Постанова

від 06.11.2013 по справі 925/940/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 925/940/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Укргазифікація-Центр" на рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року № 925/940/13 (суддя В.М. Грачов.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-

Черкаси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укргазифікація-Центр"

про стягнення 31 291,37грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 925/940/13 від 08.08.2013р. задоволений позов ТОВ "Газпостач-Черкаси" до ТОВ"Укргазифікація-Центр" про стягнення 31 291,37 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 30.10.2009 року позивач -TOB «Газпостач-Черкаси», як постачальник, та відповідач - TOB «Укргазифікація-Центр», як покупець, уклали договір постачання природного газу № ЧГ - 09/00848 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його у відповідності до умов даного Договору. 20.09.2010 року та 31.12.2010 року сторони уклали додаткові угоди №№ 1/2011 і 2/2011 до Договору постачання природного газу № ЧГ - 09/00848 від 30.10.2009 року, з урахуванням яких, сторонами договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених для договору поставки. Зокрема, Додатковою угодою № 1/2011 до Договору постачання природного газу № ЧГ - 09/00848 від 30.10. 2009 року Договір було пролонговано до 31.12.2011 року.

У відповідності до п.п. 1- 3 Додаткової угоди № 2/2011 до Договору, сторони погодили, що: ціна за 1000,0 кубічних метрів природного газу, без врахування вартості на транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 2327,60 гри., в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ (2%), крім того ПДВ 465,52 грн., разом 2793 грн. 12 коп.; оплата за отриманий в поточному місяці природний газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% вартості об'єму газу, запланованого до поставки за 10 днів до початку місяця в якому здійснюється поставка природного газу.

Крім того, 30.10.2009 року позивач - TOB «Газпостач-Черкаси», як виконавець, та відповідач - TOB «Укргазифікація-Центр», як замовник, уклали договір на надання послуг № ЧП-09/00848, за яким позивач зобов'язався надавати інформаційно-консультативні послуги по аналізу отриманих від відповідача заяв на постачання природного газу, підготуванню пропозицій по плануванню його постачання на наступні періоди, тощо. 20.09.2010 року і 31.12.2010 року сторони уклали додаткові угоди №№ 1/2011/П і 2/2011/П до договору на надання послуг № ЧП-09/00848 від 30.10.2009 року, з урахуванням яких сторонами договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених для договору про надання послуг. Зокрема, додатковою угодою № 1/2011/П сторонами пролонговано дію договору про надання послуг № ЧП-09/00848 від 30.10.2009 року до 31.12.2011 року.

Пунктами 1-3 додаткової угоди № 2/2011/П від 31.12.2010 року до Договору на надання послуг №ЧП-09/00848 від 30.10.2009 року сторони погодили, що вартість послуг по інформаційному обслуговуванню становить 215, 00 грн. без ПДВ із розрахунку за 1 тис. м. куб. природного газу спожитого за місяць, в якому надаються послуги. Порядок оплати встановлено наступним чином: - 100% вартості послуг по інформаційному обслуговуванню замовник оплачує виконавцю на умовах попередньої оплати за 10 днів до початку місяця надання послуг.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем умови договорів виконані не в повному обсязі, тому утворилась заборгованість в розмірі 13 408,25грн. за поставлений газ та 1 180,09грн. за надання послуг по інформаційному обслуговуванню. Крім того, за порушення умов договорів щодо своєчасності та повноти здійснення оплати, просить стягнути нараховані на суму боргу пеню та річні.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань, виникли із договорів постачання природного газу № ЧГ-09/00848 від 30.10.2009 року і про надання послуг № ЧП-09/00848 від 30.10.2009 року, вимоги позивача витікають із суті його прав та обов'язків за цим договором.

Наявність та розмір грошової заборгованості зі сплати вартості поставленого природного газу у січні 2011 року в розмірі 13 408,25 грн. наданих послуг у січні 2011 року в розмірі 1 180,09 грн. відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Вимоги позивача про стягнення пені і 30% річних за договорами постачання природного газу та про надання послуг , передбачені умовами цих договорів, відповідають нормам ст.ст. 216, 217, 218, 230 ч. 1, 231 ГК України, ст.ст. 546, 549, 625 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вимога є такою, що також підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що акт взаємозвірки не підписував; оскільки про розгляд справи належним чином не повідомлявся, документів від позивача не отримував, що свідчить про необізнаність щодо перебування справи у суді, не мав можливості надати докази в спростування заявленого позову, а саме те, що комплекс нежитлових будівель та споруд у м. Умані по вул. Островського,15 на які укладався договір постачання газу та договір про надання інформаційних послу, разом з боргами був проданий громадянину Ізраїлю Маргулісу Я.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши та з'ясувавши всі обставини і матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними передав товар, а відповідач прийняв та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами договору про постачання газу, сторонами визначено, що приймання газу оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до вимог п. 3.1.12 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.99 N 17, у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань або громадяни зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ. Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів замість викрадених, загублених видається на загальних підставах після подання заяви про крадіжку, втрату, а також після опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених печаток і штампів.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів того, що печатка відповідача втрачена, викрадена, тощо не має.

Так, у матеріалах справи є акт (а.с.18), скріплений печатками товариств та підписами представників сторін, відповідно до якого відповідач отримав природний газ у кількості 6,419 тисяч куб.м., а також те, що акт є підставою для проведення взаєморозрахунку.

Пунктами 1-3 додаткової угоди № 2/2011/П від 31.12.2010 року до Договору на надання послуг №ЧП-09/00848 від 30.10.2009 року сторони погодили, що вартість послуг по інформаційному обслуговуванню становить 215, 00 грн. без ПДВ із розрахунку за 1 тис. м. куб. природного газу спожитого за місяць, в якому надаються послуги. Порядок оплати встановлено наступним чином: - 100% вартості послуг по інформаційному обслуговуванню замовник оплачує виконавцю на умовах попередньої оплати за 10 днів до початку місяця надання послуг.

Господарським судом встановлено, що вартість наданих послуг у січні 2011 року становить 1380 грн., оплата за січень 2011 року мала бути внесена до 21.12.2010 року, оплата послуг відповідачем здійснена частково у розмірі 200 грн., з простроченням понад 30 календарних днів, заборгованість за надані послуги у січні 2011 року складає 1180 грн. 09 коп.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

За таких обставин, господарський суд правомірно стягнув пеню за договорами постачання газу та надання послуг по інформаційному обслуговуванню 5 139,90грн. та 442,88грн. відповідно.

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Пунктом 6.2.4 договору поставки та п. 5.3 договору про надання послуг сторони передбачили відповідальність у вигляді 30% річних від простроченої суми боргу.

У зв'язку із тим, що у договорі сторони погодили конкретний розмір річних за невиконання або неналежне виконання зобов'язань,а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення заявленого розміру річних за договорами в сумі 10 235,44грн. та 884,81грн.

За змістом ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, ухвала господарського суду про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду направлена відповідачу за адресою вул Садова,3 м.Умань Черкаської області, відповідно до довідки ЄДРПОУ, проте повентута відділенням поштового зв'язку по закінченню строку зберігання. За тією ж адресою позивачем була направлена копія позовної заяви з додатками.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду в зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Щодо посилань на докази в спростування заявленого позову, то колегія суддів звертає увагу на те, що зобов'язання з оплати у відповідача виникли до 2012р., доказів про переведення боргу та належне повідомлення позивача про даний факт не надано. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з фізичною особою, не має відношення до зобов'язань з договорів, укладених між сторонами у справі, а тому в силу ст.ст. 34,36 ГПК України не приймаються до уваги.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Укргазифікація-Центр" залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області № 925/940/13 від 08.08.2013р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.