Постанова

від 24.10.2013 по справі 801/6856/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 р. (16:14) Справа №801/6856/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - Травкіна Н.О., паспорт НОМЕР_5;

відповідача - Петришак М.Я., паспорт НОМЕР_6.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" pвернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006032201 від 25.06.2013 р., № 0006022201 від 25.06.2013 р.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з контрагентами ТОВ "Бренд строй", ПП "Кримспецтехнолоджи", фірма "Капітель плюс". Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти позову, стверджуючи при цьому, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами носять фіктивний характер.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 11.06.2012 р. по 15.06.2012 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Партнер» (код за ЄДРПОУ 22263473) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд - М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ -37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт від 19.06.2012р. № 3545/22-8/22263473.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

1. п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого ТОВ «Партнер» занижено податку на прибуток у сумі 339795 грн., по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Бренд строй", ПП "Кримспецтехнолоджи", фірма "Капітель плюс".

2. п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.2.6 п.7.2,п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР та ст. ст. 185, п.188.1 ст.188 п.198.2 ст.198, ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 292060 грн.

В обґрунтування вказаних висновків, податкова інспекція в зазначеному акті посилається на не підтвердження реальності проведених позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Бренд строй", ПП "Кримспецтехнолоджи", фірма "Капітель плюс".

Вважаючи, що відповідачем порушено ст.58 Податкового Кодексу України в частині ненаправлення на адресу ТОВ "Партнер" податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності, та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим 19 грудня 2012 р. у справі №2а-7305/12/0170/21 за позовом ТОВ "Партнер" до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо не надіслання (не вручення) на адресу ТОВ "Партнер" податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Партнер", що оформлена актом №3545/22-8/22263473 від 19.06.2012 р., а також зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС вчинити дії щодо надіслання (вручення) ТОВ "Партнер" податкових повідомлень-рішень за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, що оформлена актом №3545/22-8/22263473 від 19.06.2012 р.

За для встановлення правомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських відносин позивача з Фірмою "Капітель плюс", ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "Бренд строй" в рамках справи №2а-7305/12/0170/21 було призначено судову економічну експертизу, висновок якої № 155/12 від 23.11.2012 р. наявний в матеріалах справи, що розглядається.

25.06.2013р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були виписані податкові повідомлення - рішення:

- № 0006022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 306461 грн., у тому числі 244892 грн. - за основним платежем та 61569 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0006032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 351406 грн., у тому числі 280835 грн. - за основним платежем та 70571 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період ТОВ «Партнер», серед іншого, мало взаємовідносини з наступними контрагентами: фірмою «Капітель Плюс», ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "Бренд строй".

Між ТОВ «Партнер» (продавець) та фірмою «Капітель Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 985 від 03.03.2009 р., предметом якого є передача у власність покупцю товару згідно накладної.

Відповідно до п. 2 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України та може бути змінена сторонами протягом всього строку дії договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що моментом поставки товару вважається дата, вказана в товарній накладній, що оформлена продавцем на відвантажений товар.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються за згодою сторін шляхом перерахування грошовиз коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було отримано товари на загальну суму 235 838,45 грн. (без ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 502 від 08.04.2009 на суму 32 727,56 грн., № 882 від 12.05.2009 на суму 34 412,30 грн., № 883 від 12.05.2009 на суму 13 655,71 грн., № 884 від 12.05.2009 на суму 9 072,97 грн., №885 від 12.05.2009 на суму 34440,93грн., № 886 від 13.05.2009 на суму 26 249,87 грн., № 889 від 13.05.2009 на суму 20 382,41 грн., № 887 від 13.05.2009 на суму 52 463,27 грн., № 888 від 13.05.2009 на суму 12433,43 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) за період квітень - травень 2009 р. Фірмою "Капітель-Плюс" були виписані податкові накладні на суму 283006,13 грн. у тому числі ПДВ 47167,68 грн.: № 502 від 08.04.2009р. на суму 39273,07 грн. у т.ч. ПДВ 6 545,51 грн., № 882 від 12.05.2009р. на суму 41294,76 грн., у т.ч. ПДВ 6 882,46грн., №883 від 12.05.2009р. на суму 16 386,85 грн., у т.ч. ПДВ 2 731,14 грн., № 884 від 12.05.2009р. на суму 10 887,56 грн., у т.ч. ПДВ 1 814,59 грн., № 885 від 12.05.2009р. на суму 41 329,12 грн., у т.ч. ПДВ 6 888,19 грн., №886 від 13.05.2009р. на суму 31 499,84 грн., у т.ч. ПДВ 5 249,97 грн., № 889 від 13.05.09р. на суму 24 458,89 грн. у т.ч. ПДВ 4 076,48 грн., № 887 від 13.05.2009р. на суму 62 955,92грн., у т.ч. ПДВ 10 492,65 грн., №888 від 13.05.2009р. на суму 14 920,12 грн., у т.ч. ПДВ 2 486,69 грн.

Вказані податкові накладні були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена у безготівковій формі позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, відомість щодо дослідження яких наведено у висновку судової економічної експертизи № 155/12 від 23.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Партнер» (продавець) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 280 від 02.04.2010 р., предметом якого є передача у власність покупцю товару згідно накладної.

Відповідно до п. 2 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України та може бути змінена сторонами протягом всього строку дії договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що моментом поставки товару вважається дата, вказана в товарній накладній, що оформлена продавцем на відвантажений товар.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються за згодою сторін шляхом перерахування грошовиз коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було отримано товари на загальну суму 1217531,49 грн. (без ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №365 від 01.06.2010р. на суму 56731,13 грн., № 311 від 01.06.2010 р. на суму 44 591,73 грн., №364 від 01.06.2010р. на суму 9 005,47 грн., № 366 від 01.06.2010р. на суму 1 904,50 грн., № 356 від 03.06.2010р. на суму 3 115,00 грн., № 273 від 04.06.2010р. на суму 17 808,33 грн., № 627 від 07.07.2010р. на суму 3 682,23 грн., № 628 від 08.07.2010р. на суму 10 714,34 грн., № 629 від 08.07.2010р. на суму 4014,54 грн., № 630 від 09.07.2010р. на суму 1 408,03 грн., № 653 від 05.08.2010р. на суму 27 929,77 грн., № 974 від 06.08.2010р. на суму 15 242,67 грн.,№973 від06.08.2010р. на суму 107 422,22 грн., № 976 від 09.08.2010р. на суму 10 998,44 грн., № 975 від 09.08.2010р. на суму 15 319,19 грн., № 978 від 10.08.2010р. на суму 22 841,49 грн., № 977 від 10.08.2010р. на суму 139 949,48 грн., № 652 від 16.08.2010р. на сум 45 168,26 грн., №1187 від 01.09.2010р. на суму 41 607,48 грн., №1189 від 02.09.2010р. на суму 221623,56 грн., № 1190 від 02.09.2010р. на суму 69 123,05 грн., №1191 від 02.09.2010р. на суму 27 848,78 грн., №1173 від 06.09.2010р. на суму 577,12 грн., №1174 від 06.09.2010р. на суму5 333,25 грн., №1491 від 01.10.2010р. на суму 82 895,54 грн., №1492 від 01.10.2010р. на суму 2 244,68 грн., № 1493 від 04.10.2010р. на суму 59 604,27 грн., №1494 від 05.10.2010р. на суму 18 835,17 грн., № 1495 від 11.10.2010р. на суму 26026,96 грн., № 1496 від 12.10.2010р. на суму 26839,49 грн., №1753 від 02.11.2010р. на суму 34 765,88 грн., № 1755 від 03.11.2010р. на суму 10 275,36 грн., № 1754 від 03.11.2010р. на суму 8 991,57 грн., № 1846 від 01.12.2010р. на суму 33 807,91 грн., № 1845 від 01.12.2010р. на суму 9 284,60 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) за період червень - грудень 2010 р. ПП "Кримспецтехнолоджи" були виписані податкові накладні на суму 1461037,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 243506,31 грн., а саме:

- у червні 2010 р.: № 365 від 01.06.2010р. на суму 68 077,36 грн., у т.ч. ПДВ 11 346,23 грн., № 311від 01.06.2010 р. на суму 53 510,08 грн., у т.ч. ПДВ 8 918,35 грн., № 364 від 01.06.2010р. на суму 10 806,56 грн., у т.ч. ПДВ 1 801,09 грн., № 366 від 01.06.2010р. на суму 2 285,40 грн., у т.ч. ПДВ 380,90 грн., № 356 від 03.06.2010 р. на суму 3 738,00 грн., у .ч. ПДВ 623,00 грн., № 273 від 04.06.2010р. на суму 21370,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 561,67 грн.;

- липні 2010р.: № 627від 07.07.2010р. на суму 4 418,68 грн. у т.ч. ПДВ 736,45 грн., №628 від 08.07.2010грн. на суму 12857,21 грн. у т.ч. ПДВ 2 142,87 грн., № 629 від 08.07.2010р. на суму 4 817,45 грн. у т.ч. ПДВ 802,91 грн., №630 від 09.07.2010р. на суму 1 689,64 грн. у т.ч. ПДВ 281,61 грн.;

- у серпні 2010 р.: №653 від 05.08.2010р. на суму 33 515,72 грн. у т.ч. ПДВ 5 585,95 грн., №974 від 06.08.2010р. на суму 18291,20 грн., у т.ч. ПДВ 3 048,53 грн., №973 від 06.08.10р. на суму 128 906,66 грн. у т.ч. ПДВ 21 484,44 грн., № 976 від 09.08.2010р. на суму 13 198,13 грн., у т.ч. ПДВ 2 199,69 грн.,№ 975 від 09.08.2010р. на суму 18 383,03 грн., у т.ч. ПДВ 3 063,84 грн., № 978 від 10.08.2010 р. на суму 27409,79грн., у т.ч. ПДВ 4 568,30 грн., № 977 від 10.08.2010р. на суму 167 939,38 грн. у т.ч. ПДВ 27 989,90грн., № 652 від 04.08.2010р. на суму 54 201,91 грн., у т.ч. ПДВ 9033,65 грн.;

- у вересні 2010 р.: №1187 від 01.09.2010р. на суму 49 928,98 грн., у т.ч. ПДВ 8 321,50 грн., № 1189 від 02.09.2010 на суму 265 948,27грн. у т.ч. ПДВ 44324,71грн., № 1190 від 02.09.2010 на суму 82 947,66 грн., у т.ч. ПДВ 13 824,61 грн., № 1191 від 02.09.2010р. на суму 33 418,54 грн. у т.ч. ПДВ 5 569,76 грн., № 1173 від 06.09.10р. на суму 692,54 грн. у т.ч. ПДВ 115,42 грн., №1174 від 20.10.2010 р. на суму 6399,90 грн. у т.ч. ПДВ 1 066,65 грн.;

- у жовтні 2010 р.: № 1491 від 01.10.2010р. на суму 99 474,65 грн., у т.ч. ПДВ 16 579,11 грн., № 1492 від 01.10.2010 р. на суму 2 693,62 грн., у т.ч. ПДВ 448,94 грн., №1493 від 04.10.2010р. на суму 71 525,12 грн., у т.ч. ПДВ 11 920,85 грн., № 1494 від 05.10.2010р. на суму 22 602,20 грн., у т.ч. ПДВ 3 767,03 грн., № 1495 від 11.10.2010р. на суму 31 232,35 грн. у т.ч. ПДВ 5 205,39грн., № 1496 від 12.10.2010р. на суму 32 207,39грн. у т.ч. ПДВ 5 367,90 грн.;

- у листопаді 2010 р.: №1753 від 02.11.2010р. на суму 41 719,06 грн., у т.ч. ПДВ 6 953,18 грн., № 1755 від 03.11.2010р. на суму 12 330,43грн., у т.ч. ПДВ 2 055,07 грн., №1754 від 03.11.2010р. на суму 10 789,88 грн., у т.ч. ПДВ 1 798,31 грн.;

- у грудні 2010 р.: №1846 від 01.12.2010р. на суму 40 569,49 грн., у т.ч. ПДВ 6 761,58 грн., № 1845 від 01.12.2010р. на суму 11 141,52 грн., у т.ч. ПДВ 1 856,92 грн.

Вказані податкові накладні були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена у безготівковій формі позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, відомість щодо дослідження яких наведено у висновку судової економічної експертизи № 155/12 від 23.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Партнер» (продавець) та ТОВ "Бренд строй" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 123 від 06.02.2012 р., предметом якого є передача у власність покупцю товару.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору вартість товару встановлюється окремо по кожній закупівлі. Покупець має право здійснювати необмежену кількість закупок протягом строку дії договору.

Згідно встановленими п. 3 договору умовами платежу, покупець сплачує суму закупівлі, що відображена у рахунку-фактурі, який виставляється продавцем, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивачем було отримано товари на загальну суму 6915,53 грн. (без ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №150 від 20.02.2012р. на суму 4239,21 грн., у т.ч. ПДВ 847,84грн., №151 від 20.02.2012р. на суму 2676,32 грн. у т.ч. ПДВ 535,26 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) у лютому 2012 р. ТОВ "Бренд Строй" були виписані податкові накладні на суму 8298,63 грн. у тому числі ПДВ - 1383,10 грн., а саме: №33 від 20.02.2012грн. на суму 3211,58 грн., у т.ч. ПДВ 535,26 грн., №34 від 20.02.2012р. на суму 5087,05 грн., у т.ч. ПДВ 847,84 грн.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи № 155/12 від 23.11.2012 р., проведеної в рамках справи № 2а-7305/12/0170/21 за позовом ТОВ "Партнер" до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Суми ПДВ за вищенаведеними накладними, виписаними за результатами здійснення позивачем господарської діяльності з фірмою «Капітель Плюс», ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "Бренд строй" у загальному розмірі 292060 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту: квітня 2009 р. - у сумі 6546 грн.; травня 2009 р. - у сумі 40622 грн.; червня 2010 р. - у сумі 23070 грн.; липня 2010 р. - у сумі 7526 грн.; серпня 2010 р. - у сумі 67941 грн.; вересня 2010 р. - у сумі 72156 грн.; жовтня 2010 р. - у сумі 53390 грн.; листопада 2010 р. - у сумі 10807 грн.; грудня 2010 р. - у сумі 8619 грн.; лютого 2012 р. - у сумі 1383 грн., про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди.

Крім того, вартість товарів, поставлених фірмою «Капітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи» та ТОВ «Бренд строй» в загальному розмірі 1360285 грн. була віднесена позивачем до складу валових витрат: 2 кв. 2009 р. - у сумі 235839 грн.; 2 кв. 2010 р. - у сумі 97156 грн.; 3 кв. 2010 р. - у сумі 655648 грн.; 4 кв. 2010 р. - у сумі 364727 грн.; 1 кв. 2012 р. - у сумі 6915 грн.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України обумовлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з Фірмою "Капітель плюс", ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "Бренд строй" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинний до 01.04.2011 р., валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з Фірмою "Капітель плюс", ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "Бренд строй", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, одними з видів діяльності позивача за КВЕД є: 45.21.1 - загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

Тобто, отримання будівельних матеріалів від фірми «Капітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи» та ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. та подальше їх використання під час здійснення підрядних робіт за замовленням контрагентів відповідає видам діяльності ТОВ «Партнер» та пов'язано з господарською діяльністю.

Так, товари, отримані ТОВ «Партнер» від фірми «Капітель Плюс» на загальну суму 235838,45 грн. (без ПДВ), від ПП «Кримспецтехнолоджи» - на загальну суму 1217531,49 грн. (без ПДВ), а також від ТОВ «Бренд Строй» - на загальну суму 6915,53 грн. (без ПДВ) використовувались у подальшій господарський діяльності, а саме наданні послуг із будівництва та ремонту, на підтвердження чого позивачем надані відповідні договори підряду та акти виконаних робіт, відомість щодо дослідження яких наведена у додатку № 4а до висновку судової економічної експертизи.

Так, експертом зазначено, що при проведені дослідження операцій між ТОВ «Партнер» та фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 встановлено взаємовідносини із придбання будівельних матеріалів, загальною вартістю 283 006,13 грн., у тому числі ПДВ у сумі 47 167,68.

У бухгалтерському обліку постачання товару знайшло своє відображення у наступних проводках: Дт 205 «Будівельні матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 235 838,45 грн. та Дт 6442 «Податковий кредит. ПДВ» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 47 167,68 грн.

Товари, отримані ТОВ «Партнер» від фірми «Капітель Плюс», використовувались у подальшій господарський діяльності, а саме: наданні послуг із будівництва, у загальній сумі 235 838,45 грн. (без ПДВ) відповідно до актів виконаних робіт, наведених у додатку № 4 а до експертного дослідження.

Розрахунки за поставлений товар були здійснені у безготівковій формі, що знайшло своє відображення у наступному бухгалтерському запису Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 283 006,13 грн. у тому числі ПДВ 47 167,68 грн.

При проведені дослідження між ТОВ «Партнер» та ТОВ «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 встановлено взаємовідносини із придбання будівельних матеріалів, загальною вартістю 1 461 037,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 243 506,31 грн.

У бухгалтерському обліку постачання товару знайшло своє відображення у наступних проводках: Дт 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1 002,21 грн., Дт 205 «Будівельні матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1 216 529,28 грн. та Дт 6442 «Податковий кредит. ПДВ» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 243 506,31 грн.

Товари, отримані ТОВ «Партнер» від ТОВ «Кримспецтехнолоджі», використовувались у подальшій господарській діяльності, а саме: наданні послуг з будівництва, у загальній сумі 1 217 531,49 грн. (без ПДВ), відповідно до актів виконаних робіт, наведених у додатку № 4а до експертного дослідження.

Розрахунки за поставлений товар були здійснені у безготівковій формі, що знайшло своє відображення у наступному бухгалтерському запису Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 1 461 037,80 грн., у тому числі ПДВ 243 506,30 грн.

При проведені дослідження між ТОВ «Партнер» та ТОВ «Бренд строй» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 встановлено взаємовідносини із придбання будівельних матеріалів, загальною вартістю 8 298,63 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1 383,10 грн.

У бухгалтерському обліку постачання товару знайшло своє відображення у наступних проводках: Дт 205 «Будівельні матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 6 915,53 грн. та Дт 6442 «Податковий кредит. ПДВ» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1 383,10 грн.

Розрахунки за поставлений товар за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 не здійснювались.

Товари, отримані ТОВ «Партнер» від ТОВ «Бренд Строй», використовувались у подальшій господарській діяльності, а саме: наданні послуг із будівництва, у загальній сумі 6 915,53 грн. (без ПДВ), відповідно до актів виконаних робіт, наведених у додатку № 4а до експертного дослідження.

Відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 155/12 від 23.11.2012 р. зазначив, що:

- взаємовідносини ТОВ «Партнер» із придбання будівельних матеріалів на загальну суму 1 752 342,56 грн., ПДВ 292 057,09 грн., у тому числі по взаємовідносинам із: фірмою «Капітель Плюс» у сумі 283 006,13 грн. (ПДВ у сумі 47 167,68 грн.), з ПП «Кримспецтехнолоджи» у сумі 1 461 037,80 грн. (ПДВ у сумі 243 506,31 грн.), з ТОВ «Бренд строй» у сумі 8 298,63 грн. (ПДВ у сумі 1 383,10 грн.), підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку;

- отримання товару (послуг, виконаних робіт) від фірми «Капітель Плюс», оплата та їх подальше використання у господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами виконаних робіт на загальну суму 283 006,13 грн., де ПДВ складає 47 167,68 грн.;

- отримання товару (послуг, виконання робіт) від ПП «Кримспецтехнолоджи», оплата та їх подальше використання у господарській діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 підтверджено видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, виписками банку на загальну суму 1 461 037,80 грн., де ПДВ 243 506,30 грн.;

- отримання товару (послуг, виконання робіт) від ТОВ «Бренд Строй» та їх подальше використання у господарській діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 підтверджено видатковими накладними, актами виконаних робіт, на загальну суму 8 298,63 грн., де ПДВ 1 383,10 грн.;

- правильність формування податкового кредиту ТОВ «Партнер» за квітень 2009 року у сумі 6 546 грн.; за травень 2009 року у сумі 40 622 грн.; за червень 2010 року у сумі 23 070 грн.; за липень 2010 року у сумі 7 526 грн.; за серпень 2010 року у сумі 67 941 грн.; за вересень 2010 року у сумі 72 156 грн.; за жовтень 2010 року у сумі 53 390 грн.; за листопад 2010 року у сумі 10 807 грн.; за грудень 2010 року у сумі 8 619 грн.; за лютий 2012 року у сумі 1 383 грн. підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку;

- сума валового доходу ТОВ «Партнер» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відповідно до первинних бухгалтерських та податкових документів складає: за 2009 рік 5 712 434 грн., за 2010 рік 5 713 462 грн., за 1 квартал 2011 року 520 540 грн., за 2й-4й квартали 2011 року 3 265 154 грн., за 1 квартал 2012 року 198 448 грн.;

- валові витрати за період 01.01.2009 по 31.03.2012 склали у сумі 15 076 539 грн.: за 2009 рік 5 586 532 грн., за 2010 рік 5 595 044 грн., за 1 квартал 2011 року 504 172 грн., за 2й-4й квартали 2011 року 3 199 820 грн., за 1 квартал 2012 року 190 971 грн., що підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Партнер»;

- показники податкової звітності, відображені в Деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 документами первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Партнер» підтверджені.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № 3545/22-8/22263473 від 19.06.2012 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Вказаний висновок в порядку статей 79, 86 КАС України оцінюється судом в якості належного та допустимого письмового доказу у справі.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи» та ТОВ «Бренд Строй», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Бренд строй", ПП "Кримспецтехнолоджи", фірма "Капітель плюс", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та іх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладених позивачем з ТОВ "Бренд строй", ПП "Кримспецтехнолоджи", фірмою "Капітель плюс" правочинів, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.

За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2294 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 24.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 29.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006022201 від 25.06.2013 р. та № 0006032201 від 25.06.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (95047, вул. Миколаївське шосе, 3 км, Сімферополь, ідентифікаційний код 22263473) судові витрати в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, вул. М. Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, ідентифікаційний код 38756639).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.