Рішення

від 15.04.2009 по справі 8/37-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/37-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "15" квітня 2009 р.                                                       по справі  № 8/37-77

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма- Полісся”, м. Житомир

До відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк”, м. Луцьк

Житомирської філії КБ “Західінкомбанк”ТзОВ, м. Житомир

Про усунення перешкод в користуванні майновими правами

                                                                                                       Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача: Ковтун В.М. – директор, Ковтун М.К., довіреність №59

від 13.04.2009 року

Від відповідачів: від ТзОВ КБ «Західінкомбанк» - Хомицька А.А., довіреність

№19-161/317 від 16.02.2009 року; від Житомирської філії КБ “Західінкомбанк” – н/з.  

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22  ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

          Суть спору: позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма- Полісся» звернувся в господарський суд з позовом до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк”,

Житомирської філії КБ “Західінкомбанк”ТзОВ про усунення перешкод у використанні майнових прав, для чого просить зобов'язати тимчасового адміністратора Малютіну Валентину Аркадівну виконати вимоги позивача згідно платіжної вимоги №3191 від 05.02.2009 року.

         Вимоги обгрунтовує тим, що відповідачами в порушення угоди на здійснення розрахунково – касового обслуговування від 16.03.1999 року, безпідставно не виконані вимоги позивача про перерахування 70 000 грн. з його рахунку на рахунок ПП «Полісан» згідно платіжного доручення №3191 від 05.02.2009 року. Вважає, що дія тимчасової адміністрації на вказані відносини не поширюється, оскільки останні виникли за 7 діб до призначення тимчасової адміністрації.

         В обгрунтуванні позовних вимог №55 від 03.04.2009 року (а. с. 17), що надіслані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2009 року, позивач «вимагає, щоб Малютіна В.А. дала розпорядження відповідним працівникам банку перерахувати 70 000 грн. з рахунку позивача на рахунок ПП «Полісан» згідно платіжного доручення №3191 від 05.02.2009 року». Пред'явлення позовних вимог до Малютіної В.А. пояснює тим, що «в даний час керівники КБ «Західінкомбанк» відсторонені від виконання своїх обов'язків, а виконує їх обов'язки правонаступник Малютіна Валентина Аркадівна. Правонаступник несе відповідальність за всі події, що виникли в банку раніше і за період виконання обов'язків адміністратора банку».

        В судовому засіданні на запитання суду щодо можливого уточнення позовних вимог у відповідності до ст. 54 ГПК України представники позивача підтримали позовні вимоги, пред'явлені до Малютіної В.А.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №19-224/317 від 09.04.2009 року позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що банк не зміг виконати свої зобов'язання по перерахуванню коштів позивача у зв'язку з низькою ліквідністю.

        Постановою Правління НБУ від 12 лютого 2009 р. № 68 з метою стабілізації роботи банку та покращення його фінансового стану в КБ „Західінкомбанк" строком на один рік - з 13.02.2009 р. до 12.02.2010 р. - призначено тимчасову адміністрацію  та строком на шість місяців - з 13.02.2009 р. до 12.08.2009р. - введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно ч.2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

       У відповідності до наказу тимчасового адміністратора Малютіної В.А. від 18.02.2009 року «Про тимчасовий порядок виконання платіжних документів клієнтів в національній та іноземній валютах» залишки коштів, що обліковувались на рахунку позивача станом на 16.02.2009 року, тимчасово заблоковані.                                         

       Щодо відповідача – Житомирської філії КБ «Західінкомбанк» просить провадження припинити, оскільки остання не є юридичною особою.

       В судовому засіданні представник відповідача пояснення, викладені у відзиві, підтримала, та пояснила, що позовні вимоги, пред'явлені до Малютіної В.А., не можуть бути задоволені.

       Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                                 в с т а н о в и в:

         16 березня 1999 року між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма - Полісся” та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк” був укладений договір на здійснення розрахунково – касового обслуговування (далі - договір

а.с. 8 ).

Відповідно до ст. 174 ГК України (ст. 4 ЦК УРСР від 18.07.1963 року) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 16.03.1999 року.

Згідно п. п. 1, 4.1. 4.2 договору банк зобов'язувався відкрити клієнту (позивачу) рахунки в національній валюті та здійснювати його розрахунково – касове обслуговування; належним чином виконувати умови угоди, своєчасно здійснювати операції відповідно Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України. Згідно п. 13 договору він укладений на невизначений строк, дія його припиняється за згодою сторін, або у випадках, передбачених чинним законодавством України. Докази припинення дії договору в матеріалах справи відсутні.

За своєю правовою природою договір на здійснення розрахунково – касового обслуговування від 16.03.1999 року відноситься до договорів банківського рахунку.

      Стаття 1066 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором банківського рахунка банк  зобов'язується  приймати  і  зараховувати  на рахунок,  відкритий  клієнтові  (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до вимог статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

       У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

       05.02.2009 р. на підставі вищевказаного договору позивачем було доручено відповідачу перерахувати з його рахунку на рахунок ПП «Полісан» грошові кошти на суму 70 000 грн. згідно платіжного доручення №3191 (а. с. 13)

       Однак, у здійсненні цієї операції позивачу було відмовлено на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2009 р. N 68 "Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк” (м. Луцьк) у зв'язку з накладеним мораторієм.

           Згідно статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права рівні перед законом.

      Відповідно до статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління банку (ради директорів) переходить до тимчасового адміністратора.

       За статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

      Частиною 4 статті 85 Закону передбачено, що мораторій не поширюється, зокрема, на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.

       Суд вважає, що доводи відповідача про те, що сума грошового переказу позивача 70 000 грн. підпадає під дію мораторію, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, як вказано вище, постановою Правління НБУ N 308 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а позивач до таких не відноситься: виходячи з виду договірних відносин, позивач є клієнтом банку, але не кредитором у розумінні чинного законодавства.

      Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

      Отже, позивач є клієнтом банку, який за визначенням у статті 2 вказаного Закону - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

      Відповідно до ст. 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" позивач та відповідач є відповідно учасником та членом платіжної системи, та відносини між ними, як між суб'єктами переказу, регулюються на підставі договору, укладеного між ними з урахуванням вимог законодавства України.

       Правовідносини між сторонами ґрунтуються на умовах договору на здійснення розрахунково – касового обслуговування від 16.03.1999 року, що відноситься до договорів банківського рахунку, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Лакма – Полісся»" є клієнтом банку.

       Таке визначення його як учасника договору банківського рахунку відповідає приписам глави 72 Цивільного кодексу України. Зокрема, в статті 1066 ЦК України вказано, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

      Частиною 3 статті 1068 ЦК України визначено обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

      Однак, ці зобов'язання банком виконані не були.

      Згідно статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" повноваження правління банку переходять до тимчасового адміністратора. Суду не подано доказів внесення змін до договору на здійснення розрахунково – касового обслуговування від 16.03.1999 року в частині обмеження розпорядження коштами на рахунку позивача - клієнта банку. А стаття 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанова Правління НБУ N 68 від 12.02.2009 року чітко визначає, на які зобов'язання поширюється мораторій та вчинення яких дій забороняється протягом дії мораторію.

        В статті 13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вказано, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Лист за підписом тимчасового адміністратора не відноситься до нормативно-правових актів.

       Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

      Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

      Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. А згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. За статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Суду не подано доказів наявності такого судового рішення.

     Проте, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступнго.  

      Зазначаючи у позовній заяві відповідачами товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк”, Житомирську філію КБ “Західінкомбанк”ТзОВ, позивач просить «зобов'язати тимчасового адміністратора Малютіну Валентину Аркадівну виконати вимоги позивача згідно платіжної вимоги №3191 від 05.02.2009 року».

      Ухвалою суду про порушення провадження у справі №8/37-77 від 27.03.2009 року позивача зобов'язано представити в господарський суд до 13.04.2009 року обгрунтування позовної вимоги щодо зобов'язання тимчасового адміністратора Малютіної В.А. виконати вимоги позивача згідно платіжної вимоги №3191 від 05.02.2009 року при зверненні з позовом до КБ “Західінкомбанк”та звернення з позовом до співвідповідача - Житомирської філії КБ “Західінкомбанк” ТзОВ відповідно до ст. 1 ГПК України; уточнити, які саме дії просить позивач зобов'язати виконати відповідача.

       06.04.2009 року на адресу господарського суду надійшли обгрунтування позовних вимог від 03.04.2009 року №55, згідно якого позивач «вимагає, щоб Малютіна В.А. дала розпорядження відповідним працівникам банку перерахувати 70 000 грн. з рахунку позивача на рахунок ПП «Полісан» згідно платіжного доручення №3191 від 05.02.2009 року». Пред'явлення позовних вимог до

Малютіної В.А. пояснює тим, що «в даний час керівники КБ «Західінкомбанк» відсторонені від виконання своїх обов'язків, а виконує їх обов'язки правонаступник Малютіна Валентина Аркадівна. Правонаступник несе відповідальність за всі події, що виникли в банку раніше і за період виконання обов'язків адміністратора банку».

        В судовому засіданні сторонам роз'яснені статті 1, 21 ГПК України, права згідно ст. 22 ГПК України, зміст ст. 54 ГПК України. Проте, представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в обгрунтуванні: «щоб Малютіна В.А. дала розпорядження відповідним працівникам банку перерахувати 70 000 грн. з рахунку позивача на рахунок ПП «Полісан» згідно платіжного доручення №3191 від 05.02.2009 року».

      Представник позивача Ковтун М.К. зазначив, що Малютіна В.А. є юридичною, а не фізичною особою, оскільки тільки вона може давати розпорядження в банку, тому вимоги пред'явлені до неї, а не до КБ «Західінкомбанк», який зазначений у позовній заяві відповідачем.

      Згідно вимог ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

      Вимога позивача не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

      Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

      З огляду на вищевикладене, судом не може бути задоволена вимога щодо зобов'язання виконати певні дії тимчасового адміністратора Малютіну В.А., що не позбавляє позивача права звернення до суду з вимогами до юридичної особи – ТзОВ КБ «Західінкомбанк».

     Відповідно до ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, де учасниками господарського процесу є юридичні особи, а також громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

     Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 08.02.1996 року    № 02-5/62 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” (з послідуючими змінами та доповненнями), при визначенні підвідомчості спору господарському суду  слід виходити   з  суб'єктного  складу  учасників  спору  та  характеру правовідносин,  що  визначені ГПК України.

     Враховуючи те, що відповідач – Житомирська філія КБ «Західінкомбанк» ТзОВ не є юридичною особою, провадження у справі щодо неї підлягає припиненню на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

     Представники позивача підтримали у судовому засіданні пропозицію відповідача щодо припинення провадження у справі до Житомирської філії КБ “Західінкомбанк” ТзОВ.

Відповідно до підпункту „б” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується у розмірі: „із заяв немайнового характеру – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Позивач платіжним дорученням №28 від 23.03.2009 року сплатив державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. Таким чином, 17 грн. 00 коп. державного мита підлягає поверненню позивачу як зайве сплачене.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

      1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма- Полісся”до товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк  “Західінкомбанк” про усунення перешкод у використанні майнових прав відмовити.   

      2. Провадження у справі до Житомирської філії КБ “Західінкомбанк” ТзОВ припинити.

       3. Державному казначейству України повернути  товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма- Полісся” (м. Житомир, вул. Ватутіна, 81а, р/р 26009300641 в ЖФ КБ «Західінкомбанк», МФО 311670, код 30314620)

- 17 грн. 00 коп. (сімнадцять грн. 00 коп.) державного мита, зайве сплаченого платіжним дорученням №28 від 23.03.2009 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 8/37-77).

  Суддя                                                                                   А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний  17.04.2009  року

                               Суддя                                                      Кравчук Антоніною Михайлівною