Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-13272/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 9104/5216/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Західпромелектро" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Західпромелектро" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Личаківському районі м. Львова від 06 червня 2011 року за № 0001622320/10/13133/23-2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що господарські операції між підприємством позивача та приватним підприємством ,,МКМ-Сервіс" з придбання товарів не мали реального характеру. Укладений між зазначеними контрагентами правочин мав на меті одержання доходу лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності.

За таких обставин податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року за № 0001622320/10/13133/23-2, яким ТзОВ ,,Західпромелектро" визначила суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 105553,43 грн. (105552,43 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В акті перевірки зазначено, що позивач на порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу (ПК) України допустив завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму 105552,43 грн. по господарських операціях з ПП ,,МКМ-Сервіс".

Висновки податкового органу базуються на тому, що зазначені господарські операції в силу ст. ст. 203,215, 216 ЦК України є нікчемними, оскільки відповідно до акту проведеної ДПІ у Галицькому районі м.Львова позапланової виїзної перевірки від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 у ПП ,,МКМ-Сервіс" відсутня достатня кількість працівників, транспортних та інших основних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за січень 2011грн. суми ПДВ по цих операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що відповідно до видаткових накладних № РН1-040012, № РН1-040013, № РН1-040014, № РН1-040015 від 04 січня 2011 року , № РН1-040014 від 04 січня 2011 року 19 серпня 2010 року ТзОВ ,,Західпромелектро" придбало у ПП ,,МКМ-Сервіс" електротехнічну продукцію (вимикачі, розетки, рамки, світильники та інш.). На підставі виданих ПП ,,МКМ-Сервіс" податкових накладних № 1040000022, № 1040000023, № 1040000024, № 1040000025 від 04 січня 2011 року на загальну суму 633314,61 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 105552,43 грн.) позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2011 року зазначені суми ПДВ в розмірі 105552,43 грн..

За отриманий товар позивач провів повний розрахунок, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується податковим органом.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( підпункт ,,а" пункту 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункту 198.2) .

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункту 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункту 198.6).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо реального характеру зазначених вище господарських операцій, оскільки їх фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам Податкового кодексу України податковим органом не спростовується.

Контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був зареєстрований платником ПДВ, а відтак мав право на виписку податкових накладних.

Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності, оскільки здійснив в подальшому його реалізацію АТ ,,Нова лінія", ТОВ ,,Епіцентр К", ТзОВ ,,Львівська ізоляція" та відобразив в своїх податкових зобов'язаннях з ПДВ, що підтверджується відповідними видатковим та податковими накладними.

Крім того, актом позапланової виїзної перевірки від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 підтверджено відображення ПП ,,МКМ-Сервіс" в своїх податкових зобов'язаннях по ПДВ за січень 2011 року господарських операцій з реалізації ТзОВ ,,Західпромелектро" електротехнічної продукції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони не містять жодних доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі № 2а-13272/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 04 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим