Рішення

від 28.10.2013 по справі 905/4511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2013 Справа № 905/4511/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді М.М.Гриник, судді С.М.Фурсової, судді О.В. Чернової.

При секретарі судового засідання Поповій С.В.

за позовом приватного підприємства "Люксінвестбуд", м.Донецьк (ЄДРПОУ 36560393)

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Нові вікна", м.Донецьк (ЄДРПОУ 34583555)

про визнання права власності на нерухоме майно

Представники сторін:

від позивача: Косицька В.Ю., за довір.

від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство "Люксінвестбуд" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нові вікна" про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не може реалізувати свої права як власника новоутвореного майна, оскільки зміни об'єкту нерухомості було здійснено без оформлення належної дозвільної документації.

Ухвалою від 21.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/4511/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Разом з позовною заявою надано клопотання приватного підприємства "Люксінвестбуд" про направлення запитів:

до виконавчого комітету Київської районої у м.Донецьку ради щодо проведення дій по присвоєнню індивідуальної поштової адреси об'єктам нерухомості - нежитловим приміщенням, що розташовані: м.Донецьк, Київський район, вул.Університетська, на північ від магазина "Ізумруд" та знаходиться у власності приватного підприємства "Люксінвестбуд", м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Модулор" (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Дзержинського, б. 22/28 ) про проведення за рахунок позивача поточної інвентаризації нежитлових приміщень, що розташовані: м.Донецьк, Київський район, вул.Університетська, на північ від магазина "Ізумруд" та знаходиться у власності приватного підприємства "Люксінвестбуд", м.Донецьк.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2013р. судом задоволено клопотання позивача та витребувано документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представників позивача та відповідача.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався на 15 днів ухвалою господарського суду від 08.08.2013р.

Від представника позивача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.

27.08.2013р. розпорядженням голови суду справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді М.М.Гриник, судді О.В.Чернової, судді С.М.Фурсової.

25.10.2013р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати за приватним підприємством "Люксінвестбуд" (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.07.2009р. за №12661020000033497 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №432337; місцезнаходження: 83052, м.Донецьк, вул. Краснофлотська, буд.109, кв.19; ЄДРПОУ 36560393) право власності на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення (літ.А-1), загальною площею 78,90 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Донецьк, вул. Університетська, буд.56 "В". Зазначені вимоги прийнято як остаточні.

Відповідач відзив на позов не надав, ухвалу суду не виконав. Про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Рішення Донецької міської ради від 24.09.2010р. № 48/489 позивачу ПП «Люксінвестбуд» надано дозвіл на розміщення двох торгівельних павільйонів строком на 3 роки відповідно до паспорту на об'єкт обслуговування населення за умови укладення відповідного договору.

На виконання вищезазначеного рішення між Донецькою міською радою та ПП «Люксінвестбуд» 26.10.2010р. укладено договір розташування тимчасових споруд, відповідно до умов якого рада дозволила розміщення комплексу торгових павільйонів на земельній ділянці площею 98 кв.м.

За умовами вказаного договору Рада надала позивачеві дозвіл на розміщення по вулиці Університетській (біля магазину «Ізумруд») у Київському районі м. Донецька торгівельних павільйонів строком до 24.09.2013 р.

03.04.2013р. між ПП «Люксінвестбуд» та ТОВ «Нові вікна» укладено попередній договір оренди нерухомого майна - капітальної будівлі, що розташована по вул. Університетській (біля магазину «Ізумруд») у Київському районі м.Донецька.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради №271/3 від 15.10.2013р. на виконання постанови Київського районного суду м.Донецька об'єктам нерухомості - нежитловим приміщенням, які знаходяться за адресою вул..Університетська (на північ від магазину «Ізумруд») присвоєно номер 56 «в»

Згідно приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з торгівельних павільйонів у капітальну будівлю магазину без отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт. Всі вказані роботи було проведено позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об'єкт, обумовило звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на самовільно зведені торгівельні павільйони у капітальну будівлю, які розташовані по вулиці Університетській (на північ від магазину «Ізумруд») у Київському районі м. Донецька.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, враховуючи висновки звіту від 21.06.2012р. про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, господарський суд вважає позов ПП «Люксінвестбуд» таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Таким чином, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Частинами 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відсутність порушень будівельних норм і правил при здійсненні будівельних робіт з переобладнання торгівельних павільйонів у капітальну будівлю магазину випливає зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій від 21.06.2012р., за змістом якого дефектів, які знижують несучу здібність будівельних конструкцій на момент обстеження не встановлено. Технічний стан несучих будівельних конструкцій оцінюється як нормальне (стан І [1]).

За результатами проведення технічного обстеження будівельних конструкцій будівлі квіткового павільйону по вул.Університетській (перетин з проспектом Миру) в Кіївському районі м.Донецька, встановлено відповідність їх технічного стану вимогам надійної та безпечної експлуатації, та визначено, що об'єкт нерухомості може експлуатуватися за призначенням.

Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим будівлі торгівельного павільйону, оскільки за матеріалами справи цей майновий об'єкт розташований на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.

Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України, право власності на самочинно збудовану будівлю може бути визнано судом за умови надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.

Дії виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради щодо присвоєння індивідуальної поштової адреси спірним об'єктам нерухомості є ще одним доказом на підтвердження того, що власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на спірні об'єкти.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача до матеріалів справи надано не було.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. За таких обставин, якщо суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів особи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

З урахуванням приписів ст. ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , ст.. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства "Люксінвестбуд", м.Донецьк до товариство з обмеженою відповідальністю "Нові вікна " м.Донецьк про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за приватним підприємством "Люксінвестбуд" (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.07.2009р. за №12661020000033497 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №432337; місцезнаходження: 83052, м.Донецьк, вул. Краснофлотська, буд.109, кв.19; ЄДРПОУ 36560393) право власності на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення (літ.А-1), загальною площею 78,90 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Донецьк, вул. Університетська, буд.56 "В".

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя М.М. Гриник

Суддя С.М. Фурсова

Суддя О.В. Чернова