Ухвала

від 31.10.2013 по справі 815/3400/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р.Справа № 815/3400/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОНЕЛІТ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. ТОВ «МОНЕЛІТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000242210 та №0000262210 від 11.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у позивача первинними документами. Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства є висновки податкового органу, що угоди, укладені ТОВ «МОНЕЛІТ» з ПП «Обрій», ТОВ «Миколаїв Будторг» є нікчемними та, в силу ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю. Однак, в акті перевірки немає належних обґрунтувань того, що угоди з вказаними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства чи спрямовані на заволодіння майном держави. Претензій щодо повноти подання чи правильності заповнення первинних документів по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами акт перевірки не містить. Визнання правочинів нікчемними є виключною прерогативою суду, у податкових органів такі повноваження відсутні. В жодному законодавчому акті не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за діяльність його контрагентів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «МОНЕЛІТ» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з ПП «Обрій», ТОВ «Миколаїв Будторг», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, згідно наказу №14 від 09.01.2013р., у період з 11.02.2013р. по 15.02.2013р. службовими особами ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МОНЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 35038855) щодо відображення взаємовідносин з платниками податків ПП «Обрій» (код за ЄДРПОУ 30745148) та ТОВ «Миколаїв Будторг» (код за ЄДРПОУ 36955642) за період липень, серпень, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №291/22-1/35038855 від 22.02.2013р.

У висновках акту перевірки зазначено, що звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з: ПП «Обрій», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період серпень 2011 року у розмірі 4407,50 грн., в результаті чого не підтверджено факт реального здійснення операцій з подальшої реалізації та формування податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5458 грн. покупцям, а саме: ТОВ «СК Олімп Югстрой»; ТОВ «Миколаїв Будторг» їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період вересень 2011 року у розмірі 43042,50 грн., в результаті чого не підтверджено факт реального здійснення операцій з подальшої реалізації та формування податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 81613 грн. покупцям, а саме: ТОВ «Стікон».

Звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Обрій», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період липень 2011 року у розмірі 10166,67 грн., в результаті чого порушено: п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в загальній сумі 10166,67 грн. (у т.ч. за липень 2011 року в сумі 10166,67 грн.); п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 11692 грн. (у т.ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 11692 грн.).

При цьому, в акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області використовувала: довідку ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 08.12.2011р. №476/233 «Про результати зустрічної звірки ПП «Обрій» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку», акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 24.11.2011р. №550/23-325/36955642 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Миколаїв Будторг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року».

На підставі вказаного акту перевірки 11.03.2013р. ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкові повідомлення рішення: №0000242210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 15249 грн. (у т.ч. за основним платежем - 10166 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5083 грн.) та №0000262210, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11692 грн. (у т.ч. за основним платежем - 11692 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «МОНЕЛІТ» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Обрій», ТОВ «Миколаїв Будторг» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегією суддів встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції були дослідженні надані позивачем первинні документи:

- по господарських операціях з ПП «Обрій», а саме: договір купівлі-продажу №22/2 від 01.04.2011р., договір на виконання субпідрядних робіт (будівельні роботи) №22/3 від 01.04.2011р., податкова накладна №06072 від 06.07.2011р., податкова накладна №25075 від 25.07.2011р., податкова накладна №12084 від 12.08.2011р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткова накладна №12084 від 12.08.2011р., банківські виписки.

- по господарських операціях з ТОВ «Миколаїв Будторг», а саме: договір підряду (будівельні роботи) №09/07 від 09.07.2011p., договір підряду (будівельні роботи) №17/08 від 17.08.2011p., податкова накладна №1 від 05.09.2011p., податкова накладна №2 від 06.09.2011p., податкова накладна №3 від 07.09.2011p., податкова накладна №6 від 13.09.2011p., довідка про вартість виконаних робіт, акт на ремонт приміщень приватного будинку, акт прийняття виконаних будівельних робіт, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, банківські виписки.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «Обрій», ТОВ «Миколаїв Будторг». Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на матеріали перевірок ПП «Обрій» та ТОВ «Миколаїв Будторг», які надійшли від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, однак жодних доказів щодо обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину акт перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області не містить.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах перевірки відсутні. Відповідач в акті перевірки не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Як правильно зазначив Одеський окружний адміністративний суд, посилання ДПІ на наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, з яким позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведені перевірки були господарські операції між позивачем та ПП «Обрій» і ТОВ «Миколаїв Будторг».

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами позивачем укладено у письмовій формі, виконання договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Обрій» та ТОВ «Миколаїв Будторг», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з вказаними контрагентами у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.