 172842,18 грн.;

від 30.01.07 року на суму 4403,74 грн.;

від 30.03.07 року на суму 33401,14 грн.;

від 31.07.07 року на суму 55044,78 грн.;

від 31.08.07 року на суму 90647,84 грн.;

від 29.09.07 року на суму 169383,81 грн.;

від 16.10.07 року на суму 79505,62 грн.;

від 31.10.07 року на суму 123017,12 грн.;

від 31.10.07 року на суму 6299,52 грн.;

від 30.11.07 року на суму 107413,86 грн.;

від 20.12.07 року на суму 27207,61 грн.;

від 04.01.08 року на суму 10444,43 грн.;

від січня 2008 року на суму 6841,01 грн.;

від червня 2008 року на суму 73802,76 грн.;

від 31.07.08 року на суму 37691,64 грн.;

від 26.09.08 року на суму 2448,64 грн.;

від 29.08.08 року на суму 92004,84 грн., - а всього на загальну суму 1.413.971,14 грн.

Кожен з актів підписано обома сторонами та скріплено їх печатками;

2)іншими матеріалами справи (а.с. 13-37).

Як стверджує позивач, відповідач частково вжив заходів до сплати вартості послуг, у зв'язку з чим станом на 18.02.09 року залишок боргу становить:

за договором №16 від 26.10.06 року –87150,11 грн.;

за договором №б/н від 18.06.08 року –151371,88 грн., -  а всього 238521,31 грн.  

10.12.08 року позивач на адресу відповідача спрямував претензію №87, в якій запропонував у місячний термін погасити  суму боргу (а.с.38).

Відповідач її повністю визнав, про що письмово повідомив позивача листом за вих. №1с/7-222 від 23.12.08 року, запевнивши його у тому, що сплатить борг у разі надходження грошових коштів (а.с.39).

          Станом на час розгляду спору по суті відповідач позовні вимоги не спростував, позов не оспорив.

          ІІ.Заслухавши представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі  з наступних підстав.             

            1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

     Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1  ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного перевезення.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача  документальні докази факту здійснення автоперевезення за визначеним у договорі-заявці маршрутом, повинен був у визначений договором  строк оплатити  вартість цього автоперевезення, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється

за договором перевезення.

           Загальні  умови  перевезення  визначаються  цим  Кодексом, іншими   законами,  транспортними  кодексами  (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

          Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту,  а також відповідальність сторін щодо  цих  перевезень встановлюються  договором,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими  законами,  транспортними  кодексами  (статутами),   іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

          Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується  доставити    довірений    їй   другою   стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

          Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням   транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Законом можуть бути передбачені особливості  укладення  та виконання договору перевезення вантажу.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу,   пошти стягується   провізна   плата   у   розмірі,  що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами.  Якщо  розмір  провізної  плати  не визначений, стягується розумна плата.

           Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування,  визначається за домовленістю  сторін,   якщо   вона   не   встановлена   тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

           Договором транспортного  експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом,  вибраним експедитором або клієнтом,  зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта  договір перевезення вантажу,  забезпечити відправку і одержання вантажу, а

також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

          Договором транспортного експедирування може бути  передбачено надання   додаткових   послуг,  необхідних  для  доставки  вантажу (перевірка  кількості  та  стану  вантажу,  його  завантаження  та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання  вантажу  до  його  одержання  у  пункті   призначення,

одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

          Положення цієї глави поширюються також  на  випадки,  коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

           Умови  договору  транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом,  іншими нормативно-правовими актами.

          Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється  договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо  розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити

експедитору розумну плату.

           Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що  експедитор  має  право   залучити   до   виконання   своїх обов'язків інших осіб.

           У   разі   залучення   експедитором   до  виконання  своїх обов'язків за договором транспортного  експедирування  інших  осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.          

           Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у  разі  порушення зобов'язань,  що випливають із договору перевезення,  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену   за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за   порушення   обов'язків   за  договором  транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно  до

глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань).

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,55,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.         

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник», ідентифікаційний код 13379679, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Південно-Радіальна (Южно-Радиальная), 30, - на користь Дочірнього підприємства «Луганська автобаза»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс», ідентифікаційний код 01236130, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дьоміна, 4, -  борг за послуги з автоперевезення у сумі  238521 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 31 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 2385 (дві  тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.03.09 року за згодою  представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –   27 березня  2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа