Постанова

від 14.04.2009 по справі 11/1-09-13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/1-09-13

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р. Справа № 11/1-09-13

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого          Картере В.І.

суддів:                    Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від ТОВ „Ойл карт центр” –Мороз О. В.,

від ТОВ „Чорноморська бізнес компанія ” –Прошко О.А. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморська бізнес компанія ”

на рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2009р.

по справі № 11/1-09-13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл карт центр”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморська бізнес компанія”

про стягнення 436 620,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Ойл карт центр” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморська бізнес компанія” основний борг у сумі 419 289,97 грн. та застосувати правові наслідки порушення грошового зобов'язання, а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі –8 546,62 грн., 3% річних у сумі –2 459,81 грн., інфляційні витрати у сумі –6 334,69 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2736 від 01.10.2007р. паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС щодо повної оплати вартості паливно-мастильних матеріалів (далі –ПММ).

27.02.2009р. позивач надав уточнення до позову, відповідно до яких просив стягнути з ТОВ „Чорноморська бізнес компанія ” основний борг у сумі 419 289,97 грн., пеню у сумі –8 546,62 грн., 3% річних у сумі –2 449,21 грн., інфляційні витрати у сумі –6 334,69 грн., а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2009р. (суддя Власова С.Г.) позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ „Чорноморська бізнес компанія” подало апеляційну скаргу, в якій стверджує про незаконність та необґрунтованість рішення місцевого господарського суду і просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на неналежне виконання позивачем приписів ст. 56 ГПК України, а саме не надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, а також на порушення місцевим господарським судом приписів ст. 64 ГПК України, а саме не надіслання відповідачу копії ухвали про порушення провадження у справі.

Також, апелянт стверджує про невідповідність дійсності обставин встановлених судом першої інстанції, зокрема щодо направлення позивачем претензій.

На думку апелянта порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до того, що суд завчасно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов до хибних висновків та безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2007 р. між ТОВ „Ойл карт центр” (Продавець) та ТОВ „Чорноморська бізнес компанія” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС №2736.

Згідно п.2.1 Договору, позивач зобов'язався передавати у власність відповідача, через систему автозаправних станцій з використанням пластикових смарт-карт, паливно-мастильні матеріали, а відповідач зобов'язався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 3.1 Договору, позивач постачає відповідачу ПММ частинами на умовах ЕХW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що позивач відпускає відповідачу (довіреній особі) ПММ без їх оплати на суму не більше ніж 100 000,00 грн. В даному випадку відповідач проводить повний розрахунок протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС.

Згідно п. 3.4. Договору, відпуск ПММ здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць. Крім того, при вибірці ПММ сторони підписують Акт приймання-передачі, яким підтверджується факт передачі ПММ у власність відповідача (п. 5.1.3.)

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 2736 від 1 жовтня 2007р., позивач у період з 1 жовтня 2007р. по 10 жовтня 2008р. передав, а відповідач отримав партії ПММ на загальну суму 3 537 362,83 грн., що підтверджується актами прийому - передачі (т.1, а.с. 16-55) та видатковими накладними (т.1, а.с.108-147).

Відповідач в свою чергу, за відпущені ПММ розрахувався частково, а саме станом на 17 грудня сплатив за отримані ПММ - 3 118 072,86 грн., що підтверджується довідкою Волинського відділення Банку інвестицій та заощадження № 669 від 17.12.2008 р. та випискою з банківського рахунку від 16.12.08р.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про наявність, на день звернення позивача із позовом, основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу № 2736 від 1 жовтня 2007р. у сумі 419 289,97 грн. (3 537 362,83грн. –3 118 072,86 грн. = 419 289,97 грн.).

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення зобов'язання, настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Пунктом 8.6 договору купівлі-продажу № 2736 від 1 жовтня 2007р. встановлено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно п. 4.4 договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пеня нарахована позивачем на всю суму основного боргу за період з 22.11.08р. по 23.12.08р. у загальній сумі 8546,62грн. з урахуванням того, що за попередній період прострочення відповідач сплатив пеню у добровільному порядку.

Зазначений розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також матеріалами справи, зокрема актами приймання передачі ПММ за період з 21серпня по 10 жовтня 2008р. та наведеними вище довідкою банківської установи і випискою по банківському рахунку, підтверджено дати виникнення та розміри заборгованості відповідача за поставлені ПММ, зазначені у здійснених позивачем розрахунках: 3% річних у сумі 2449,21грн. та інфляційних втрат у сумі 6334,69грн. (т.1, а.с. 158-159). При цьому, позивач правильно визначив періоди за які нараховані відповідні санкції і рівень інфляції за відповідні періоди.

Враховуючи наведене та виходячи з того, що відповідно до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачених наведеною вище нормою ЦК України.

Наведене вище спростовує ствердження апелянта про хибність висновків суду першої інстанції та безпідставність застосування місцевим господарським судом ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим зазначені доводи апелянта відхиляються апеляційним господарським судом.

Крім того не приймаються до уваги апеляційним господарським судом посилання апелянта на невиконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України щодо надіслання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу з огляду на те, що в матеріалах справи (т.1, а. с. 6) наявний фіскальний чек Укрпошти від 24.12.08р., яким підтверджено направлення рекомендованого листа на адресу відповідача.

Також, не відповідає фактичним обставинам справи ствердження відповідача про не направлення на його адресу ухвали господарського суд про порушення провадження у справі, оскільки згідно із наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 74) відповідне поштове відправлення 15.01.2009р. було вручено представнику відповідача.

Що стосується стверджень апелянта про неотримання претензій позивача, то наявність або відсутність таких фактів не впливає на вирішення спору по суті, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на даних фактах.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2009р. по справі №11/1-09-13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморська бізнес компанія” - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський