Постанова

від 28.01.2014 по справі 901/3161/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 901/3161/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Газвантаж")

відповідача - не з'явився ( фізична особа підприємець Гуртова Тетяна Ігорівна)

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 05 листопада 2013 року у справі №901/3161/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" (пр. Відрадний, 95-ю,Київ 61,03061)

до фізичної особи-підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни (вул. Героїв Підпільщиків, 10, кв.18,Первомайське,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)

про стягнення 102328,65 грн.; за зустрічним позовом про стягнення 118534,44 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (далі - ТОВ „ГАЗВАНТАЖ", позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни (далі - ФОП Гуртова Т.І., відповідач), в якому просило стягнути з останньої заборгованість у розмірі 90 503,89 грн., пеню у розмірі 9 590,86 грн. та 3% річних у розмірі 2 233,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року в частині своєчасної та повної оплати вартості товару та обґрунтовані посиланнями на статті 611, 625, 1011 Цивільного кодексу України.

Заявами від 07.10.2013, від 22.10.2013 та 05.11.2013 ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" просив суд стягнути з відповідача витрати, що пов'язані із забезпеченням явки його представника до судових засідань в розмірах 1 873,00 грн., 806,89 та 1284,66 грн. відповідно (том 1, а.с. 95, 129-130, 230).

Фізичною особою - підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною було подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» 59 267,22 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - прибутку, неотриманого від реалізації непоставленого з вини останнього товару та 59 267,22 грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 25-31), яку ухвалою господарського суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року прийнято до сумісного розгляду із позовною заявою ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» до фізичної особи-підприємця Гуртової Т.І. про стягнення 102 328,65 грн. (т. 1, а.с. 109-110).

Позовні вимоги зустрічного позову мотивовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором комісії № 16/07/09-К від 16 липня 2009 року в частині своєчасної поставки товару, що зумовило зупинку діяльності автозаправки, та обґрунтовані посиланнями на статті 611 , 1011 Цивільного кодексу України .

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2013 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» 90 503,89 грн. боргу, пеню в сумі 7 001,96 грн., 3% річних в сумі 2 203,34 грн., 1994,18 грн. судового збору та 2898,44 грн. судових витрат. У стягненні за первісним позовом пені в сумі 2 588,90 грн., 3% річних в сумі 30,50 грн. та 1066,11 грн. судових витрат відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Задовольняючи частково первісний позов, суд послався на відсутність доказів сплати ФОП Гуртовою Т.І. заборгованості в заявленому у позові розмірі, неможливість припинення зобов'язання перед позивачем за цими вимогами зарахуванням зустрічних однорідних вимог через відсутність факту наявності порушеного ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" грошового зобов'язання перед ФОП Гуртовою Т.І. Часткове задоволення вимог про стягнення 3% річних та пені судом першої інстанції відбулось через допущені позивачем порушення при їх розрахунку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із відсутності в укладеному сторонами Договору комісії № 16/07/09-К від 16.07.2009 умов, що встановлюють строки поставки товару на реалізацію комісіонера або відповідний обов'язок комітенту, відсутністю в Договорі, його додаткових угодах та додатках жодного графіку (терміну) здійснення поставок газу, а також відсутністю жодної претензії позивача за зустрічним позовом щодо несвоєчасної поставки товару та ненаданням суду доказів зупинення роботи АЗС.

Не погодившись з судовим актом суду першої інстанції, фізична особа - підприємець Гуртова Тетяна Ігорівна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2013 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» 59267,22 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди-прибутку, неотриманого від реалізації непоставленого з вини товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» товару та 59267,22 грн. штрафних санкцій, ухвалити у справі нове рішення про задоволення цих вимог, покласти витрати по справі судового збору в сумі 2046,57 грн. на товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ».

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийняття рішення по справі норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд при розгляді справи по суті не прийняв до уваги її зустрічні вимоги про стягнення збитків та штрафних санкцій, які в повному обсязі шляхом взаємозаліку перекривають первісні позовні вимоги, заявлені до неї ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" Також в апеляційній скарзі її заявник наводить обґрунтування зустрічних позовних вимог положеннями пунктів 1.1, 2.1, 2.1.4, 3.3, 4.2 - 4.5, укладеного між сторонами у справі Договору комісії № 16/07/09-К від 16.07.2009 та статтями 22, 549, 612, 623, 1011- 1013 Цивільного кодексу України, наводить їх розрахунок.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою від 26 листопада 2013 апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Волкова К.В. та Гонтаря В.І

06.12.2013 до канцелярії суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 09 грудня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався за клопотанням заявника останньої.

За розпорядженням секретаря судової палати від 14.01.2014 суддя Борисова Ю.В. у зв'язку із відпусткою замінена на суддю Балюкову К.Г., яку призначено головуючою судової колегії.

Ухвалою від 14.01.2014 року розгляд справи був відкладений через нез'явлення представників сторін.

На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати від 28.01.2014 суддя Волков К.В. у складі колегії у зв'язку із його відпусткою замінений на суддю Плута В.М.

Представники сторін у судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності таких представників, тим більше, що відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗВАНТАЖ» (комітент) та фізичною особою-підприємцем Гуртовою Тетяною Ігорівною (комісіонер) був укладений договір комісії № 16/07/09-К (далі - Договір, том 1, а.с. 6-10).

Комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату здійснювати від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, угоди з продажу скрапленого вуглеводного газу, названого в подальшому товар (пункт 1.1 Договору).

Даних про припинення, розірвання або визнання недійсним Договору матеріали справи не містять.

Згідно пункту 1.2 Договору конкретні умови угод, кількість, якість та ціна продажу товару, а також інші умови та вказівки комітента передбачаються в додатках до даного договору, та письмових повідомленнях (вказівках) комітента, що видані у відповідності із пунктом 3.1 цього договору та становлять його невід'ємну частину.

Відповідно з пунктом 1.3 Договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі - продажу з третьою особою (надалі покупець).

При вчиненні відповідних правочинів із третіми особами щодо продажу товару комісіонер зобов'язаний діяти в інтересах комітента, на умовах, що є найбільш вигідними для нього, та відповідно до його вказівок, беручи до уваги звичаї ділового обороту та вимоги, що звичайно ставляться (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору товар, переданий комісіонеру, а також кошти, отримані від його реалізації, є власністю комітента на підставі статті 1018 Цивільного кодексу України .

Положеннями пунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору визначено, що комітент у відповідності до умов даного договору зобов'язаний доставляти товар комісіонеру за свій рахунок на місце реалізації за адресою: АР Крим, Первомайський район, с. Войково, автодорога Херсон - Красноперекопськ - Сімферополь 189+600 км, зліва, та прийняти звіт комісіонера, розглянути і затвердити його протягом 2 календарних днів після одержання звіту. У разі незгоди комітента із наданим йому звітом комісіонера сторони вирішують розбіжності, що виникли між ними, протягом 3 календарних днів.

Пунктом 2.1.3 Договору сторони узгодили, що за належне виконання комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим договором комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату в розмірі, зазначеному в пункті 3.3 договору та в порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору комісіонер у відповідності з умовами даного договору зобов'язаний провести самостійно, на свій ризик та під свою відповідальність необхідну комерційно - маркетингову роботу, знайти покупця на товар комітента, провести всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі - продажу у відповідності до вказівок комітента і на найбільш вигідних для нього умовах за ціною, яка письмово погоджена з комітентом. Комітент не несе відповідальності за таку комерційно - маркетингову діяльність комісіонера.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна продажу товару, яка формується на підставі кон'юнктури ринку і споживчої вартості товару, встановлюється комітентом та доводиться до відома комісіонера листами (поштою, факсом), підписаними уповноваженою особою комітента та скріпленими печаткою. Вказівка комітента вступає в дію з моменту її отримання комісіонером і є обов'язковою для виконання комісіонером.

Розрахунки за реалізований товар проводяться комісіонером протягом 3 банківських днів після затвердження комітентом звіту комісіонера, наданого у відповідності до пункту 2.2.8 даного договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок комітента, зазначений у даному договорі. Відмітка банку комісіонера про проведення платіжного документа є підставою для визнання виконання зобов'язань комісіонером перед комітентом (пункт 3.2 Договору) .

Згідно з пунктом 3.3 Договору комітент сплачує комісіонеру за належне виконання його безпосередніх обов'язків за цим договором винагороду в розмірі 0,20 грн. за один реалізований літр товару з урахуванням ПДВ.

У випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за реалізований товар, згідно з пунктом 3.2 даного Договору, комісіонер виплачує комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму реалізованого товару за кожний день прострочення (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що при несвоєчасній доставці товару комісіонеру, що мало за наслідок зупинку АГЗП терміном більше однієї доби, комітент сплачує комісіонеру штраф в розмірі середньодобового прибутку останнього від реалізації газу. Розрахунок середньодобового прибутку комісіонера проводиться останні 14 календарних днів на підставі пункту 3.3 даного договору.

Згідно пункту 4.3 Договору сторони зобов'язані компенсувати одна одній збитки, які виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов даного договору в повному обсязі, в тому числі недоотриману вигоду незалежно від вжиття іншою стороною будь - яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що сплата стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.5 Договору сплата стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

На підставі пункту 8,1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16 липня 2014 року.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що доповнення і зміни в даний договір, а також інші угоди, що стосуються даного договору можуть бути прийняті за взаємною згодою сторін та повинні бути оформлені в письмовому вигляді і набирають сили з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

Зміни у Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 8.4 Договору).

Додатковою угодою № 1/2010 від 01 березня 2010 року пункт 3.3 Договору було викладено в наступній редакції: «комітент сплачує комісіонеру за належне виконання його безпосередніх обов'язків за цим договором винагороду в розмірі 0,35 грн. за один реалізований літр товару з урахуванням ПДВ». Решту статей Договору залишено без змін (т. 1, а.с. 11).

Видатковими накладними № 08/2012 від 31 серпня 2012 року та № 30/12 від 30 вересня 2012 року, підписаними та скріпленими печатками сторін, а також підписаними сторонами звітами комісіонера підтверджується відвантаження ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" та прийняття ФОП Гуртовою Т.І. з подальшою реалізацію останньою скрапленого газу на загальну суму 212 800,01 грн.( том 1, а.с. 55-83, 227-228).

20 листопада 2012 року між ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» (кредитор) та ФОП Гуртовою Т.І. (боржник) укладено угоду про припинення зобов'язань зарахуванням на підстав статті 601 Цивільного кодексу України (том 1, а.с. 38), згідно з якою вимога Кредитора в сумі 134451,00 грн. погашається зустрічною вимогою Боржника на суму 36947,11 грн., одночасно зобов'язання Кредитора, щодо сплати боргу в сумі 36 947,11 грн. боржнику за договором припиняється.

Одночасно, пунктом 1.3 зазначеної угоди сторони визначили, що станом на 20 листопада 2012 року заборгованість боржника перед кредитором за договором зменшується та становить 97 503,89 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Угоди, вона набирає чинності з дня її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Крім того, 01 грудня 2012 року сторонами у справі був підписаний акт звірки, яким було визначено, що станом на 01 грудня 2012 року у ФОП Гуртової Т.І. перед ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» залишилася непогашеною заборгованість в сумі 97 503,89 грн. (том.1, а.с. 15).

Внаслідок подальшого часткового погашення вказаної заборгованості відповідачем за первісним позовом, несплаченою залишилася сума 90 503,89 грн.

02 серпня 2013 року ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" направив ФОП Гуртовій Т.І претензію № 02/08/13-1, в якій вимагав останню сплатити існуючу заборгованість (том 1, а.с. 16).

У відповідь на вказану претензію, ФОП Гуртова Т.І. направила 02 вересня 2013 року ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» свою претензію, в якій з вимогами ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" не погодилась через несвоєчасну поставку газу останнім, у зв'язку з чим вимагала сплати їй збитків та штрафних санкцій. Також ФОП Гуртова Т.І. зазначала, що питання щодо урегулювання спірних правовідносин повинні бути вирішені шляхом взаємозаліку цивільно - правових претензій (том 1, а.с. 40-45).

Відсутність у сторін за Договором згоди щодо врегулювання взаємних претензій слугувало підставою для їх звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим відповідно із первісним та зустрічними позовами.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору комісії, які регулюються главою 69 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Аналізуючи зміст Договору сторін, судова колегія вважає, що за своєю правовою природою він є договором комісії, згідно якого, за визначенням закріпленим у статті 1011 Цивільного кодексу України, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента

Так, згідно умов пункту 1.1. Договору сторін від 16.07.2009 комісіонер (ФОП Гуртова Т.І.) зобов'язався за дорученням комітента (ТОВ „ГАЗВАНТАЖ") за плату здійснювати від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, угоди з продажу скрапленого вуглеводного газу.

Письмовими доказами, а саме: видатковими накладними № 08/2012 від 31 серпня 2012 року та № 30/12 від 30 вересня 2012 року та підписаними сторонами звітами комісіонера (том 1,а.с. 55-83, 227-228), які відповідають вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України, підтверджено виконання ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" умов Договору з доставці газу Комісіонеру на загальну суму 212 800,01 грн.

Згідно положень частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Пунктом 1.3 укладеної сторонами Угоди від 20.02.2012 про припинення зобов'язань зарахуванням (том 1,а.с. 38), сторонами Договору було визначено, що в результаті взаємозаліку заборгованість Боржника (ФОП Гуртової Т.І.) перед Кредитом (ТОВ ГАЗВАНТАЖ" ) за Договором станом на 20.02.2012 становить 97 503,89 грн.

Внаслідок часткового погашення вказаної заборгованості, відповідно до позиції позивача у первісному позові, несплаченою ФОП Гуртовою Т.І. залишилась заборгованість у сумі 90 503,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи наявність заборгованості перед позивачем за первісним позовом у сумі 90 503,89 грн. відповідач за таким позовом в суді першої інстанції не оспорювала, висунувши зустрічні позовні вимоги про стягнення на її користь штрафу та відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди з метою їх взаємозаліку з первісними.

Отже, заперечень по суті заявленого первісного позову ФОП Гуртова Т.І. в суді першої інстанції не мала, розмір заборгованості, 3% річних та пені нею не оспорювався, відповідні доводи відсутні й в апеляційній скарзі, згідно якої рішення суду в частині задоволення первісного позову не оскаржується.

Позивач за первісним позовом у своєму позові вимагав стягнення з відповідача заборгованості за газ, поставлений для реалізації згідно умов договору комісії в суму 90503,89 грн., пені в розмірі 9590,86 грн. та 3% річних в розмірі 2233,90 грн.

Наявні в матеріалах справи письмові докази наявності заборгованості та положення статей 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості виконання Договору, а також відсутність з боку ФОП Гуртової Т.І. доказів погашення заявленої у позові заборгованості, обґрунтовано стали підставами для задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості в сумі 90503,89 грн., з чим погоджується судова колегія.

Також обґрунтовано були задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 7001,96 грн. за період з 06 грудня 2012 року по 04 червня 2013 року та 3% річних в сумі 2203,34 грн. за період з 06 грудня 2012 року по 19 вересня 2013 року, як доведені та засновані на положеннях Договору сторін (пункти 4.1 та 3.2) та положеннях законодавства (частині перші статей 546 та 548 та частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 30,50 грн. через допущені помилки в розрахунку позивача та у стягненні пені в сумі 2588,90 грн. внаслідок нарахування її позивачем за період понад шість місяців, що є порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, судовою колегією визнається правильною.

Як вже зазначалось, доводи апеляційної скарги зводяться до неприйняття, на думку її заявника, до уваги судом першої інстанції при розгляді справи по суті зустрічних вимог ФОП Гуртової Т.І. про стягнення на її користь з ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" збитків та штрафних санкцій, які в повному обсязі шляхом взаємозаліку перекривають первісні позовні вимоги.

Стосовно цих доводів судова колегія вбачає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків доведеним повинен бути факт порушення винною стороною свого обов'язку за договором.

У своєму зустрічному позові ФОП Гуртова Т.І. вимагає стягнення з ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» 59 267,22 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - прибутку, не отриманого від реалізації непоставленого товару, та 59 267,22 грн. штрафних санкцій, які мотивовані порушенням ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної поставки товару з посиланнями на статті 611 , 1011 Цивільного кодексу України .

Порушення умов Договору відповідачем, ФОП Гуртова Т.І. пов'язує з порушенням ТОВ „ГАЗВАНТАЖ", як комітентом, строків поставки товару - скрапленого вуглеводного газу, що спричинило зупинення роботи АЗС, належній Гуртовій Т.І., більш ніж на одну добу, що, на думку останньої, є підставою для виникнення у комітента обов'язку зі сплати комітентові штрафу, нарахованого в порядку пунктів 4.2 та 4.3 Договору сторін.

Виходячи з заявлених зустрічних позовних вимог, дослідженню судом підлягає питання строків доставки газу ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" ФОП Гуртовій Т.І. в контексті договірних відносин сторін.

Проте, з тексту Договору вбачається, що у ньому відсутні будь-які умови, що встановлюють строки доставки товару на реалізацію комісіонера або відповідний обов'язок комітенту. При цьому, в Договорі, а також в додаткових угодах та додатках до нього не наведено ані графіку, ані в будь-який інший спосіб не визначені строки (терміни) здійснення ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» доставки газу на АГЗП ФОП Гуртової Т.І.

При цьому, строки доставки товару (газу) не віднесені до істотних умов договорів такого виду як договори комісії, оскільки відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Незважаючи на відсутність умов щодо строків доставки газу в Договорі сторін, при визначенні таких строків, сторонами могли бути застосовані положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України . Згідно вказаної норми, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час, а боржник має виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, в матеріалах справи відсутні листи, або інші звернення ФОП Гуртової Т.І. до контрагента за Договором з питань доставки їй товару для реалізації.

Згідно частині 4 статті 623 Цивільного кодексу України , при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Представником позивача за зустрічним позовом суду першої інстанції надавались пояснення про ненаправлення претензій щодо недоставки або несвоєчасної доставки позивачці товару ТОВ «ГАЗВАНТАЖ».

Викладене свідчить про відсутність доказів вжиття ФОП Гуртовою Т.І. заходів з доставки ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" газу на свою АЗС. Крім того, зміст Договору не містить заборони комісіонерові укладати договори на поставку аналогічного виду товару із іншими комітентами.

Також з боку позивача за зустрічним позовом відсутні докази припинення роботи належної їй АЗС більш, ніж на добу, внаслідок чого її доводи з посиланням на пункт 4.2 Договору відносно того, що несвоєчасною є поставка, коли АЗС не працювала більш, ніж 1 добу є неспроможними.

Помилковими судова колегія визнає доводи позивача зустрічного позову про те, що зі звітів комісіонера вбачається, коли і в якій кількості залишився товар, що тягне обов'язок комітента поставити його, оскільки вони не відповідають змісту зобов'язань, визначених сторонами в Договорі.

З огляду на недоведеність самого факту наявності збитків, неприйняття ФОП Гуртовою Т.І. заходів щодо отримання нею, як кредитором, неодержаних доходів, відсутність факту порушення ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" строків доставки товару через невизначення таких строків умовами договірних відносин сторін, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову про стягнення збитків.

Водночас, недоведеність факту зупинення роботи АЗС позивачки з вини ТОВ «ГАЗВАНТАЖ» також є підставою для відмови в задоволенні її зустрічного позову в частині стягнення штрафу, оскільки пунктом 4.2 Договору підставою для його стягнення є саме зупинка АЗС терміном більше однієї доби внаслідок несвоєчасної доставки Товару Комісіонером.

В своїй апеляційній скарзі ФОП Гуртова Т.І. стверджує, що згідно підпункту 2.1.1 Договору ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" зобов'язане здійснювати поставки скрапленого газу на автомобільний її газозаправний пункт. Втім, оскільки укладений між сторонами у справі Договір є договором комісії, а не договором поставки, та в його підпункті 2.1.1 Комітент (ТОВ „ГАЗВАНТАЖ") зобов'язався саме доставляти товар Комісіонеру (ФОП Гуртовій Т.І.) за свій рахунок на місце реалізації, вбачається помилкове тлумачення заявником апеляційної скарги понять „доставка" та „поставка" та застосування до Договору сторін положень законодавства, що регулюють правовідносини, що виникають з договорів поставки. Судова колегія зазначає, що на відміну від договорів поставки, договори комісії не мають містити як істотну умову строк поставки, оскільки за положеннями частини 3 статті 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії є умови про майно та його ціну. Отже, вказані доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду відхиляє як безпідставні.

Судова колегія зауважує, що встановлення умов про товар, у тому числі встановлення строків (або графіків) поставок товару, є прерогативою комітента, а не його обов'язком. За умовами Договору ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" не брало на себе таких зобов'язань, а тому, враховуючи принцип свободи договору, закріплений статтею 627 Цивільного кодексу України, позовні вимоги зустрічного позову не мають правових підстав.

Відсутність підстав для задоволення зустрічного позову вказує в свою чергу на відсутність зустрічних грошових зобов'язань ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" перед ФОП Гуртовою Т.І., на які вона посилалась як на підставу припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В порядку частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія перевірила також правильність розподілу судових витрат у справі судом першої інстанції за результатом розгляду справи та вбачає, що при їх розподілі судом були дотримані вимоги статей 44, 48,49 Господарського процесуального кодексу України та положення Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 7)

Пунктом 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 встановлено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу ); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Заявами від 07.10.2013, від 22.10.2013 та 05.11.2013 ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" просив відшкодувати витрати, понесені ним, у зв'язку із придбанням для представника квитків на літак та поїзд, всього на суму 3 964.55 грн. (том 1, а.с. 95, 129, 230, т. 1) з прикладенням доказів таких витрат (том 1, а.с. 96, 130, 231, т. 1).

За матеріалами справи, ухвалами суду першої інстанції від 17.09.2013р., 01.10.2013р., 14.10.2013р., 23.10.2013р. явка сторін визнавалося обов'язковою (том 1, а.с. 1, 110, 225).

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 7 визначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг ; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Дослідивши докази, подані представником позивача на підтвердження його витрат на прибуття до суду, враховуючи визнання явки представника позивача судом обов'язковою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних із проїздом залізничним транспортом в сумі 2091,55 грн. (806,89+ 1284,66).

Витрати, пов'язані із явкою представника до судового засідання 07 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 95-96) на придбання квитків на літак, місцевим судом правомірно визнані обґрунтованими лише частково, в межах вартості мінімальний розмір квитка на залізничний транспорт в сумі 806.89 грн. та у підсумку, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню ФОП Гуртовою Т.І. визнані витрати, пов'язані із забезпеченням явки представника ТОВ „ГАЗВАНТАЖ" до судових засідань в сумі 2 898,44 грн.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гуртової Тетяни Ігорівни

залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада

2013 року у справі № 901/3161/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" (пр. Відрадний, 95-ю,Київ 61,03061)

2. Фізична особа-підприємець Гуртова Тетяна Ігорівна (вул. Героїв Підпільщиків, 10, кв.18,Первомайське,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)