Рішення

від 05.11.2013 по справі 914/2708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 р. Справа № 914/2708/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів,

до відповідача-1: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс», м.Київ,

про: відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 654 180 грн. 77 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Сворень Р.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача-1: Рісний М.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача-2: не з'явився.

Представникам позивача і відповідача-1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники позивача і відповідача-1 не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Служби автомобільних доріг у Львівській області до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 654 180 грн. 77 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.09.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 18.07.2013 року рекомендованою поштою №79053 0564774 6, відповідач-1 - 18.07.2013 року рекомендованою поштою №79053 0564753 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавіс» та відкладено розгляд справи на 17.09.2013 року, про що третя особа була належним чином повідомлена в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Ухвалою суду від 17.09.2013 року замінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс» із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на відповідача-2 у справі та відкладено розгляд справи на 01.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Відповідно до частини четвертої статті 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Представник позивача в судове засідання з'явився, 04.10.2013 року подав уточнення позовних вимог (вх. №40966/13), у якому просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача-1 на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову та стягнути з відповідача-2 на користь позивача 654 180 грн. 77 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, позовні вимоги (уточнені) підтримав повністю, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі).

Представник відповідача-1 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Як вбачається із інформаційних довідок УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 15.10.2013 року №79014 0846262 5 та №79014 0834891 1, поштова кореспонденція з процесуальними документами, яка направлялась на адресу відповідача-2, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання» (оригінал інформаційних довідок в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем-2 поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 02093, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 181, що відповідає адресі відповідача-2, вказаній у позовній заяві, є належним доказом надсилання відповідачеві-2 процесуальних документів.

04.10.2013 року представником позивача подано Заяву (вх. №40965/13), у якій просить суд змінити процесуальний статус ТзОВ «Мавіс» із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на відповідача-2, а також змінити процесуальний статус відповідача-1 на третю особу.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, відхиляє вказану заяву позивача з підстав того, що ухвалою суду від 17.09.2013 року замінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс» із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на відповідача-2 у справі, а можливість зміни процесуального статусу з відповідача-1 на третю особу не передбачена нормами чинного господарського процесуального законодавства.

Спір розглядається у відповідності до поданого позивачем 04.10.2013 року уточнення позовних вимог (вх. №40966/13).

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача-2 та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Служба автомобільних доріг у Львівській області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 25253009, знаходиться за адресою: 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №390211 (докази в матеріалах справи).

Відповідач-1: Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31978981, знаходиться за адресою: 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №375511 (докази в матеріалах справи).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавіс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 24379292, знаходиться за адресою: 02093, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 181 (докази в матеріалах справи).

31.12.2003 року між Службою автомобільних доріг у Львівській області (надалі - позивач, замовник) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - відповідач-1, підрядник) укладено Контракт на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у 2004 році №1-ДП (надалі - контракт), за умовами якого підрядник зобов'язався виконувати на свій ризик власними і залученими силами та засобами роботи, передбачені «Технічними правилами ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» П-Г.1-218-11З-97, ВБН В.3.2-218-049-2001, ДСТУ-3587-97 «Вимоги до експлуатаційного стану» та інших діючих норм і стандартів та законодавчих документів, здати в обумовлені строки роботи, що виконані за поточний місяць, а замовник - прийняти виконані роботи і здійснити їх фінансування в межах коштів, виділених розпорядником.

Зазначений контракт укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений контракт є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Пунктом 3.1. контракту встановлено, що датою початку робіт є 01.01.2004 року, датою закінчення - 31.12.2004 року.

Відповідно до пункту 4.3. контракту замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи на підставі актів (форма КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін з врахуванням авансу. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника в строк не пізніше до першого числа наступного місяця. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє і підписує фактично виконані обсяги робіт.

Окрім того, з метою виконання капітального полегшеного ремонту автомобільних доріг з безпеки руху між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавіс» (надалі - відповідач-2, ТзОВ «Мавіс») 03.02.2004 року укладено Контракт на виконання робіт по капітальному ремонту полегшеного типу автомобільних доріг загального користування на 2004 рік №1 (надалі - контракт №1), за умовами якого ТзОВ «Мавіс» на виконання капітального ремонту полегшеного типу (безпека руху) автомобільних доріг загального користування державного значення згідно з переліком об'єктів капітального ремонту полегшеного типу (безпека руху), який є невід'ємною частиною контракту №1, зобов'язувався виконати на свій ризик власними і залученими силами роботи з встановлення оцинкованого бар'єрного огородження, здати в обумовлені строки об'єкти позивачу, а позивач прийняти об'єкти і здійснити своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт в межах коштів, виділених розпорядником.

Зазначений контракт укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін контракту, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений контракт є договором будівельного підряду.

Пунктом 3.1. контракту №1 встановлено, що контракт набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання робіт в 2004 році.

Згідно пункту 10.1 контракту №1 здача-приймання робіт, об'єкту здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформляється актами приймання-здачі об'єкту в експлуатацію. В акті вказуються всі претензії до виконання робіт.

Пунктом 11.8. контракту №1 сторони встановили, що відповідальність за дотриманням вимог Закону України «Про дорожній рух», ДСТУ 3587-97 щодо безпеки руху автотранспорту на об'єктах на весь період з початку проведення робіт і до вводу в експлуатацію ремонту несе ТзОВ «Мавіс».

Пунктом 4 Переліку ділянок капітального полегшеного ремонту автомобільних доріг з безпеки руху (встановлення дорожнього бар'єрного огородження на металевих стійках), який є додатком №1 до контракту №1 встановлено, що ТзОВ «Мавіс» на виконання умов контракту №1 зобов'язувалось встановити дорожнє бар'єрне огородження на автомобільній дорозі Київ-Чоп (Ямпіль) 532 - 535 км.

Актом приймання виконаних підрядних робіт б/н за листопад 2004 року відповідач-2 передав, а позивач, серед іншого, прийняв встановлені парапетні огородження зі сталі на металевих стовпах на автомобільній дорозі Київ-Чоп (Ямпіль) 532 - 535 км. (належним чином завірена копія Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт в матеріалах справи).

04.04.2004 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп 533 км. + 350 м. трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано каліцтво громадянину Сорокіну С.В., який здійснив наїзд на бар'єрне огородження автомобілем Тойота Ленд Крузер державний реєстраційний номерний знак 93859 ТС.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12.07.2010 року у цивільній справі №2-30/2010 за позовом Сорокіна Сергія Вікторовича до ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг Львівської області, третьої особи без самостійних вимог - ТзОВ «Мавіс» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, позовні вимоги Сорокіна С.В. задоволено частково, вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг Львівської області на користь Сорокіна Сергія Вікторовича 654 180 грн. 77 коп.; стягнути з Служби автомобільних доріг Львівської області судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп.; стягнути з Служби автомобільних доріг Львівської області на розрахунковий рахунок ТУ ДСА у Львівській області 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.01.2011 року апеляційну скаргу начальника Служби автомобільних доріг Львівської області відхилено, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12.07.2010 року у справі №2-30/2010 залишено без змін.

Таким чином рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12.07.2010 року у справі №2-30/2010 набрало законної сили і,у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання є обов'язковими до виконання на всій території України

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12.07.2010 року у справі №2-30/2010 встановлено, що бар'єрне огородження, яке встановлене в місці, де 04.04.2004 року відбулась дорожньо-транспортна пригода на ділянці автомобільної дороги Київ-Чоп 533 км + 350 м. за участю громадянина Сорокіна С.В., не відповідало вимогам нормативних документів, оскільки не мало кінцевого елементу який повинен бути заокруглений убік від проїзної частини або плавно спрямований до рівня узбіччя, а відтак на вказаній не було забезпечено безпеки дорожнього руху транспортних засобів, і, з моменту вибігу невстановленого пішохода на проїжджу частину дороги, водій автомобіля Тойота Ленд Крузер, д.н.з. 93859 ТС громадянин Сорокін С.В. не мав технічної змоги зупинити автомобіль у межах віддалі 30-35 метрів, застосувавши екстрене гальмування, внаслідок чого здійснив зіткнення із незавершеною частиною дорожнього огородження.

Таким чином, як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи контракту №1, Переліку ділянок капітального полегшеного ремонту доріг з безпеки руху, який є додатком №1 до контракту №1 та Акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2004 року, станом на 04.04.2004 року на ділянці автомобільної дороги Київ-Чоп 533 км. + 350 м. ТзОВ «Мавіс» здійснювало ремонтні роботи з встановлення дорожнього бар'єрного огородження на металевих стовпах, а заподіяння шкоди громадянину Сорокіну С.В. відбулось внаслідок недодержання ТзОВ «Мавіс» пункту 11.8. контракту №1 та положень Закону України «Про дорожній рух» в частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час здійснення робіт із встановлення бар'єрного огородження.

04.10.2013 року позивачем подано уточнення позовних вимог (вх. №40966/13), у якому просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача-1 на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову та стягнути з відповідача-2 на користь позивача 654 180 грн. 77 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом роз'яснено представникам позивача і відповідача-1 правові наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, передбачені статтями 78 та 80 ГПК України.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування визначено організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Згідно пункту 2 Єдиних правих ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Пунктом 5 вказаних Правил встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання вимог Закону України «Про автомобільні дороги» уклав 03.02.2004 року із відповідачем-2 контракт №1 на виконання капітального полегшеного ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп 532 - 535 км., з безпеки руху. Так на виконання умов контракту №1 відповідач-2 встановлював металеві бар'єрні огородження проїжджої частини дороги на металевих стійках. На ділянці автомобільної дороги Київ-Чоп 533 км. + 350 м. на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (04.04.2004 року) відповідачем-2 проводились ремонтні роботи із встановлення дорожнього бар'єрного огородження на металевих стовпах. Вказані роботи були здані відповідачем-2 та прийняті позивачем лише в грудні 2004 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином завіреною копією Акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2004 року б/д б/н, а відтак, завдання шкоди громадянину Сорокіну С.В. відбулось внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавіс» взятих на себе за контрактом від 03.02.2004 року №1 договірних зобов'язань із забезпечення безпеки дорожнього руху під час здійснення робіт із встановлення бар'єрного огородження.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається із долученої позивачем до матеріалів справи Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №26475440, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Львова від 21.04.2011 року у справі №2-30/2010 (належним чином завірена копія постанови в матеріалах справи).

Постановою від 21.10.2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП №26475440 у зв'язку з сплатою заборгованості боржником виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-30/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Львова 21.04.2011 року закінчено (належним чином завірена копія постанови в матеріалах справи).

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача-2 на користь позивача 654 180 грн. 77 коп. відшкодування вартості завданої шкоди в порядку регресу.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідачем-1 25.07.2013 року та 03.09.2013 року подано заяву про застосування позовної давності (вх. №29903/13, вх. №35685/13), у якій просить суд застосувати до позову наслідки пропуску строку позовної давності і відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач у своїх поясненнях, поданих до суду 17.09.2013 року за вх. №38073/13, посилання відповідача-1 на пропуск позивачем позовної давності спростовує, вказує на те, що до відносин відшкодування шкоди в порядку регресу застосовується загальний строк позовної давності у три роки, передбачений статтею 257 ЦК України, а, на думку позивача, цей строк ним не було пропущено.

Згідно статей 256 та 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями розпочинається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із долученої позивачем до матеріалів справи постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №26475440, позивачем платіжними дорученнями від 26.05.2011 року №3413, від 23.06.2011 року №3741, від 22.07.2011 року №3992, від 23.08.2011 року №4180, від 19.09.2011 року №4424 та від 18.10.2011 року №4770 перераховано кошти в розмірі 654 180 грн. 77 коп. на користь стягувача - громадянина Сорокіна С.В., чим фактично виконано рішення згідно з виконавчим документом, а позовну заяву позивачем подано до суду 11.07.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії господарського суду Львівської області.

Так, вимога позивача до відповідача-2 про стягнення шкоди в порядку регресу за заподіяне громадянину Сорокіну Сергію Вікторовичу шкоду внаслідок каліцтва є за своєю природою регресним зобов'язанням, а відтак, позовна давність за таким зобов'язанням обчислюється з моменту виконання позивачем основного зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що заяви відповідача-1 від 25.07.2013 року вх. №29903/13 та від 03.09.2013 року вх. №35685/13 про застосування наслідків спливу строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем-2 не спростований, підлягає до задоволення, а провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача-1 - припиненню на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду Платіжним дорученням від 11.07.2013 року №1165 сплачено судовий збір в розмірі 13 083 грн. 95 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком №7 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, сума позовних вимог, заявлених позивачем при поданні позовної заяви до суду складає 654 180 грн. 77 коп., а сума сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору - 13 083 грн. 95 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі розподілити між сторонами відповідно до статті 49 ГПК України та покласти їх на відповідача-2, стягнути з відповідача-2 на користь позивача 13 083 грн. 62 коп. судового збору та повернути позивачу з Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 00 грн. 33 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог до відповідача-1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 654 180 грн. 77 коп. та стягнення судових витрат.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54; код ЄДРПОУ 25253009) до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54; код ЄДРПОУ 31978981) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 654 180 грн. 77 коп. та стягнення судових витрат на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.

4. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс» (02093, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 181; код ЄДРПОУ 24379292) на користь стягувача: Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54; код ЄДРПОУ 25253009) 654 180 грн. 77 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу та 13 083 грн. 62 коп. судового збору.

5. Повернути Службі автомобільних доріг у Львівській області (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54; код ЄДРПОУ 25253009) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 00 грн. 33 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

6. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

05.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 08.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.