Рішення

від 05.11.2013 по справі 901/2820/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2013 Справа № 901/2820/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас»

про визнання недійсним договору

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

від позивача - Северненко Д. Л, представник, довіреність № б/н від 03.01.2013;

від відповідача - Новосад О.С., представник, довіреність № б/н від 03.07.2013.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» про визнання недійсним з моменту укладання договору №45-Д від 01.02.2011 про надання послуг з утримання будинку прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.02.2011 між сторонами був укладений договір №45-Д про надання послуг з утриманням будинку та прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги. Як вказує позивач, даний договір не відповідає типовому договору затвердженого зразка та вимогам Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 17.09.2013 представник позивача надав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору та клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Встановивши, що строк розгляду даного спору, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 22.10.2013, що випадає на період відпустки судді, клопотання позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів до 06.11.2013 включно, було задоволено.

У судовому засіданні 17.09.2013 представник відповідача надав клопотання про долучення до матеріалів справи: копії рішення Ялтинської міської ради № 798 від 11.05.1010, виписки з ЄДРПОУ, протоколу №2 від 29.01.2011 з додатком, договору №1 від 29.01.2011, акту приймання-передачі від 31.01.2011, лист Київської МДА від 08.08.2013 з Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України щодо встановлення розміру на утримання будинку мешканцами ОСББ, копії листа від 05.04.2013 №8/10-1011-13, копії постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2013, акту звірки взаєморозрахунків та структури витрат на утримання житлового комплексу.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.10.2013 представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору та письмових пояснень, в яких просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду додаткові пояснення, в яких спростовує доводи позивача та просить у позові відмовити за мотивами, що відповідач має право надавати послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Також зазначає, що спірний договір відповідає типовому, а саме - у договорі зазначені адреса, загальна площа та поверх нежитлових приміщень та квартир.

Суд долучив вищевказані документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.10.2013 судом була оголошена перерва до 05.11.2013.

Після перерви у судовому засіданні, 05.11.2013 представник відповідача надав клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, згідно з переліком, зазначеним у клопотанні.

Суд задовольнив клопотання та долучив документи до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дарсан-Палас" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (споживач) був укладений договір №45-Д про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги (надалі - Договір).

Предметом договору є надання виконавцем безпосередньо, а також із залученням спеціалізованих юридичних та фізичних осіб послуг з утримання будинку, прибудинкової території, а з боку споживача прийняття цих послуг та порядку їх оплати за встановленими тарифами (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - Об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно до ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" № 2866-III від 29.11.01 з подальшими змінами та доповненнями (надалі - Закон 2866), основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання /надалі Закон 2866/.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 7 Закону 2866, статут об'єднання має складатися відповідно до Типового статуту, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.03 за № 141 та зареєстровано в Мін'юсті України 12 грудня 2003 року за № 1155/8476.

Так, Розділом 2 Типового статуту та статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дарсан-Палас" передбачено, що: метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Завданням та предметом діяльності об'єднання є:

- належне утримання будинку та прибудинкової території;

- забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання;

- забезпечення сприяння членам об єднання в отримані житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання;

- здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до п. 2.3 Типового статуту та статуту відповідача, об'єднання має право здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 2.3 статуту відповідача передбачені права об'єднання, згідно з яким об'єднання має право відповідно до законодавства та Статуту шляхом скликання загальних зборів:

- створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати,

- приймати рішення щодо надходження та витрат коштів об'єднання,

- визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до Статуту,

- встановлювати розміри платежів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів,

- виключати зі свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків,

- брати на баланс майно об'єднання,

- здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Виходячи з аналізу статутних положень, суд дійшов висновку що за відповідачем не закріплено право безпосереднього надання послуг із утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Адже, згідно з п. 2.4 Статуту відповідач має право лише визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства, а згідно з п. 2.5 цього Статуту - вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених Законом та Статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень. Тобто об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може лише сприяти у наданні житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України про "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" у разі якщо балансоутримувачем будинку є об'єднання, рішення про форму управління приймається на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів.

У цьому випадку управління неподільним та загальним майном житлового комплексу об'єднання може здійснювати у формі:

- управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання;

- передачі всіх або частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором;

- делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації.

Форма управління неподільним та загальним майном житлового комплексу може бути змінена в будь-який час у встановленому цим Законом порядку.

Положення щодо вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи Об'єднання у разі прийняття на баланс житлового комплексу, також міститься у п.8.1. статуту відповідача, проте відповідних рішень суду надано не було, що свідчить про відсутність підстав для безпосереднього надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Більш того, пунктом 8.1 статуту відповідача встановлено, що у разі прийняття на власний баланс Об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством.

Тобто, саме статутними положеннями відповідача закріплений обов'язок укладання з власниками приміщень договорів на основі типового договору.

Такий типовий договір разом із типовим Статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України №141 від 27.08.2003 і саме ним мають бути врегульовані правовідносини між сторонами у справі /надалі Типовий договір/.

Даний Типовий договір визначає відповідача як управителя, а позивача як власника.

За приписами статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управитель - це юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 13 вказаного Закону, відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з частиною 2 статті 13 зазначеного нормативного акту, у разі передачі частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі між власником приміщення і цією юридичною особою має бути укладено окремий договір.

За приписами частини 3 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" істотними умовами договору є: найменування сторін, предмет договору, права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом, обов'язки щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг, вичерпний перелік послуг, вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу, порядок контролю та звіту сторін, наслідки невиконання умов договору, перелік форс-мажорних обставин, строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору.

Згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативних норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Тобто, послуги, що є предметом спірного договору є житлово-комунальними послугами та підпадають під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

Частиною другою цієї статті передбачено, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач та виробник. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з типовим договором.

Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів на підставі типових договорів має бути здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України в разі укладення договору на підставі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, вони лише мають право конкретизувати його умови.

Як зазначалось раніше, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (споживач), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дарсан-Палас" (виконавець), було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги від 01.02.2011, перелік послуг сторони обумовили в пункті 1.1 договору та в додатку № 1 до цього договору (аркуші справи 22-25).

Проте, судом встановлено, що зміст спірного договору відрізняється від типового договору.

Невідповідність спірного договору типовому полягає у тому, що в ньому не врегульовано та не зазначено:

- обладнання приміщень споживача;

- приміщення споживача з урахуванням розділу на житлові та нежитлові;

- кількість осіб, що мешкають у приміщеннях споживача;

- опису технічного стану приміщень;

- вартості щомісячного платежу за житлово-комунальні послуги;

- переліку житлово-комунальних послуг, тарифів та їх складових на кожну з цих послуг згідно розділу 5 Типового договору;

- про обов'язок виконавця здійснювати належну експлуатацію житлового комплексу та забезпечувати відповідні умови користування власним, неподільним та загальним майном власників.

- про проведення контролю за дотриманням власниками приміщень норм протипожежної безпеки та правил користування газовими і електроприладами (п.4.1.1. типового договору);

- про порядок здійснення ремонту загального та неподільного майна;

- про вчасне проведення підготовки житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

- інформування власника приміщення про термін відключення подачі відповідних послуг у разі виконання планових ремонтних робіт;

- про визначення вартості кожної послуги відповідно до чинного законодавства (п. 5.1. Типового договору);

- про щомісячну плату за утримання будинку встановлюється згідно рішення загальних зборів (п.п. 5 п. 5.1. Типового договору);

Натомість, п 1.5 спірного договору сторони передбачили право відповідача самостійно встановлювати тарифи на додаткові комунальні послуги

Крім цього, згідно з п. 9.9 спірного договору, він є безстроковим, хоча за умовами Типового, такий договір діє протягом одного року.

Також суд зауважує, що згідно п.п. 4 п. 4.5. Типового статуту - затвердження кошторису відноситься до виключної компетенції загальних зборів членів Об'єднання, однак відповідачем не надано належних доказів з цього приводу, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо розміру тарифів, затверджених на загальних зборах, згідно протоколу № 2 від 29 січня 2011 (а.с. 41).

Недотримання у спірному договорі умов Типового, та встановлення інших положень, як в цьому випадку, на думку суду порушує права та інтереси власника майна, зокрема, внаслідок самоусунення ОСББ від виконання покладених на нього обов'язків та суттєвого звуження обсягу прав власника.

Приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарського компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України пов'язує недійсність договору, як одного з видів правочинів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має відповідати вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України, на момент його укладення.

Оскільки спірний договір не відповідає вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України через невідповідність його вимогам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" з підстав, наведених вище, а також статутним положенням відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з цим, суд не може погодитись з доводами позивача щодо відсутності повноважень голови правління Об'єднання на самостійне укладання спірного договору, оскільки дані повноваження визначені саме п. 4.7. Типового статуту

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору № 45-Д від 01.02.2011, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дарсан-Палас" - підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача згідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.11.2013 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладання договір №45-Д від 01.02.2011 про надання послуг з утримання будинку прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (ідентифікаційний код 25135942) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» (ідентифікаційний код 37110608).

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1147,00 грн.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І. Куртлушаєв