Постанова

від 05.11.2013 по справі 825/4008/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/4008/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 27.08.2013 № 0002101500.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» співпрацювало із ТОВ «СтальПродукт-Інвест» відповідно до укладеного договору поставки.

Виконання договору підтверджується рахунком-фактурою, митною декларацією, виписками по рахунку, звітами, оборотно-сальдовими відомостями.

На підставі митних декларацій, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентом, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «СтальПродукт-Інвест», а тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 71), в яких зазначено, що Чернігівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» з питання правомірності нарахування від'ємного значення за квітень 2013 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 50/15/36806221 від 08.08.2013, яким встановлено наступне.

Згідно з поданою ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» до відповідача податковою декларацією з ПДВ за травень 2013 року та додатками сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме квітень 2013 року, складає 72474,00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у деклараціях за квітень 2013 року та травень 2013 року (з додатками) встановлено, що згідно умов договору поставки № 1 від 14.02.2013 пп. 3.1 товар мав бути поставлений до 15.03.2013.

В порушення пп. 3.1 договору №1, товар не надійшов до 15.03.2013.

Договір підписано зі сторони ТОВ «ГЛОС ЕНД РЕЙТЕР» директором ОСОБА_1 та зі сторони ТОВ «СтальПродукт-Інвест» директором ОСОБА_2

Місце складання договору - республіка Білорусь, місто Брест.

Однак, директор ТОВ «ГЛОС ЕНД РЕЙТЕР» ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2) на момент підписання договору № 1 від 14.02.2013 перебував на території України (дата виїзду за територію України 01.02.2013, дата в'їзду на територію України 04.02.2013, до кінця лютого перебував на території України). Отже, він не мав можливості підписати договір № 1 від 14.02.2013 у місті Брест, Республіки Білорусь, тому даний договір не має правових наслідків передбачених цивільним законодавством та не може використовуватись як первинний документ для підтвердження господарської операції.

За результатами перевірки встановлено, що задекларована сума залишку від'ємного значення (р. 22 декларації з ПДВ за травень 2013 року) в розмірі 72474,00 грн не була сплачена постачальникам товарів/послуг. При цьому, встановлено, що ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену на розрахунковий рахунок платника по декларації з ПДВ за травень 2013 року на 72474,00 грн.

В результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2013 року, встановлено, що, в порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ПК України, платником завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2013 року на 72474,00 грн.

З врахуванням викладеного, Чернігівська ОДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 № 0002101500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 72474,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36237,00 грн, відповідає нормам законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» (ідентифікаційний код 36806221) зареєстровано Чернігівською районною державною адміністрацією 24.09.2010, взято на податковий облік в органах ДПС 27.09.2010 за № 1057, що підтверджується актом перевірки від 08.08.2013 № 50/15/36806221 (а. с. 72). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.07.2013 № 22, № 23 співробітниками Чернігівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування від'ємного значення за квітень 2013 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 08.08.2013 № 50/15/36806221 (а. с. 72-73), в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2013 року на 72474,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Чернігівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 № 0002101500 (а. с. 6), якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 108711,00 грн, з яких за основним платежем - 72474,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36237,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» згідно акту перевірки є виробництво інших готових металевих виробів (а. с. 72).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «СтальПродукт-Інвест».

Так, між ТОВ «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» було укладено договір поставки № 1 від 14.02.2013 та (далі мовою оригіналу) «Совместное общество с ограниченой ответственностью «СтальПродукт-Инвест» (а. с. 7-9).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи (далі мовою оригіналу):

- счетом-фактурой: № 3 от 05.03.2013 всего суму 33840,00 евро (а. с.10, );

- международной товарно-транспортной накладной (а. с. 11-14);

- выписками по счету за апрель, май 2013 года (а. с. 15-23, 25);

- отчетами о дебетовых и кредитовых операциях по счету (а. с. 24, 26-38);

- оборотно-сальдовыми ведомостями по счету 631 (а. с. 39-40).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагент позивача було зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. У разі якщо митна декларація не подавалась, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діяв на день визначення податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Доводи ж відповідача, що вищезазначений договір не має правових наслідків передбачених цивільним законодавством, оскільки на момент підписання договору директор ТОВ «ГЛОС ЕНД РЕЙДЕР» не мав можливості підписати договір, в зв'язку з не виїздом за межі території України на час підписання договору, спростовуються наступним.

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 договору поставки № 1 від 14.02.2013 сторони визнають юридичну силу документів, переданих шляхом факсимільного зв'язку з подальшим обов'язковим обміном оригіналами на протязі 10 (десяти) днів.

Позивач в судовому засіданні не заперечував, що при опитуванні директора ТОВ «ГЛОС ЕНД РЕЙДЕР» був встановлений саме такий порядок підписання вищезазначеного договору, що було зазначено представником позивача та не заперечувалось представником відповідача.

Отже, підписання вищезазначеного договору не потребувало безпосередньої присутності директора ТОВ «ГЛОС ЕНД РЕЙДЕР» у м. Брест на дату підписання цього договору.

Доводи відповідача про те, що в порушення пп. 3.1 договору № 1, товар не надійшов до 15.03.2013 є безпідставними з огляду на таке.

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

По-друге, факт виконання умов цього договору на момент розгляду справи в суді сторонами не заперечувався.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує вимоги діючого законодавства.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються митною декларацією, яка відповідає вимогам Податкового кодексу України та відображає зміст господарської операції, в результаті якої вона складена.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР», - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 27.08.2013 № 0002101500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОСС ЕНД РЕЙТЕР» судові витрати в сумі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн 11 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан