Рішення

від 05.11.2013 по справі 901/3161/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2013 Справа № 901/3161/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ»

(пр. Відрадний, 95-ю, м. Київ, 03061)

(вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв. 13, м. Київ, 01042)

до фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни

(вул. Героїв Підпільщиків, 10, кв. 18, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300)

про стягнення 102 328.65 грн.

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни

(вул. Героїв Підпільщіків, 10, кв. 187, см. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ»

(пр. Відрадний, 95-ю, м. Київ, 03061)

(вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв. 13, м. Київ, 01042)

про стягнення 118534.44 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Варшані Дмитро Степанович, представник, довіреність № 16/09/13-1 від 16.09.2013, ТОВ «Газвантаж»;

Від відповідача: Майданік Петро Андрійович, довіреність від 14.12.2012, адвокат, ФОП Гуртова Тетяна Ігорівна;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Гуртової Т.І. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 90 503.89 грн., пеню у розмірі 9 590.86 грн. та 3% річних у розмірі 2 233.90 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року в частині своєчасної та повної оплати вартості товару та обґрунтовані посиланнями на статті 611, 625, 1011 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 07 жовтня 2013 року представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якій він просить суд стягнути з відповідача витрати, що пов'язані із забезпеченням явки представника позивача до судового засідання в розмірі 1 873.00 грн. (а.с. 95), яка ухвалою господарського суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року від представника позивача за первісним позовом також надійшла заява про стягнення з відповідача суми судових витрат у сумі 806.89 грн., що пов'язані з явкою до суду представника (а.с. 129-130).

У судовому засіданні 05 листопада 2013 року представник позивача надав заяву, якою просив суд також додатково стягнути з відповідача суму судових витрат позивача у сумі 1284.66 грн., що пов'язані з явкою до суду його представника (т. 1, а.с. 230).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача факт наявності у нього обов'язку погасити заборгованість перед позивачем не оспорював, однак у відзиві на позов зазначив, що між сторонами у справі під час виконання договору комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року виникли взаємні зобов'язання, за якими повинен бути здійснений взаємозалік існуючих заборгованостей (а.с. 85-91).

07 жовтня 2013 року до канцелярії господарського суду АР Крим від фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 59 267.22 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - прибутку, неотриманого від реалізації непоставленого з вини ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» товару та 59 267.22 грн. штрафних санкцій (а.с. 25-31), яку ухвалою господарського суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року прийнято до сумісного розгляду із позовною заявою ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» до фізичної особи-підприємця Гуртової Т.І. про стягнення 102 328.65 грн. (т. 1, а.с. 109-110).

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гуртової Т.І. за зустрічним позовом вмотивовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року в частині своєчасної поставки товару, що зумовило зупинку діяльності автозаправки, та обґрунтовані посиланнями на статті 611, 1011 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечував, посилаючись на відсутність в договорі комісії будь - яких умов щодо строків поставки, на порушення яких посилався позивач за зустрічним позовом (а.с. 116-118) .

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

16 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (комітент) та фізичною особою-підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною (комісіонер) укладений договір комісії № 16/07/09-К (т. 1, а.с. 6-10).

Відповідно до пункту 1.1 договору комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату здійснювати від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, угоди з продажу скрапленого вуглеводного газу, названого в подальшому товар.

Конкретні умови угод, кількість, якість та ціна продажу товару, а також інші умови та вказівки комітента передбачаються в додатках до даного договору, та письмових повідомленнях (вказівках) комітента, що видані у відповідності із пунктом 3.1 цього договору та становлять його невід'ємну частину (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі - продажу з третьою особою (надалі покупець).

При вчиненні відповідних правочинів із третіми особами щодо продажу товару комісіонер зобов'язаний діяти в інтересах комітента, на умовах, що є найбільш вигідними для нього, та відповідно до його вказівок, беручи до уваги звичаї ділового обороту та вимоги, що звичайно ставляться (пункт 1.4 договору).

Відповідно до статті 1.5 договору товар, переданий комісіонеру, а також кошти, отримані від його реалізації, є власністю комітента на підставі статті 1018 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору визначено, що комітент у відповідності до умов даного договору зобов'язаний доставляти товар комісіонеру за свій рахунок на місце реалізації за адресою: АР Крим, Первомайський район, с. Войково, автодорога Херсон - Красноперекопськ - Сімферополь 189+600 км, зліва, та прийняти звіт комісіонера, розглянути і затвердити його протягом 2 календарних днів після одержання звіту. У разі незгоди комітента із наданим йому звітом комісіонера сторони вирішують розбіжності, що виникли між ними, протягом 3 календарних днів.

Згідно з пунктом 2.1.3 договору за належне виконання комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим договором комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату в розмірі, зазначеному в пункті 3.3 договору та в порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору комісіонер у відповідності з умовами даного договору зобов'язаний провести самостійно, на свій ризик та під свою відповідальність необхідну комерційно - маркетингову роботу, знайти покупця на товар комітента, провести всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі - продажу у відповідності до вказівок комітента і на найбільш вигідних для нього умовах за ціною, яка письмово погоджена з комітентом. Комітент не несе відповідальності за таку комерційно - маркетингову діяльність комісіонера.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна продажу товару, яка формується на підставі кон'юнктури ринку і споживчої вартості товару, встановлюється комітентом та доводиться до відома комісіонера листами (поштою, факсом), підписаними уповноваженою особою комітента та скріпленими печаткою. Вказівка комітента вступає в дію з моменту її отримання комісіонером і є обов'язковою для виконання комісіонером.

Згідно з пунктом 3.2 договору розрахунки за реалізований товар проводяться комісіонером протягом 3 банківських днів після затвердження комітентом звіту комісіонера, наданого у відповідності до пункту 2.2.8 даного договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок комітента, зазначений у даному договорі. Відмітка банку комісіонера про проведення платіжного документа є підставою для визнання виконання зобов'язань комісіонером перед комітентом.

Відповідно до пункту 3.3 договору комітент сплачує комісіонеру за належне виконання його безпосередніх обов'язків за цим договором винагороду в розмірі 0.20 грн. за один реалізований літр товару з урахуванням ПДВ.

У випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за реалізований товар, згідно з пунктом 3.2 даного договору, комісіонер виплачує комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму реалізованого товару за кожний день прострочення (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що при несвоєчасній доставці товару комісіонеру, що мало за наслідок зупинку АГЗП терміном більше однієї доби, комітент сплачує комісіонеру штраф в розмірі середньодобового прибутку останнього від реалізації газу. Розрахунок середньодобового прибутку комісіонера проводиться останні 14 календарних днів на підставі пункту 3.3 даного договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору сторони зобов'язані компенсувати одна одній збитки, які виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов даного договору в повному обсязі, в тому числі недоотриману вигоду незалежно від вжиття іншою стороною будь - яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.

Згідно з пунктом 4.4 договору сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.5 договору сплата стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16 липня 2014 року (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 8.3 доповнення і зміни в даний договір, а також інші угоди, що стосуються даного договору можуть бути прийняті за взаємною згодою сторін та повинні бути оформлені в письмовому вигляді і набирають сили з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 8.4 договору).

Додатковою угодою № 1/2010 від 01 березня 2010 року пункт 3.3 договору комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року було викладено в наступній редакції: «комітент сплачує комісіонеру за належне виконання його безпосередніх обов'язків за цим договором винагороду в розмірі 0.35 грн. за один реалізований літр товару з урахуванням ПДВ». Решту статей договору залишено без змін (т. 1, а.с. 11).

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу газ на загальну суму 212 800.01 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 08/2012 від 31 серпня 2012 року та № 30/12 від 30 вересня 2012 року та підписаними сторонами звітами комісіонера (т. 1, а.с. 55-83, 227-228).

20 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною (боржник) укладено угоду про припинення зобов'язань зарахуванням (а.с. 38).

Відповідно до пункту 1.1 угоди сторони підтвердили одна одній, що між ними виникли такі зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав : а) вимога кредитора щодо виконання договору комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року (надалі - договір), згідно з яким боржник повинен сплатити кредитору 134 451.00 грн. за реалізацію скрапленого газу; б) вимога боржника щодо виконання пункту 2.1.3 договору, згідно з яким кредитор повинен сплатити боржнику 36 947.11 грн. комісійної винагороди за реалізацію скрапленого газу.

Згідно з пунктом 1.2 угоди відповідно до заяви боржника (лист № 19/11/12-1 від 19 листопада 2012 року) та правил статті 601 Цивільного кодексу України вимога кредитора в сумі 134 451.00 грн. погашається зустрічною вимогою боржника на суму 36 947.11 грн., одночасно зобов'язання кредитора, щодо сплати боргу в сумі 36 947.11 грн. боржнику за договором припиняється.

Пунктом 1.3 угоди сторони визначили, що станом на 20 листопада 2012 року заборгованість боржника перед кредитором за договором зменшується та становить 97 503.89 грн..

Відповідно до пункту 4.1 договору ця угода набирає чинності з дня її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Також, 01 грудня 2012 року між сторонами у справі було підписано акт звірки, яким було визначено, що станом на 01 грудня 2012 року у ФОП Гуртової Т.І. перед ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» залишилася непогашеною заборгованість в сумі 97 503.89 грн. (т.1, а.с. 15).

В подальшому відповідачем за первісним позовом було частково її погашено, у зв'язку з чим несплаченими залишилася сума 90 503.89 грн..

Позивач претензією від 02 серпня 2013 року № 02/08/13-1 вимагав від ФОП Гуртової Т.І сплати заборгованості (т.1, а.с. 16).

У відповідь на вказану вимогу ФОП Гуртова Т.І. направила ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» претензію від 02 вересня 2013 року, в якій зазначила, що з вимогами товариства, викладеними в претензії, не погоджується через несвоєчасну поставку газу останнім, у зв'язку з чим вимагає сплати збитків та штрафних санкцій. Також зазначила, що питання щодо урегулювання спірних правовідносин повинні бути вирішені шляхом взаємозаліку цивільно - правових претензій (а.с. 40-45).

Недосягнення згоди щодо врегулювання взаємних претензій з'явилося підставою для звернення сторін до господарського суду АР Крим із первісним та зустрічними позовами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором комісії, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 69 Цивільного кодексу України.

Так, позивач за первісним позовом вимагає стягнення з відповідача заборгованості за газ, поставлений для реалізації згідно умов договору комісії.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вже зазначалося, 16 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (комітент) та фізичною особою-підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною (комісіонер) укладений договір комісії № 16/07/09-К, відповідно до пункту 1.1 якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату здійснювати від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, угоди з продажу скрапленого вуглеводного газу (т.1, а.с. 6-10).

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу газ на загальну суму 212 800.01 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 08/2012 від 31 серпня 2012 року та № 30/12 від 30 вересня 2012 року та підписаними сторонами звітами комісіонера (т. 1, а.с. 55-83, 227-228).

Відповідно до частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

20 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною (боржник) укладено угоду про припинення зобов'язань зарахуванням (т.1, а.с. 38).

Пунктом 1.3 угоди сторони визначили, що станом на 20 листопада 2012 року заборгованість боржника перед кредитором за договором зменшується та становить 97 503.89 грн..

Як стверджує позивач, відповідачем борг був частково погашений, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в сумі 90 503.89 грн., проти наявності якої під час судового розгляду справи представник відповідача не заперечує.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в повному обсязі під час розгляду справи сторонами не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність доказів оплати заборгованості, суд вбачає правові підстави для стягнення з фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни заборгованості за договором комісії в сумі 90 503.89 грн..

Одночасно, суд вважає неспроможними твердження представника відповідача про наявність підстав для звільнення ФОП Гуртової Т.І. від обов'язку сплатити дану заборгованість з огляду на наявність заборгованості ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» перед нею, яка склалася зі збитків, завданих комітентом комісіонерові.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Так, необхідною умовою можливості застосування інституту зарахування є наявність факту існування двох однорідних зобов'язань.

Однак, факту наявності порушеного ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» грошового зобов'язання перед ФОП Гуртовою Т.І. суду доведено не було.

Також не було наведено і обґрунтування розміру сум, нарахованих ФОП Гуртовою Т.І..

Вказане виключає можливість застосування порядку, передбаченого статтею 601 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин та припинення зобов'язання відповідача в частині оплати отриманого та реалізованого товару з підстав, наведених його представником.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 233.90 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 06 грудня 2012 року по 19 вересня 2013 року.

Так, представник позивача пояснив, що початок періоду нарахування 3% річних визначений ним 06 грудня 2012 року, виходячи від дати підписаного сторонами у справі акту звірки взаєморозрахунків від 01 грудня 2012 року зі спливом п'ятиденного строку.

Представник відповідача, дослідивши розрахунок позивача 3% та пені, підтвердив порядок оплати ним заборгованості, згідно відомостей, відображених у розрахунку позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, визначений позивачем, складає 2 203.34 грн. (а.с. 246-250, т.1), а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 30.50 грн. слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9590.86 грн. за період з 06 грудня 2012 року по 19 вересня 2013 року.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.1 договору у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за реалізований товар, згідно з пунктом 3.2 даного договору, комісіонер виплачує комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму реалізованого товару за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розрахунок пені здійснено ним із порушенням приписів, визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, при здійсненні перерахунку судом (а.с.244-245, т.1) було встановлено, що сума пені за період з 06 грудня 2012 року по 04 червня 2013 року складає 7 001.96 грн. Отже, в стягненні 2 588.90 грн. слід відмовити.

Таким чином, первісний позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим судові витрати, що складаються зі сплати судового збору, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, позивачем також до складу судових витрат було віднесено такі, що пов'язані з явкою до суду його представника.

Так, представником позивача було надано суду відповідні заяви, у яких він просив відшкодувати витрати, понесені ним, у зв'язку із придбанням квитків на літак та поїзд, всього на суму 3 964.55 грн. (а.с. 95, 129, 230, т. 1).

В обґрунтування ним було також надано докази на підтвердження таких витрат (а.с. 96, 130, 231, т. 1).

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 встановлено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Так, ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013р., 01.10.2013р., 14.10.2013р., 23.10.2013р. явку сторін було визнано обов'язковою (а.с. 1, 110, 225).

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 встановлено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг ; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, дослідивши докази, подані представником позивача на підтвердження його витрат на подорож, а також враховуючи те, що явку представника позивача було визнано судом обов'язковою, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних із проїздом залізнодорожнім транспортом в сумі 2091.55 грн. (806.89 грн.+ 1284.66 грн.).

Стосовно витрат, пов'язаних із явкою представника до судового засідання 07 жовтня 2013 року (а.с. 95-96, т. 1), то суд не вважає підставним та обґрунтованим використання такого виду транспорту як літак, а також враховуючи відсутність доказів необхідності користування таким різновидом транспорту поряд із більш економічним як поїзд.

Разом з тим, враховуючи те, що місцезнаходженням позивача є місто Київ, у зв'язку з чим у будь - якому випадку його представник був вимушений нести витрати, пов'язані із прибуттям до судового засідання, суд вбачає підстави відшкодування таких витрат в розмірі, що дорівнює мінімальний розмір квитка на залізнодорожній транспорт в сумі 806.89 грн..

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати, пов'язані із забезпеченням явки представника позивача до судових засідань в сумі 2 898.44 грн. (806.89+1284.66+806.89=2898.44 грн.).

Разом із тим, не підлягають задоволенню вимоги ФОП Гуртової Т.І. за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

Так, позивач за зустрічним позовом вимагає стягнення з ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» 59 267.22 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - прибутку, не отриманого від реалізації непоставленого товару, та 59 267.22 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гуртової Т.І. за зустрічним позовом вмотивовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року в частині своєчасної поставки товару та обґрунтовані посиланнями на статті 611, 1011 Цивільного кодексу України.

Так, позивач за зустрічним позовом посилається на порушення комітентом строків поставки товару, що спричинило зупинення роботи АЗС, належній Гуртовій Т.І., більш, ніж на одну добу.

Вказане, не думку їх представника, є підставою для виникнення у комітента обов'язку щодо сплати комітентові штрафу, нарахованого в порядку пунктів 4.2 та 4.3 договору, укладеного між сторонами.

Однак, суд визнав такі вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

До умов, які можуть бути погоджені сторонами договору комісії, зокрема, належать умови щодо визначення строку виконання договору.

Так, з аналізу тексту договору комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року вбачається, що у ньому відсутні будь - які умови, що встановлюють строки поставки товару на реалізацію комісіонера або відповідний обов'язок комітенту.

Крім того, ані в договорі комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року, ані в додаткових угодах та додатках до нього не встановленого жодного графіку (терміну) здійснення ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» поставок газу на АГЗП ФОП Гуртової Т.І..

Якщо строк договору комісії не встановлений, слід застосовувати частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, за якою кредитор має право вимагати виконання у будь-який час, а боржник має виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом було повідомлено, що претензії щодо несвоєчасної поставки товару відповідачу, ТОВ «ГАЗВАНТАЖ», не виставлялись.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи, що доказів вжиття таких заходів представником позивача за зустрічним позовом суду надано не було, підстави для стягнення збитків, на думку суду, відсутні.

Щодо посилань представника відповідача на те, що несвоєчасною слід вважати поставку, коли АЗС не працювала більш, ніж 1 добу, як це визначено у пункті 4.2 договору, - суд вважає їх неспроможними, оскільки доказів зупинення праці АЗС на вимогу суду надано також не було.

Неспроможними також є посилання представника ФОП Гуртової Т.І. на те, що зі звітів комісіонера вбачається, коли і в якій кількості залишився товар, що, за його висновком, тягне обов'язок комітента поставити його.

Суд вважає такі висновки хибними та такими, що суперечать змісту зобов'язань, визначених сторонами у договорі.

Одночасно, судом було встановлено, що зміст договору не містить заборони комісіонерові укладати договори на поставку аналогічного виду товару із іншими комітентами.

На запит суду представником ФОП Гуртової Т.І. було підтверджено, що такі договори позивачем за зустрічним позовом укладались.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків доведеним повинен бути факт порушення винною стороною свого обов'язку за договором.

Так, оскільки порушення ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» своїх обов'язків за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року ФОП Гуртовою Т.І. суду не доведено, правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків відсутні.

Одночасно, враховуючи недоведеність тверджень представника позивача за зустрічним позовом про зупинення праці АЗС з вини ТОВ «ГАЗВАНТАЖ», суд не погоджується із розрахунками штрафу, проведеними представником ФОП Гуртової Т.І..

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати, понесені у зв'язку з поданням зустрічного позову, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача за ним.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни (вул. Героїв Підпільщиків, 10, кв. 18, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300, ідентифікаційний номер 2637510228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (пр. Відрадний, 95-ю, м. Київ, 03061; вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв. 13, м. Київ, 01042, р/р26003052705861 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 300711, ЄДРПОУ 34349327) 90 503.89 грн. боргу, пеню в сумі 7 001.96 грн., 3% річних в сумі 2 203.34 грн., 1994.18 грн. судового збору та 2898.44 грн. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні з фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» пені в сумі 2 588.90 грн., 3% річних в сумі 30.50 грн. та 1066.11 грн. судових витрат - відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська