Рішення

від 08.11.2013 по справі 904/7439/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.13р. Справа № 904/7439/13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс", м. Нікополь до відповідача-1Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, м. Нікополь відповідача-2Нікопольської міської ради, м. Нікополь про визнання права постійного користування Суддя Єременко А.В. Представники:

Від позивача: Врона С.В., дов. від 20.09.2013р.; Алейникова Є.Г., керівник. Від відповідача-1:не з'явився; Від відповідача-2:не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" звернулось з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Нікопольської міської ради та просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс" (21889147) право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 1,9616 га, розташованою за адресою м. Нікополь, вул. Головко, 4-а, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 28.07.1990р. №490 та зареєстрованим за №698 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс" (21889147) право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 1,130 га, розташованою за адресою м. Нікополь, вул. Г. Чернобиля, 21-1, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 25.12.1998р. №29-4/ХХІІІ та зареєстрованим за №658 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Нікопольської міської ради від 28.07.1990р. №490 Підприємству "Діоніс", правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ "Діоніс", видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою м. Нікополь, вул. Головко, 4-а площею 1,9616 га для будівництва ринкового комплексу, а на підставі рішення Нікопольської міської ради від 25.12.1998р. №29-4/ХХІІІ Підприємству "Діоніс", правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ "Діоніс", видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Нікополь, вул. Чернобиля, 21-1, площею 1,130 га для будівництва автозаправної станції. Вказані акти на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №698 та №658 відповідно. Позивач вказує, що на час видачі актів на право постійного користування землею за організаційно-правовою формою позивач був зареєстрований як Підприємство "Діоніс", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс". Позивач зазначає, що ним були отримані листи виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в яких останній пропонував позивачу звернутись до Нікопольської міської ради з необхідними документами для скасування державних актів та оформлення права оренди земельних ділянок, оскільки відбулася зміна організаційно-правової форми юридичної особи, якій були видані спірні акти на право постійного користування землею. Наведене, за доводами позивача, є порушенням його прав на користування земельними ділянками.

Відповідач-2 до судового засідання не з'явився, згідно відзиву (вх. №66532/13 від 05.11.2013р.) проти позову заперечує та вказує на те, що норми матеріального права встановлюють набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передачу в оренду таких земельних ділянок на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач-1 до судового засідання не з'явився, відзив та витребувані судом документи не надав, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Господарський суд щодо відповідача-1 вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України)

В судовому засіданні 05.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2000р. Нікопольською міською радою народних депутатів на підставі рішення цієї ради від 28 липня 1990 року №490 Підприємству "Діоніс" видано Державний акт на право постійного користування землею площею 1,9616 га за адресою: м. Нікополь, вул. Головко, 4-а для будівництва ринкового комплексу.

Також, Нікопольською міською радою народних депутатів на підставі рішення цієї ради від 25 грудня 1998 року №29-4ХХІІІ Підприємству "Діоніс" видано Державний акт на право постійного користування землею площею 0,130 га за адресою: м. Нікополь, вул. Г.Чернобиля, 21-1 для будівництва автозаправної станції.

Вказані акти зареєстровані в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №698 та №658 відповідно.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" є власником торгівельно-ринкового комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Головко, буд.4-а.

Свідоцтво про право власності від 03.07.2002р. посвідчує, що будівля автозаправної станції, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 21/1 дійсно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діоніс".

Відповідно до Статуту (у новій редакції) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс", затвердженого протоколом від 20 березня 2006р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" (державна реєстрація змін до установчих документів проведена 19.04.2006р.) останнє створено у відповідності до вимог Закону України "Про господарські товариства" шляхом реорганізації (перетворення) підприємства "Діоніс", зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів від 16.11.1994р. №350, у товариство з обмеженою відповідальністю, на засадах об'єднання грошових внесків та майна громадян України і є правонаступником усіх майнових прав та боргових зобов'язань підприємства "Діоніс".

За приписами ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

За п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р., ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Як вбачається з матеріалів справи, при перетворенні Підприємства "Діоніс" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ідентифікаційний код товариства залишився незмінним.

Позивачем були отримані листи виконавчого комітету Нікопольської міської ради №15/15/0220-3803 від 14.08.2013р. та №15/15/0220-3804 від 14.08.2013р., в яких виконавчий комітет вказує на те, що згідно інформації реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області право власності на нерухоме майно на вул. Г.Чорнобиля, 21/1 та на вул. Головка, 4-а зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс", а оскільки підприємство "Діоніс" змінило організаційно-правову форму, яка не співпадає із організаційно-правовою формою підприємства, якому раніше були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками за вказаними вище адресами, позивачу необхідно звернутися до Нікопольської міської ради з клопотанням стосовно переоформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками на право оренди.

Позивач вважає, що зміна його організаційно-правової форми не припиняє у нього, як правонаступника Підприємства "Діоніс", права користування земельними ділянками, на які були видані Державні акти на право постійного користування землею №698 та №658, що і є причиною спору.

Згідно ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державні акти на право постійного користування землею були видані Підприємству "Діоніс" під час дії вказаного Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII.

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, відповідно до ст. 125 якого право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 Земельного кодексу України).

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до п.6 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано неконституційним положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Також, у пункті 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17 травня 2011 року зазначено, що ст. 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (див. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005).

Таким чином, право постійного користування земельними ділянками, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення (постанова Верховного Суду України від 26.09.2011р. у справі №6-14цс11).

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Визнання прав землекористування може мати місце у разі виникнення спору щодо їх належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право.

Дії чи бездіяльність посадовців відповідачів щодо оформлення правовстановлюючих документів на право користування землею не свідчать про те, що відповідачі особисто претендують на користування цими земельними ділянками.

Відповідачі не чинять перешкоди позивачу у користуванні спірними земельними ділянками, не передають їх іншим особам.

За наведеного, враховуючи, що позивачем не надано доказів щодо невизнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс" права постійного користування на спірні земельні ділянки з боку Нікопольської міської ради та виконавчого комітету Нікопольської міської ради, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Суддя А.В.Єременко