Постанова

від 16.04.2009 по справі 2/57-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/57-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2009 р.                                                                                    № 2/57-08  

Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В.,Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

на постанову від 11.11.2008

Житомирського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Вінницької області № 2/57-08

за позовом

Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

доТОВ Спортивно-культурний центр "Спарта"

провідшкодування збитків на суму 2440 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.05.2008 у справі №2/57-08 (суддя Мельник П.А.) задоволені позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю спортивно-культурний центр "Спарта" про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 2440 грн.

Житомирський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою ТОВ спортивно-культурний центр "Спарта", постановою від 11.11.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Веденяпіна О.А., Черпака Ю.К.) рішення у справі скасував в частині стягнення збитків, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, натомість, рішення у справі залишити в силі, як законне і обґрунтоване.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, неврахуванням судом апеляційної інстанції тієї обставини, що акт обстеження стану зелених насаджень від 20.07.2006 не був погоджений із місцевими органами Мінприроди України, що є порушенням п. 4.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 70 від 29.07.1994, які діяли на час оформлення дозвільних документів на проведення вирубки насаджень, отже, відповідач, який в порушення норм ст. ст. 5, 10 Закону України "Про рослинний світ" здійснив самовільне знесення дерев, має відшкодувати завдані державі збитки.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 14.11.2007 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо збереження зелених насаджень на території парку відпочинку ім. Горького, якою встановлено, що на початку листопада 2007 року ТОВ "Спарта" вирізано 3 дерева породи береза на підставі акту обстеження № 1 від 20.07.2006 без погодження з місцевими органами Мінприроди України, тобто, здійснена незаконна порубка дерев на території міста.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено акт від 14.11.2007, протокол про адміністративне правопорушення від 22.11.2007, постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2007 № 005/42, якими зафіксовано порушення відповідачем  вимог ст. ст. 5, 10 Закону України "Про рослинний світ", п. 4.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 70 від 29.07.1994, внаслідок чого державі завдана шкода, розмір якої розраховано у відповідності до постанови КМ України від 08.04.1999 № 559 (в редакції постанови КМ України від 28.12.2001 № 1789) і становить 2440 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, суд першої інстанції керувався приписами ст. 40 Закону України "Про рослинний світ", ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" і дійшов висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог.

Натомість, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги безпідставними, оскільки Державна екологічна інспекція у Вінницькій області необґрунтовано посилається на порушення відповідачем п. 4.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 70 від 29.07.1994, які на момент порубки дерев (в листопаді 2007 року) втратили чинність на підставі п. 3 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006, отже, правові підстави стверджувати про порушення відповідачем вимог даного наказу відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачений  пунктом 4.6 зазначених Правил спеціальний дозвіл (ордер) був виданий міським головою відповідно до рішення Жмеринської міської ради № 67 від 27.07.2006, відтак, в діях відповідача відсутні ознаки порушення природоохоронного законодавства.

Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим і таким, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про рослинний світ" під час здійс нення своєї діяльності суб'єкти господарської діяльності повинні дотримуватися ряду вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Норма ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачає, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням з заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29.07.1994 № 70, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1994 за № 301/511, затверджені Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, які діяли до 17.08.2006, тобто, до прийняття  Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України наказу № 105 від 10.04.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754, яким затверджені нові Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України і який набрав чинності з 17.08.2006.

Пунктом 4.6 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України передбачено, що знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників може здійснюватись лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера). Ордер видається на підставі акта обстеження зелених насаджень, погодженого з місцевими органами Мінприроди України, і рішення місцевого органу державної виконавчої влади.

Отже, на момент складення комісійного акту № 1 від 20.07.2006 обстеження зелених насаджень в парку ім. Горького, яким встановлено, що 119 дерев є аварійними і потребують вирізки, діяли Правила від 29.07.1994 № 70, в порушення п. 4.6 яких цей акт не було погоджено з місцевими органами Мінприроди України, відтак, висновок суду апеляційної інстанції щодо не поширення на спірні правовідносини вимог цих Правил є помилковим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в додатку № 2 до цих Правил встановлені основні вимоги до ордеру на знесення зелених насаджень, який, зокрема, має містити дату його видачі та кінцевий строк порубки дерев, втім, ордер на знесення 119 дерев, виданий на підставі рішення № 67 від 27.07.2006 Жмеринської міської ради, не містить ні дати його видачі, ані дати його дії, відтак, не можливо вважати ґрунтовним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність вирубки  відповідачем в листопаді 2007 року 3 дерев берези саме на підставі цього ордеру.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що на момент вчинення відповідачем порубки дерев (листопад 2007 року), на виконання ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, яким також передбачено, що  видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням  виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера (п. 3 Порядку), видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті  благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку (п. 7 Порядку), акт складається у чотирьох примірниках і подається на погодження з територіальним органом Мінприроди у триденний  строк (абз.5 п. 4 Порядку).

Таким чином, як на момент складення акту обстеження зелених насаджень від 20.07.2006, так і на момент вчинення відповідачем порубки в листопаді 2007 року, вимагалось погодження такого акту з територіальним органом Мінприроди, отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення природоохоронного законодавства є безпідставним.

Норма ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, у тому числі і за протиправне знищення і по шкодження об'єктів рослинного світу.

Згідно ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на осіб, винних, зокрема, у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, покладається відповідальність.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно положень статті 68 цього Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

              Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"  шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм  зниження  розміру  стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у  встановленому порядку такс,  методик, розрахунків щодо обрахування шкоди.

Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 08.04.1999, додаток 1 якої (в редакції постанови КМ України від 28.12.2001 № 1789) встановлює таксу для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників, в тому числі за кожне дерево в залежності від діаметру, знищене або пошкоджене до ступеня припинення росту. При цьому, до категорії знищених належать дерева та чагарники, зрубані без спеціального на те дозволу, або за дозволом, але не на ті дерева чи чагарники, не на тих ділянках, не в тій кількості, що передбачено дозволом.

За таких обставин, з урахуванням наведених правових положень, а також тієї обставини, що акт від 14.11.2007 перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства, припис від 20.11.2007, протокол від 22.11.2007 про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2007 № 005/42 підписані ним без будь-яких зауважень і заперечень, суму адміністративного штрафу сплачено, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи, викладені позивачем в касаційній скарзі, ґрунтовними, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

Наведене свідчить про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і висновку про безпідставність позову, натомість судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 у справі господарського суду Вінницької області № 2/57-08 скасувати.

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2008 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Головуючий суддя                                                           К.В.Грейц

           Судді                                                                                  С.В.Бакуліна

                                                                                                        О.І.Глос