Постанова

від 17.10.2013 по справі 801/8224/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2013 р. (15:31) Справа №801/8224/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства фірма "БІМ"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002202202 від 01.07.2013 р.,

за участю представників:

позивача - Титаренко Н.О., паспорт НОМЕР_1;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Мале приватне підприємство фірма "БІМ" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002202202 від 01.07.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.п. 1, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Так, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов'язання щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а також зобов'язання щодо продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, на підтвердження чого ним до податкової інспекції надані всі необхідні первинні документи.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких зазначив, що під час здійснення розрахункової операції позивачем не роздрукований касовий чек, сума коштів на місці проведення розрахунків перевищує суму, зазначену в денному Х-звіті, а також зауважив, що під час перевірки встановлено порушення порядку обліку товарних запасів на суму 34279,30 грн., що, в свою чергу, свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 68560,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про отримання ухвали та повістки.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 р. співробітниками відділу контролю за здійсненням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим проведено перевірку ресторану "Козачок", який належить позивачу та розташований за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Південнобережне шосе, буд. 9, за результатами якої складено акт фактичної перевірки (а.с. 11).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, серед іншого, п.п. 1, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв'язку зі здійсненням розрахункової операції позивачем без роздрукування касового чеку, невідповідністю сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також через порушення позивачем обліку товарних запасів.

13.06.2013 р. МПП фірма "БІМ", після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки до ДПІ у м. Ялті ГУ Міндоходів АР Крим, надано видаткові накладні та товарно-транспортну накладну, що підтверджують правомірність ведення обліку товарних запасів, які не були надані під час перевірки задля врахування контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, 01.08.2013 р. на підставі акта фактичної перевірки від 05.06.2013 р. ДПІ у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002202202 про застосування до МПП фірма "БІМ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68560,60 грн., зокрема:

- 1 грн. за непроведення розрахункової операції із застосуванням РРО з фіскальним режимом роботи, здійснення розрахункової операції без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів (здійснено вперше);

- 1 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (здійснено вперше);

- 68558,60 грн. за ведення обліку товарних запасів з порушенням (2 х 34279,30 грн.).

Не погодившись з правомірністю цього рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, а також з вимогою про визнання протиправними дій.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95).

На підставі статті 1 Закону № 265/95 реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно визначення, наведеного в абз. 4 ст. 2 Закону № 265/95, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок здійснення операцій з використанням платіжних карток встановлений Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 N 223 (далі - Положення № 223).

З п. 1.4 Положення № 223 вбачається, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Згідно пункту 4.4 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 10.12.2000р. (в редакції, чинній на момент здійснення перевірки), реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо данні про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що під час фактичної перевірки ресторану "Козачок" податковою інспекцією встановлений факт реалізації товару із застосуванням платіжної картки без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі касового чеку на загальну суму 110,00 грн., що, в свою чергу, є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265/95.

Також, відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

З п. 1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), вбачається, що X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями. Аналогічні положення закріплені в Вимогах щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199.

Під час проведення перевірки ГУ Міндоходів в АР Крим встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а саме: сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 450,00 грн., а сума, яка зазначена в денному Х-звіті складала 210,01 грн., що вказує на наявність розбіжностей в сумі 239,99 грн., що, в свою чергу, є порушенням п .13 ст. 3 Закону № 265/95.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95 встановлюється розділом V цього закону.

Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Враховуючи вчинення МПП фірма "БІМ" зазначених порушень вперше, ДПІ у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим застосовано до позивача штрафні санкції в загальному розмірі 2,00 грн., у тому числі: за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн. та за порушення п. 13 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 71 КАС України не звільняють позивача від обов'язку доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивач, зазначаючи про протиправність висновків податкової інспекції в частині порушення пунктів 1 та 13 ст. 3 Закону № 265/95, в порушення вимог ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів в підтвердження цього.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні усно заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки щодо нездійснення роздрукування фіскального чеку та невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, зазначаючи при цьому, що вказані порушення були здійснені через відключення електроенергії, на підтвердження чого надав суду акт № 243763 від 12.04.2013 р. про порушення в сфері споживання електроенергії, виявлені співробітниками ПАТ "ДТЕК Крименерго", згідно якого об'єкт (ресторан "Козачок") відключено від енергопостачання 22.04.2013 р. о 13 год. 20 хв., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону № 265/95 на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4.9 Порядку № 614 якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Однак, позивач не надав суду доказів того, що у зв'язку із знеструмленням об'єкту (ресторан «Казачок») розрахункова операція 05.06.2013 р. на суму 110,00 грн. була проведена з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

Крім того, суд взагалі ставить під сумнів твердження позивача про те, що електрична енергія на об'єкті була відсутня через її відключення 22.04.2013 р. за відповідним актом про порушення ПКЕЕ.

Так, з акта фактичної перевірки вбачається, що позивач використовує реєстратор розрахункових операцій Марія-301, заводський номер 5400010158, фіскальний номер 0112009186.

При цьому, в матеріалах справи наявні Z-звіти, роздруковані на вказаному РРО, починаючи з 17.05.2013 р., що свідчить про наявність електричної енергії на об'єкті принаймні з 17.05.2013 р.

З акта Головного управління Міндоходів в АР Крим вбачається, що фактична перевірка позивача проводилася 05.06.2013 р. з 16 год. 54 хв. до 19 год. 00 хв., під час якої податковою інспекцією зроблено висновок про відображення в денному Х-звіті суми 210,01 грн.

Вказаний висновок можна зробити виключно за належної роботи РРО, який забезпечує можливість виконання в цей період такого звіту, що, серед іншого, вказує на наявність необхідної для живлення РРО електроенергії, у зв'язку з чим суд критично ставиться до вище наведених доводів позивача.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження протиправності висновків податкової інспекції в частині порушення пунктів 1 та 13 ст. 3 Закону № 265/95, суд приходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0002202202 від 01.07.2013 р. стосовно застосування до Малого приватного підприємства фірма "БІМ" штрафних санкцій в розмірі 2,00 грн.

При цьому, щодо виявленого під час фактичної перевірки порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 (порядку обліку товарних запасів) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, необхідною умовою для застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95, є реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Враховуючи, що облік товарів здійснюється на підставі первинних документів (як то видаткових накладних), висновок про порушення порядку його ведення можливо зробити виключно за відсутності таких документів або невідповідності їх форми та змісту вимогам законодавства, що, в свою чергу, неможливо встановити без дослідження останніх.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Під час фактичної перевірки встановлено порушення МПП фірмою "БІМ" порядку обліку товарних запасів на суму 34279,30 грн., однак, при цьому в акті фактичної перевірки від 05.06.2013 р. не зазначено первинних документів та доказів, що підтверджують наявність факту такого порушення; не наведений перелік товарних запасів, які за твердженням податкової інспекції належно не обліковуються; не вказана їх вартість, обсяг та інші чинники, які були прийняті до уваги при визначенні вартості необлікованих товарних запасів саме в розмірі 34279,30 грн.

Наведене, на думку суду, свідчить про неналежне складання відповідачем акта перевірки та унеможливлює формування висновку щодо порушення обліку товарних запасів саме на зазначену суму. Крім того, у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, відповідач мав би зазначити в акті перевірки інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З метою дослідження викладених в акті перевірки тверджень податкового органу про порушення позивачем положень Закону № 265/95, суд ухвалою від 19.09.2013 р. зобов'язав відповідача забезпечити у судове засідання 17.10.2013 р. явку ревізорів, які проводили фактичну перевірку позивача 05.06.2013 р., а також визнав явку відповідача у судове засідання обов'язковою. Ухвала була отримана відповідачем безпосередньо в суді 10.10.2013 р., що підтверджується відповідною розпискою, однак її вимоги виконані відповідачем не були.

Статтею 6 Закону № 265/95 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, запаси - активи, які, серед іншого, утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності.

Пунктом 6 П(С)БО 9 закріплено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п. 8 П(С)БО 9).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 1, 3. 5 ст. 9 Закону №996).

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону №996 підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Під обліковою політикою, згідно зі статтею 1 Закону №996, розуміється сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно з розділом 4 Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку Малого приватного підприємства «БІМ» на 2013 рік, затвердженого Наказом по підприємству №1 від 01.01.2013 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розділом 12 цього Положення передбачено наступне:

- одиницею бухгалтерського обліку запасів визнавати їх найменування;

- первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати по собівартості запасів згідно з П(С)БО 9;

- запаси відображати в бухгалтерському обліку по первісній вартості.

Суд зазначає, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, зокрема, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать, що облік запасів ведеться позивачем належним чином на підставі первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а. с. 18-48).

Суд, аналізуючи положення пункту дванадцятого статті 3 Закону № 265/95, доходить висновку стосовно того, що цією нормою встановлено тільки обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів. При цьому, ніяких застережень чи вимог щодо місця здійснення такого обліку (у тому числі приміщеннях, де здійснюється реалізація товарів) законодавець не передбачив, а тому суд критично ставиться до висновків податкової інспекції щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95, оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про належне виконання позивачем своїх обов'язків по веденню обліку товарних запасів.

З матеріалів справи вбачається, що Мале приватне підприємство фірма "БІМ" після проведеної перевірки (13.06.2013 р.) надало до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС письмові пояснення стосовно виявлених порушень, до яких, серед іншого були додані первинні документи (видаткові накладні та товарно-транспортні накладні) на підтвердження дотримання порядку обліку товарних запасів на загальну суму 22092, 74 грн. (вартість придбання), що підтверджується відповідним описом (а.с. 18).

Однак, вказані документи не були враховані відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем суду надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які, в свою чергу, є документами, на підставі яких здійснюється облік товарних запасів, правомірність дотримання порядку якого є предметом розгляду у цій справі, слід зазначити, що наявність в матеріалах справи таких документів первинного бухгалтерського обліку та їх відповідність вимогам законодавства дозволяє суду зробити висновок щодо протиправності висновку відповідача про порушення МПП фірма «БІМ» п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в частині порушення порядку обліку товарних запасів).

З урахуванням цього, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68558,60 грн. (подвійна вартість необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації - 2 х 34279,30 грн.) суд вважає неправомірним, через що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цій частині.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в позовній заяві також викладені вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, без зазначення які саме дії ДПІ позивач просить визнати протиправними.

Позивачем не наведе жодне обґрунтування на підтвердження правомірності цієї вимога, сама вимога не конкретизована, у зв'язку з чим правові підстави для її задоволення також відсутні. При цьому, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.

За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 685,59 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим.

В судовому засіданні 17.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002202202 від 01.07.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС, в частині застосування до Малого приватного підприємства фірма "БІМ" штрафних санкцій в розмірі 68558,60 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень шістдесят копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства фірма "БІМ" (98640, вул. Південнобережне шосе, буд. 9, смт. Гурзуф, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код 20674841) 685,59 грн. (шістсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим (98600, вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.