Постанова

від 14.10.2013 по справі 815/4986/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4986/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю: представника позивача - Олейнікова Є.М.,

представника відповідача - Кочина І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гама Груп» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001212220, № 0001202220, 0001222220 від 02.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гама Груп» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (відповідач) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001212220, № 0001202220, 0001222220 від 02.07.2013 року.

09.10.2013 року в судовому засіданні представником позивача подано уточнення до позову, відповідно до яких відповідачем по справі вказано Державну податкову інспекцію в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про взаємовідносини за контрагентом ПП «Стандарт Ойл» (код ЄДРПОУ: 36110392), що містять ознаки фіктивності - не відповідають дійсності. Втім, такі висновки призвели до заниження податку на прибуток у розмірі 330 592 грн. за період з третього кварталу 2010 року по четвертий квартал 2012 року, завищенню залишку від'ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду з квітня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 126 233 грн., та підлягає сплаті до бюджету у розмірі 121 115 грн. а також до нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 904 грн. за податком на прибуток підприємств та 25 785 грн. за ПДВ відповідно.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області позов не визнав, до суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001212220, № 0001202220, 0001222220 від 02.07.2013 року були винесені на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гама Груп» (акт від 14.06.2013 року № 854/22-0/37066837) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2010 року по 31.12.2012 року. Проведеною перевіркою ТОВ «Гама Груп» встановлено порушення п. 5.3. пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 133 466 грн. В порушення п. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено заниження суми податку на прибуток у сумі 197 126 грн. В порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на кінець перевіряємого періоду на суму 126 233 грн.

Також податковий орган зазначив, що під час перевірки, результат якої відображено в акті № 854/22-0/37066837 від 14.06.2013 використано висновок старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеський Області майора податкової міліції Васькового А.В., щодо взаємовідносин Позивача з контрагентом ПП «Стандарт-Ойл» згідно якого в період 2010-2011 року службовими особами ПП «Стандарт-Ойл» з метою ухилення від сплати податків та незаконного проведення у готівку безготівкових грошових коштів, для надання злочинним зв'язкам виду господарських, маскуючи незаконний переказ грошових коштів на поточні рахунки підприємств, які мають ознаки фіктивності, складали підробні первинні бухгалтерські документи - договори, накладні, акти виконаних робіт, чим документально підтверджували перерахування по нібито проведених господарських операціях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 31.05.2013 року № 412, 413, 414 виданого Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі ДПС Ткачуку Юрію Петровичу - головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі, інспектором податкової служби 1 рангу, Пустовотенко Надії Іванівни - завідувачу сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі, інспектором податкової служби 1 рангу, Виноградовій Наталії Іванівні - головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі, інспектором податкової служби 1 рангу, згідно пп. 78.1.11, п. 78.1, ст. 78 Податкового Кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Овідіопольському районі № 437 від 31.05.2013р. та постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області майора податкової міліції Васюкова А.В. від 12.04.2013 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гама Груп», (код ЄДРПОУ 37066837) з питань дотриманні вимог податкового законодавства за період з 25.05.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.06.2013 року № 854/22-0/37066837, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення.

За порушення 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00012022220 від 02..07.2013 року донараховано грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 330 592 грн. основного зобов'язання та 40 904 грн. штрафних (фінансових санкцій), що загалом складає 370 496 грн. За порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001212220 від 02.07.2013 року донараховано грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 121 330 грн. основного зобов'язання та 25 785 грн. штрафних (фінансових) санкцій, що загалом складає 147 115 грн. За порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення № 0001222220 від 02.07.2013 року зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 126 234 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 3 тієї ж статті, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації суб'єкта господарювання на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. того ж Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерської звітності базуються зокрема фінансова, податкова та інші звітності.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

До матеріалів справи на підтвердження взаємовідносин ТОВ «Гама Груп» з ПП «Стандарт Ойл» у період з 25.05.2010 року по 31.12.2012 року надані наступні первинні документи у завірених копіях:

- Договір купівлі-продажу № 08/08/10 ввід 08.06.2010 року (а.с. 48-49);

- Договір поставки № 4/02/11 від 04.02.2011 року (а.с. 50);

- Договір поставки № 04/07 від 04.07.2012 року (а.с. 51);

- Податкові накладні (а.с. 52-64);

- Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (а.с. 65- 91);

- Виписки по банківських рахунках (а.с. 92 - 117).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована а встановленій, зміну бо припинення взаємних прав та обов'язків.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно з пп. 202 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, договір є одним з первинних документів, що засвідчує намір сторін здійснити господарську операцію та умови здійснення такої операції. Втім сам факт укладання господарського договору є лише свідченням про наміри сторін здійснити господарську операцію. Факт виконання такої операції повинен підтверджуватися іншими первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене, процес реалізації товарів передбачає, по-перше, наявність правових підстав - цивільно-господарських договорів та первинних документів, що підтверджують факт відчуження конкретних ТМЦ (акти приймання-передачі, накладні, тощо), а по-друге, факт оплати реалізованих ТМЦ (в тому числі - виникнення дебіторської заборгованості постачальника).

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Відповідно до спільного наказу Мінтрансу Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (з наступними змінами та доповненнями), затверджено типову форму товарно-транспортної накладної (ф 1-ТН) та визнано обов'язковим використання її всіма суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють транспортні перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищезазначене, однією основних ознак виконання сторонами договору поставки, який є одним з підвидів договору купівлі-продажу, є забезпечення передачі (транспортування) товарів, що передаються за таким договором поставки. Як вбачається з положень законодавчих норм, що регламентують роботу автомобільного вантажного транспорту використання товарно-транспортної накладної є, з одного боку обов'язковим для учасника транспортного процесу, з іншого - є доказом завершення такого процесу (передачу товару від перевізника вантажоотримувачу). А відтак, враховуючи особливості укладених договорів поставки, саме ТТН буде належним доказом, що підтверджує фактичне переміщення товарів від постачальника до покупця.

Аналізуючи додані матеріалів справи товарно-транспортні накладні, та видаткові накладні на одні і ті самі партії поставок, суд вбачає невідповідності у їх змісті, зокрема, кількості переданого товару, а також невідповідність таких ТТН умовам договорів. Так, зокрема, не відповідають одне одному дати складання ТТН, видаткових та податкових накладних на одні і ті самі партії товарів: видаткова накладна № 0000052 від 16.06.2010 року (а.с. 65) та податкова накладна № 54 від 16.06.2010 року мають однакові кількість товару та дату складання, втім, позивачем не надано доказів здійснення поставки, оскільки за ці дати відсутні ТТН. Товарно-транспортна накладна від 08.06.2010 року (а.с. 66) не містить інших первинних документів щодо здійснення поставки. Товарно-транспортна накладна від 23.06.2010 року вказує загальну кількість поставленого товару - 70 тон, втім, не містить вказівки на використання причепу для перевезення такої кількості вантажу. Інші товарно-транспортні накладні складені з переадресацією вантажоодержувача на ТОВ «Гама Груп», що не дає змогу встановити дійсного постачальника товарів та відповідність цих ТТН умовам договорів, укладених між позивачем та ПП «Стандарт Ойл».

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що надані до матеріалів справи первинні документи не є належними доказами, не дають змогу встановити дійсний обсяг господарської операції, факт її здійснення та реальних сторін зобов'язання.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно, податкова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що, з одного боку, підтверджує факт здійснення господарської операції, з іншого - є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту та повинна відображати реальний обсяг здійсненої операції, сторін у зобов'язанні та точну дату вчинення операції. Вище судом наведено міркування з приводу невідповідності певних ознак господарських операцій та оформлених первинних документів. Відповідно, видані на підтвердження таких операцій податкові накладні не можуть вважатися достатньою підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001212220, № 0001202220, 0001222220 від 02.07.2013 року, а відтак суд не вбачає підстав для їх скасування.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 09.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гама Груп» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 року № 0001212220, № 0001202220, 0001222220 від 02.07.2013 року - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова

14 жовтня 2013 року.