Рішення

від 04.11.2013 по справі 463/398/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/398/13 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/783/5781/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.,

за участю секретаря: Дідуся О.Р.

з участю: представника відповідача Демчук О.І.,

позивачів: ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2012 року позивачі звернулись до суду з позовом до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, в якому просили стягнути з відповідача 2300,00 грн. збитків за безпідставну переплату послуг, витрат на поїздки до м.Львова та поштових витрат, а також 50000,00 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що під час трьох заправок зрідженим газом їх автомобіля на АЗС «ОККО» № 64 на вул.Науковій, 2а у м.Львові, що належить відповідачу, при однакових умовах було отримано три різних показники лічильника колонки, які перевищують безпечний (корисний) об'єм 33 л. для заповнення балона, а саме 44,07 л, 41,62 л та 40, 76 л, що становить 105%, 99,9% та 97% від фактичного об'єму балона при безпечній нормі заповнення 80%., внаслідок чого позивачами було безпідставно переплачено за зріджений газ 174,00 грн. Внаслідок дій відповідача, позивачі зазнати збитків на суму 2066,00 грн. на дві поїздки з м.Києва до м.Львова й у зворотньому напрямку на зустріч з представниками АЗС «ОККО» № 64 та в судове засідання, 60,00 грн. на поштові відправлення, а також їм завдано моральної шкоди, яку вони оцінюють у 50000,00 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10 червня 2013 року задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на користь ОСОБА_3 надміру сплачені кошти в сумі 12,61 грн. та 1000,00 грн. відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на користь ОСОБА_4 1000,00 грн. відшкодування моральної шкоди; в решті вимог відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач ПАТ "Концерн Галнафтогаз", який просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не встановив належного відповідача у справі, та не вказав у рішенні яким чином ПАТ "Концерн Галнафтогаз" відповідальний за порушені права позивача, в той час, як експлуатацію та роздрібну торгівлю на АЗС здійснює ПП «Окко-Нафтопродукт», про що свідчать наявні в матеріалах справи фіскальні чеки. ПП «Окко-Нафтопродукт» є окремим суб'єктом цивільних прав та обов'язків, і в силу ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Таким чином, апелянт вважає, що внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями.

Відповідно до ч.3 ст.96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов»язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов»язаннями її учасника (засновника), крім випадків,встановлених установчими документами.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що працівники відповідача - оператори АЗС «ОККО» № 64 у м.Львові тричі здійснювали заправку автомобіля, в якому знаходились позивачі та інші особи, в кількості газу, що значно перевищує корисний ( безпечний ) об»єм, внаслідок чого позивачем було переплачено 12 грн 61 коп та неодноразово було поставлено споживачів та осіб, що перебували з ними в автомобілі, у небезпеку. Жодних доказів на спростування обов»язку працівників відповідача здійснювати контроль за дотриманням технологічних інструкцій з заповнення балонів, своїх посадових інструкцію та інших технічних документів, які повинні діяти на заправній станції, однак не були представлені на вимогу суду, відповідачем не представлено.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На думку колегії, рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним процесуальним нормам.

Так, із доказів поданих позивачами, а саме копії фіскального чека, виданого ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», АЗС маг № ЛВ 64, в якому вказано ІД 36670361 (а.с. 9), зовсім не випливало, що Публічне акціонерне товариство »Концерн Галнафтгаз» має відношення до даного спору. Тому суд першої інстанції повинен був вирішити питання про те, між ким виникли правовідносини споживання та у зв»язку з цим вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Однак, судом першої інстанції не було вирішено питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі, не з»ясовано чи Публічне акціонерного товариство "Концерн Галнафтогаз" має відношення до ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», а якщо має відношення, то яке саме. Про те, що ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» є юридичною особою, тобто окремим суб»єктом цивільних прав та обов»язків , і у відповідності до вимог ч.2 ст.30 ЦПК України, може бути стороною у позовному провадженні та про те, що Публічне акціонерне товариство »Концерн Галнафтогаз» є засновником Приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» стало відомо лише після отримання на підставі запиту апеляційного суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 213-215).

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов заявлено до належного відповідача та внаслідок цього безпідставно поклав на неналежного відповідача (засновника юридичної особи) відповідальність за зобов»язаннями юридичної особи, засновником якої є відповідач.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, фактично пред»явленого до неналежного відповідача, не відповідають обставинам справи, при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до положень п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України дає апеляційному суду підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині часткового задоволення позовних вимог і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог повністю.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 червня 2013 року в частині часткового задоволення позовних вимог та в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на користь держави 54, 83 грн судового збору - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства »Концерн Галнафтогаз» - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.