Постанова

від 11.02.2014 по справі 801/8224/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8224/13-а

11.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/8224/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 17.10.13

за позовом Малого приватного підприємства фірма "БІМ" (вул. Південнобережне шосе буд. 9,смт.Гурзуф,м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, 16,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 адміністративний позов Малого приватного підприємства фірма "БІМ" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002202202 від 01.07.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС, в частині застосування до Малого приватного підприємства фірма "БІМ" штрафних санкцій в розмірі 68558,60 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень шістдесят копійок), в іншій частині в позові відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства фірма "БІМ" (98640, вул. Південнобережне шосе, буд. 9, смт. Гурзуф, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код 20674841) 685,59 грн. (шістсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим (98600, вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2013, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 11.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 р. співробітниками відділу контролю за здійсненням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим проведено перевірку ресторану "Козачок", який належить позивачу та розташований за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Південнобережне шосе, буд. 9, за результатами якої складено акт фактичної перевірки (а.с. 11).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, серед іншого, п.п. 1, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв'язку зі здійсненням розрахункової операції позивачем без роздрукування касового чеку, невідповідністю сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також через порушення позивачем обліку товарних запасів.

13.06.2013 р. МПП фірма "БІМ", після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки до ДПІ у м. Ялті ГУ Міндоходів АР Крим, надано видаткові накладні та товарно-транспортну накладну, що підтверджують правомірність ведення обліку товарних запасів, які не були надані під час перевірки задля врахування контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, 01.08.2013 р. на підставі акта фактичної перевірки від 05.06.2013 р. ДПІ у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002202202 про застосування до МПП фірма "БІМ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68560,60 грн., зокрема: 1 грн. за непроведення розрахункової операції із застосуванням РРО з фіскальним режимом роботи, здійснення розрахункової операції без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів (здійснено вперше); 1 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (здійснено вперше); 68558,60 грн. за ведення обліку товарних запасів з порушенням (2 х 34279,30 грн.).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95).

На підставі статті 1 Закону № 265/95 реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно визначення, наведеного в абз. 4 ст. 2 Закону № 265/95, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок здійснення операцій з використанням платіжних карток встановлений Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 N 223 (далі - Положення № 223).

З п. 1.4 Положення № 223 вбачається, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Згідно пункту 4.4 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 10.12.2000р. (в редакції, чинній на момент здійснення перевірки), реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо данні про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що під час фактичної перевірки ресторану "Козачок" податковою інспекцією встановлений факт реалізації товару із застосуванням платіжної картки без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі касового чеку на загальну суму 110,00 грн., що, в свою чергу, є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265/95.

Також, відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

З п. 1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), вбачається, що X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями. Аналогічні положення закріплені в Вимогах щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199.

Під час проведення перевірки ГУ Міндоходів в АР Крим встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а саме: сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 450,00 грн., а сума, яка зазначена в денному Х-звіті складала 210,01 грн., що вказує на наявність розбіжностей в сумі 239,99 грн., що, в свою чергу, є порушенням п .13 ст. 3 Закону № 265/95.

Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Враховуючи вчинення МПП фірма "БІМ" зазначених порушень вперше, ДПІ у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим застосовано до позивача штрафні санкції в загальному розмірі 2,00 грн., у тому числі: за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн. та за порушення п. 13 ст. 3 Закону № 265/95 - в розмірі 1,00 грн.

З акта фактичної перевірки вбачається, що позивач використовує реєстратор розрахункових операцій Марія-301, заводський номер 5400010158, фіскальний номер 0112009186.

При цьому, в матеріалах справи наявні Z-звіти, роздруковані на вказаному РРО, починаючи з 17.05.2013 р., що свідчить про наявність електричної енергії на об'єкті принаймні з 17.05.2013 р.

З акта Головного управління Міндоходів в АР Крим вбачається, що фактична перевірка позивача проводилася 05.06.2013 р. з 16 год. 54 хв. до 19 год. 00 хв., під час якої податковою інспекцією зроблено висновок про відображення в денному Х-звіті суми 210,01 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0002202202 від 01.07.2013 р. стосовно застосування до Малого приватного підприємства фірма "БІМ" штрафних санкцій в розмірі 2,00 грн.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, необхідною умовою для застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95, є реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Враховуючи, що облік товарів здійснюється на підставі первинних документів (як то видаткових накладних), висновок про порушення порядку його ведення можливо зробити виключно за відсутності таких документів або невідповідності їх форми та змісту вимогам законодавства, що, в свою чергу, неможливо встановити без дослідження останніх.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Під час фактичної перевірки встановлено порушення МПП фірмою "БІМ" порядку обліку товарних запасів на суму 34279,30 грн., однак, при цьому в акті фактичної перевірки від 05.06.2013 р. не зазначено первинних документів та доказів, що підтверджують наявність факту такого порушення; не наведений перелік товарних запасів, які за твердженням податкової інспекції належно не обліковуються; не вказана їх вартість, обсяг та інші чинники, які були прийняті до уваги при визначенні вартості необлікованих товарних запасів саме в розмірі 34279,30 грн.

Наведене свідчить про неналежне складання відповідачем акта перевірки та унеможливлює формування висновку щодо порушення обліку товарних запасів саме на зазначену суму. Крім того, у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, відповідач мав би зазначити в акті перевірки інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Статтею 6 Закону № 265/95 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, запаси - активи, які, серед іншого, утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності.

Пунктом 6 П(С)БО 9 закріплено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п. 8 П(С)БО 9).

До документів, які є підставою для оприбуткування товару, зокрема, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать, що облік запасів ведеться позивачем належним чином на підставі первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а. с. 18-48).

З урахуванням цього, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68558,60 грн. (подвійна вартість необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації - 2 х 34279,30 грн.) є неправомірним.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8224/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8224/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства фірма "БІМ" (98640, вул. Південнобережне шосе, буд. 9, смт. Гурзуф, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код 20674841) 685,59 грн. (шістсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8224/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко