Рішення

від 01.04.2009 по справі 5020-5/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" квітня 2009 р. справа № 5020-5/123

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг” (м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 39, кв. 47)

до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” (99009 м. Севастополь, вул. Портова, 8);

Комунального підприємства  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської МР (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А)

третя особа –Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання права власності,

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Реферда Ельвіра Олександрівна - представник довіреність № б/н  від 01.02.2009  ТОВ "Техноінженірінг";

Відповідач - Кравцова Олена Сергіївна - юрисконсульт довіреність № б/н  від 05.01.2009  Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";

Відповідач –не з'явився,   КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" ;

Третя особа - не з'явився, Севастопольська міська Рада;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг”, звернувся до суду з позовом до відповідачів, Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”, Комунального підприємства  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської МР, третя особа –Севастопольська міська Рада, про визнання права власності на незавершене будівництвом нерухоме майно: будівлю цеху розливу та обробки, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8/2, який має 96% готовності.  

Представник відповідача  - ДП „Севастопольський виноробний завод” в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник відповідача - Комунального підприємства  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської МР в судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Проте, підстав для задоволення вказаного клопотання у суду немає, оскільки третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, але не надала жодних документів у підтвердження неможливості явки у судове засідання.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2007 між ТОВ „Техноінженірінг” (Інвестор -1) та ДП „Севастопольський виноробний завод” (Інвестор-2) укладений інвестиційний договір № 1-69/11СВЗ.

Відповідно до умов  договору, сторони дійшли рішення про вкладення власних, позикових або привернутих коштів, майна, з метою здійснення збільшення потужностей по виробництву ігристих вин ДП „Севастопольський виноробний завод” шляхом заміни морально та фізично застарілого виробничого обладнання  та реконструкції будівель та споруд Інвестора-1, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8 на території цеху № 2 (згідно з додатком №1 до договору).

Згідно з п 2.1 договору, з підписанням даного договору результати інвестиційної діяльності розподіляються наступним чином:

Пункт 1.2.1, Інвестор-2 придбає право власності на виробниче обкладення (додаток №2 до договору) придбане у рамках даного договору та на реконструйовану та модернізовану будівлю цеху розливу з подальшою його передачею Інвестору-1 у оперативну оренду.

Пункт 1.2.2, Інвестор-1 зберігає право власності на  реконструйовані та модернізовані складські приміщення та біотехнічне відділення.

 Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

                    Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності виникає в порядку, визначеному законом.

          Як вбачається із матеріалів справи, будівництво було здійснено на підставі дозволу на будівництво об'єкту містобудівництва № 9/с від 13.08.2008 (а.с. 12).

В ході реконструкції старої будівлі допоміжного корпусу відбулося його руйнування і зведення на його місці нової будівлі з нових сучасних матеріалів.

          Позивач в межах виконання зобов'язань за інвестиційним договором, уклав договір № 02/09 від 06.09.2007 на виконання проектно-кошторисної документації, договір підряду № 03/09 від 27.09.2007 (на виконання підрядних робіт на об'єкті „Цех розливу та обробки”).

Будівля цеху розливу та обробки було збудовано позивачем на земельної ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП „Севастопольський виноробний завод” на території цеху № 2 за позитивним висновком управління міського будівництва і архітектури № 2-3/2667 від 11.07.2008 (а.с. 13).

Відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим Цивільним кодексом України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність”,  інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.  Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.  За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно з Листом Міністерства юстиції України N 19-32/1 від 10.05.2006, щодо порядку державної реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва встановлюється механізм здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва. Відповідно до вказаного Листа, державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва здійснюється відповідним Бюро технічної інвентаризації на підставі документів, визначених Тимчасовим положенням, а також:

1)            державного акту на право власності або постійного користування земельною ділянкою, що посвідчує право власності або постійного користування земельною ділянкою юридичною чи фізичною особою, виданий в установленому порядку або договір оренди земельної ділянки;

2)           проектно-кошторисної документації;

3)           дозволу на виконання будівельних робіт, виданого в установленому законодавством порядку;

4)           опису об'єкта незавершеного будівництва, що складається при проведенні інвентаризаційних робіт бюро технічної інвентаризації;

5)           документів, які підтверджують виникнення права власності у особи на об'єкт незавершеного будівництва, зокрема договору будівельного підряду.

                    Аналіз норм діючого законодавства України, щодо права власності та наявних у матеріалах справи доказів дозволяє суду дійти висновку, що у результаті здійснення позивачем у встановленому порядку певних дій щодо створення об'єкту нерухомого майна, враховуючи наявність передбачених діючим законодавством документів, на момент звернення до суду він, безперечно, є власником об'єкту незавершеного будівництва:  будівлі цеху розливу та обробки, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8/2, який має 96% готовності.  

          Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

          Таким чином, суд дійшов висновку про те, що право власності позивача виникло на законних підставах.

Відповідно до п. 10 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до частини 4 статті 133 Господарського кодексу України, держава   забезпечує  рівний  захист  майнових  прав  усіх суб'єктів господарювання.

                    Згідно зі ст.  15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,  невизнання або оспорювання.  

          Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має   право  звернутися  до суду  за  захистом  свого  особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів судового захисту є визнання права.

Пунктом 2 статті 20 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.   

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг” (м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 39, кв. 47, ідентифікаційний код 32506285) на незавершене будівництвом нерухоме майно: будівлю цеху розливу та обробки, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8/2, який має 96% готовності.  

     Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

06.04.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „Техноінженірінг” (м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 39, кв. 47)

2.          ДП „Севастопольський виноробний завод” (99009 м. Севастополь, вул. Портова, 8);

3.          КП  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської МР (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А)

4.          Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

5.          Прокурор м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

6.          Справа