Ухвала

від 29.10.2013 по справі 814/1917/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 814/1917/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Федусика А.Г.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000112202, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку на прибуток на суму 384813,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №499/22-200/36487633 від 15.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» за ІІ квартал 2011 року та ІІ-ІІІ квартал 2011 року» (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з податку на прибуток стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат по операціям із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», оскільки, як вважає ДПІ, контрагент позивача ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» має ознаки фіктивності, операції позивача з цим контрагентом не мали реального характеру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат по операціям із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» як порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат на загальну суму 384813,00 грн. у т.ч. за II квартал 2011 року у сумі 156468 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 384813 грн., у т.ч. за III квартал 2011 року у сумі 228345 грн., за II- IV квартали 2011 року у сумі 384813 грн., у т.ч. за IV квартал 2011 року у сумі 0,00 грн. по операціям із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» обґрунтовується з посиланням на матеріали зустрічної звірки від ДПІ у м. Іллічівську ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ВСТК», їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.07.2011 року №1919/23-513/35179825; матеріали зустрічної звірки ДПІ у м. Іллічівську ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ЕКСІМПТОРГ», ПП «ЮНЮ МЕРІТАЙМ», ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Метекс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року; лист ВПМ у Приморському районі м. Одеси від 24.09.2011 №6294/26-53 №6302/26-53.

Також ДПІ посилається на те, що перебування працівників ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», які здійснювали «сюрвеєрські послуги» для позивача в період травнь-вересень 2011 року на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт», листами ДП «Миколаївський морський торговельний порт», Одеського прикордонного загону та Миколаївської митниці не підтверджено.

Будь-яких інших причин для невизнання податковим органом валових витрат по операціям з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» порядок формування валових витрат визначався статтею 138 ПК України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ДПІ вказує на використання під час перевірки первинних документів по операціям з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», у тому числі, договори, платіжні доручення, рахунки, акти прийому-здачі, тощо.

Копії цих документів також долучені позивачем до матеріалів даної справи, з яких вбачаються наступні обставини взаємовідносин позивача із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М».

Відповідно укладеному позивачем з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» договору №01/10 від 01.08.2010 року на проведення сюрвеєрських послуг, ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» зобов'язано здійснювати послуги по сюрвеєрської інспекції вантажу, судна та вагонів, очищення судового вантажу, здійснення тальманського контролю за розвантаженням та навантаженням вантажу з та на судно на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт». Вартість послуг становить 6,10 грн. за тону з ПДВ, підтвердженням наданих послуг є акт здачі-приймання наданих послуг.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, акти прийому-здачі, платіжні доручення, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє. Проте доказів притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за вчинення фіктивних операцій із вказаними постачальниками ДПІ не надала.

Як в акті перевірки, так і під час судового розгляду ДПІ в обґрунтування своєї позиції посилалось лише на інформацію, яка міститься в матеріалах зустрічної звірки та актах ДПІ у м. Іллічівську, ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно діяльності ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» однак така інформація не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Отже, крім посилань на інформацію від інших податкових органів стосовно господарської діяльності контрагента позивача, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», про що також вірно було зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» на момент проведення з ним операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати, слід зазначити, що Податковим кодексом України встановлені вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завишення позивачем валових витрат по операціям із ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі акту перевірки №499/22-200/36487633 від 15.02.2013 року спірне податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000112202 не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому цілком обґрунтовано було визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик