Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-10335/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10335/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Максимкова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудкомплект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудкомплект» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ТОВ «Нерудкомплект» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2012 № 0000592302/1946 та № 0000602302/1947.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 13.01.2012 по 19.01.2012 співробітниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нерудкомплект» (код ЄДРПОУ 35871897) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» (код ЄДРПОУ 35332508) за період з 01.04.2010 по 30.09.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушенням позивачем положень ст. 7 п. 7.2 п. 7.3 п. 7.4 п. 7.5 пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 пп. 7.2.6 пп. 7.3.1 пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 пп. 7.5.4 ст. 4 п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 102 241,80 грн. та порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 127 802,25 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 16.01.2012 № 315/2302/35871897 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 127 802,25 грн., з якої 102 241,80 грн. основного платежу та 25 560,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000592302/1946 за платежем податок на прибуток в сумі 159 752,81 грн., з якої 127 802,25 грн. основного платежу та 31 950,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Крім того, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Враховуючи викладене, вартість витрат може включатися підприємством до валових витрат за умов:

- наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю;

- відповідного оформлення документів, що підтверджують факт надання таких послуг;

- витрати підпадають під визначення валових витрат, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, між ТОВ «Нерудкомплект» та ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» укладено договір № 06/06-1 від 06.06.2010 на поставку щебеневої продукції (щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20., щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, відсів, пісок річковий, пісок яружний), за яким ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» зобов'язувалось поставити на адресу позивача зазначений товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар.

На підтвердження виконання цих договорів позивач посилається на наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, платіжне доручення, які, на думку позивача, підтверджують купівлю товарів, поставлених від ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання».

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ «Нерудкомплект» з ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, договір та уся первинна документація, які мають відношення до господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», підписані директором контрагента ОСОБА_6

Згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 по справі № 1-336/11 ОСОБА_6 разом із невстановленою слідством особою з 2010 року вчинили ряд злочинів шляхом здійснення незаконної діяльності по наданні фінансових послуг з переводу безготівкових коштів у готівкові, а також діяльності щодо надання послуг з ухилення від сплати податків з використанням фіктивного суб'єкта господарської діяльності.

Вироком встановлено, що вказані особи, з ціллю надання вигляду безтоварним господарським операціям - товарного, виготовляли завідомо неправдиві документи податкового та бухгалтерського обліків, такі як договори, акти здачі-приймання робіт/товарів/послуг, податкові/видаткові накладні тощо.

Таким фіктивним підприємством, яке було задіяне у вищенаведеній незаконній діяльності, являється контрагент позивача - ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання».

Наведені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано достатньо доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Нерудкомплект» до задоволення не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудкомплект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 04.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.