Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-12753/12/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12753/12/0170/10

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кудряшова А.М. ) від 29.10.13 у справі № 2а-12753/12/0170/10

за позовом Приватного підприємства "Інтурекспрес" (вул. Алупкінське шосе, буд.12-з, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98659)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 року у справі № 2а-12753/12/0170/10 адміністративний позов Приватного підприємства «Інтурекспрес» до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0005022301, прийняте стосовно Приватного підприємства «Інтурекспрес», в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 164085 (сто шістдесят чотири тисячі вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0005012301, прийняте стосовно Приватного підприємства «Інтурекспрес», про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 228002 (двісті двадцять вісім тисяч дві) гривень 00 копійок.Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на безтоварний характер фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Севелітстрой», ПП «Команд», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь», БВП «Строитель-Плюс».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена довідка секретаря судового засідання від 20 грудня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного правління Міндоходів в АР Крим про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 146003 грн. за основним платежем та 36501 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2012 року № 0005022301 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182401 грн. за основним платежем та 45601 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2012 року № 0005012301.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІу м. Ялті АР Крим ДПС від 10.10.2012 року № 1940/22-01/31592750/193 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Інтурекспрес» код за ЄДРПОУ 31592750, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь», (код за ЄДРПОУ 32841299) за період 01.09.2009 по 31.03.2012 року», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 182401 грн., в т.ч. : за 2009 рік у сумі 91042 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 67558 грн., за півріччя 2010 року у сумі 85977 грн., за три квартали 2010 року у сумі 85977 грн., за рік 2010 у сумі 90821 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 538 грн. Також актом перевірки було встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 146003 грн., у т.ч.: листопад 2009 року у сумі 18333 грн., грудень 2009 року у сумі 54500 грн., січень 2010 року у сумі 41875 грн., березень 2010 року у сумі 12172 грн., травень 2010 року у сумі 8560 грн., липень 2010 року у сумі 6175 грн., грудень 2010 року у сумі 3875 грн., лютий 2012 року у сумі 513 грн.

Вказаний висновок податкової інспекції щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за фінансово-господарськими операціями із ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь», (код за ЄДРПОУ 32841299), правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на факті порушення кримінальної справи щодо фіктивності вказаних підприємств, неможливості проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств та на поясненнях свідка ОСОБА_2 (керівник ПП «Севелітстрой» з 12.04.2010 року) про те, що документи ним підписувалися за грошову винагороду, фактично товар та послуги не поставлялися та поясненнях свідка ОСОБА_3 - засновника та директора КП «Альянс» про те, що будь-яку фінансову діяльність даного підприємства він не вів, грошовими коштами не розпоряджувався, ніяких документів не підписував.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь», (код за ЄДРПОУ 32841299), у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності , був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з придбання товарів у вказаних підприємств..

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується , що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості .

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так судом першої інстанції було встановлено наступне.

Між позивачем та ПП «Севелітстрой» укладено договір №02 від 11.01.2010, відповідно до якого ПП «Севелітстрой» зобов'язується виконати на замову ПП «Інтурекспрес» роботи з вивозу ґрунту з наступною рекультивацією. Ціна договору становить 1 куб.м. - 60,00 грн., у т.ч. ПДВ 10,00 гривень.

Також між сторонами укладено договір №52 від 01.03.2010, відповідно до якого ПП «Севелітстрой» зобов'язується виконати на замову ПП «Інтурекспрес» роботи з розробки та вивозу ґрунту з об'єкту будівництва.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності: податкова накладна №23 від 28.01.2010 на суму 251250,00 грн., у т.ч. ПДВ 41875,00 грн.; податкова накладна №209 від 09.03.2010 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; податкова накладна №256 від 26.03.2010 на суму 59180,00 грн., у т т.ч. ПДВ 9863,33 грн.; рахунок-фактура №10 від 28.01.2010 на суму 251250,00 грн., у тому числі ПДВ 41875,00 грн.; довідка про вартість виконаних робіт за січень 2010 року на суму 251250,00 грн., у т.ч. ПДВ 41875,00 грн.; акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року на суму 251250,00 грн., у т.ч. ПДВ 41875,00 грн.; рахунок №15 від 04.03.2010 на суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року на суму 69180,00 грн.; рахунок-фактура №417 від 29.04.2010 на суму 51360,00 грн., у т.ч. ПДВ 8560,00 грн.; довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2010 року на суму 51360,00 грн.; акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року на суму 51360,00 грн.; рахунок №17 від 05.07.2010 на суму 30875,00 грн.; довідка про вартість виконаних робіт за липень 2010 року на суму 37050,00 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року на суму 37050,00 грн.

Позивачем придбані роботи (послуги) були у повному обсязі оплачені шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Севелітстрой», що підтверджується виписками банку, а саме: банківська виписка №109 від 28.01.2010 на суму 251250,00 грн., у т.ч. ПДВ 41875,00 грн.; банківська виписка №253 від 04.03.2010 на суму 10000,00 грн., у т т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; банківська виписка №372 від 25.03.2010 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; банківська виписка №379 від 26.03.2010 на суму 29180,00 грн., у т.ч. ПДВ 4863,33 грн.; банківська виписка №528 від 14.05.2010 на суму 51360,00 грн., у т.ч. ПДВ 8560,00 грн.; банківська виписка №673 від 07.07.2010 на суму 37050,00 грн., у т.ч. ПДВ 6175,00 грн.

Використання в господарській діяльності матеріалів отриманих від ПП «Севелітстрой» відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт23 «Виробництво» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 309825,00 гривень, витрати віднесено на об'єкт «Будівництво відкритого оздоровчого басейну ТОВ «Пальміра-Палас»» (підрядні земляні роботи); Дт23 «Виробництво» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 30875,00 гривень, витрати віднесено на об'єкт кліматопавільону за адресою смт. Курпати Алупкінське шосе 12-А (авто послуги з доставки щебеню).

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Інтурекспрес» отримало від ПП «Команд» товари на загальну суму 3076,80 грн. у т.ч. ПДВ 512,80 грн., а саме: відвід ст. 90х377х10 - 2 штуки по ціні 920,00 грн. на загальну суму 2208,00 грн.; труба ст.. ДСТУ 10785 377х6 - погонних метра по ціні 362,00 гривень на загальну суму 868,80 грн..

Придбання вказаних товарів на загальну суму 3076,80 гривень, підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності: податковою накладною №158 від 10.02.2012 на суму 3076,80 грн., у т.ч. ПДВ 512,80 грн.; рахунок №142 від 10.02.2012 на суму 3076,80 грн., у т.ч. ПДВ 512,80 грн.; накладна №394 від 13.02.2012 на суму 3076,80 грн., у т.ч. ПДВ 512,80 грн.

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Команд», що підтверджується банківською випискою №116 від 10.02.2012 на суму 3076,80 грн. у т.ч. ПДВ 512,80 грн.

Відповідно до рахунку 205 «Будівельні матеріали» отримані відводи ст. 90х377х10 від ПП «Команд» 13.02.2012 року були оприбутковані на основний склад у кількості 2 одиниці, та 31.03.2013 року списані у виробництво у кількості 2 одиниці, та відображені бухгалтерськими проводками: Дт 205 - Кт 631- 1840,00 грн.; Дт 23 - Кт 205 - 1840,00 грн..

Згідно з рахунком 205 «Будівельні матеріали» отримані «труби ст. ДСТУ 10785 377х6» від ПП «Команд» 13.02.2012 списані у виробництво у кількості 2 одиниці, та відображені бухгалтерськими проводками: Дт 205 - Кт 631- 724,00 грн.; Дт 23 - Кт 205 - 724,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Інтурекспрес» отримало від КП «Альянс» послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій, полікарбонату на загальну суму 3852,00 грн., у т.ч. ПДВ 642,00 грн.

На підтвердження отримання послуг від КП «Альянс», позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності: податкова накладна №614 від 26.03.2010 на суму 3852,00 грн., у т.ч. ПДВ 642,00 грн.; рахунок №577 від 17.03.2010 на суму 3852,00 грн., у т.ч. ПДВ 642,00 грн.; акт виконаних робіт за березень 2010 року на суму 3852,00 грн., у т.ч. числі ПДВ 642,00 грн.

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від КП «Альянс» відображена бухгалтерською проводкою: Дт 15 - Кт 631 в сумі 3210,00 грн.; Дт 64 - Кт 631 в сумі 642,00 грн.

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь КП «Альянс», що підтверджується банківською випискою №336 від 22.03.2010 на суму 3852,00 грн., у т.ч. ПДВ 642,00 грн.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності послуг отриманих від КП «Альянс», в бухгалтерському обліку відображено, що підрядні роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій, отримані від КП «Альянс», використані у виготовленні та модернізації об'єкту основних засобів - «Офісно-складська будівля».

Також між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» укладено договір №12/2-СП/1609 від 06.12.2010 на виконання будівельно-ремонтних робіт, відповідно до якого БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується виконати роботи з ремонту басейну ТОВ «Пальміра Палас» за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 15 літ «З».

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності: податкова накладна №07021 від 24.12.2010 на суму 23250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3875,00 грн.; накладна від 22.12.2010 на суму 23250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3875,00 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 23250,00 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року №1 на суму 23250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3875,00 грн.

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від БВП «Строитель-Плюс» відображена бухгалтерською проводкою: Дт 23 - Кт 631 в сумі 19375,00 грн.; Дт 64 - Кт 631 в сумі 3875,00 грн.

Придбані послуги були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БВП «Строитель-Плюс», що підтверджується банківською випискою №1090 від 24.12.2010 на суму 23250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3875,00 грн.

Відповідно до проводок по використанню в господарській діяльності робіт (послуг) отриманих від БВП «Строитель-Плюс», в бухгалтерському обліку відображено, що підрядні сантехнічні роботи, отримані від БВП «Строитель-Плюс», використані під час ремонту відкритого басейну ТОВ «Пальміра-Палас».

Так між позивачем та БК «Акрополь» було укладено договір підряду №895 від 23.11.2009, відповідно до якого БК «Акрополь» зобов'язується виконати на замову Приватного підприємства «Інтурекспрес» роботи з вивозу ґрунту з наступною рекультивацією. Ціна договору становить 1куб.м - 60,00 грн., у т.ч. ПДВ 10,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи ПП «Інтурекспрес» отримало від БК «Акрополь» роботи на загальну суму 437000,00 грн. у т.ч. ПДВ 72833,33 грн.

На підтвердження отримання послуг від БК «Акрополь», позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності: податкова накладна №2378 від 25.11.2009 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.; податкова накладна №1906 від 27.11.2009 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; податкова накладна №2010 від 10.12.2009 на суму 85000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14166,67 грн.; податкова накладна №2049 від 17.12.2009 на суму 92000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15333,33 грн.; податкова накладна №2058 від 29.12.2009 на суму 150000,00 грн. у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; акт виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на суму 149283,60 грн., у т.ч. ПДВ 24880,60 грн.; акт виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (25.11.2009-15.12.2009) на суму 287181,60 грн., у т.ч. ПДВ 47863,60 грн.; акт виконаних підрядних робіт за січень 2010 року на суму 534,80 грн., у т.ч. ПДВ 89,13 грн.

У бухгалтерському обліку операція по придбанню послуг від БК «Акрополь» відображена бухгалтерською проводкою: Дт 23 - Кт 631 в сумі 364166,67 грн.; Дт 64 - Кт 631 в сумі 728333,33 грн..

Придбані послуги були у повному обсязі оплачені Приватним підприємством «Інтурекспрес» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БК «Акрополь», що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №1069 від 25.11.2009 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.; платіжне доручення №1070 від 27.11.2009 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; платіжне доручення № 1126 від 10.12.2009 на суму 85000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14166,67 грн.; платіжне доручення №1220 від 29.12.2009 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Докази, які б спростовували дані первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, суду не надано.

При таких обставинах справи висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочинів та безтоварності фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «БК «Акрополь», (код за ЄДРПОУ 32841299) - спростовуються належними письмовими доказами.

Посилання податкової інспекції у акті перевірки на показання свідків, що були надані у рамках кримінальної справи, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки такі показання повинні бути підтвердженні відповідним вироком суду. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на показаннях свідків без встановлення певних обставин судовим рішенням.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи у судової колегії відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 року у справі № 2а-12753/12/0170/10 змінити.

Викласти пункт 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтурекспрес» (98659, м. Ялта, Алупкінське шосе, б. 12, літ. 3, ЄДРПОУ 31592750) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 року у справі № 2а-12753/12/0170/10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська