Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-12164/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/48478/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2010 року по справі № 2а-12164/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Намар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванта-07» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Намар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванта-07» стягнення в дохід держави коштів у сумі 667 680,00 грн., отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією Подільському районі м. Києва проведено виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Намар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В ході перевірки позивачем встановлено, що з метою ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Намар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кванта-07» було укладено договір купівлі-продажу № КН/03-09 від 01.03.2009 року на поставку нафтопродуктів, зокрема від 21.09.2009 року № 8 на загальну суму 667680,00 грн., які віднесені до валових витрат та податкового кредиту за період перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами враховано, що згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновки судів про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують факт передачі товару за договором купівлі-продажу від 01.03.2009 року №КН/03-09, а також банківські виписки, яким підтверджено оплату відповідачем-1 за поставлений товар у розмірі 666432,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2010 року по справі №2а-12164/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.