Постанова

від 05.12.2013 по справі 904/7439/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року Справа № 904/7439/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання : Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Врона С.В., довіреність №б/н від 20.09.13, представник;

Представник відповідача-1 та представник відповідача-2 в судове засідання не з'явились про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс"

( м. Нікополь, Дніпропетровська область )

до В.- 1 - Виконавчого комітету Нікопольської міської ради

( м. Нікополь, Дніпропетровська область )

В.- 2 - Нікопольської міської ради

( м. Нікополь, Дніпропетровська область )

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року у справі № 904/7439/13 ( суддя Єременко А. В. ) відмовлено в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс", яке просило суд визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою: в розмірі 1,9616 га, розташованої за адресою м. Нікополь, вул. А. Головка, 4-а, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 28.07.1990 р. № 490 та зареєстрованим за № 698 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; в розмірі 1,130 га, розташованої за адресою м. Нікополь, вул. Г. Чорнобиля. 21-1. на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 25.12.1998 р. № 29-4 XXIII та зареєстрованим за № 658 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з тих обставин, що право постійного користування земельними ділянками, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення. Оскільки позивачем не було надано доказів щодо невизнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс" права постійного користування на спірні земельні ділянки з боку Нікопольської міської ради та виконавчого комітету Нікопольської міської ради, суд відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що дії чи бездіяльність посадовців відповідачів щодо оформлення правовстановлюючих документів на право користування землею не свідчать про те, що відповідачі особисто претендують на користування цими земельними ділянками, які не чинять перешкоди позивачу у користуванні спірними земельними ділянками та не передають їх іншим особам.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позов задовольнити повністю. ТОВ «Діоніс» вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області таким, що порушує норми матеріального права, а висновки суду викладені в рішенні такими, що не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на вірне встановлення судом першої інстанції набуття позивачем права постійного користування земельними ділянками, в установленому законом порядку, яке не втрачається, а зберігається за ним. Проте посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено факту невизнання за позивачем права постійного користування на спірні земельні ділянки з боку відповідачів не відповідає дійсним обставинам, оскільки саме через невизнання права постійного користування земельними ділянками відповідачі і зобов'язують позивача оформити право оренди - тобто єдина підстава відмови в задоволенні позову є формальною та такою що не відповідає дійсним обставинам справи.

Представники відповідачів на виклик суду в судове засідання не з'явилися. Відповідачі були належним чином повідомлені судом про час і місце проведення судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи, від сторін до суду не надходило.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності зазначених представників, які не скористались своїм правом бути присутніми в судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.12.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Нікопольською міською радою народних депутатів від 28.11.1990 року за № 490, підприємству "Діоніс" - 27.10.2000 року видано Державний акт на право постійного користування землею площею 1,9616 га за адресою: м. Нікополь, вул. Головко, 4-а для будівництва ринкового комплексу.

Також, Нікопольською міською радою народних депутатів на підставі рішення цієї ради від 25.12.1998 року № 29-4ХХІІІ підприємству "Діоніс" видано Державний акт на право постійного користування землею площею 0,130 га за адресою: м. Нікополь, вул. Г.Чорнобиля, 21-1 для будівництва автозаправної станції.

Вказані акти зареєстровані в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 698 та № 658 відповідно.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" від 2001 року, перереєстрованого виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 22.01.2001 року та затвердженого протоколом установчих зборів товариства 21.12.2000 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" є підприємством, заснованим шляхом реорганізації (перетворення ) підприємства "Діоніс" і є правонаступником усіх майнових прав та боргових зобов"язань останнього.

За приписами ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

За п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996 року, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

При перетворенні підприємства "Діоніс" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ідентифікаційний код товариства залишився незмінним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" є власником: - торгівельно-ринкового комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Головко, буд. 4-а., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12.2003 року; - будівлі автозаправної станції, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 21/1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.07.2002 року.

Позивачем були отримані листи виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 15/15/0220-3803 від 14.08.2013 р. та № 15/15/0220-3804 від 14.08.2013 р., в яких виконавчий комітет вказує на те, що згідно інформації реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області право власності на нерухоме майно на вул. Г. Чорнобиля, 21/1 та на вул. Головка, 4-а зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс", а оскільки підприємство "Діоніс" змінило організаційно-правову форму, яка не співпадає із організаційно-правовою формою підприємства, якому раніше були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками за вказаними вище адресами, позивачу необхідно звернутися до Нікопольської міської ради з клопотанням стосовно переоформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками на право оренди в зв"язку зі зміною організаційно-правової форми. В разі не подання документів, міська рада попередила підприємство про звернення до правоохоронних органів для відповідного реагування.

Позивач вважає, що зміна його організаційно-правової форми не припиняє у нього, як правонаступника підприємства "Діоніс", права користування земельними ділянками, на які були видані Державні акти на право постійного користування землею № 698 та № 658, що і є причиною спору.

Державні акти на право постійного користування землею були видані підприємству "Діоніс" під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII.

Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-III, відповідно до ст. 125 якого право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зміна організаційно-правової форми позивача відбулася до набрання чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( ст. 126 Земельного кодексу України ).

Ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до п. 6 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано неконституційним положення п. 6 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 року до його переоформлення.

Також, у п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року зазначено, що ст. 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року.

Отже, право постійного користування земельними ділянками, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення ( постанова Верховного Суду України від 26.09.2011 р. у справі №6-14цс11 ).

Таким чином, місцевий суд в рішенні вірно встановивши, що право постійного користування земельними ділянками, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається за позивачем, дійшов помилкового висновку, про не доведеність факту невизнання з боку відповідачів за позивачем права постійного користування на вказані земельні ділянки, що не відповідає дійсним обставинам, оскільки саме через невизнання права постійного користування земельними ділянками відповідачі і намагаються зобов'язати позивача оформити право оренди.

Так, виконавчий комітет Нікопольської міської ради своїми листами № 15/15/0220-3804 від 14.08.2013 року та №15/15/0220-3803 від 14.08.2013 року зазначає, що підприємство «Діоніс» змінило організаційно-правову форму юридичної особи, якій було видано спірний акт на право постійного користування землею, та як наслідок, наявні підстави для скасування права постійного користування земельною ділянкою за державним актом, а саме, відповідно пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 р., яким передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Так само, листом відповідач-1 зобов'язує позивача з'явитись з необхідними документами в наданий строк до міської ради для скасування державних актів та оформлення права оренди земельних ділянок, чим і були оспорені права позивача на користування земельними ділянками згідно закону, тому позивач був змушений звернутись до суду за захистом та визнанням своїх прав.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Так само, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії органів місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Отже, державні акти на право постійного користування земельною ділянкою для позивача є належним правовим документом, що засвідчує його діюче право користування землею, як правонаступника підприємства «Діоніс».

Обраний позивачем спосіб захисту права, яке не визнається з боку відповідачів, є належним, тому, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції як прийняте за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року у справі № 904/7439/13 скасувати.

Прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діоніс» ( код ЄДРПОУ 21889147, адреса місцезнаходження: 53221, м. Нікополь, вул. Головка, 4А ) право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 1,9616 га, розташованої за адресою м. Нікополь, вул. А. Головка, 4-а, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 28.07.1990 р. № 490 та зареєстрованим за № 698 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діоніс» ( код ЄДРПОУ 21889147, адреса місцезнаходження: 53221, м. Нікополь, вул. Головка, 4А ) право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 1,130 га, розташованої за адресою м. Нікополь, вул. Г. Чорнобиля, 21-1, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, шо посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Нікопольської міської ради від 25.12.1998 р. № 29-4 XXIII та зареєстрованим за № 658 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Стягнути з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради ( м. Нікополь, Дніпропетровська область) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ( м. Нікополь, Дніпропетровська область) - 1 147 грн. витрат на судовий збір.

Стягнути з Нікопольської міської ради ( м. Нікополь, Дніпропетровська область) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ( м. Нікополь, Дніпропетровська область) - 1 147 грн. витрат на судовий збір.

Стягнути з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради ( м. Нікополь, Дніпропетровська область ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" (м. Нікополь, Дніпропетровська область) - 573,5 грн. витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Нікопольської міської ради ( м. Нікополь, Дніпропетровська область ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ( м. Нікополь, Дніпропетровська область) - 573,5 грн. витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 06.12.2013 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв