Ухвала

від 31.10.2013 по справі 802/3322/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3322/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Арустамян Анаїт Едвардівни;

представника відповідача: Опалко Ольги Валеріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплон-Україна" до Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоплон-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Екоплон-Україна") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2013 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засідання представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ "Екоплон-Україна" (код ЄДРПОУ 34455238) як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 08.02.2006 року, з цієї ж дати позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби та у спірний період був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100306820 від 24.10.2010 року (а.с. 10).

Починаючи з 08.10.2010 року фактичною і юридичною (податковою) адресою ТОВ "Екоплон-Україна" є адреса по вул. Лебединського, 34 в м. Вінниці. До цього часу товариство знаходилося по вул. К.Маркса, 34/104 в м. Вінниці, що підтверджується документально, зокрема статутом ТОВ "Екоплон-Україна", свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 1466075, а також іншими доказами (а.с. 60-71).

Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75).

На виконання наказу Вінницької ОДПІ № 2135 від 20.06.2013 року та у відповідності до вимог ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України в період з 20 по 26 червня 2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Нікітіною Н.Є. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Екоплон-Україна" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Агрохімпарнер" (код ЄДРПОУ 35745692) за січень 2012 року-березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 2260/22-06/34455238 від 03.07.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року в сумі 193 279 грн. (а.с. 9-19).

15.07.2013 року на підставі вказаного акту Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0003422206, яким ТОВ "Екоплон-Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2013 року на 193 279 грн. (а.с. 7).

З акту перевірки № 2260/22-06/34455238 від 03.07.2013 року слідує, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року позивач до складу податкового кредиту відніс податок на додану вартість в сумі 193 279 грн., який було сплачено у зв'язку з придбанням товару (сульфату магнію 23%) в постачальника ТОВ "Агрохімпартнер".

При цьому, як вважає контролюючий орган, ТОВ "Екоплон-Україна" порушило вимоги податкового закону та завищило податковий кредит на вказану суму, оскільки:

по-перше, у податковій накладній № 49 від 26.03.2013 року зазначено невірну податкову адресу позивача, а саме адресу "м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 34/104" замість фактичної адреси "м. Вінниця, вул. Лебединського, 34";

по-друге, в наданій до перевірки видатковій накладній № РН-0000178 від 25.03.2013 року на загальну суму 1 159 675,62, в тому числі ПДВ в сумі 193 279,27 грн., у графі "отримав" не вказано посади та прізвища особи, яка отримала товар (сульфат магнію 23%) від постачальника ТОВ "Агрохімпартнер";

по-третє, до перевірки не надані довіреність на отримання товару і товарно-транспортні накладні.

За наведених підстав відповідач вважає, що ТОВ "Екоплон-Україна" неправомірно включило до складу податкового кредиту за березень 2013 року ПДВ в сумі 193279 грн. відповідно до податкової накладної № 49 від 26.03.2013 року, отриманої від контрагента ТОВ "Агрохімпартнер", і тим самим завищило від'ємне значення ПДВ на 193 279 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.03.2013 року між ТОВ "Агрохімпартнер" з однієї сторони (постачальник) і ТОВ "Екоплон-Україна" з іншої (покупець) було укладено Договір № СУМ-039 про постачання товару (добрива "Нановіт", сульфат магнію) в кількості, за ціною та в асортименті, що визначаються окремими замовленнями (а.с. 20-22).

На виконання умов вказаного Договору та Специфікації № 1 до нього постачальник ТОВ "Агрохімпартнер" передав у власність позивача сульфат магнію 23% в кількості 181 625 кг загальною вартістю 1 159 675,62 грн., в тому числі ПДВ в сумі 193 279,27 грн.

Реальність даної господарської операції відповідачем під сумнів не ставиться та повністю підтверджується первинними та іншими документами, зокрема:

- видатковою накладною № РН-0000178 від 25.03.2013 року про отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (сульфат магнію 23%) на суму 1 159 675,62 грн., в тому числі ПДВ - 193 279,27 грн. (а.с. 23);

- податковою накладною № 49 від 26.03.2013 року на загальну суму 1 159 675,62 грн., в тому числі ПДВ - 193 279,27 грн., виданою позивачу продавцем ТОВ "Агрохімпартнер" на підставі Договору поставки № СУМ-039 від 25.03.2013 року (а.с. 24, 71);

- платіжним дорученням № 144 від 26.03.2013 року про перерахування позивачем продавцю ТОВ "Агрохімпартнер" коштів в сумі 1 159 675,62 грн. як оплату за придбаний товар згідно із Договором поставки № СУМ-039 від 25.03.2013 року (а.с. 72);

- довіреністю № 19 від 25.03.2013 року, виданою ТОВ "Екоплон-Україна" завідуючому складом Мартинюку В.П. на отримання сульфату магнію в кількості 181 625 кг, придбаного у постачальника ТОВ "Агрохімпартнер" (а.с. 74);

- сертифікатом якості на штучний магній сульфат 23%, що був переданий позивачу постачальником ТОВ "Агрохімпартнер" на виконання п. 3.1 Договору поставки № СУМ-039 від 25.03.2013 року (а.с. 75);

- листом ТОВ "Агрохімпартнер" № 439 від 29.07.2013 року про підтвердження факту продажу позивачу сульфат магнію в кількості 181 625 кг відповідно до Договору поставки № СУМ-039 від 25.03.2013 року та факту передачі товару у власність позивача (а.с. 73).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірної господарської операції і не дає підстав для сумніву у її безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Свої доводи про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2013 року на суму 193 279 грн. Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що податкова накладна № 49 від 26.03.2013 року складена з порушеннями, оскільки у ній зазначено невірну податкову адресу ТОВ "Екоплон-Україна", а саме адресу "м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 34/104" замість фактичної адреси "м. Вінниця, вул. Лебединського, 34".

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язкові реквізити податкової накладної визначені у п. 201.1 ст. 201 ПК України і місцезнаходження або податкова адреса покупця (отримувача) товарів/послуг до таких реквізитів не відноситься.

Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення порядку заповнення вищезазначеної податкової накладної є безпідставними.

Крім того, судами встановлено, що адреса "м. Вінниця, вул. К.Маркса, 34/104", яка була вказана у податковій накладній № 49 від 26.03.2013 року, є попередньою юридичною адресою ТОВ "Екоплон-Україна", за якою товариство знаходилося протягом 2006-2010 рр.

Водночас оскільки з ТОВ "Агрохімпартнер" позивач перебував у господарських правовідносинах і раніше, в тому числі у 2010 році, на що вказують відповідні докази (а.с. 62-70), слід вважати слушними доводи представника позивача про те, що помилка у податковій накладній № 49 від 26.03.2013 року в адресі ТОВ "Екоплон-Україна" була допущена продавцем ТОВ "Агрохімпартнер" не навмисно і ця обставина не може позбавляти позивача права на податковий кредит.

Ще однією підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є те, що ТОВ "Екоплон-Україна" в наданій до перевірки видатковій накладній № РН-0000178 від 25.03.2013 року на загальну суму 1 159 675,62, в тому числі ПДВ в сумі 193 279,27 грн., у графі "отримав" не вказано посади та прізвища особи, яка отримала товар від постачальника ТОВ "Агрохімпартнер".

У ході судового розгляду справи та апеляційного перегляду зазначений недолік видаткової накладної підтвердився. Однак, дана обставина жодним чином не впливає і не змінює суті та змісту спірної господарської операції, адже з інших документів, які її супроводжували, чітко вбачається, яка конкретно посадова особа ТОВ "Екоплон-Україна" прийняла придбаний у ТОВ "Агрохімпартнер" товар і поставила свій підпис в графі "отримав" видаткової накладної № РН-0000178 від 25.03.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податковий орган посилається також на ту обставину, що позивачем до перевірки не надано довіреності на отримання товару.

Проте, згідно із п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (далі - Інструкція), довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13, 14 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Повернення цінностей з відповідного зберігання, з ремонту здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання, в ремонт.

Таким чином, за змістом положень Інструкції довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей видається підприємством в одному примірнику і залишається у постачальника після отримання товару, а відтак у покупця вона залишатися не повинна.

Отже, на відсутність у позивача довіреності на отримання придбаного у контрагента товару є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що покладені в основу акту перевірки ТОВ "Екоплон-Україна" висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства не можуть братися до уваги, оскільки повністю спростовані в ході судового розгляду справи.

Так, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна оформляється лише у разі здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору про постачання товару № СУМ-039 від 25.03.2013 року, який є невід'ємною частиною цього Договору, умовами поставки товару від ТОВ "Агрохімпартнер" визначено ЕХW-склад, який розташований по вул. Північній, 17 в м. Вінниці (а.с. 22).

Термін Інкотермс 2010 - EXW (англ. Ex Works), або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

У свою чергу пунктом 6.1 Договору поставки № СУМ-039 від 25.03.2013 року передбачено, що після передачі товарів у власність покупця постачальник зобов'язується зберігати їх на складі (м. Вінниця, вул. Північна, 17) до моменту їх вивезення покупцем або контрагентами покупця, які отримують товар при пред'явленні документів, що підтверджують наявність у них такого права (договір, накладна, письмове розпорядження покупця тощо).

Таким чином, придбаний позивачем у ТОВ "Агрохімпартнер" сульфат магнію 23% в кількості 181 625 кг зі складу продавця не вивозився, в просторі не переміщався та за умовами договору залишався на зберігання в постачальника. У зв'язку з цим товарно-транспортні накладні на поставку товару позивачу не оформлялися, що однак не було враховано відповідачем під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 листопада 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович