Постанова

від 29.10.2013 по справі 2а-12753/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 р. Справа №2а-12753/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Дубицька А.Х., довіреність від 08.11.2012 року,

представник відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Інтурекспрес»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інтурекспрес» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005022301 від 26.10.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182504,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 146003,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 36501,00 гривень та №0005012301 від 26.10.2012 року, якім збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 228002,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 182401,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 45601,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь» (код за ЄДРПОУ) за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 182401,00 гривень та заниження податку на додану вартість на загальну суму 146003,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні 15.10.2013 року представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 року №0005022301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164085,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 131268,00 гривень, та за штрафними санкціями в сумі 32817,00 гривень, визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0005012301 від 26.10.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 228002,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 182401,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 45601,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим ДПС - Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні 29.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначив, що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилось необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів України № 1940/22-01/31592750/193 від 10.10.2012 року. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, враховуючі думку представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Інтурекспрес» є юридичною особою, зареєстрованою 07.08.2001 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (т.1, а.с.21).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: туристичні агентства та бюро подорожей, надання місця для короткотермінового проживання в літніх будиночках, котеджах, квартирах, які здають на відпускний період, медична практика, кафе, загальне будівництво будівель, інша діяльність у сфері відпочинку та розваг (т.1, а.с.22).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Інтурекспрес» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 27.09.2012 року тривалістю 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Інтурекспрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь» (код за ЄДРПОУ) за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 182401,00 гривень та заниження податку на додану вартість на загальну суму 146003,00 гривень.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Інтурекспрес» знайшли своє відображення у Акті № 1940/22-01/31592750/193 від 10.10.2012 року (т.1, а.с. 23-47).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 182401,00 гривень, у тому числі за 2009 рік в сумі 91042,00 гривень, за 1 квартал 2010 року в сумі 67558,00 гривень, за півріччя 2010 року в сумі 85977,00 гривень, за три квартали 2010 року в сумі 85977,00 гривень, за 2010 рік в сумі 90821,00 гривень, за 1 квартал 2012 року в сумі 538,00 гривень;

- п.7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 146003,00 гривень. у тому числі за листопад 2009 року в сумі 18333,00 гривень, за грудень 2009 року в сумі 54500,00 гривень, за січень 2010 року в сумі 41875,00 гривень, за березень 2010 року в сумі 12172,00 гривень, за травень 2010 року в сумі 8560,00 гривень, за липень 2010 в сумі 6175,00 гривень, за грудень 2010 року в сумі 3875,00 гривень, за лютий 2012 року в сумі 513,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення №0005022301 від 26.10.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182504,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 146003,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 36501,00 гривень та №0005012301 від 26.10.2012 року, якім збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 228002,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 182401,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 45601,00 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Інтурекспрес» та ПП «Севелітстрой» укладено договір №02 від 11.01.2010 року, відповідно до якого ПП «Севелітстрой» зобов'язується виконати на замову ПП «Інтурекспрес» роботи з вивозу ґрунту з наступною рекультивацією. Ціна договору становить 1 куб.м. - 60,00 гривень, у тому числі ПДВ 10,00 гривень.

Також між сторонами укладено договір №52 від 01.03.2010 року, відповідно до якого ПП «Севелітстрой» зобов'язується виконати на замову ПП «Інтурекспрес» роботи з розробки та вивозу ґрунту з об'єкту будівництва.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №23 від 28.01.2010 року на суму 251250,00 гривень, у тому числі ПДВ 41875,00 гривень (т.1, а.с.174);

- податкова накладна №209 від 09.03.2010 року на суму 10000,00 гривень, утому числі ПДВ 1666,67 гривень (т.1, а.с.175);

- податкова накладна №256 від 26.03.2010 року на суму 59180,00 гривень, у тому числі ПДВ 9863,33 гривень (т.1, а.с.176);

- рахунок-фактура №10 від 28.01.2010 року на суму 251250,00 гривень, у тому числі ПДВ 41875,00 гривень (т.1, а.с.211);

- довідка про вартість виконаних робіт за січень 2010 року на суму 251250,00 гривень, у тому числі ПДВ 41875,00 гривень (т.1, а.с.212);

- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року на суму 251250,00 гривень, у тому числі ПДВ 41875,00 гривень (т.1, а.с.213-214);

- рахунок №15 від 04.03.2010 року на суму 15000,00 гривень, у тому числі ПДВ 2500,00 гривень (т.1, а.с.215);

- акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року на суму 69180,00 гривень (т.1, а.с.217-218);

- рахунок-фактура №417 від 29.04.2010 року на суму 51360,00 гривень, у тому числі ПДВ 8560,00 гривень (т.1, а.с.219);

- довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2010 року на суму 51360,00 гривень (т.1, а.с.220);

- акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року на суму 51360,00 гривень (т.1, а.с.221-222);

- рахунок №17 від 05.07.2010 року на суму 30875,00 гривень (а.с.223);

- довідка про вартість виконаних робіт за липень 2010 року на суму 37050,00 гривень (т.1, а.с.224);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року на суму 37050,00 гривень (т.1, а.с.225-226).

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Севелітстрой», що підтверджується виписками банку, а саме:

- банківська виписка №109 від 28.01.2010 року на суму 251250,00 гривень , у тому числі ПДВ 41875,00 гривень;

- банківська виписка №253 від 04.03.2010 року на суму 10000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1666,67 гривень;

- банківська виписка №372 від 25.03.2010 року на суму 30000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5000,00 гривень;

- банківська виписка №379 від 26.03.2010 року на суму 29180,00 гривень, у тому числі ПДВ 4863,33 гривень;

- банківська виписка №528 від 14.05.2010 року на суму 51360,00 гривень, у тому числі ПДВ 8560,00 гривень;

- банківська виписка №673 від 07.07.2010 року на суму 37050,00 гривень, у тому числі ПДВ 6175,00 гривень.

Використання в господарській діяльності матеріалів отриманих від ПП «Севелітстрой» відображені в бухгалтерському обліку наступним чином:

- Дт23 «Виробництво» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 309825,00 гривень, витрати віднесено на об'єкт «Будівництво відкритого оздоровчого басейну ТОВ «Пальміра-Палас»» (підрядні земляні роботи);

- Дт23 «Виробництво» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 30875,00 гривень, витрати віднесено на об'єкт кліматопавільону за адресою смт. Курпати Алупкінське шосе 12-А (авто послуги з доставки щебеню);

Судом встановлено, що ПП «Інтурекспрес» отримало від ПП «Команд» товари на загальну суму 3076,80 гривень. у тому числі ПДВ 512,80 гривень, а саме:

- відвід ст. 90х377х10 - 2 штуки по ціні 920,00 гривень на загальну суму 2208,00 гривень;

- труба ст.. ДСТУ 10785 377х6 - погонних метра по ціні 362,00 гривень на загальну суму 868,80 гривень.

Придбання вказаних товарів на загальну суму 3076,80 гривень, підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності:

- податковою накладною №158 від 10.02.2012 року на суму 3076,80 гривень, у тому числі ПДВ 512,80 гривень (т.1, а.с.181);

- рахунок №142 від 10.02.2012 року на суму 3076,80 гривень, у тому числі ПДВ 512,80 гривень (т.1, а.с.199);

- накладна №394 від 13.02.2012 року на суму 3076,80 гривень, у тому числі ПДВ 512,80 гривень (т.1, а.с.200).

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Команд», що підтверджується банківською випискою №116 від 10.02.2012 року на суму 3076,80 гривень, у тому числі ПДВ 512,80 гривень.

Відповідно до рахунку 205 «Будівельні матеріали» отримані відводи ст. 90х377х10 від ПП «Команд» 13.02.2012 року були оприбутковані на основний склад у кількості 2 одиниці, та 31.03.2013 року списані у виробництво у кількості 2 одиниці, та відображені бухгалтерськими проводками:

- Дт 205 - Кт 631- 1840,00 гривень;

- Дт 23 - Кт 205 - 1840,00 гривень.

Також згідно з рахунком 205 «Будівельні матеріали» отримані «труби ст. ДСТУ 10785 377х6» від ПП «Команд» 13.02.2012 року списані у виробництво у кількості 2 одиниці, та відображені бухгалтерськими проводками:

- Дт 205 - Кт 631- 724,00 гривень;

- Дт 23 - Кт 205 - 724,00 гривень.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності матеріалів отриманих від ПП «Команд», в бухгалтерському обліку відображено, що будівельні матеріали використані у підрядних роботах з реконструкції об'єкту «Кальянний бар».

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Інтурекспрес» отримало від КП «Альянс» послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій, полікарбонату на загальну суму 3852,00 гривень, у тому числі ПДВ 642,00 гривень.

На підтвердження отримання послуг від КП «Альянс», позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №614 від 26.03.2010 року на суму 3852,00 гривень, у тому числі ПДВ 642,00 гривень (т.1, а.с.183);

- рахунок №577 від 17.03.2010 року на суму 3852,00 гривень, у тому числі ПДВ 642,00 гривень (т.1, а.с.193);

- акт виконаних робіт за березень 2010 року на суму 3852,00 гривень, у тому числі ПДВ 642,00 гривень (т.1, а.с.194).

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від КП «Альянс» відображена бухгалтерською проводкою:

- Дт 15 - Кт 631 в сумі 3210,00 гривень;

- Дт 64 - Кт 631 в сумі 642,00 гривень.

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь КП «Альянс», що підтверджується банківською випискою №336 від 22.03.2010 року на суму 3852,00 гривень, у тому числі ПДВ 642,00 гривень.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності послуг отриманих від КП «Альянс», в бухгалтерському обліку відображено, що підрядні роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій, отримані від КП «Альянс», використані у виготовленні та модернізації об'єкту основних засобів - «Офісно-складська будівля».

Судом встановлено, що між ПП «Інтурекспрес» та БВП «Строитель-Плюс» укладено договір №12/2-СП/1609 від 06.12.2010 року на виконання будівельно-ремонтних робіт, відповідно до якого БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується виконати роботи з ремонту басейну ТОВ «Пальміра Палас» за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 15 літ «З» (т.1, а.с.188-190).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №07021 від 24.12.2010 року на суму 23250,00 гривень, у тому числі ПДВ 3875,00 гривень (т.1, а.с.173);

- накладна від 22.12.2010 року на суму 23250,00 гривень, у тому числі ПДВ 3875,00 гривень (т.1, а.с.195);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 23250,00 гривень (т.1, а.с.196);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року №1 на суму 23250,00 гривень, у тому числі ПДВ 3875,00 гривень (т.1, а.с.198).

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від БВП «Строитель-Плюс» відображена бухгалтерською проводкою:

- Дт 23 - Кт 631 в сумі 19375,00 гривень;

- Дт 64 - Кт 631 в сумі 3875,00 гривень.

Придбані послуги були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БВП «Строитель-Плюс», що підтверджується банківською випискою №1090 від 24.12.2010 року на суму 23250,00 гривень, у тому числі ПДВ 3875,00 гривень.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності робіт (послуг) отриманих від БВП «Строитель-Плюс», в бухгалтерському обліку відображено, що підрядні сантехнічні роботи, отримані від БВП «Строитель-Плюс», використані під час ремонту відкритого басейну ТОВ «Пальміра-Палас».

Судом встановлено, що між Приватним підприємством та БК «Акрополь» було укладено договір підряду №895 від 23.11.2009 року, відповідно до якого БК «Акрополь» зобов'язується виконати на замову Приватного підприємства «Інтурекспрес» роботи з вивозу ґрунту з наступною рекультивацією. Ціна договору становить 1куб.м - 60,00 гривень, у тому числі ПДВ 10,00 гривень.

Відповідно до матеріалів справи ПП «Інтурекспрес» отримало від БК «Акрополь» роботи на загальну суму 437000,00 гривень, у тому числі ПДВ 72833,33 гривень.

На підтвердження отримання послуг від БК «Акрополь», позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №2378 від 25.11.2009 року на суму 60000,00 гривень, у тому числі ПДВ 10000,00 гривень (т.1, а.с.168);

- податкова накладна №1906 від 27.11.2009 року на суму 50000,00 гривень, у тому числі ПДВ 8333,33 гривень (т.1, а.с.169);

- податкова накладна №2010 від 10.12.2009 року на суму 85000,00 гривень, у тому числі ПДВ 14166,67 гривень (т.1, а.с.170);

- податкова накладна №2049 від 17.12.2009 року на суму 92000,00 гривень, у тому числі ПДВ 15333,33 гривень (т.1, а.с.171);

- податкова накладна №2058 від 29.12.2009 року на суму 150000,00 гривень, у тому числі ПДВ 25000,00 гривень (т.1, а.с.172);

- акт виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на суму 149283,60 гривень, у тому числі ПДВ 24880,60 гривень;

- акт виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (25.11.2009-15.12.2009) на суму 287181,60 гривень, у тому числі ПДВ 47863,60 гривень;

- акт виконаних підрядних робіт за січень 2010 року на суму 534,80 гривень, у тому числі ПДВ 89,13 гривень.

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від БК «Акрополь» відображена бухгалтерською проводкою:

- Дт 23 - Кт 631 в сумі 364166,67 гривень;

- Дт 64 - Кт 631 в сумі 728333,33 гривень.

Придбані послуги були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БК «Акрополь», що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №1069 від 25.11.2009 року на суму 60000,00 гривень, у тому числі ПДВ 10000,00 гривень;

- платіжне доручення №1070 від 27.11.2009 року на суму 50000,00 гривень, у тому числі ПДВ 8333,33 гривень;

- платіжне доручення № 1126 від 10.12.2009 року на суму 85000,00 гривень, у тому числі ПДВ 14166,67 гривень;

- платіжне доручення №1220 від 29.12.2009 року на суму 150000,00 гривень, у тому числі ПДВ 25000,00 гривень.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності робіт (послуг) отриманих від БК «Акрополь», в бухгалтерському обліку відображено, що підрядні сантехнічні роботи, отримані від БК «Акрополь», використані під час ремонту відкритого басейну ТОВ «Пальміра-Палас».

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отримані товар та послуги були оплачені позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою. Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно висновків відповідача, що усі операції між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання робіт (послуг) та товарів від ПП «Севелітстрой», КП «Альянс», ПП «Команд», БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «БК «Акрополь» використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Приватного підприємства «Інтурекспрес», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та робіт від ПП «Севелітстрой», КП «Альянс», ПП «Команд», БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «БК «Акрополь» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Приватним підприємством «Інтурекспрес» та ПП «Севелітстрой», КП «Альянс», ПП «Команд», БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «БК «Акрополь» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ПП «Севелітстрой», КП «Альянс», ПП «Команд», БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «БК «Акрополь».

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Судом під час розгляду справи ухвалою від 04.12.2012 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата». Згідно з висновком №302-19/12 судово-економічної експертизи від 19.09.2013 року, що проведена судовим експертом Коструба А.С висновки акту Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС №1940/22-01/31592750/193 від 10.10.2012 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 182401,00 гривень та заниження податку на додану вартість на загальну суму 146003,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Інтурекспрес» не підтверджуються.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у контрагентів та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства «Інтурекспрес» (податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Суд, дослідивши даний висновок № 302-19/12 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу на розбіжність між даними підприємства та дослідженнями експерта виникла внаслідок відсутності оригінала податкової накладної на загальну суму ПДВ 14735,00 гривень.

Із встановленою розбіжністю позивач погоджується та з урахуванням наданих уточнень просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 року №0005022301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164085,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 131268,00 гривень, та за штрафними санкціями в сумі 32817,00 гривень.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «Севелітстрой», КП «Альянс», ПП «Команд», БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «БК «Акрополь».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державна податкова інспекція в м. Ялті АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0005022301 та №0005012301 від 26.10.2012 року не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

В судовому засіданні 29.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 04.11.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0005022301, прийняте стосовно Приватного підприємства «Інтурекспрес», в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 164085 (сто шістдесят чотири тисячі вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0005012301, прийняте стосовно Приватного підприємства «Інтурекспрес», про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 228002 (двісті двадцять вісім тисяч дві) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтурекспрес» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.